5. Опорні сигнали в.Ф. Шаталова

Особливо треба зупинитися на опорних сигналах, винайдених В.Ф. Шаталовим. Це не схема, а набір ключових слів, знаків та інших опор для думки, особливим чином розміщених на аркуші паперу.Сигнал дозволяє учням згортати і розгортати запропонований для вивчення текст, і сама ця операція згортання і розгортання, доступна кожному учню, значно полегшує розуміння і запам'ятовування матеріалу і, що важливо, цілком виключає

149

Підласий І.П.

м ожливість зазубрювання. Учні не тільки стежать за думкою вчителя під час його розповіді, але вони тепер можуть самі проходити шляхами вчительської думки, як у лабіринті. Дотепер ми знали лише один метод розвитку мислення — проблемний: думка викликається запитанням. Але у частини учнів думка настільки слабка, що вона остаточно завмирає при зустрічі з незначними труднощами. Звичайно, учителі сварять таких учнів за небажання думати або залишають їх у спокої — у спокої, але без допомоги. Педагогіка співробітництва звертає увагу навіть на найменшу здатність до мислення. Ні спонуканнями, ні примусом, ні індивідуальними додатковими заняттями цього домогтися не можна, тому що при таких низьких рівнях здібностей і успішності самолюбство відіграє вирішальну роль. Ми не перевиховуємо дітей. Якщо два співробітники в одній кімнаті почнуть перевиховувати один одного, нічого, крім скандалу, не вийде. Ми намагаємося не зачіпати особистості дитини, не принижувати її, вказуючи на недоліки і помилки. Ми створюємо в класі атмосферу праці і цілеспрямованого прагнення, загальної доброзичливості, і тим утягуємо дітей у працю. Від цього вони стають розумнішими і добрішими.

Оскільки педагог позбавляється засобів примусу, то йому починає здаватися, начебто він неспроможний керувати класом. Але у нас у всіх є всесильний педагогічний засіб — дитячий колектив, здатний втягувати в роботу усіх, не змушувати, а саме втягувати. Урок — це колективна праця, колективна творчість вчителя і дітей. У багатьох з нас учні беруть участь навіть у побудові уроку і виборі методів: ми навчаємо дітей працювати на уроці колективно.

6. Оцінка робіт

Конспекти В.Ф. Шаталова привернули загальну увагу, ними користаються викладачі різних предметів у технікумах і вузах — від опору матеріалів і літаководіння до теорії держави і права. Причина успіху ще й у тім, що опорні сигнали вирішують одну з найскладніших педагогічних проблем масового навчання: вони дозволяють перевіряти домашню роботу учня у згорнутому вигляді — одного погляду вчителя на опорний сигнал досить, щоб справедливо оцінити роботу кожного учня на уроці. Коли учень працює систематично, кожний день, не сподіваючись на те, що його не викличуть і не спитають, він швидко розвивається, він більше не числиться у відстаючих. Це так надихає учнів різного

150

Практична педагогіка або три технологи

в іку — від молодших до старших, що подальша робота в атмосфері успіху не додає особливої праці. Успіх дітей залежить, зокрема, від повторення. Багаторазові повторення із залученням трьох видів пам'яті — зорової, слухової і моторної — приводить до того, що хоче учень чи не хоче, він усе одно буде знати і вміти усе, що треба: йому можна ставити оцінки, а можна і не ставити.

TIT. Амонашвілі взагалі не ставить маленьким дітям оцінок. С.М.Лисенкова не ставить двійок, тому що всі її діти встигають. В.Ф. Шаталов у випадку невиконання роботи залишає порожню клітину у відомості щоденного обліку знань. Форми різні, а суть одна — навчання без примусу.

Особливо це стосується молодших класів. Учитель початкової школи, який ставить погані оцінки, а іноді і двійку за двійкою, який не вміє користуватися похвалою, заохоченням, нетерплячий у чеканні результатів, не вірить у дітей, — такий учитель вкрай небезпечний для школи, він може назавжди відбити прагнення у дитини учитися. Навчанню без примусу повинні навчати у педагогічних училищах. Які Навчанням без примусу.

У наших методиках немає колективної роботи над помилками. Якщо діти припускаються помилки, виходить, у чомусь помилився вчитель — він повинний знайти відповідний прийом. Учителю мало знати свій предмет, він має знати дитяче незнання і поважати його — розуміти його справжню причину й усувати її, не намагаючись вдаватися до силових прийомів. Ледачих дітей набагато менше, ніж нам здається, діти стають ледачими, коли перед ними виникає завдання, з яким вони не можуть впоратися: дитячі лінощі у більшості випадків — захист від педагогічної агресії вчителя. Ми маємо справу з дітьми і підлітками, у яких ще не зміцніла воля і не розвинулося почуття обов'язку. Але і воля, і почуття обов'язку зміцнюються не закликами й покараннями, а тим, що учень реально, щодня виконує свій обов'язок навчання і отримує від цього задоволення і радість. Ми не кажемо: « Треба, щоб діти полюбили працю», ми не говоримо: «Учитель повинен привчати дітей до праці», ні, хід думки зворотний: якщо користуватися педагогікою співробітництва, то діти будуть звикати до праці і полюблять її, у них розів'ється відповідне почуття.

7. Ідея вільного вибору

Щоб діти почували себе партнерами педагога в навчанні, треба, де тільки можна, надавати їм право вільного вибору. Ш. Амонашвілі залишає на вибір навіть найменшим дітям — яку задачку

151

Підласий І.П.

в ирішувати. В.Ф. Шаталов задає учневі сто задач, щоб він сам вибирав для вирішення будь-які з них і в будь-якій кількості. У С.М. Лисенкової діти самі вибирають, які важкі слова учитель повинен написати на дошці при роботі над переказом. У І.П.Волко-ва дітям дають лише тему — «робимо лицарів», «робимо літаки», «робимо копії пам'ятників архітектури» але як робимо, з чого робимо — це цілком дається на вибір дитини. Воля вибору — найпростіший крок до розвитку творчої думки. Багато дітей не здатні до винаходу, вигадки, але навіть нетворчі здатні зробити вибір.

Діти швидко розвиваються, коли вони знаходяться у ролі вчителів. У С.М. Лисенкової усі учні за чергою ведуть клас, уголос коментують роботу. Як справжні педагоги, навчають другокласників старші хлопці у І.П.Волкова. Цілком відповідають за події дня чергові команди у школі №5 Дніпропетровської обл. (Р.Г. Подболотова). Старшокласники В.Ф.Шаталова постійно перевіряють зошити молодшого класу. Учні повинні допомагати один одному, але не можна, щоб вони ставили оцінки.