Лабораторні дослідження при підозрі на схо

	Дослідження крові	Досліджен-ня сечі	Інші досліджен-ня
Усі хворі	загальний аналіз крові, гази крові, бікарбонати, електроліти, сечовина крові, глюкоза, фосфор, кальцій, аміак, аспартат- і аланін-амінотрансферази, лактат, АК	загальний аналіз сечі, кетонові тіла, редукуючі речовини, АК, органічні кислоти
Порушення метаболізму (М) АК	протромбіновий час (ПЧ), частковий тромбопластиновий час (ЧТЧ)		АК спино-мозкової рідини (с.м.р.)
Мітохондрі-альні хвороби	лактат, піруват, креатинкіназа		лактат, піруват с.м.р.
Порушення -окислю-вання жирних к-т	сечова кислота, креатинкіназа, карнітин, ацилкарнітин	ацилгліцин
Порушення М вуглеводів	ПЧ, ЧТЧ, тригліцериди, холестерин, сечова кислота
Пероксидом-ні хвороби	ПЧ, ЧТЧ, жирні кислоти з дуже довгим ланцюгом, фітинова, піпеколінова кислота, плазмалогени еритроцитів
Порушення М жирних к-т	ПЧ, ЧТЧ, жовчні кислоти	жовчні кислоти

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 5.

Хромосомні хвороби

Тема: Загальна характеристика хромосомних хвороб.

Клініка основних форм хромосомних хвороб.

Основні питання:

2. Хромосомні хвороби.

Визначення поняття. Етіологія та класифікація.

2. Ефекти хромосомних аномалій в онтогенезі.

3. Патогенез хромосомних хвороб.

4. Загальна характеристика хромосомних хвороб.

5. Клініко-генетична характеристика синдрому Патау.

6. Клініко-генетична характеристика синдрому Едвардса.

7. Клініко-генетична характеристика синдрому Дауна.

8. Клініко-генетична характеристика трисомії 22.

9. Клініко-генетична характеристика синдрому Шерешевського-Тернера.

10. Клініко-генетична характеристика полісомій за статевими

хромосомами.

2. Клініко-генетична характеристика синдромів

часткових анеуплоїдій.

2. Клініко-генетична характеристика мікроцитогенетичних

синдромів.

2. Фактори підвищеного ризику народження дітей

з хромосомними хворобами.

Хромосомні хвороби – це велика група спадкових хвороб, основою яких є хромосомні (порушення структури хромосом) або геномні (порушення кількості хромосом) мутації.

Форми хромосомної патології визначаються типом хромосомної або геномної мутації, а нозологічний їх розподіл базується на етіологічному і патогенетичному принципах: для кожної із форм хромосомної патології визначається структура, що задіяна в патологічний процес (хромосоама, сегмент, ділянка) та причина генетичного порушення (нестача або надлишок генетичного матеріалу).

Для точної діагностики хромосомної хвороби необхідно визначити:

• тип мутації;

• задіяну в процес хромосому;

• форму – повна чи мозаїчна;

• вид хвороби – спорадичний випадок чи успадкована форма.

Знання лікарів по клінічній цитогенетиці усе ще залишаються мінімальними, що не дозволяють бачити хромосомні хвороби, включати їх у диференційно-діагностичне коло при уточненні складного діагнозу. Усе ще не сформувалося у лікарів розуміння того, що хромосомні хвороби в дорослих (після 25 років) зустрічаються частіше, ніж у дітей (до 25 років 1,8:1000, після 25 років - 2,0:1000, протягом життя - 3,8:1000). Хромосомні порушення, діагноз яких ставиться в дорослих, частіше є мозаїчними формами, при яких стерта форма дисембріогенезу супроводжується вираженими метаболічними порушеннями, функціональними змінами нервових, ендокринних, кістякової систем і саме тому такі хворі попадають до генетика пізно й частіше випадково.

Люди із хромосомною патологією займають майже 25 % ліжкового фонду всього миру. Вивчення хромосомних хвороб має велике практичне значення. Це не тільки розширить можливості діагностики даної патології й диференціальної діагностики спадкових хвороб, а також дослідження мутагенних факторів навколишнього середовища, але й допоможе медичним працівникам зібрати додаткові дані про епідеміологію хромосомних порушень, необхідні для планування медичної й соціальної допомоги хворим. Родини із хромосомними хворобами мають високий шанс як точного діагнозу, так і адекватного прогнозування, первинної, вторинної й третинної профілактики.

.Загальні признаки хромосомних хвороб:

• тип мутації;

• розумова відсталість;

• внутрішньоутробна гіпотрофія (гіпоплазія),

• відставання у психофізичному розвитку,

• зміни зі сторони нервової системи,

• зміни зі сторони ендокринної системи,

• черепно-лицьові дизморфії.

Методи діагностики хромосомних захворювань:

а) клініко-генетична характеристика фенотипу з

використанням синдромологічного аналізу,

б) цитогенетичне дослідження (визначення каріотипу),

в) клініко-генеалогічний аналіз,

г) дерматогліфічний аналіз,

д) патолого-анатомічний метод,

е) біохімічні та інші параклінічні дослідження.

Можливі причини нерозходження хромосом.

1.Вік матері.

а) затримка розвитку ооцита на останній стадії першого мейотичного ділення, що поєднується з можливою тривалою дією факторів зовнішнього середовища, таких, як радіація;

б) ослаблення гормонального контролю оогенезу у немолодих жінок;

в) недостатня зрілість гормонального контролю у дівчаток-підлітків;

г) використання горомональних контрацептивів.

2. Вік батька – старіння сперми у мужчин внаслідок рідких коітусів.

3. Вплив факторів зовнішнього середовища – променів Рентгена, хімічні речовини і т. д.

Риск народження дітей з хромосомними аномаліями в залежності від віку матері

Вік матері	Риск виникнння синдрому Дауна	Риск всіх хромосомних аномалій
20 25 30 35 40 45	1/1231 1/887 1/685 1/274 1/78 1/22	1/526 1/476 1/400 1/204 1/73 1/23

Види хромосомних аномалій

1. Поліплоідії – збільшення кількості хромосом, кратне гаплоідному набору.

2. Анеуплоідії – збільшення чи зменьшення кількості хромосом в наборі, не кратне гаплоідному.

3. Структурні перебудови (сбалансовані – весь набір генів в каріотипі присутній, але розташування їх в межах хромосом або між хромосомами відрізняється від нормального; несбалансовані – делеції, дуплікації, інверсії, інсерції, транслокації).

4. Підвищений рівень хромосомної нестабільності.

Механізми реалізації розвитку порушень при хромосомних хворобах:

• специфічні ефекти – пов’язані із змінами кількості структурних генів;

• полуспецифічні генетичні ефекти – обумовлені зміною кількості генів, які і в нормі представлені в вигляді багатьох копій;

• неспецифічні ефекти - пов’язані із зміною вмісту гетерохроматина в клітині.