1966 Року вона починає підготовку до відзначення 50-річчя Великого

Жовтня, у грудні 1967 року - до 50-річчя встановлення радянської

влади в Україні, у лютому 1968 року - 25-річчя визволення України

від німецько-фашистських загарбників; у квітні 1970 року - ІШ-річчя

від дня народження Леніна; у травні 1970 року - 25-річчя перемоги у

Другій світовій в(ійні; у грудні 1972 року - 50-річчя утворення Союзу

РСР... :

Серед загалу цих кампаній, які набридли слухачам і зовсім не до-

давали їм почуття соціального оптимізму, все ж виділимо одну а них,

присвячену 30-річчю, а згодом і 40-річчо перемоги Радянського Союзу

у Другій світовій війні. Під час проведення цієї ккмпанії були

здійснені перші несміливі спроби об'єктивного підходу до аналізу й

осмислення уроків недавнього минулого, викривалось отруйне коріння

людиноненависництва, загарбництва, панування одних націй і народів

над іншими. Цю компанію інформаційна служба вела у формі спецвипус-

ків і радіофільмів. У них у хронологічній послідовності відтворюва-

лись події ЗО й 40-річної давності. Радіослухачі мали можливість по-

бувати на місцях минулих битв, послухати спогади їх учасників, почу-.

ти про зміни, що сталися тут у повоєнні роки.

Основу цих передач становили спогади - відомих воєначальників

/радянських, німецьких і союзницьких/, уславлених партизанів, дер-

жавних діячів, командирів, підпільників. Часто у передачах лунали

423

листи радіослухачів - колишніх воїнів, у яких вони ділилися спога-

дами про війну, про однополчан, про те, як склалась їхня доля у по-

воєнні роки. Такі листи, як правило, подавались у радіолітописі не-

величкими новелами. Для посилення їх емоційності застосовували

акторське читання, музику, шуми бос. Картину боротьби доповнювали

фронтові пісні, якими поєднувались окремі фрагменти радіолітопису.

Сьогодні, звичайно, для кожного із нас не в секретом, шо Другу

світову війну підготувало "партнерство" Сталіна й Гітлера, створен-

ня вісі Москва - Берлін у ГЄОПОЛІТУЧНИХ інтересах комуністичної ро-

сійської імперії ї фашистської Німеччини. Це була завойовницька, за-

гарбницька політика з боку обох цих "партнерів". Саме ці дві спорід-

нені системи - комунізм і фашизм - почали ділити Європу, її терито-

рії та ресурси на "сфери впливу". Гітлер і Сталін аналогічно підхо-

дили до розширення "життєвого простору" своїх імперій. Тому-то й

нав"язувана нам багато десятилітть вигадка про "віроломний напад"

в наскрізь лицемірною. 1 не лише тому, що "раптовість" наступу вер-

махту на СРСР документально й вичерпно спростували у передачах свід-

ки тих подій Та історики, а ще й тому, що говорити про взаємну "до-

віру" двох розбійницьким режимів, шо не визнавали ніяких міжнародних

норм та угод, можна лише в межах злочинної моралі, що докорінно про-

тилежна загальнолюдській.

Звичайно, творці тих передач ще не могли тоді неупередкено,

правдиво,й всебічно описати перебіг подій війни, зокрема участь у

ній тих представників українського народу, які вели нерівну бороть-

бу на два фронти. Та все ж вони здійснили першу спробу відтворити

історичну правду про Другу світову війну засобами інформаційного ра-

діомовлення. Спроба ця за мірками тих часів виявилася вдалою. У

грудні 1972 року автори й редактори цих передач Б.Жигилій та Й.Нем-

ченко буди удостоєні республіканської премії в галузі журналістики.

Помітно консервативнішим стає інформаційне мовлення після полі-

тичної поразки в 1972 році лідера українських комуністів Петра Ше-

леста, якої він зазнав у своєму намаганні домогтися для України

статусу автономної держави у складі реальної радянської федедації,

а також через небажання визнавати за росіянами роль "старшого брата",

його наступником, звичайно, не без допомоги Москви став Володимир

Щербицький - запеклий політичний супротивник Шелеста. На відміну

від останнього, новий лідер українських комуністів одразу ж демонст-

рує свою безмежну відданість Москві й особисто Леоніду Іллічу Бреж-

424

неву, а яким його єднали роки співпраці на Дніпропетровщині. Він |

слухняно виконує кожну вказівку Москви, виявляє готовність жертву- •

вати економічними інтересами України задля розвитку інших республік'

СРСР і насамперед Росії, потурає політиці русифікації.

Погляди Щербицького нагайно позначились на змісті інформаційно*?

го мовлення. Боно одразу ж виказує свою зневагу до політичних при-

бічників Шелесте, вміщує критичні матеріали на них, які допомагають .

