Географія 8 клас

Природні компоненти - речовини і тіла, які мають різний склад й перебувають у різних агрегатних станах.

Природні процеси – закономірні, послідовні зміни предметів і явищ, які відбуваються в географічній оболонці.

Природні умови – це сукупність, природних компонентів і ресурсів на певній території.

Природні ресурси – це природні компоненти, які використовуються людиною для господарської діяльності.

Природні комплекси – це своєрідно поєднані на певній території компоненти природи в їх взаємозв’язку та взаємодії.

Метод дослідження – спосіб вивчення природних умов і процесів

Фізико-географічне положення

України

Крайні точки:

Північна – село Грем’яч Новгород-Сіверського району Чернігівської області

(52° 22’ пн.ш. 33° 11’ сх.д.)

Південна – мис Сарич у Криму (44° 23’ пн.ш. 33° 44’ сх.д.)

Західна – село Соломонове (поблизу Чопа) Закарпатської області (48° 05’ пн.ш. 22° 08’ сх.д.)

Східна – село Червона Зірка Міловського району Луганської області (49° 15’ пн.ш. 40° 13’ сх.д.)

Протяжність України: з заходу на схід – 1 316км, з півночі на південь – 893км.

Протяжність кордонів України – 7 643км.

Географічні центри:

1. Село Ділове Рахівського району Закарпатської області – географічний центр Європи.

2. Селище міського типу Добровеличівка Кіровоградської області (48° 23’ пн.ш. 31° 11’ сх.д.) – географічний центр України.

3. Село Мар’янівка Черкаської області – центр ваги України.

Україна володіє 11% площ світових чорноземів. Показник лісистості – 15,6%.

Джерела географічних знань

Стаціонар – це установа, яка робить спостереження на одному місці. Тсаціонарні дослідження в Україні започатковані Г.Висоцьким.

Українські стаціонари: Великоанадольський, Димерський і Карпатський.

Географічні інформаційні системи (ГІС)¹ – автоматизовані системи аналізу, зберігання та подання просторових даних у вигляді тексту, карт, графіків, таблиць.

Географічні інформаційні системи (ГІС)² – сучасна комп'ютерна технологія, що дозволяє поєднати модельне зображення території (електронне відображення карт, схем, космо-, аерозображень земної поверхні) з інформацією табличного типу (різноманітні статистичні дані, списки, економічні показники тощо).

Географічні карти.

Географічні карти поділяються на:

а) за масштабом: великомасштабні (1 : 200 000) - топографічні, середньомасштабні (1 : 200 000 – 1 : 1 000 000) – оглядово-топографічні, дрібномасштабні ( 1 : 1 000 000 і > 1 000 000)- оглядові;

б) за змістом: загальногеграфічні, природних явищ, суспільних явищ;

в) за охопленням території: світу і півкуль, материків та їх частин, океанів та їх частин;

г) за призначенням: науково-довідкові, туристські, технічні, навчальні, культуро-освітні.

Картографічні проекції.

Способи зображення об’єктів і явищ на картах

Рівнокутні проекції – картографічні проекції, в яких без спотворень зберігаються кути і форми малих об’єктів, але спотворюються довжини ліній і площі об’єктів.

Рівновеликі проекції – картографічні проекції, в яких точно відображаються площі, але форми об’єктів і кути надто спотворені.

Довільні проекції – картографічні проекції, які мають усі види спотворень (в центральній частині

карти – незначні спотворення, на краях карти – великі спотворення).

Картографічні проекції за видом допоміжної поверхні:

циліндрична (проектування кулі здійснюється на поверхню циліндра), конічна (проектування кулі здійснюють на поверхню конуса), азимутальна (карта створюється безпосередньо на площині).

Способи зображення об’єктів і явищ на картах

1. Спосіб масштабних (контурних) знаків – відображаються реальні риси об’єктів (озер, боліт, лісів тощо)

2. Спосіб позамасштабних знаків – відображаються ті об’єкти і явища, які не можуть бути відображені на карті даного масштабу.

3. Спосіб лінійних знаків – зображуються кордони, річки, трубопроводи, шляхи тощо.

4. Спосіб пояснювальних знаків – позначаються поширені на певній території явища або об’єкти з поданням кількісної характеристики.

5. Спосіб значків – показується місця об’єктів, процесів і явищ на карті.

