4. Розшук геодезичних пунктів

Геодезичні пункти можуть бути розшукані на місцевості за зовнішніми розпізнавальними ознаками: зовнішньому знаку, слідам ям від його основних стовпів, канавам або кургану над центром. Якщо таких ознак на місцевості не має, то звертаються за допомогою до місцевих мешканців, щоб встановити місцезнаходження пункта. Більш точне положення центра у цьому випадку визначають використовуючи данні, зазначені у кроки, після цього розшукують центр за допомогою «щупа» (загостреного сталевого пруту).

Якщо зазначеними прийомами центр не буде розшуканий, то застосовують інструментальні методи його розшукування.

Центр геодезичного пункту розшукується на місцевості такими методами:

• за одним ОРП, що зберігся, або за одним геодезичним пунктом Р, який видно з землі;

• за двома ОРП, що збереглися, або за двома пунктами Р₁ і Р₂, які видно з землі;

• за трьома геодезичними пунктами Р₁, Р₂ і Р₃, які видно з землі;

• за допомогою допоміжної точки Р^′, розташованої поблизу втраченого пункту Р_о, координати якої визначаються із теодолітного ходу або із GPS-спостережень.

У всіх цих випадках визначається приблизне місцезнаходження центра пункту (точка Р^′), після чого центр пункту Р_о розшукується за допомогою щупа або розкопуванням.

4.1. Розшук місцеположення центра за одним орп, що зберігся

Якщо на місцевості зберігся тільки один ОРП, то розшук центра пункту проводиться таким чином.

На місцевості поблизу втраченого пункту Р_о (рис. 25) вибирається допоміжна точка Р^′ на яку з ОРП гіротеодолітом або з астрономічних спостережень визначається азимут (А_ОРП-Р^′) напрямку ОРП-Р^′. Далі, обчислюють зближення меридіанів γ на пункті Р_о і допускаючи, що для точок Р_о і Р^′ вони приблизно однакові, обчислюють дирекційний кут лінії ОРП-Р^′

α _{ОРП -Р}^′ = А_ОРП-Р^′ - γ.

Після цього на ОРП за формулою β = α _ОРП-Ро – α _ОРП-Р^′ обчислюють кут β між напрямками ОРП-Р_о і ОРП-Р^′.

Значення дирекційного кута напрямку ОРП-Р_о = α _ОРП-Ро вибирається з каталога координат геодезичних пунктів. Потім на

ОРП встановлюють теодоліт і будують на місцевості кут β, приймаючи за початковий напрямок ОРП-Р^′. Уздовж знайденого напрямку ОРП-Р_о відкладають відстань від пункту Р_о до ОРП, яку беруть з каталога координат геодезичних пунктів і приступають до розшуку центра за допомогою щупа або розкопуванням.

Точність визначення місцеположення центра пункту залежить від точності визначення відстані ОРП-Р_о, взятої із каталога.

4.2. Розшук центра геодезичного пункту за одним пунктом, який видно з землі

Якщо на місцевості ОРП не зберігся, а з місця втраченого пункта є видимість на сусідній геодезичній пункт Р^′, то розшук центра проводиться у такому порядку.

На місцевості поблизу втраченого пункту Р_о вибирають допоміжні точки Р^′ і В в такому місці, щоб з них було видно пункт Р₁, а лінія Р^′В була приблизно перпендикулярна до лінії Р^′Р₁ і довжина її була не меншою 1/10 цієї лінії (рис. 26). У трикутнику Р^′Р₁В вимірюють кути β і γ, а також лінію Р^′В з відносною помилкою не більше 1:1 000.

За цими даними обчислюється довжина сторони Р^′Р₁. Після цього на точці Р^′ гіротеодолітом або з астрономічних спостережень визначають азимут напрямку Р^′Р₁ та обчислюють його дирекційний кут. За значенням дирекційного кута і довжиною сторони Р^′Р₁ обчислюють координати точки Р^′, за якими із розв’язання оберненої задачі одержують дирекційний кут напрямку Р^′Р_о і його довжину.

За значеннями дирекційних кутів напрямків Р^′Р_о і Р^′Р₁ обчислюють кут δ, який за допомогою теодоліта будують на місцевості від напрямку Р^′Р_о. Відклавши по напрямку Р^′Р_о його довжину знаходять місцеположення центра пункту Р_о, що розшукується.