6. Картографічні умовні знаки для зображення елементів місцевості

Місцевість на картах зображується системою умовних знаків у поєднанні з підписами географічних назв і скороченими поясненнями. Умовні знаки передають вигляд, просторове положення і найважливіші характеристики місцевих предметів. Вони наочні й легко запам’ятовуються. Знаки однорідних предметів місцевості звичайно мають загальну основу, яка дещо змінюється або доповнюється в залежності від їх якісних або кількісних відмінностей. Кольори умовних знаків або фону, на якому вони розміщені, розмір і характер шрифтів для підписів також має певне смислове значення. Умовні знаки поділяються на контурні (масштабні), позамасштабні й лінійні.

Об’єкти, окреслення яких можуть бути зображені в масштабі карти зі збереженням істинних пропорцій, викреслюються контурними або масштабними умовними знаками. Ці знаки складаються із зовнішнього контуру об’єкта, який заповнюється знаками, що визначають його сутність. Контури наносяться на карту суцільною лінією або пунктиром, зі збереженням їх орієнтування відносно сторін горизонту і подібності дійсним окресленням. Заповнювальні умовні знаки або кольоровий фон визначають сутність об’єкта, який розміщений у середині контуру, але не вказує місцеположення окремих предметів і їх кількості. Так, кружечки, які заповнюють контур саду або рідкого лісу, свідчать лише про те, що на даній ділянці розташований сад або рідколісся, але не дає ніякого уявлення про місцезнаходження породи і величину дерев.

Об’єкти невеликого розміру, окреслення яких не виражаються в масштабі карти або виражаються настільки малим контуром, що він перетворюється в крапку, зображують позамасштабними умовними знаками, які являють собою невеликі геометричні фігури або спрощені малюнки, що нагадують зображуваний об’єкт. Одна з точок позамасштабного умовного знака показує положення об’єкта на місцевості. У знаків симетричної форми (кружечок, квадрат, трикутник, зірочка) ця точка розташована в центрі фігури. У знаків, які мають форму фігури з широкою основою, місцеположення об’єкта відповідає середині основи (пам’ятники, телефонна станція тощо). Якщо в основі позамасштабного знака є прямий кут, то місцеположенню об’єкта відповідає вершина кута (відокремлене дерево, вказівник доріг, вітряний двигун тощо). У знаків, які складаються зі сполучення декількох фігур (завод із трубою, побудови баштового типу, каплиця тощо), місцеположенню об’єкта відповідає центр нижньої фігури.

Річки, дороги, лінії зв’язку, кордони й інші об’єкти лінійного типу зображуються лінійними умовними знаками. Ці знаки передають у межах точності масштабу вигини повздовжніх окреслень об’єктів. Їх положенню на місцевості відповідає вісь умовного знака. Ширина лінійних об’єктів звичайно не виражається в масштабі карти (за винятком великих річок) і зображується з деяким збільшенням.

Крім масштабних, позамасштабних і лінійних умовних знаків на картах для додаткової характеристики об’єктів застосовуються пояснювальні знаки (наприклад, фігурки листяних або хвойних дерев показують переважаючі породи дерев у лісі, стрілки на річці – напрямок течії тощо).

Підписи, буквені й цифрові позначення розміщують на картах для передачі географічних найменувань, якісних і кількісних характеристик об’єктів, а також відомостей пояснювального і довідкового характеру. На картах підписують назви населених пунктів, річок, озер, морів, гір і т. ін.

Скорочені пояснювальні підписи застосовуються для додаткової характеристики об’єктів (наприклад, поруч зі зображенням фабрик, заводів і інших підприємств підписом вказується галузь промисловості, рід виробництва або видобутку корисних копалин: цег. – цегельний завод, бор. – борошняний завод, глин. – глиняний кар’єр і т. ін).

Скорочені підписи ставлять також біля деяких об’єктів, які мають суттєве значення, але зображуються загальним умовним знаком з іншими подібними об’єктами (шк. – біля будівлі школи, б. – біля залізничної будки, каз. – біля казарми і т. ін.).

Цифрові позначення застосовуються здебільшого для кількісних характеристик різних об’єктів картографування: доріг, річок, мостів, переправ, форм рельєфу тощо.

Розмір букв і цифр, їх окреслення, нахил і розміщення на карті мають визначене значення. Так, шрифти для підписів населених пунктів передають своїми розмірами й окресленнями відомості про тип поселення, адміністративне значення й кількість мешканців; нахил букв у підписах назв річок показує їх транспортне значення і т. ін.

Багатобарвне оформлення топографічних карт сприяє підвищенню їх наочності. Для однорідних груп або тісно пов’язаних між собою об’єктів встановлені визначені кольори, якими вони друкуються на карті. Так, контури населених пунктів, залізниці і автомобільні дороги, промислові, сільськогосподарські і соціально-культурні об’єкти зображуються чорним кольором, ліси − зеленим; гідрографія – синім, рельєф − коричневим.

Зауважимо, що стандартні умовні позначення топографічних карт систематично переглядаються, доповнюються і змінюються.

Видаються умовні знаки у вигляді окремих книг. Окремо для топографічних планів масштабів 1: 5 000, 1: 2000, 1: 1 000 і 1: 500 (останнє видання 2001 р.) ; окремо для топографічної карти масштабу 1: 10 000 (2001 р.); окремо для топографічних карт масштабів 1: 25 000, 1: 50 000, 1: 100 000 (2002 р.).