3. Стратегія виборчої кампанії

Стратегія виборчої кампанії базується на іміджевих, організаційно-політичних і спеціальних елементах.

Іміджеві елементи стратегії.

Декларація приналежності (політичної партії, лідера, владної структури). Цей спосіб ефективний на території округу (або країни в цілому), де політична партія, яка підтримує кандидата, користується популярністю. В таких умовах основне завдання – повідомити якомога більше виборцям про те, що ця політична партія висунула і підтримує саме цього кандидата. В цьому випадку особистісні характеристики відходять на другий план. Цей спосіб може використовуватися і при декларації прихильності певної ідеї (самостійність України – інтеграція з Росією, підтримка державного статусу української мови – надання такого статусу російській мові і т.д.). Активно використовується цей принцип і в разі декларації приналежності до неполітичної організації. Наприклад, СДПУ (о) на виборах 1998 р. активно використовувала популярність в народі футбольної команди «Динамо» (Київ) та її головного тренера В. Лобановського, які висловлювалися на підтримку партійного списку СДПУ (о).

Цей спосіб може ефективно використовуватися і при декларації прихильності народним традиціям у політичній програмі і ПР-акціях.

Створення міжособистісного контрасту кандидатів.

Цей психологічний метод ґрунтується на порівнянні особистісних характеристик кандидатів, статусів, віку, зовнішності, статі, освіті, особистих параметрів і т.д. Наприклад, в США, на президентських виборах 2000 р. опоненти Дж. Буша-молодшого через пресу створили йому імідж легковажної людини з провінції, який погано розбирається в державних справах. У той же час сам Дж. Буш вправно продемонстрував свій унікальний стиль – комунікабельність. Його імідж – «свій хлопець, що об’єднує людей». Невдача Гора пояснюється тим, що йому не вдалося позбутися в своєму іміджі елементів надмірного самовихваляння власною компетентністю.

Створення ідеологічного контрасту кандидатів – метод, побудований на ідеологічних факторах (консервативна ідеологія проти ліберальної, соціалізм проти лібералізму і т.д.)

Ставка на базову проблему. У світовій практиці відомі випадки, коли більш слабкі кандидати перемагали своїх конкурентів, зробивши ставку на одну, але дуже актуальну проблему для виборців. Таку проблему можна знайти в будь-якому регіоні: для Севастополя – російського Чорноморського флоту, для Донецька – збиткових шахт, для Києва – Чорнобильської АЕС і т.д. Так, Партія Зелених ключовими проблемами дебатувала екологічні, особливо необхідність закриття Чорнобильській АЕС.

Базова проблема розкривається в програмі партії, а також через участь її представників в аналітичних передачах ЗМІ. Важливе значення при цьому мають т. зв. «слогани», які, по-перше, повинні відповідати образу партії (чи кандидата), а також містити актуальні для громадян ідеї. Наприклад, слоган «Захистимо приватну власність», який використовувався СПС для свого кандидата С. Кирієнко на виборах в Державну Думу в 1999 р., був актуальним для 5-7% дорослого міського населення. Це звело нанівець ефективність та інших слоганів, оформлених для даного руху в аналогічному стилі.

Формування позитивного іміджу кандидата. Може ґрунтуватися на антропологічних і етичних (моральні риси характеру) якостях. Дуже важливо піклуватися про візуальний імідж (одяг, зачіска, інтонація, тембр голосу), тому що багато виборців практично не читають програм і біографій і сприймають політика за принципом – «подобається – не подобається», а також максимально приховувати не найкращі якості кандидата.

Важливу роль відіграє здатність іміджмейкерів створювати приємні асоціації при позиціонування кандидата. Приємні асоціації виникають при спілкуванні з дітьми, тваринами. У 1952 р. Ніксон в телевізійному виступі розповідав про свого собаку, подарованого свого часу його дітям, тим самим, зачіпаючи найкращі почуття своїх телеглядачів. М. Тетчер знялася з собакою, коли її іміджмейкери вирішили показати в якості відпочиваючого прем’єр-міністра. Вони вирішили дещо пом’якшити образ «залізної леді», розбавивши його «людськими» характеристиками, образами простої людини.

Пошук характеристик, з якими асоціюється образ ідеального керівника на Заході, вийшов на такий список пріоритетів: прямий, працьовитий, щедрий, впевнений, сильний. Закінчують цей список такі характеристики, як приємний, м’який, скромний.