Питання для самоконтролю:
Дайте визначення комунікативної стратегії.
Які характерні риси мовленнєвої комунікації?
Які особливості мовної поведінки?
Назвіть основні складові комунікативного акту
Які основні аспекти комунікативного акту?
Дайте визначення дискурсу в комунікативному процесі.
Назвіть характерні властивості, притаманні дискурсу.
Як можливо класифікувати основні комунікативні дискурси?
Дайте визначення комунікативного процесу.
Назвіть елементарні складники комунікативного процесу.
Назвіть основні канали передачі інформації.
Які основні етапи комунікативного процесу визначають формальну ефективність комунікативної дії на людину як суб’єкта комунікативного процесу?
Тема 5.Структурні моделі комунікації
Модель Лассуела. Модель Якобсона. Модель Шеннона – Вівера. Модель М.де Флера. Модель Ньюкома. Модель Лотмана. Знакові моделі комунікації.
Базові терміни: «комунікант», «реципієнт», «контекст», «контакт»,«повідомлення»,«код»,шум»
5.1. Модель Шеннона-Вівера
Найбільше розповсюдження в комунікативній теоріїотримала лінійна модель К.Шеннона, розроблена в рамках теорії інформації в 1949 р. з метою вимірювання кількості інформації в сигналах телекомунікації.. Згодомця модель була поширена В. Вівером з процесів інформаційного обміну між різними системами зв'язку на всі види комунікацій, у тому числі і на міжособову. У зв'язку з цим в сучасній філософії вказана модель, як правило, носить ім'я математичної моделі комунікації Шеннона-Вівера.
Вона мала такий вигляд:
Рис. 2 Модель комунікації К.Шеннона-В.Вівера
К. Шеннонвідштовхувався від «універсальної системи комунікації», в якій фігурували джерело інформації і передавач, місце призначення інформації і приймач, канал зв'язку і джерело шуму (перешкоди).
Дана теорія розглядає сигнали в тому вигляді, в якому вони передаються по дротах або випромінюються в ефір, і абсолютно абстрагується від всіх питань «значення» передаваних сигналів. Людина входить в ці системи зв'язку (телефонні, телеграфні і ін.) як їх частина і лише як «джерело» або «одержувач» інформації. В комунікації, опосередкованій технічними засобами, представленій на схемі, виникають «шуми», що характеризуються як будь-які перешкоди, що відрізняються від початкового сигналу чи повідомлення. Математична теорія комунікації була попередньо розроблена з метою відділити шуми від корисної інформації, що передається джерелом. За Шенноном, подолання шумів може бути досягненим завдяки використання надлишкових сигналів. Надлишковість в техніці комунікації досягається двома шляхами: або повторенням одного й того ж сигналу, або його дублюванням з використанням інших каналів зв’язку.
Означена математична теорія абстрагується від змісту переданої інформації, акцентуючи увагу на її кількості: чим більше інформації про даний об’єкт є в наявності, тим краща можливість його якісної характеристики. В той же час занадто великий об’єм інформації призводить до інформаційної невизначеності – виникає «інформаційний шум».
Дана модель може бути поширеною на однонаправлений комунікативний акт, коли один комунікант передає окремеповідомлення єдиному слухаючому. Головна межа математичної теорії комунікації Шеннона - Вівера, таким чином, - представлення процесу комунікації як трансляції деякої інформації від одного ізольованого індивіда до іншого.
В ідеальній системі, з досконалим відправником, каналом і одержувачем не буде шуму, тобто повідомлення прибуде до одержувача повністю незміненим. Проте насправді це практично неможливо, звідси - необхідність введення в модель поняття репертуару - сукупності комунікативних умінь (навиків) комунікантів в ситуації обміну інформацією. В ідеальній мовній події комунікант і реципієнтволодітимуть загальним репертуаром, але в реальній ситуації так будуть не може. Ефективність передачі інформації залежить від ступеня збігу індивідуальних репертуарів, що відображено в переглянутій моделі теорії інформації.
Модель комунікації Шеннона - Вівера ефективна для характеристики технічних параметрів комунікації, але має певні обмеження:
Ця модель певним чином є механістичною, адже відображає переважно технічні способи комунікації, людина в ній виступає лише як джерело та отримувач інформації;
Вона абстрагується від змісту інформації, акцентуючи увагу тільки на її кількісних характеристиках;
В цій моделі відсутній зворотний зв'язок.