проводити чистку в партії. Ще більшу зневагу, а надалі й підкресле-

ну неувагу воно виявляє до українських дисидентів, які, як відомо,

наголошували на легальних методах боротьби з існуючим режимом, уба-

чали можливість вирішення суспільних проблем за дотримання законів

узагалі й повазі до прав особи зокрема. За вказівкою органів держ-

безпеки інформаційна служба замовчує відомості про дисиденсткий рух,

* коли й подає їх, то змальовує дисидентів у негативному світлі.

Слухняно й старанно у випусках оспівують кремлівську легенду

про "нову історичну спільність - радянський народ". За цією новою

ідеологічною формулою теж не крилося нічого нового. Розповідаючи про

розквіт, зближення та злиття народів, інформаційна служба тим самим

стимулювала процеси русифікації. Всі найважливіші та найцікавіші

виступи вона у цей час подає здебільшого російською мовою, а нудні

й нецікаві - українською. Зіставлення, яке робили при цьому слухачі,

виховувало в українцях комплекс неповноцінності, породжувало числен-

ні глузування й знущання з української мови як мови "се-лсцької".

Висновок, який випливає з аналізу діяльності інформаційної служ-

би в роки "застою", справляє подвійне враження,

З одного боку, очевидним є те, да за цей час неамірно зросли

його щодобові обсяги, підвищилась оперативність, зросла роль і участь

у розв"язанні конкретних проблем, шо стояли перед республікою. Воно

стало надійним інструментом управління, потужним важелем влпиву на

роботу господарських органів і контролю за їх діяльністю.

• 3 іншого боку, нарощування обсягів інформаційного мовлення не

/давало відчутних результатів у ідеологічні й.боротьбі, бажаної консо-

лідації суспільства. Незважаючи на масований інформаційний наступ,

"нова історична спільність" не ставала від того монолітнішою і згур»-~

тованішов навколо свого керманича - комуністичної партії. Навпаки,

серед населення слабшав її вплив, зростало невдоволення, поширювалось

інакомислення. Ніхто вже не вірив у здатність СРСР наздогнати Захід

за рівнем життя, до чого закликав ще Хрущов.

54 - 6-1064 .425

Це подвійне враження ше більше посилюється застійними тенден-

ціями у сфері творчості. Подібно до старіючої верхівки партійного

державного апарату, яка прагнула модернізувати, але за всяку ціну

зберегти сталінську систему, інформаційна служба теж не виявляв

особливого бажання до новаторських пошуків, розвитку й збагачення

здобутого досвіду. А відтак у практиці переважав копіювання й бага-

торазове повторення уже раз знайденого. Виразними стають схильність

журналістів до парадності і водночас їхня боязнь відкрито інформу-

вати про нагальні проблеми суспільного життя, спроби згладити або

обійти Існуючі недоліки й труднощі. Не приносили користі, зничай-

но, й пропагандистські штампи, формули й загальні фрази. У випусках

новин повторювались близькі за змістом повідомлення, в яких міня-

лись лише цифри та прізвища. Вона нагромаджували загальновідому

інформацію, але не вели до якісних змін.

19.7. У роки перебудови /І982-І99І рр^У

Найважливішим досягненням і водночас яскравим свідченням якіс-

ного оновлення інформаційного мовлення у період перебудови стала

ранкова інформаційна програма^ Вона була створена у відповідь , на

кампанію модернізації радянської системи, Проголошену Михайлом Гор-

бачовим. Щоб провести реформи, новий радянський лідер взяв курс на

запровадження демократичного стилю керівництва, закликав до глас-

ності в управлінні державою і до плюралізму думок у рамках соціаліс-

тичного вибору.

Слід зазначити, шо заклик цей мав для журналістів революційне

значення, оскільки знаменував собою своєрідний перехід від періоду

мовчазного однодуметва до свободи слова. Проте свобода ця була з

певними обмеженнями. Якщо гласність означала право на обізнаність

а усім тим, шо відбувається у світі й країні, право одержувати і

поширювати правдиву інформацію, не побоюючись за наслідки, то зак-

лик до плюралізму не шо інше, як витончений спосіб регламентації

діяльності "підручних". Радіожурналістам було дозволено показувати

.всю множинність істин, весь спектр політичних поглядів,

?мови, якщо вони не будуть виходити за яииаі^сдціа.ліс'гичі

йу. В саме ж поняття соціалізму вкладався злегка оновлений лад уже

відомого казарменногб^зразКаТ" г-

426

Ось сане на цих засадах -/гласності, Іілсралпу#.,_дішшфа«1~- '

й розробив концепцію нової інформаційної програми-содовніїй-рвдактар

Головцої редакції Інформації В.Резніков._/•*: І/?'---о ,-.- , с

Перший випуск ранкової інформаційної програми з"явився в ефірі

І січня 1988 року. На відміну від ранкового випуску, який вона за-

мінила, нова програма лунала в ефірі уже не пів, а цілу годину -

з 8.00 до 9.00, Складалась вона із кількох частин: "афішки", то

анонсувала найважливіші матеріали; випуску новин, який, як правило,

зачитували диктори; аналітичної частини, в якій поглиблено дослід-

ну вались щойно передані новини й передавались інші актуальні мате-

ріали, і, нарешті, короткого резюме - заключного нагадування суті

раніше переданих новин та аналітичних матеріалів. Крім того, прог-

рама містила чимало прагматичної інформації - відомостей про пого-

ду, стан посівів, рівень води в річках, відповіді на запитання ра-

діослухачів, огляд пошти тощо. Все це не регламетувалося жорстким

розкладом передач і подавалося після музичних відбивок і пау?Г]

