3.Поняття податкової системи. Види податкiв, зборiв та інших обов’язкових платежів, стягуваних в Україні.

Податкова система України

За своєю природою податкова система є результатом еволю­ції податкових відносин і детермінується багатьма специфічни­ми факторами. її існування стало можливим на певному етапі, якого досягли суспільні правовідносини у сфері оподаткування. Ця категорія є своєрідною детермінантною оболонкою, формою для дії податкових механізмів у державі. Разом із тим вплив по­даткової системи та її елементів є обопільним.

Податкова система в кожній країні — одна з основ економіч­ної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу дер­жави, а з іншого — є головним знаряддям реалізації її економіч­ної доктрини. Податки — це об'єктивне суспільне явище, тому при побудові податкової системи слід виходити з реалій соціаль­но-економічного стану країни, а не керуватися побажаннями, хоч і найкращими, але нездійсненними. Саме тому формування чіткої податкової системи — одна з головних умов ефективного функціонування економіки і фінансів, оскільки через податки реалізується найтісніший зв'язок між державою і юридичними та фізичними особами щодо формування, розподілу й викорис­тання їх доходів. Демонстрацією цього факту є функціонування вітчизняної податкової системи, яке за часів незалежності Украї-п и було пов'язане з багатьма проблемами і суперечностями.

Окремі елементи утворюють податкову систему лише тоді, коли між ними формуються зв'язки сумісності, взаємоузгодже-иості, відповідності. Системотвірними чинниками при побудові податкової системи є саме принципи оподаткування. Форму­вання податкової системи відповідно до них потребує вмілого комбінування податків із різним ступенем еластичності, з різ­ною властивістю щодо можливостей їх перекладання, а також вимагає реалізації принципів економічної ефективності та спра­ведливості. У такий спосіб забезпечується така властивість по­даткової системи, як її побудова на засадах взаємодоповнення. Реалізація податковою системою певної сукупності загальних та особливих принципів оподаткування надає їй неповторності.

Вдало побудована податкова система дозволяє виявити всі свої позитивні риси через податкову політику, що її провадить держава. І навпаки, завдяки непрофесійній податковій політиці можна втратити багато переваг податкової системи.

Податкова політика — це діяльність держави у сфері игтл-иоилеипя і стягнення податків. Головними її критеріями є еконо­мічна ефективність і соціальна справедливість. З одного боку, податки мають забезпечити сталу фінансову базу держави, з ін­шого — залишити достатньо коштів підприємствам і громадя­нам для збереження максимальної зацікавленості в результатах діяльності. Уся історія податкової політики зводиться до пошу­ків ідеалів оптимального оподаткування. Сутність, структура і роль податкової системи визначає податкова політика, що є ви­ключним правом держави, яка провадить її в країні самостійно, виходячи із завдань соціально-економічного розвитку. Через по­датки, пільги і фінансові санкції, а також обов'язки й відпові­дальність, які є невід'ємною частиною податкової системи, дер­жава висуває єдині вимоги до ефективного ведення господарства у країні.

Податкова політика — це насамперед формування і застосу­вання затверджених на законодавчому рівні економічних інстру­ментів і відповідних рішені., покликаних сприяти зростанню надходження платежів до бюджету, а також врахування змін чинної податкової системи, визначення механізму обчислення, сплати і зарахування платежів до бюджетів¹. Потрібен систем­ний підхід до податкової політики, який би дав змогу створити податкову систему, що була б не суто фіскальною складовою, а могла функціонально коригувати економічну систему й реально стимулювати виробничу діяльність суб'єктів оподаткування².

Нині відомо кілька схем оподаткування, серед яких слід на­звати три основні. Перша з них передбачає поосібне оподаткуван­ня, тобто стягнення податків з особи як такої залежно від її при­бутку або інших характеристик. Друга схема передбачає стягнення податків із використовуваних загальних або неподільних ресур­сів. Третя, найпоширеніша в світі і чинна в Україні, орієнтована на оподаткування результатів комерційної діяльності фізичних та юридичних осіб, а також, частково, — їхньої власності.

Водночас сучасна податкова політика спрямована на уніфі­кацію засад розбудови податкових систем окремих держав. Особливо чітко це спостерігається в рамках міждержавних утворень, зокрема ЄС.

Незалежно від змісту оподаткування будь-яка податкова си­стема має забезпечувати надійне надходження коштів до дохід­ної частини бюджету. Податкова система як правова категорія має складну природу. З одного боку, вона становить сукупність податків, зборів, платежів і є механізмом визначених, законода­вчо закріплених важелів з акумуляції доходів держави. У цьому разі вона може збігатися з системою податків, зборів і плате­жів. З іншого боку, податкова система містить досить широкий спектр процесуальних відносин зі встановлення, зміни, скасу­вання податків, зборів, платежів, забезпечення їх сплати, органі­зації контролю та відповідальності за порушення податкового законодавства.

