§ 2. Податкові правовідносини

Податкові правовідносини — це суспільні відносини, що виникають на підставі податково-правових норм, які вста­новлюють, змінюють чи скасовують податкові платежі, та у зв 'язку з юридичними фактами, учасники яких наділені суб'єктивними правами та несуть юридичні обов'язки, по-в 'язані зі сплатою податків, зборів (обов 'язкових платежів) до бюджетів і публічних цільових фондів та поданням пода­ткової звітності. Ці відносини виникають лише після оформ­лення їх у відповідну правову форму.

Податковим правовідносинам властиві загальні риси, при­таманні будь-яким іншим правовим відносинам. Водночас пра­вовідносини кожної галузі права мають свою специфіку. Так, найголовніша особливість фінансових, у тому числі й податко­вих, правовідносин полягає у тому, що вони виникають у про­цесі публічної фінансової діяльності. Важлива галузева ознака фінансових правовідносин, і податкових зокрема — однією зі сто­рін завжди є держава (уповноважений нею орган). Особливості податкових правовідносин найповніше виражає їх специфіка, яка проявляється насамперед у: а) цільовій системності — систе­ма податкових правовідносин підпорядкована встановленню по­датків та зборів; б) формальній визначеності — з допомогою норм регулюють чітко визначені зв'язки, що встановлюються між суб'єктами податкових правовідносин; в) забезпеченні дер­жавним примусом¹.

Владно-майиовий характер податкових відносин визначає юридичне становище суб'єктів у конкретних податкових право-відпосинах. При цьому податковий орган, який діє від імені дер­жави, наділено у зв'язку з цим певними повноваженнями. Нато­мість платник податку викопує переважно юридичний обов'язок за встановленими для нього правилами поведінки (сплата пода­тку, надання звітності).

При характеристиці податкових правовідносин використо­вують різні класифікації. Зокрема, за функціональним призна­ченням їх поділяють на:

• загальнорегулятивні — спрямовані на закріплення ко­ла суб'єктів податкового права, їх загального юридичного ста­тусу;

• конкретно-регулятивні — покликані закріпити конкретну поведінку суб'єктів;

• комплексні — виникають на межі загальнорегулятивних і конкретно-регулятивних відносин;

• • охоронні— мають на меті реалізацію заходів державно примусового характеру.

За характером правових норм податкові правовідносини можна поділити на матеріальні та процесуальні. За струк­турою юридичного змісту — на прості та складні правовідно­сини.

Об'єктом регулювання у податкових правовідносинах є гро­шові кошти платників, які надходять до бюджетної системи.

Суб'єктом податкових правовідносин може бути будь-яка особа, поведінку якої регулюють норми податкового права і яка може стати учасником податкових правовідносин, носієм суб'єк­тивних прав та обов'язків. Суб'єкти повинні мати податкову пра-восуб'єктність, передбачену нормами права.

Під податковою правосуб'єктністю розуміють установлену нормами податкового права спроможність бути носієм юридич­них прав та обов'язків у сфері організаційних і оргапізаційпо-майнових відносин зі встановлення та справляння податків і зборів, а також у будь-яких інших відносинах, нерозривно по­в'язаних із зазначеними.

Суб'єктів податкових правовідносин розглядають у широко­му та вузькому розумінні. У широкому — до суб'єктивного скла­ду зараховують державу (в особі представницьких органів, що ухвалюють нормативно-правові акти у сфері оподаткування); органи, які забезпечують фінансовий контроль за справлянням податків та обов'язкових платежів, а саме податкові, митні ор­гани, органи Державного казначейства, публічні фонди; плат­ників податків, зборів (обов'язкових платежів). Серед суб'єктів податкових відносин іноді називають і кредитно-фінансові уста­нови, через які здійснюються платежі з перерахування податків до бюджетів відповідних рівнів¹. У вузькому розумінні суб'єкти податкових правовідносин — це податкові органи та платники податків.

Сферою регулювання Податкового кодексу України є група однорідних суспільних відносин, які визначають надходження коштів від платників у бюджети у формі податків і зборів. Цим актом регулюється сукупність специфічних відносин, що дозволяє виділити їх із загальної маси фінансових відносин на підставі того, що у Кодексі обумовлюється надходження коштів у власність держави й територіальних громад по вертикалі (від платника до бюджету) у формі податків і зборів. Законодавець у частині першій цієї статті спробував закріпити вичерпний перелік відносин, на регулювання яких спрямований вплив приписів цього кодифікованого акта: 1) закріплення переліку податків та зборів; 2) порядок адміністрування податків та зборів; 3) закріплення правового статусу платників податків та зборів; 4) компетенцію контролюючих органів та повноваження їх посадових осіб; 5) регулювання відповідальності за порушення податкового законодавства.

Характерною особливістю податкових відносин є їх майновий характер - виконання податкового обов'язку означає передачу у власність або розпорядження держави та територіальних громад певних коштів. У податкових правовідносинах найбільше чітко, порівняно з усіма іншими фінансовими правовідносинами, простежуються державно-владна й майнова сторони. Відносини із приводу податків і зборів є владно-майновими. З одного боку, держава наділяє компетентні органи владними повноваженнями й контролює надходження коштів до бюджетів. З іншого боку, податкові надходження є одним з основних каналів формування публічної власності, хоча спочатку й у специфічній грошовій формі. Рівень прояву владного характеру дозволяє визначити й специфіку правовідносин у галузі оподаткування. Основною особливістю методу регулювання цієї групи відносин, як і фінансово-правових у цілому, є відсутність права оперативної самостійності суб'єктів. Права й обов'язки суб'єктів відносин регламентуються однозначно, без яких-небудь варіантів і переважно імперативними нормами.

Податкове правовідношення є публічним, тобто таким, що випливає із влади. Податкові правовідносини стосуються різних суб'єктів (держави, юридичних, фізичних осіб), між якими формується певна підпорядкованість. Безперечно, що обов'язок платника носить безумовний характер, при якому відсутня рівність сторін.

Відмінність податкових правовідносин від інших майнових правовідносин (наприклад, цивільних) полягає насамперед у нерівності положення їх учасників. Відносини сторін тут засновані на підпорядкуванні однієї сторони (платника податків) іншій (державі в особі його органів або органам місцевого самоврядування). Крім того, одним із суб'єктів податкових правовідносин завжди виступає держава в особі податкових органів, наділених владними повноваженнями. Це єдина система контролю за дотриманням податкового законодавства, за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю внесення у відповідний бюджет податків і зборів, встановлених законодавством. Відмінність податкових правовідносин від інших фінансових правовідносин, які також характеризуються як державно-владномайнові (грошові) відносини, складається у своєрідності структурних елементів змісту податкових правовідносин.

Визначенням сфери дії норм Податкового кодексу України в п. 1.1 виокремлено межі застосування цього акта, тоді як всі інші відносини, які не підпадають під п.1.1 цієї статті, не є предметом регулювання цим Кодексом.