Практичне заняття №5

Тема. Методика вивчення синтаксичних одиниць у різних типах навчальних закладів.

Мета: усвідомити значення і місце синтаксису в шкільному курсі української мови; навчитися виявляти труднощі у засвоєнні розділу учнями та вміти методично грамотно організовувати заняття; оволодіти вмінням виготовляти унаочнення й використовувати його.

Опорні поняття: комунікативний синтаксис, аналіз синтаксичних одиниць, дослідницькі вправи із синтаксису, інтонаційна структура речень, інтонаційно-синтаксичний, інтонаційно-пунктуаційний аналізи тексту, граматичні (синтаксичні) помилки.

План

1. Мотивація навчальної діяльності студентів.

2. Комунікативна спрямованість навчання синтаксису.

3. Шляхи подолання труднощів під час вивчення окремих синтаксичних тем.

4. Ефективні методи та прийоми вивчення розділу “Синтаксис”.

5. Використання унаочнення, ТЗН та комп’ютерних технологій при вивченні синтаксису.

6. Поточний контроль знань, умінь і навичок студентів.

Практичні завдання

1. Проаналізуйте систему тренувальних вправ із синтаксису у чинних підручниках з мови для 8-9 класів. Виконайте дві вправи (на вибір), з’ясуйте на матеріалі одного-двох параграфів, чи враховують завдання вимоги до комунікативно-діяльнісного підходу до занять із синтаксису.

2. Розробіть конспект уроку вивчення односкладних речень, ураховуючи вимоги до знань, умінь і навичок учнів, поданні у чинній програмі з української мови (К., 2005. – С. 97), за:

У-44 – особистісно орієнтованою технологією;

У-45 – інтерактивною технологією;

У-46 – методикою укрупненого структурування.

Готуючи даний конспект, обов’язково використайте різні види унаочнення, ТЗН або комп’ютерні технології.

3. Законспектувати одну-дві статті, що, на Вашу думку, є важливими при вивченні синтаксису.

4. Прокоментуйте види дослідницьких вправ із синтаксису, які запропонував С. А. Омельчук (бібліотечка “Дивослово” № 3, 2005 р.):

– дослідження-пошук;

– дослідження-спостереження над мовним матеріалом;

– дослідження-конструювання;

– дослідження-реконструювання;

– лінгвістичний експеримент;

– дослідження норм українського слововживання;

– дослідження-розпізнавання;

– пошук-моделювання;

– лінгвостилістичне експериментування;

– лінгвістична задача;

– дослідження-аналіз;

– пошук-редагування;

– дослідження-узагальнення.

Підготуйте усне повідомлення про методику застосування 2-3 таких вправ, вправи доберіть самостійно.

5. Розробіть заняття мовного гуртка на тему “Про синтаксис та пунктуацію – цікаво”*

* для студентів, які претендують на високий бал

Методичні настанови

Навчальною метою вивчення синтаксису є формування у студентів суми знань про поняття синтаксису, розуміння ними особливостей синтаксичної будови української мови, розвиток уміння аналізу синтаксичних одиниць, уміння з'ясувати і обґрунтувати ознаки словосполучення, речення і тексту. Це сприятиме розумінню студентами структурування мовленнєвої діяльності засобами синтаксичних конструкцій. Вузівське викладання мовознавчих дисциплін, як правило, пов’язане з описовим вивченням мовної системи. Педагогічний досвід показує, що предметом філологічного дослідження повинна бути не лише мовна система, але і формування мовної свідомості народу, що визначає його духовне життя, відображене в мовній системі. На часі також проблема переходу від аналізу мовних засобів через розуміння природи тексту і сутності стилю до власної мовленнєвої творчості студента.

Ірина Кухарчук (“Українська мова і література в школі” №2, 2005 р.): пише “Комунікативно-діяльнісний підхід до вивчення синтаксису вимагає від учителя таких сформованих умінь та навичок: 1) добре володіти сучасними теоретичними положеннями синтаксичної науки; 2) вміти показати учням розмаїття синтаксичних конструкцій в українській мові, їх інтонаційні та стилістичні особливості; 3) розкривати функціонально-комунікативні можливості речень; 4) проводити спостереження за комунікативною організацією речення в тексті та реалізацією його структурних схем як конкретних висловлювань у комунікативних процесах; 5) використовувати різні типи синтаксичних одиниць у власному мовленні відповідно до різних мовленнєвих ситуацій та комунікативної мети; 6) збагачувати синтаксичні ресурси мовлення учнів; 7) навчити творчо використовувати виражальні можливості мови в усіх сферах і видах мовленнєвої діяльності; 8) добирати систему вправ та необхідний навчальний дидактичний матеріал. Відповідно до цих завдань зростають і вимоги до фахової підготовки майбутнього вчителя-словесника.

Комунікативно спрямоване навчання можна здійснити, на наш погляд, у двох напрямках: теоретичному і методичному. Перший передбачає переорієнтацію традиційної методики, побудованої на засадах системно-описового підходу до вивчення синтаксису, що вже не відповідає сучасним вимогам до мовної та мовленнєвої підготовки вчителя-словесника, на новий, комунікативно-діяльнісний, головним завданням якого є вивчення синтаксичних одиниць та активне їх використання з урахуванням ситуації та умов спілкування, сфери діяльності, мети і завдань комунікації; формування вмінь свідомо ставитись до функціональних можливостей різних засобів синтаксису відповідно до умов мовленнєвого спілкування.

Методичний напрямок пов’язаний, на нашу думку, із упровадженням у навчальний процес активних, діяльнісних, комунікативно орієнтованих методів та прийомів навчання. Результатом такої методики має стати не пасивне отримання студентом необхідних теоретичних знань та положень, а перетворення його в активного суб’єкта навчання, який свідомо здобуває знання. Комунікативно-діяльнісний підхід є перспективним саме тому, що він спрямований на отримання та закріплення студентами мовних знань та вмінь у процесі реальної комунікації у межах навчальної групи, мікрогрупи, пари. Саме такий підхід дає змогу майбутнім учителям-словесникам під час вивчення складних теоретичних питань синтаксису вдосконалювати свої мовленнєво-комунікативні навички”. Тому розкриваючи І теоретичне питання плану практичного заняття, врахуйте ці слушні зауваги.

На практичне заняття обов’язково принести шкільні підручники для 5,8,9 класів.