Гострий гнійний пульпіт, ускладнений перифокальним періодонтитом

№

Послідовність дій

Критерії контролю правильного виконання

1.

Опитування дитини та батьків.

В процесі опитування встановлюють:

• паспортні дані

• скарги хворого чи батьків

• історію розвитку захворювання

• перенесені чи супутні захворювання

• наявність шкідливих звичок

Отримані дані занесено до історії хвороби.

Під час збору даних, які стосуються історії розвитку захворювання, визначають час виникнення перших симптомів та подальшого їх розвитку. Визначають фактори, які передували захворюванню чи могли сприяти його виникненню.

Також слід встановити характер попередніх діагностичних чи лікувальних дій (а при можливості – ознайомитися з їх документальним підтвердженням)

При наявності больового синдрому слід встановити довільність болю чи виникнення внаслідок причини, наявність ірадіації, характер болю – локалізований чи розлитий, постійний чи тимчасовий, тупий чи пульсуючий, гострий чи ниючий та чи мали подібні симптоми місце в минулому.

У випадку порушення загального стану дитини слід встановити динаміку температурної реакції, ступінь порушення сну та харчування.

2.

Стоматологічний огляд.

1. Огляд обличчя

2. Обстеження скронево-нижньо-щелепного суглобу та жувальних м'язів

3. Обстеження порожнини рота:

• червоної кайми та слизової оболонки губ

• присінку порожнини рота

• слизової оболонки порожнини рота

• зубів та зубних рядів, тканин пародонту

Отримані дані занесено до історії хвороби. Встановлено попередній діагноз.

При гострих формах пульпітів тимчасових зубів можливий регіонарний лімфаденіт.

Для огляду порожнини рота використовують стоматологічне дзеркало та зонд.

Обстеження виконують при звичайному чи штучному освітленні. Особливу увагу приділяють обстеженню ділянки ураження.

Звертають увагу на на відповідність зубної формули віковій нормі, кількість зубів. При огляді кожного зуба визначають його положення, колір, форму, розмір, стан твердих та м'яких тканин, рухомість, стан пломб або протезів.

Під час обстеження слизової оболнки в ділянці причинного зуба при гострих формах пульпіту, загостреннях хронічних чи пульпіті, усклданеному періодонтитом, можливий колатеральний набряк тканин, гіперемія та ін.

Інструментальну перкусію проводять ручкою пінцету або зонду у вертикальному та горизонтальному напрямках. Позитивна перкусія може свідчити про гострий гнійний пульпіт, загострення хронічного чи пульпіт, усклданеной періодонтитом.

Зондування тканин зуба проводять за допомогою кутового зонда, особливо обережно в ділянці каріозної порожнини. При хронічному гіпертрофічному пульпіті за допомогою інструменту проводять відведення поліпу з метою діагностики місця росту.

З метою диференційної діагностики різних форм пульпіту використовують термічні проби. В інтактних зубах температурні подразники в межах 10-49 °С больових відчуттів не викликають.

3.

Проведення додаткових методів діагностики.

1. Електроодонто-метрія (ЕОД)

2. Трансілюмінація

3. Рентгенографія

Отримані дані занесено до історії хвороби.

1. Отримання об'єктивних даних за допомого ЕОД в тимчасових зубах можливе лише в період стабілізації кореня.

2. При застосуванні методу трансілюмінації при гострому пульпіті спостерігається ефект слабкого затемненя коронкової частини зуба у порівнянні з показниками здорового зуба, при хронічному – пригнічено-тьмяне відсвічування, при гангренозному пульпіті – світіння усієї коронки, яке нагадує ефект чорної дірки.

3. Рентгенографічне обстеження причиного зуба дозволяє визначити наявність схованих порожнин, стадію розвитку кореня, стану тканин періодонту та ін.

4.

Проведення диференційної діагностики:

1. гострих форм пульпітів

2. хронічних форм пульпітів

3. загострення хронічного пульпіту

4. пульпіту, ускладненого періодонтитом

Встановлення остаточного діагнозу.

1. Гострий гнійний пульпіт слід диференціювати з гострим гнійним або загостреним хронічним періодонтитом. Надійним діагностичним критерієм в цьому випадку є лише виділення кровянисто-гнійного ексудату та болісність при зондуванні після вскриття пульпової камери.

2. Хронічний фіброзний пульпіт необхідно від гострого глибокого карієсу та хронічного гангренозного пульпіту, а в період загострення – від гострого серезного пульпіту. Хронічний гангренозний пульпіт - від хронічного гранулюючого періодонтиту, особливо в зубах із несформованими коренями, коли грануляційна тканина із вогнища деструкції навколозубних тканин проростає в широкі кореневі канали і нагадує запалену пульпу. При хронічному гангренозному пульпіті на рентгенограмі діагностується зона розростання із чіткими рівними краями та відсутні деструктивні зміни в навколокістковій тканині. Хронічний гіпертрофічний пульпіт необхідно диференціювати від ясенного поліпа, що вріс у каріозну порожнину через перфораційний отвір в дні або стінці зуба або грануляції, що вросли через вустя кореневих каналів при хронічному гранулюючому періодонтиті в період резорбції коренів.

3. Найчастіше загострення виникає при хронічному фіброзному та гіпертрофічному пульпітах. При загостренні даних форм пульпіту в анамнезі будуть відмічатися скарги, характерні для гострого чи хронічного пульпітів

4. Пульпіт, ускладнений періодонтитом диференціюють з гострими пульпітами та періодонтитами та їх загостренними хронічними формами.