Взаємозв’язок правового регулювання та правового впливу із суміжними правовими категоріями
Важливе значення у пізнавальному процесі належить поняттям. Правові поняття – змістовні наукові абстракції, які у концентрованій формі відображають знання про д-ву і право.
Поняття можуть бути класифіковані на поняття законодавства (юридичні поняття) та наукові (правові) поняття.
Ю
ридичні
поняття:
що відображають специфічні що прийшли з інших сфер
явища правової дійсності; суспільного життя (екон.,
техніка, мораль).
П равові поняття:
гносеологічні , що відображають логічні, що є ідеальними
об’єктивну правову реальність, забезп. відтворенням певних явищ та
їх природи та змісту їх взаємозв’язків.
Зміст понять розкривається через доктринальні дефініції – сформульовані вченими-юристами теоретичні судження, що розкривають зміст понять чи юридичних явищ. Це категорія, що:
має суб’єктивний характер;
визначає зміст юридичних понять;
є частиною наукової правовід.;
відображає зовні текстуально;
не мають обов’язкового хар-ру для суб’єктів права;
мають науковий характер;
є науковою основою правотворчої, правореаліз. діяльності;
складають світоглядів аспект науки.
Сукупність правових дефініцій складає понятійний ряд. Саме він забезпечує можливість визначати взаємозв’язки правових категорій.
Понятійний ряд категорії правове регулювання складається:
правова дійсність – правове буття у його розвитку, у дії, тобто правова реальність, яка реалізує свій потенціал на основі об’єктивних законів розвитку. В свою чергу категорія «Правова дійсність» близька за змістом до таких суміжних категорій, як правова реальність, правове життя та правова система.
Правова реальність – суперечність всіх без винятку феноменів права, що перебувають у соціальному просторі. Це спосіб буття права. В сучасній науці склалось декілька методологічних підходів до характеристики правової реальності:
правовий позитивізм (зовнішній аспект правової реальності через сукупність правових норм);
правовий об’єктивізм, в основу якого покладено концепції природного права та характеризує ідейно-моральний аспект права та акцентує увагу на ідеї права, яка розкривається у свідомості суб’єкта;
правова інтерсуб’єктивність, що охоплює некласичні концепції права та виявляється в процесі комунікації суб’єктів.
правове життя – особливий різновид соціального життя, що являє собою єдність і взаємодію позитивних та негативних юридичних основ, які характеризують специфіку та рівень правового розвитку суспільства, відношення суб’єкта до права та ступінь задоволення їх інтересів.
правова система – сторона правової дійсності, в якій виявляються необхідні властивості суб’єктів та зв’язки між ними, що сприяє стійкості та цілісності правової дійсності. Це комплекс взаємопов’язаних правових засобів та явищ створених з метою регулювання суспільних відносин.
дія права – зумовлена соц.-економічними умовами, потребами, інтересами суб’єктів права властивість права справляти інформаційний та ціннісно-мотиваційний вплив на осіб, спільність людей та забезпечувати правомірний хар-р їх діяльності, досягнення фактичних результатів. Дія права – це здатність права у певному середовищі справляти ідейно-мотиваційний вплив на осіб та як наслідок – забезпечувати правомірний характер їх діяльності. Це:
відносно самостійний вид соціальної діяльності;
діяльність суб’єктів права;
аспект регулятивної дії права;
засіб забезпечення реалізації права;
аспект забезпечення інтересів суб. права.
Компонентами змісту дії права є: правовий вплив, сприйняття права, правова дія, правовий порядок.
правовий вплив – у вузькому значенні це спеціально-юридичний та загально ідеологічний вплив права на поведінку людей з метою встановлення правового змісту їх функціонування, забезпечення правомірних засобів реалізації їх інтересів. У широкому розумінні це сукупність офіційно визнаних спеціально-юридичних засобів правової регуляції та соціальних (неюридичних) джерел, що породжують потреби у соц. суб’єктів вступати у соціально-правове спілкування(взаємодію).
сприйняття права – стадія дії права, пов’язана з відображенням у психіці окремої людини, у суспільній свідомості і впливу юридичної практики, принципів, приписів права та формування як наслідок цього ставлення до права, готовність до соціально-правового спілкування.
правова дія – акт поведінки у сфері дії права, що включає пасивне діяння (правова бездіяльність), безпосередньо правові дії та дії, що набувають характеру правової діяльності.
правовий порядок – стан урегульованості суспільних відносин.