САМОКОНТРОЛЬ:

1.Який процес формування показань осіб (відчуття, сприйняття, збереження, відтворення і фіксація інформації)?

Відчуття є суб’єктивним за змістом джерелом, це внутрішні психічні процеси людини, що виникають у зв"язку з певними явищами дійсності, які вона сприймає за допомогою органів чуття .

Сприйняття — це не тільки сума відчуттів, а й діяльність мислення.

Правильність сприйняття залежить від суб’єктивних і об’єктивних чинників: суб’єктивні — це стан органів відчуття людини, її суб’єктивна можливість правильно сприймати дійсність ( темперамент, стан психіки), а об’єктивні — умови сприйняття, погода, освітлення, тривалість події, за якою спостерігають.

відчуття і сприйняття певним чином залежать від розвитку нервової системи, стану організму в цілому, рівня розвитку людини

Другим етапом формування показань є запам’ятовування (збереження) - здатність утворювати умовні зв’язки, зберігати і відновлювати їхні сліди. Як і сприйняття, воно має вибірковий характер: людина запам’ятовує не все, що сприймає, а тільки те, що викликає в неї глибокі переживання чи має для неї істотне значення.

(Повну розповідь про те, що спостерігалося, можна одержати тоді, коли свідок допитується через найкоротший від події проміжок часу. )

Третім етапом формування показань є відтворення сприйнятого. це здатність особи висловлювати те, що вона запам"ятала з приводу фактів, що стосуються обставин, які мають значення для конкретного кримінального провадження.

У психології відомі два типи відтворення: а) вільне відтворення смислового змісту з відхиленням від форми та б) відтворення змісту із збереженням його форми. Цей поділ важливо встановити в показаннях з метою їх правильної оцінки і визначення тактики допиту. Так, відтворення змісту із збереженням форми виявляється в детальному і послідовному викладі події, без виділення її головних і другорядних рис. Відтворення ж змісту без форми полягає у викладі суті події.

2.Які фактори впливають на повноту і достовірність показань осіб?

Оцінка достовірності – це процес, який відбувається в ході проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, висуненні версій і прийнятті процесуальних рішень. Виходячи з викладеного, оцінка достовірності показань свідка залежить:

1) від характеру показань свідка ( Для цього необхідно вияснити джерелом якої життєвої обставини є дані показання, чи достатньо повно підтверджуються дані факти в показаннях, чи відноситься подія до обставин, що підлягають доказуванню, умови сприйняття обставин, наявність потерпілого, прогалин в обґрунтуванні, логічність викладу показань і т. ін.;

2) від особи свідка, що має значення для оцінки його показань – наявність зацікавленості, в результатах провадження, службових, родинних взаємин з іншими учасниками процесу, його психологічні особливості, здатність сприймати і давати правдиві показання, репутація свідка, характеристика як члена суспільства і т. ін.;

3) від співвідношення показань свідка з іншими доказами у провадженні з метою вияснення суперечностей або узгодженостей між ними.