1. Становлення політичної доктрини консерватизму: Е. Берк.

2. Політичні погляди Л. де Бональда.

3. Політична концепція Ж. де Местра.

4. Становлення політичної концепції лібералізму: Б. Констан.

5. Політичні ідеї у працях А. де Токвіля.

6. Теорія утилітаризму, Є. Бентама.

7. Політичні ідеї у працях Дж.С. Мілля. «Про свободу».

8. Політичне вчення утопічного соціалізму (А. Сен-Сімон, Ш. Фур’є, Р. Оуен).

9. Політичні ідеї анархізму: М. Штірнер.

10. Політичні ідеї анархізму: П.-Ж. Прудон.

11. Політичні ідеї анархізму: М. Бакунін.

12. Політична доктрина марксизму: К. Маркс, Ф. Енгельс.

13. Політичні погляди В.І. Леніна. Теорія імперіалізму. (зош)

14. Політичні концепції західноєвропейської соціал-демократії: Е. Бернштейн.

15. Політичні концепції західноєвропейської соціал-демократії: К. Каутський.

16. Неоконсерватизм. (зош)

17. Політичні ідеї лівого радикалізму. Л. Троцький, Й. Сталін, М. Цзедун.

18. Доктрина фашизму. Дж. Джентіле. Б. Муссоліні.

19. Доктрина націонал-соціалізму.

20. Антиглобалізм та альтерглобалізм кінця ХХ – початку ХХІ ст.

21. Теорія еліт. Г. Моска. В. Парето.

22. Політичні погляди М. Вебера.

23. Концепція солідаризму Е. Дюркгейма.

24. «Повстання мас» Х. Ортега-і-Гассета.

25. Неоліберальна теорія Ф.А. фон Хайєка. «Шлях до рабства».

26. Концепції плюралістичної демократії І. Берліна та А. Бентлі.

27. Теорія «відкритого суспільства» К. Поппера.

28. Конфліктологія Р. Дарендорфа.

29. Аналіз політичних партій у працях М. Дюверже, Р. Міхельса, М. Острогорського.

30. Політико-соціологічна теорія Р. Арона. «Мир і війна між націями».

1. Становлення політичної доктрини консерватизму: е. Берк.

«Роздуми про революцію у Франції» (1790)

• Заперечує теорії природного права, суспільного договору, народного суверенітету - вважав їх результатом природного роз­витку, частиною створеного Богом світопорядку, а не результатом діяльності лю­дини

• Процеси, що відбуваються в державі, подібні до процесів, властивих живим ор­ганізмам.

• Відносини в суспільстві залежать від по­всякденних реакцій його індивідів: поведінки, звичаїв, писаних і неписаних правил

• Державний устрій - результат поступового і стихійного розвитку в часі.

• Виступив проти прямолінійного застосу­вання концепції громадянського суспільства, теорії природного права, природної держави - нерозумне приписування цивілізованому суспільству «права, існування яких усього лише припускається».

• Консерватизм Берка базується на філософськи обґрунтованому скептицизмі що­до можливості пізнання історичних процесів, у перебігу яких розвивається суспіль­ство. Але це не завадило йому мати серед своїх сучасників репутацію реформатора: «Ми маємо проводити реформи для того, щоб вижити»

• У концепції Берка помітним є божественний елемент: вважав людину «тва­риною релігійною», виступав за форми людського співжиття за волею Бога.

• Політичній думці Берка властиві абстрактність і раціоналізм, згідно з якими лю­дина перебуває поза суспільством і державою. Відкидав твердження, що суспіль­ство і державу можна створювати і перебудовувати за власним уподобанням, бо люди живуть в умовах, створених тривалою еволюцією, які окреслю­ють межі людської діяльності.

• Форма правління в Англії - майже бездоганна, оскі­льки вона ґрунтується на єдності монархічного, аристократичного та демократич­ного начал, рівновазі короля і парламенту.

• Гарантія стабільності суспільства - збереження нерівності.

• Найважливішою передумовою є «поміркований уряд», в якому представлені всі найважливіші групи суспільства, а різні влади так стримують одна одну, «що влада га­льмує владу». 

• Законодавча влада належить народові (представники бур­жуазії і шляхти), контрольованими правом вето короля, який призначає виконавчу владу. 

• «Парламент не є конгресом делегатів з різни­ми ворожими інтересами... це зібрання на раду єдиної нації з єдиним інтересом для загалу...»

• Грома­дяни мають право через своїх представників брати участь в управлінні. Їх обов' язок - добровільне підкорення владі, авторитет якої базується на довірі народу. На­род будь-коли може позбавити довіри володаря, який порушує умови суспільної угоди, і по-новому відрегулювати політичну обстановку.

• «Культу­ра — це і є людська природа»

2. Політичні погляди л. Де Бональда

• Держава - вища констатація ідеї суспільства, яка знаходиться між Богом і народом як мова посередник між ідеєю і духом. Мова - трансцендентний вираз Бога, його інструмент для саморозкриття.

• Влада ефективна лише тоді, коли вона буде сприйнята і усвідомлена як щось вище по відношенню до людей.

• Особливу небезпеку становить ліберальна індивідуалізація людини, вичленення його з необхідної суспільної ролі, що веде також до розладу держави. 

• Ідея держави необхідна, але Бог все ж таки залишає людині певну свободу, яка нічого не може по суті змінити, але може істотно призупинити необхідний, провидінням даний, історичний процес.

• Товариство трансцендентно для індивіда, тому він не може робити ніяких сутнісних висновків щодо його походження ролі і функції.

• «Якщо інші захищали релігію людини, я захищаю релігію суспільства»

• Товариство доіндівідуально і стоїть над індивідом. Роль і місце людини диктує йому суспільство, він існує від товариства і для суспільства, суспільство виступає як якийсь вищий творчий елемент, постійно продукує цієї людини. Суспільство знаходиться в постійному русі, споконвіку і на віки заданому процесі природного конституювання себе.

• Держава - організм зі своєю складною незбагненною динамікою. Свої сили Держава черпає з минулого, з енергії традиції. Суть критики Бональда Великої Французької Революції і полягає в неприпустимості нехтування цих самих традицій 

• Фундамент суспільства - лише релігія