6.Спосіб картодіаграм – показується запаси природних ресурсів у межах територіально-адміністративних одиниць, природних зон.

7. Спосіб картограм – зображується середня інтенсивність поширення процесів на певній території.

8. Спосіб якісного фону – зображується поширення гірських порід, тектонічних структур, форм рельєфу, ґрунтів, ландшафтів тощо.

9. Спосіб ареалів – зображується поширення порід і форм рельєфу, ландшафтів, нафтогазоносних областей, опадів, несприятливих природних процесів.

10. Спосіб ізоліній – зображуються процеси та явища з однаковими кількісними показниками.

Ізогіпси – висоти земної поверхні, ізобати – морські глибини, ізотерми – середні річні, середні липневі і місяцеві температури, ізогієти – однакова кількість, ізобари – тиск, ізогаліни - солоність води,

ізогони – магнітних схилень, ізодинами - напруженість магнітного поля, ізосейсти – інтенсивність землетрусів.

Дослідження на території України

Першими у своїх працях Україну згадували: Геродот (484 – 425 рр. до н.е.),

Гіппократ (460-370рр. до н.е.), Страбон (66р. до н.е. – 20р. н.е.), Птолемей (90 – 160 рр. н. е.), Пліній Старший (23 – 79 рр. н.е.).

1482р. – перші карти у «Географії» Клавдія Птолемея.

1650р. – «Опис України» Гійом Левассер де Боплан.

Південно-Західний відділ Руського географічного товариства, склад: Григорій Галаган, Володимир Антонович, Михайло Драгоманов, Микола Лисенко, Павло Чубинський.

ХХ ст.

Володимир Вернандський – відомий український учений-географ, розвинув вчення про біосферу, відзначив велику роль живої речовини в житті Землі; один із засновників Української Академії Наук.

Павло Тутковський – відомий український учений географ. Розробив першу схему природн-географічного районування України, описав її природні комплекси.

Володимир Кубійович – відомий український учений-географ, за ініціативою якого було створено «Енциклопедію українознавства».

Борис Срезневський – відомий український кліматолог і метереололог. Розробив першу схему кліматичного районування України.

Георгій Висоцький – відомий український учений-географ, один із основоположників ландшафтознавства в України.

Степан Рудницький – відомий український учений-географ, рахується засновником фізичної географії в Україні. Він організував у Харкові Український науково-дослідний інститут географії і картографії.

Микола Вавилов – відомий український учений-географ, дослідник рослинності України. Був президентом Всесоюзного географічного товариства.

Петро Погребняк – відомий український учений-географ, який створював стаціонари для дослідження ландшафтів.

Володимир Боднарчук – географ і геоморфолог, автор праць про корисні копалини України.

Тектонічні структури

Розрізняють платформні та складчасті тектонічні структури, яким у рельєфі відповідають рівнини або гори.

Платформні структури

Територія України лежить в межах трьох платформ: Східноєвропейської, Західноєвропейської та Скіфської.

Східноєвропейська платформа

Український щит є ділянкою платформи з підвищеним фундаментом, який має різну глибину залягання. Кристалічні породи часто виходять на поверхню. З метаморфічними породами щита пов’язані великі поклади залізних руд, з відкладами осадового чохла – родовища бурого вугілля та марганцю.

Волино-Подільська плита. Докембрійський кристалічний фундамент залягає на глибині 2 000-2 500м.

Галицько-Волинська западина. Докембрійський кристалічний фундамент заглиблений на 3 000-7 000м.

Дніпрово-Донецька западина є однією з найбільших западин Східноєвропейської платформи. Докембрійський кристалічний фундамент знаходиться на глибині від 5 000 до 15 000м. З породами девону і карбону, що його покривають, пов’язані родовища нафти і газу.

Донецька складчаста область є спорудою герцинського горотворення, на її поверхню виходять породи девонського і кам’яновугільного період. З товщами цих відкладів у 10 000 – 12 000м. пов’язані великі запаси кам’яного вугілля.

Схил Воронезького кристалічного масиву. Докембрійські породи залягають на глибині 150 – 900м.

Причорноморська западина. глибина залягання докембрійського фундаменту – 3 000м.

Західноєвропейська платформа лкжить між Східноєвропейською платформою і Українськими Карпатами. Вона занурена під передгірний прогин.

