16.Які існують види показань обвинуваченого і підозрюваного?

повне або часткове визнання вини — це їх показання, в яких вони визнають себе винуватими та повідомляють органу дізнання, слідчому, прокурору, суду про обставини вчиненого ними злочину;

повне або часткове заперечення вини — це їх показання, в яких вони не визнають себе винуватими та повідомляють посадовим суб'єктам, які ведуть процес, про обставини, що встановлюють їх невинуватість, спростовують докази, на яких ґрунтується обвинувачення;

самообмова — це такі показання, в яких вони зізнаються у вчиненні злочину, якого не вчинювали; у більш тяжкому злочині, ніж вчинили в дійсності; або ж беруть на себе всю вину за вчинений злочин, хоч він є груповим, чи перебільшують свою роль у вчиненні злочину порівняно з тою, якою вона є насправді;

обмова — це такі показання, в яких вони викривають (правдиво чи неправдиво) інших осіб (це можуть бути співучасники або ж сторонні особи) у вчиненні інкримінованого їм або іншого злочину;

алібі — це твердження підозрюваного чи обвинуваченого про те, що вони не могли бути виконавцями інкримінованого їм злочину, бо в момент його вчинення перебували в іншому місці. Обов'язок перевірити алібі, як і будь-які показання, лежить на слідчих органах, прокуророві і суді. Підозрюваний і обвинувачений, їх захисник мають право, але не зобов'язані наводити докази на підтвердження алібі. Якщо заяву обвинуваченого, підсудного про алібі не спростовано, кримінальна справа повинна бути закрита, а суд першої інстанції повинен постановити виправдувальний вирок через недоведеність їх участі у вчиненні злочину.

17.Чи має право захисник приймати участь у допиті підозрюваного чи обвинуваченого за кпк України?

Захисник має право брати участь у проведенні допиту та інших процесуальних діях, що проводяться за участю підозрюваного, обвинуваченого, до́ першого допиту підозрюваного мати з ним конфіденційне побачення без дозволу слідчого, прокурора, суду, а після першого допиту — такі ж побачення без обмеження кількості та тривалості. Такі зустрічі можуть відбуватися під візуальним контролем уповноваженої службової особи, але в умовах, що виключають можливість прослуховування чи підслуховування.

п. 5 ст. 45 КПК

18.Які особливості оцінки показань обвинуваченого та підозрюваного?

Враховуючи зазначені обставини, показання підозрюваного та обвинуваченого необхідно оцінювати, виходячи з їх зацікавленості в результатах справи. Показання обвинуваченого можна поділити на два види: у яких він визнає свою вину (повністю чи частково) та в яких він вину заперечує.

Одним із різновидів показань обвинуваченого є самообмова, тобто він зізнається у вчиненні злочину, якого в дійсності не вчинив, чи вчиненні більш тяжкого злочину, ніж вчинив насправді. Самообмова також може мати місце з метою взяти на себе вину близької людини, через побоювання видати винуватих у вчиненні злочину.

Обмова — це такі показання підозрюваного чи обвинуваченого, в яких він викриває інших осіб у вчиненні інкримінованого йому злочину. Мотивами обмови є бажання уникнути відповідальності або применшити свою вину, заслужити довіру слідчих.

Алібі — твердження підозрюваного чи обвинуваченого про те, що він не міг бути виконавцем інкримінованого злочину, бо в момент його вчинення перебував в іншому місці. Обов'язок перевіряти алібі покладено на слідчі органи, прокурора або суд.

Оцінка показань підозрюваного та обвинуваченого відбувається на загальних підставах, тобто з погляду їх належності, повноти й достовірності. Завжди слід враховувати особливе процесуальне становище вказаних учасників кримінального процесу, їх зацікавленість у результатах справи та ту обставину, що вони не несуть відповідальності за неправдиві показання.

Законодавець наголошує на тому, що визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі (ч. 2 ст. 74 КПК – але старого, не найшла в новому,бо спішила).