Головні риси клінічної картини моно генної патології.

1. Множинність клінічних проявів. Наприклад: нейрофіброматоз проявляється пігментними плямами, шкірними, підшкірними нейрофібромами, кістковими змінами, пухлинами нервових стовбурів і головного мозку.

2. Варіюючий вік прояву хвороби – від ранніх стадій ембріонального розвитку (природжені вади розвитку) до похилого віку (хорея Гентінгтона, хвороба Альцгеймера).

3. Проградієнтність клінічної картини, хронічний затяжний характер протікання хвороби з рецидивами. Але проградієнтність характерна не для всіх захворювань (наприклад ахондроплазія).

4. Важкість протікання що призводить до інвалідизації та скорочення життя.

(13)

Клінічний поліморфізм моно генної патології та його причини.

Клінічний поліморфізм – це різна клінічна картина однієї хвороби.

Клінічний поліморфізм генних захворювань проявляється:

• різними строками появи захворювань;

• різною важкістю симптоматики;

• тривалістю хвороби;

• ступенем інвалідизації;

• толерантністю до терапії;

• термінами скорочення тривалості життя.

Поряд з цим для генних хвороб не існує повільних переходів від норми до патології. Навіть найлегша форма хвороби відрізняється від норми мінімальними діагностичними критеріями. Нормальний генотип детермінує нормальний фенотип, а мутантний генотип детермінує мутантний фенотип (хворобу).

(13)

Які фактори визначають клінічний поліморфізм?

1) Характер мутації в конкретному локусі. Наприклад: мутації в одному і тому ж локусі, які відповідають за синтез дистрофічна призводять до двох різних клінічних форм міопатії: міопатії Дюшена (важка форма) і міопатії Беккера (легка форма).

При експансії тринуклеотидних повторів важкість клінічних проявів усугубляється і залежить від кількості послідуючих поколінь і триплетів, які повторюються – явище антиципації. Наприклад: розумова відсталість з фрагільною Х-хромосомою, хорея Гентингтона.

2) Доза генів. У гомозигот за аутосомно-домінантними хворобами спостерігається важча клінічна картина, а інколи і внутрішньоутробна смерть плода (наприклад ахондроплазія, синдром Елерса-Данло). У гетерозигот за аутосомно-рецесивними генами – може проявлятися легка клінічна картина хвороби під впливом провокуючих факторів. Наприклад: вагітність у гетерозиготних жінок за ß-таласимією веде до розвитку анемії.

3) Генетичне середовище. Комбінації інших генів підсилюють або послаблюють дію патологічного гена.

4) Вплив зовнішнього середовища. Наприклад: посилений ріст нейрофібром у жінок хворих на нейрофіброматоз 1, під час вагітності, загострення спадкових міодистрофій після стресів, охолодження, перевтоми.

Генетична гетерогенність

Поняття генетичної гетерогенності означає, що клінічна форма генної хвороби може бути обумовлена мутаціяґми в різних локусах або різними мутаціями в одному локусі (множинні алелі).

Фактично в цих випадках мова йде про різні нозологічні форми, які з етіологічної точки зору об’єднані в одну в зв ’язку з клінічною подібністю фенотипу.

Прикладом генетичної гетерогенності є:

1. Одинадцять форм синдрому Елерса-Данлоса, які виникають внаслідок мутації в різних локусах (міжлокусна гетерогенність).

2. Шість форм нейрофіброматозу.

3. Десять форм глікогенозів.

У цих формах навіть тип успадкування є різним: А-Д, А-Р, Х-зчеплений, тобто мова йде про мутації в різних локусах, різних хромосом.

Генетичні компаунди – поєднання двох різних патологічних алелей одного локуса у людини.

Розуміння генетичної гетерогенності генних хвороб дає можливість правильно провести МГК, лікування, а головне профілактику спадкової патології.

Якщо лікар не приймає до уваги генетичну гетерогенність, то це призводить до помилкових порад і прогнозів.

(14)