Скіфська платформа. Їй відповідають рівнини Криму. Вона утворилась в герцинську епоху горотворення. Глибина залягання докембрійського кристалічного фундаменту – 500 - 6 000м.

Складчасті структури

Складчаста система Українських Карпат. До неї відносять складчасту споруду гір, Передкарпатський і Закарпатський прогини.

Складчаста система Кримських гір. Вона, як і Карпати, входить до Середземноморського рухливого поясу Альпійсько-Гімалайської складчастої області.

Геологічна будова

Геологія - наука про Землю, її кору, склад, будо, процеси, що в ній відбуваються, історію розвитку, про утворення і поширення корисних копалин.

Геохронологічна таблиця

Архейська ера (архей)

Протерозойська ера (протерозой)

Палеозойська ера (палеозой):

Кембрійський період (кембрій)

Ордовицькй період (ордовик)

Силурійський період (силур)

Девонський період (девон)

Камяновугільний період (карбон)

Пермський період (Перм)

Мезозойська ера (мезозой)

Тріасовий період (тріас)

Юрський період (юра)

Крейдовий період (крейда)

Кайнозойська ера (кайнозой):

Палеогеновий період (палеоген)

Неогеновий період (неоген)

Четвертинний період (антропоген)

Архейські породи: граніти, мармури та кварцити. (Український щит)

Протерозойські породи: граніти, базальти, кварцити, сланці, пісковики, лабрадорити. (Український щит)

Палеозойські відклади: кембрійського періоду – піски, пісковики, сині глини (Волинське Полісся); ордовицькі і силурійські – пісковики і вапняки (долина Дністра); девонського періоду – доломіти. сланці, пісковики (Дніпрово-Донецька западина); камяновугільного періоду - сланці з прошарками камяного вугілля, пісковики (Галицько-Волинська западина, Донецька складчаста область); пермського періоду – різноколірні глини, доломіти, вапняки (Дніпрово-Донецька западина).

Мезозойські відклади: тріасові – сланці, юрські – вапняки (Кримські гори, воронезький кристалічний масив, дніпрово-донецька западина); крейдового періоду – піски, пісковики, глини, мергелі (Волино-Подільска плита, галицько-Волинська западина, схили воронезького кристалічного масиву), Українські Карпати, передгір’я Криму)

кайнозойські відклади: неогенові – вапняки, пісковики, піски, глини (Причорноморська западина); четвертинні поширені повсюди.

Льодовикові відкади поширені на Поліссі; водно-льодовикові – піски, суглинки, галечники. Водно-льодовикові відклади утворились внаслідок діяльності водних потоків, які починалися від краю льодовика.

Алювіальні відклади ( піски, суглинки) – це породи, сформовані водними потоками і поширені в річкових долинах.

Морські відклади (мул і піски) поширені на узбережжях Чорного та азовських морів, у лиманах.

Еолово-делювіальні відклади (лесові породи) утворились внаслідок діяльності вітру за межами льодовика. Вони покривають близько 70% території України.

Морена – нагромадження валунів, уламків, які залишилсиь після льодовика.

Геоморфологічна будова

Геоморфологія – наука, що вивчає рельєф Землі, який утворився в результаті взаємодії ендогенних (внутрішніх) і екзогенних (зовнішніх) сил (процесів).

Типи рельєфу за походженням

Вулканогенні форми рельєфу.

Денудаційні форми рельєфу. Ці форми рельєфу утворились внаслідок денудації – руйнації гірських порід.

Суфозійні форми рельєфу. Вони утворились внаслідок вимивання дрібних часток ґрунту водами і просідання поверхні землі. До цих форм рельєфу належать поди – плоскі зниження від кількох десятків метрів до 10 км у поперечнику і степові блюдця замкнуті безстічні округлі зниження завглибки 1 – 4 м, діаметром від 10 до кількох сотень метрів.

Алювіальні форми рельєфу – це заплави і надзаплавні тераси в річкових долинах, утворені відкладами водних потоків.

Водно-ерозійні форми рельєфу. Вони утворились внаслідок дії текучих вод (яри, балки).

Морські абразійні форми. Вони утворились внаслідок абразії – руйнування берегів хвилями.

Морські акумулятивні форми. Вони утворились внаслідок акумуляції – нагромадження гірських порід уздовж Азово-Чорноморського узбережжя. Приклад Арабатська стрілка.

