Гіпофосфатазія

Природжене захворювання, успадковується по аутосомно-рецесивному типу, виявляється демінералізацією кісток і низкою активністю сироваткової і тканинної лужної фосфатази. Частота 1:100000. Залежно від віку, в якому починається захворювання, розрізняють 4 форми:

1. Неонатальна (природжена або летальна)

2. Ювенільна - перша симптоматика в перші тижні або місяці життя.

3. Доросла - в юнацькому віці або у дорослого.

4. Латентна (гетерозиготний стан) - відсутність патологічних проявів.

Механізм розвитку ламкості кісток при ГФ не цілком ясний. За фізіологічних умов лужна фосфатаза впливає на пірофосфати і інші фосфатні ефіри, необхідні для формування кісткових кристалів. Дефіцит лужної фосфатази приводить до недостатнього їх формування.

До теперішнього часу залишається невідомим, чи є цими клінічними формами різні прояви одного генетичного дефекту або різні захворювання. Зі всіх форм захворювання тільки при природженій гіпофосфатазії важлива антенатальна діагностика. При цій формі помітна демінералізація кісток склепіння черепа, вони м'які, що послужило назві "caput membranaceum".

Підвищену ехогенність серпа пов'язують з підвищеною прохідністю УЗ хвиль через слабо мінералізовані кістки. Трубчасті кістки короткі, зігнуті і демінералізовані, присутні множинні переломи, типове багатоводдя.

Точно диференціювати від інших СД складно. Додатковим методом служить культивування клітин амніотичної рідини, отриманих при амніоцентезі і дослідження їх фосфатазної активності. Можливо так само визначення лужної фосфатази в крові плоду, в тканинах, отриманих шляхом біопсії хоріона. Рівень лужної фосфатази в навколоплідних водах не відноситься до достовірних ознак, оскільки її основним джерелом в амніотичній рідині служить кишковник плоду. Акушерська тактика: у разі достовірної діагностики — переривання вагітності в будь-якому терміні.

Алгоритм обстеження хворих при патології сполучної тканини

1. Лабораторні дослідження:

• загальний аналіз крові

• загальний аналіз сечі

• оксіпролін сечі

• фракційний скад ГАГ крові та сечі

• біохімічний аналіз крові (електроліти, білок, білкові фракціі,

холестерин, ліпіди, глюкоза)

• ТШХ амінокислот та вуглеводів крові та сечі

• коагулограма

2. Функціональні дослідження:

• Контроль артеріального тиску

• Електрокардіографія

• Фонокардіографія

• Ехокардіографія

• Рентгенографія хребта, грудної клітини, довгих трубчатих кісток, кістей

• ЭЭГ, РЭГ, РВГ

3. Спеціальні дослідження:

• Антропометричні дослідження

• Аналіз родоводу

• УЗД внутрішніх органів

4. Консультації:

• Кардіолога

• Офтальмолога

• Ортопеда

• Хірурга

• Дерматолога

• Стоматолога

• Невролога

• Психолога

Лікування

Лікування дітей із спадковими захворюваннями скелета – це дуже складна і багатопланова проблема, успішне вирішення якої можливо тільки сумісними зусиллями лікарів багатьох спеціальностей при роботі їх в тісному контакті з батьками хворих і педагогами.

Для реадаптації даної категорії хворих необхідний комплексний підхід – раціональне поєднання оперативного, консервативного, ортопедичного і функціонального методів лікування з обов'язковим залученням заходів психологічної корекції. Характер реадаптаційних заходів складається залежно від віку пацієнта, враженості порушень і особливостей перебігу конкретної форми захворювання.

Основою успіху в лікуванні є його ранній початок з моменту виявлення. Передопераційне консервативне лікування повинне йти по основним 4 напрямкам:

1. Профілактичне. Проводиться в доманіфестному періоді, направлене на попередження розвитку деформацій і або уповільнення їх прогресування. Показане в період новонародженості і дітям першого року життя.

2. Корекція деформацій, що сформувалися.

3. Лікування ускладнень. При епіфізарних дисплазіях тривала іммобілізація або насильне усунення контрактур усугубляє перебіг захворювання.

4. Медикаментозне лікування. Воно передбачає лікарську корекцію порушення метаболічних процесів в кістці і хрящі.

Особливе місце займає освоєння адекватних професійних навиків, психологічна адаптація до соціального оточення. З часом, дані заходи дозволяють хворим не тільки отримати освіту, але і оволодіти професією, відповідною рівню їх фізичних можливостей.

Таким чином, застосування соматогенетичного дослідження з синдромологічним аналізом при дослідженні анатомії плода та його внутрішньоутробного розвитку може бути ефективним методом діагностики СД, що дозволить виділити летальні і вітальні форми, диференціювати різні варіанти та визначати раціональну тактику ведення вагітності та пологів, це дозволить знизити рівень перинатальної смертності, проводити фетальну терапію чи ранню постнатальну корекцію і реабілітацію та зменшити частоту ускладнень в перерізі хвороби, знизити рівень інвалідізації хворих.

Тема: Спадкові хвороби обміну.

Принципи лікування спадкових хвороб,

реабілітації і соціальної адаптації.

Основні питання:

1. Сучасна класифікація,

характеристика, труднощі каузальної класифікації.

Схема патогенезу спадкових хвороб обміну (СХО).

