6.050503 – Машинобудування,

6.050502 – Інженерна механіка,

6.050202 – Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані системи

^{(код) (назва)}

Завдання № 27

1. Навести стратегію захисту навколишнього середовища.

2. Дати оцінку розмірів економічних збитків від забруднення довкілля.

Національний політехнічний університет України “Київський політехнічний інститут”

ЕТАЛОН ВІДПОВІДІ

НА КОНТРОЛЬНЕ ЗАВДАННЯ №27

з дисципліни Екологія

^(назва)

для студентів спеціальності (напряму)

6.050503 – Машинобудування, 6.050502 – Інженерна механіка, 6.050202 – Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані системи

^{(код) (назва)}

1. Незважаючи на досконалість інженерних методів охорони природи та природоохоронного законодавства, підприємства не будуть їх використовувати, якщо це не буде їм вигідно. Слід зауважити, що власне природоохоронна діяльність не дає прибутку підприємствам, за винятком утилізації відходів, отриманих внаслідок процесу очищення СВ та газів, що викидаються в атмосферу. Більшість вловлених речовин є цінною сировиною і можуть бути використані при виробництві продукції, сприяючи отриманню готової продукції. Однак обладнання для вловлювання цих речовин та підготовка їх до подальшого використання часто вимагають таких видатків на придбання, монтаж та експлуатацію, котрі заїдають весь прибуток від продажу виготовленої продукції.

Іншою причиною відсутності зацікавленості підприємств в природоохоронній діяльності є часто розбіжність часу забруднення або завдання шкоди навколишньому середовищу в інші формі з моментом відшкодування збитків. Наприклад, надмірна вирубка деревини найсильніше відоб’ється в майбутньому, а в поточному році навіть може дати прибуток. Забруднення повітря, води, продуктів харчування, особливе радіаційне, може відбитися на нашому здоров’ї через декілька років. А люди схильні більше клопотатися про нинішній день, ніж про майбутнє. Це явище має назву принципу віддаленості подій.

Ще однією важливою причиною того, що підприємства не дуже зацікавлені реалізувати заходи з охорони довкілля, є неузгодженість між підприємствами-отруювачами та підприємствами-реципієнтами, котрі зазнають найбільших збитків від забруднення навколишнього середовища. Основними забруднювачами є хімічна, нафтохімічна, металургійна, целюлозо-паперова галузь, енергетичний комплекс тощо. Разом з тим, найбільших збитків зазнають охорона здоров’я, комунальне, сільське, лісове та рибне господарства. Галузі-забруднювачі також зазнають збитків, принаймні через зростання захворюваності своїх працівників, однак вони значно менші, ніж видатки, котрі необхідні для здійснення повноцінної природоохоронної діяльності, з одного боку, та збитки, що завдаються підприємствам-реципієнтам, з другого.

У зв’язку з цим важливим завданням держави є створення таких умов діяльності підприємств, коли б вони були змушені займатися природоохоронною діяльністю або було матеріально зацікавлені у реалізації заходів у цій галузі.

Перший шлях стосується адміністративного механізму управління, котрий базується на встановленні норм, стандартів, правил природокористування та відповідних планових показників підприємства з охорони навколишнього середовища та покарань від догани до тюремного ув’язнення або зняття з роботи та виплати штрафів підприємством і його керівниками. Однак цей шлях дорогий і малоефективний, оскільки вимагає постійного контролю та значного числа контролерів.

Значно ефективнішим є шлях економічного стимулювання, коли за допомогою різноманітних важелів (цін, платежів, податкових пільг та покарань) держава робить більш вигідними матеріально, більш прибутковим, дотримання природоохоронного законодавства, ніж його порушення.

При цьому слід враховувати, що деякі адміністративні та економічні методи переплітаються. Наприклад, штраф – це і адміністративний, і економічний захід, а встановлення лімітів користування та забруднення природних ресурсів спирається на такий адміністративний захід, як нормування.

Найкращих результатів можна досягти при розумному поєднанні економічної зацікавленості з достатньо жорстким контролем.

2. Господарська діяльність підприємств може завдавати НПС екологічних, економічних та соціальних збитків. Оцінка збитків здійснюється у вартісному виразі за певний період часу.

Загальний економічний збиток від впливу на природні комплекси господарської діяльності виражається формулою:

З_заг=З_ijk_j

I – число видів діяльності, котрі призводять до збитків,

J – число природних комплексів, на котрі впливає господарська діяльність

З_ij – збитки від і-го виду впливів на j-ий природний комплекс

k_j – коефіцієнт, що враховує стан НПС

Економічні збитки, завдані НПС, можна розрахувати як суму видатків на відновлення В_в, відтворення В_від, оздоровлення природних комплексів В_о та відшкодування збитків потерпілим від впливу господарської діяльності В_з:

В_заг=В_в+В_від+В_о+В_з

На розмір збитків від забруднення НПС впливає:

• кількість людей, котрі можуть постраждати від забруднення НПС,

• види та інтенсивність впливу забруднення на НПС,

• опосередкований вплив забруднень на довкілля і людей,

• зворотність наслідків та можливість їх ліквідації,

• час появи наслідків забруднення,

• можливість реалізації профілактичних заходів з ліквідації шкідливого впливу забруднень.

Підлягають також відшкодуванню збитки, завдані майну громадян (майно, втрачання врожайності, родючості земель тощо).

Підприємства та окремі громадяни мають право подавати позовну вимогу в суд про припинення екологічно шкідливої діяльності, що завдає шкоди здоров’ю та майну громадян і НПС.

КОНТРОЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

з дисципліни Екологія

^(назва)

для студентів спеціальності (напряму)