Отже, податкова система — це сукупність встановлених у країні податків, зборів та обов 'язкових платежів, що є взає­мопов'язаними, органічно доповнюють один одного та ма­ють різну цілеспрямованість, а також форми й методи по­будови.

На відміну від редакції Закону України «Про систему оподаткування» законодавець відмовився від використання поняття «система оподаткування». Чинний Податковий кодекс України використовує категорію «податкової системи». На перший погляд, принципових змін не відбулося і в будь-якому випадку йдеться про сукупність податків та зборів. Водночас здається, що використання поняття податкової системи є більш доцільним. По-перше, саме таке визначення для сукупності всіх податків та зборів використовується податковими законодавствами пострадянських держав. По-друге, поняття оподаткування значно ширше, ніж той зміст, який з ним пов'язувався в минулому. Оподаткування включає не лише вичерпний перелік податків та зборів, а й процесуальне забезпечення їх появи (введення, зміни, скасування) та справляння. Саме тому перехід до використання категорії «податкова система» вважається доречним.

Зміст податкової системи охоплюється не винятково набором податків і зборів. Деякі особливості її реалізуються через певні співвідношення видів податків і зборів. Таким чином, можуть бути закріплені різні підходи: орієнтація на оподаткування юридичних або фізичних осіб, на майнове або прибуткове оподаткування, на пряме чи непряме оподаткування. Навряд чи у цій ситуації можна жорстко відмежовувати бюджетні й податкові норми. Складно уявити собі систему бюджетних доходів без податкових надходжень. Це та галузь регулювання, де бюджетні й податкові норми повинні застосовуватися з неодмінною кореспонденцією, чітким, нерозривним взаємозв'язком. У цій ситуації й необхідна, на нашу думку, визначеність у співвідношенні понять «податки» та збори, «доходи бюджетів» та ін.

Важливо врахувати, що сформована податкова система в цілому (як сукупність податків, механізм їх вилучення) навряд чи зміниться в принципі, тому що в основному вона відповідає світовій практиці. Однак специфічна ситуація спаду виробництва й посилення кризи неплатоспроможності на тлі розвитку механізмів ринкового саморегулювання вимагають внесення в податкову систему серйозних коректив, поступового її пристосування до цих процесів. Формування податкової системи, включення в неї певної кількості податків не є самоціллю. В основі цих процесів лежить чіткий орієнтир, що визначає обсяг бюджетних витрат. Податкова система й забезпечує основні надходження для покриття цих витрат.

Стаття 8. Види податків та зборів….Класифікація видів усіх податків та зборів може здійснюватись за рядом підстав: 1) залежно від каналу надходження податки та збори надходять у бюджети різних рівнів, податківці виділяють різнорівневі податки, що надходять у бюджети різних рівнів у пропорціях відповідно до бюджетного законодавства. Суми відрахувань по таких податках, що підлягають зарахуванню безпосередньо до Державного бюджету і бюджетів інших рівнів, визначаються при затвердженні кожного бюджету; 2) залежно від платника: а) податки з юридичних осіб (податок на прибуток підприємств та ін.); б) податки з фізичних осіб (податок на доходи фізичних осіб); у змішані - податки, що передбачають як платника і юридичних, і фізичних осіб (плата за землю); 3) залежно від форми оподаткування: а) прямі - податки, які справляються в процесі придбання й акумуляції матеріальних благ, визначаються розміром об'єкта оподаткування та включаються в ціну товару і сплачуються виробником або власником: особисті - податки, що сплачують платником податків за рахунок і залежно від отриманого їм доходу (прибутку) і враховують платоспроможність платника; реальні (англ. геаl - майно) - податки, що сплачують з майна, в основі яких лежить не реальний, а передбачуваний середній дохід; б) непрямі (на споживання) - податки, які справляються в процесі використання матеріальних благ, визначаються розміром споживання, включаються у вигляді надлишка до ціни виробництва товару й сплачуються споживачем. Законодавцем у Кодексі використовується практично єдина підстава класифікації податків та зборів - залежно від компетенції органу, що вводить дію податкового платежу на відповідній території: а) загальнодержавні - податки й збори, що встановлені Верховною Радою України та вводяться винятково законами України й діють на всій території України; б) місцеві - податки й збори, перелік яких встановлюється Верховною Радою України, вводяться в дію місцевими радами й діють на території відповідних територіальних громад.