2. Клініка і генетика окремих форм моногенних хвороб з різними типами успадкування (ФКУ, гомоцистинурія, галактоземія, глікогенози, хвороба Гоше, Німана-Піка).

3. Частота СХО у популяції, клінічні форми й варіанти, типи мутацій, патогенез, типова клінічна картина, параклiнiчнi та лабораторні методи діагностики, лікування, прогноз, реабілітація, соціальна адаптація.

4. Симптоматична і патогенетична терапія СХО.

5. Принципи патогенетичного лікування як основного методу терапії спадкових хвороб.

Етiотропне лікування СХО.

6. Генно-інженерні підходи до лікування спадкових хвороб.

Спадкові хвороби серед патології людини займають суттєве місце: 5000 нозологічних форм відносяться до спадкових порушень (всього с патології людини відомо 20000 нозологічних форм.). Спадкові хвороби обміну (СХО) за останні роки поширили своє коло: на сьогоднішній день лікар-генетик зустрічається з 700 нозологічними формами таких порушень.

Подавляючи більшість метаболічних порушень завдячує своїм походженням вродженій недостатності певного ферменту, яка наступає внаслідок мутації кодуючого гену. Особливістю спадкових хвороб обміну є глибокі біохімічні порушення, що викликані різними мутаціями ядерної або мітохондриальної ДНК.

Розпізнавання спадкових хвороб обміну за клінічними ознаками значно ускладнюється. Зміна активності ферменту обумовлює різноманітні розлади, які призводять до поліморфності клінічних проявів. Також клінічний поліморфізм в значній мірі пов’язан з генетичною гетерогенністю ряду нозологічних форм. Багато спадкових хвороб обміну проявляються вже в період новонародженості, але зрідка розпізнаються, тому що розцінюються лікарями як наслідки інтранатальної гіпоксії, внутрішньочерепної пологової травми, фетального алкогольного дістрессу.

Відрізняючою ознакою СХО у новонароджених є наявність безсимптомного періоду. Діти народжуються зовнішньо здоровими після вагітності , яка протікала без особливостей. Клінічні ознаки СХО доволі довго носять неспецифічний характер, що погіршує можливість їх своєчасної діагностики. Пізня діагностика призводить до повної маніфестації СХО та інвалідизації, а рання діагностика та своєчасно призначена терапія восстанавлюють порушений метаболізм, спрямовуючи його до нормального русла за рахунок патогенетичної терапії.

Рання біохімічна діагностика спадкових хвороб обміну до появи клінічної симптоматики, яка приводить до незворотних змін, необхідна насамперед для своєчасної, патогенетично обґрунтованої корекції обмінних порушень, попередження можливих важких клінічних наслідків.

З цією метою в останні роки поширюються програми масового скринінгу – виявлення у населення окремих видів СХО.

Сумарно вроджені помилки метаболізму зустрічаються приблизно у кожного 500-го новонародженого. Найбільш частіше зустрічаються спадкові хвороби обміну амінокислот, можливо, через складність організації білку. Клінічні прояви цієї патології, як правило, виникають у ранньому неонатальному віці. Мутація гену оказує плейотропну дію на організм, що проявляється порушеннями з боку різних органів та систем.

Велика різноманітність спадкових хвороб обміну, значна кількість фено- та генокопій ускладнює процес клінічної діагностики окремих нозологічних форм. Тому, першорядну значимість набувають методи молекулярної характеристики різних видів порушень та способи біохімічної ідентифікації метаболічних розладів.

Про наявність у дитини СХО треба думати, якщо присутні наступні ознаки порушень метаболізму:

Поява симптомів захворювання у зв’язку зі зміною дієти.

Зупинка чи затримка фізичного розвитку

Хворі з сильними пристрастями чи відразою до деяких продуктів

Кровне споріднення батьків

Затримка розумового розвитку, судоми чи нез’ясована смерть сібса.

Нез’ясована затримка розвитку.

Незвичайний запах видихуваного повітря

Порушення росту волосся, особливо алопєція

Мікроцефалія чи макроцефалія

Порушення м’язового тонусу.

Органомегалія.

Грубі риси обличчя, товста шкіра, обмеження рухомості суглобів, гірсутизм.

У малюків особливого значення набувають запах та колір сечі для підозри на порушення метаболізму.

Запах сечі	Метаболічні порушення
Капусти	Тирозинемія, тип І
Котячої сечі	Дефіцит 3-метілкротоніл-КоА-карбоксілази
Риби	Триметиламінурія
Хмелю	Хвороба Оастхауза
Кленового сиропу	Хвороба кленового сиропу
Миші або плісені	Фенілкетонурія
Пітних ніг або сира	Ізовалеріанова ацидемія; глутарова ацидурія, тип ІІ

Колір сечі	Субстанція (метаболіт)	Порушення
Блактиний	Індіго	Хвороба Хартнупа
Синє-коричневий	Гомогентизат	Алкаптонурія
Коричневий	Мет-гемоглобин	Міоглобинурія
Червоно-коричневий	Гемоглобин / мет-гемоглобин	Гемоглобинурія
Червоний	Эритроцити	Гематурія
	Порфірини	Порфірії (за виключенням гострої перемежаючої порфірії)
	Пиразолон	Ліки
	Фенолфталеїн	Гіперурикозурія
	Буряк	Їжа