Льодовикові і водно-льодовикові форми – це кари і цирки.

Карстові форми рельєфу – це печери, шахти, лійки, колодязі.

Еолові (вітрові) форми рельєфу – це піщані горби і пасма.

Техногенні форми рельєфу – це форми рельєфу, які утворились внаслідок господарської діяльності людини (кар’єри, терикони, греблі, вали, тераси).

Паливні корисні копалини

Донецький басейн – найбільший басейн камяне вугілля в Україні (50 тис. км²) Запаси кам’яного вугілля понад 100 млрд тонн.

Львівсько-Волинський басейн – другий за розміром басейн кам’яного вугілля в Україні (10 тис. км²).

Дніпровський вугільний басейн – єдиний басейн бурого вугілля в Україні. Площа – 150 тис. км².

Запаси – 6 млрд. тонн.

Родовища горючих сланців є в Карпатах, на Поділлі і у Кіровоградській області. Найбільше родовище – Бовтинське.

Карпатський нафтогазоносний регіон охоплює родовища Передкарпаття, Українських Карпат і Закарпаття. Найбільшими родовищами газу є Дашавське та інші, найбільшими нафтовими родовищами є Долинське і Бориславське.

Дніпрово-Донецький нафтогазоносний регіон. На нього припадає 80% видобутку нафти і газу. Найбільші родовища газу є Шебелинське, Західнохрестищенське, Єфремівське. Найбільшими нафтовими родовищами є Бугурватівське, Леляківське, Глинсько-Розбишівське, нафтогазоносними – Гнідинцівське, Качанівське, Яблунівське.

Причорноморсько-Кримський нафтогазоносний регіон охоплює південну частину Східноєвропейської платформи і західну – Скіфської. Газові родовища: Джанкойське і Глібовське, Кримське, Одеське.

Рудні корисні копалини

Криворізький залізнорудний басейн – один із найбільших залізнорудних басейнів у світі. Площа

300 Км2. Запаси залізної руди – 18 млрд. Тонн. Найбільш перспективне родовище – Саксаганське рудне поле.

Кременчуцький залізнорудний район приурочений до північно-східного схилу Українського щита (Полтавська область). Запаси – 4млрд. тонн.

Білозерський залізнорудний басейн простягається по південному схилу Українського щита (Запорізька область). Запаси – 10 млрд. тонн.

Керченський залізнорудний басейн. Запаси залізної руди – 1,8 млрд. тонн.

Загальні запаси залізних руд в Україні становлять 18% від світових запасів.

Марганцеві руди.

Нікопольський марганцевий басейн – один із найбільших у світі. Родовища: Нікопольське і Великотокмацьке. Запаси – 2 млрд. тонн.

Титанові і уранові руди є у Житомирській і Дніпропетровській областях.

Запаси руд кольорових металів в Україні незначні. Родовища:

нікелевих руд – Деренюське, Липовеньківське (Кіровоградська область), алюмінієвих – Малишівське, Вовчанське (Дніпропетровська область), поліметалічних (свинцево-цинкових) – Берегівське, Беганське, Мужієвське (у Закарпатьскій області), ртутної руди (кіноварі) – Микитівське (Донецька область). також запаси кіноварі розвідані у Закарпатській області.

Нерудні корисні копалини

Родовища: магнезит (вогнетрив) – Закарпатська і Запорізька області, вогнетривкі глини – Донецька область (Часовоярське родовище), кварцити – Житомирська область, флюсові вапняки – Донецька область і Крим, азбест – Побужжя, Приазов’я, тальк і пірофілітові сланці – Житомирська область, слюда і бентонітові глини – Черкаська область, барит – Закарпатська область, графіт – Кіровоградська область, кам’яної солі – Артемівське, Слов’янське і Солотвинське, калійних - Калуш-Голинське і Стебниківське, сапоніт – Хмельницька область, граніти і лабродорити – Житомирська область, алмази – Самокатинське, Вовчанське і Зеленоярське (1 – 2 карати на 1 т породи).

Поклади напівкоштовних каменів (берил, аметист, яшма, гірський кришталь, моріон) є в Криворіжжі, Приазов’ї, Криму і Закарпатті.

Родовища мінеральних вод: Миргородське, Свалявське, Трускавецьке, Феодосійське, Моршинське.

Родовища лікувальних грязей: Саки, Євпаторія.