З першого дня свого існування нова програма стала потужним

інструментом перебудови. Вона відкрито й чесно повела мову про по-

милки минулого й нелегкі шляхи досягнення намічених перетворень, '

стала пропагувати нові методи й підходи до розв'язання назрілих

проблем. На конкретних прикладах і зразках ранкова програма прагну-

ла показати, як перебудова втілюється в життя; через демократизації)

та гласність, через економічну реформу, духовно-моральне оздоровлен-

ня суспільства, нові підходи до соціальної політики. Висвітлюючи й

узагальнюючи досвід перебудови, інформаційно забезпечуючи цей про-

цес, ранкова програма Й самастає прикладом для наслідування. Вона _

зламалд_застарі лі принципово^^ичн^зг^_^д^і<оівлвнніи_за^ щюмдцгрна-,,,

лісти мали лише писати, а диктори - лише зачитувати їхні писання.

Наперекір ц~йм принципам і традйціямГя1сІ~лишеІ пб'р^джуІаЛиПзнеосіГб^

лення та вузьку спеціалізацію радіопрацівників, творці ранкової

програми стали практикувати редакторський метод ведення передач.

Крім дикторів, ранкову програму почали вести ще я радіожурна-

лісти - люди, які готували^рогрІД^ до виходу в ефір^^іриро

рівнянні з днктірашг ІаоЖП^дїЗ^щійЕ^ойайомлені іа_її

том,..а„дідтдк Іфаш_І^Ли^могли подати^_ефірі написане^

З часом, з розвитком цього "методу, журналісти стали не дише

коментувати новини, а й показувати окладні взаємозв'язки порушених '

проблем, наголошувати на закономірностях чи тенденціях суспільного1

розвитку або ж, навпаки, на їх випадковості й невмотивованості. Вже

одне це нововведення незмірне розширило можливості аналітичної

інтерпретації фактів, змінило саму тональність мовлення, посилило

Особисті сні моменти у викладі новин та їх коментуванні.

'" Змінилася й манера спілкування зі слухачами. Вона стала природ-

ною, ненав"язливою, орієнтованою на повагу до людини.

Проте змінилася не лише форма, а й зміст ранкового мовлення, . У

центрі уваги опинились не просто події й процеси, а насамперед лв-

едньо~ причетні' "до них. За допомогоів~цйх : лкщей інфррма-

етаал- ^оротись_іа,руіиноюл утвеіаджувати атмосферу кри-

тики, ініціативи та пошуку^ ^_

Спілкування з людьми, які відчули себе особисто причетними до

процесів соціального творення, дало змогу творцям ранкової програми

розробляти назрілі проблеми сміливо й глибоко, пристрастно й квалі-

фіковано*

" Підтримуючи ентузіастів, поширюючи їхній досвід, ранкова програ-

ма водночас захищала їх від тих» хто вважав розширення гласності

ледь не образливим для чиновницької гідності. Силою критичного СЛОВА

вона боролася проти тих, хто чинив опір і заважав перебудові.

^ _ ^ Нова формц мовлення стала логічним завершенням багаторічних по-

шуків інформаційної служби, спрямованих на поєднання двох способів

відображення дійсності - повідомлення фактів та їх інтерпретацію.

Разом з іншими ЗМ І вона стала "тією могутньою інтелектуальною силою,

яка зруйнувала зйСкоруглі догми, допомогла суспільству краще пізна-

ти себе, зрозуміти свою історію, сучасний стан, пробудити національ-

ну свідомість народу . '

Важливою прикметою інформаційного мовлення у роки перебудови

стали прямі ефірні передачі. ,

Серед загалу цих передач своєю суспільною значущістю виділяються

трансляції сесійних засідань Верховної Ради України, які інформацій-

на служба налагодила у 1990 р. Організація таких передач дозволила

слухачам стежити за роботою найвишого законодавчого органу держави,

незмірно розширила їхню обізнаність із процесами законотворення.

Ще однією привабливою новинкою тих років стало "телефонне радіо".

З його появою слухачі дістали можливість одержувати відповіді на

свої телефонні звертання до радіо прямо із студії, в момент переда-

I

Здоровега В. Вступ Ідо журналістики. - Львів, 1994. - С. 8.

428

чі. Застосування телефону в практиці прямоефтрного мовлення народи-

ло ціле сімейство передач, у створенні яких почали брати участь

самі слухачі. Це - прямі ефірні інтерв"Ір, дискусійні обміни думками,

радіопереклики, розповіді очевидців про події, телефонні розмови

зі слухачами та ін.

Звичними у ті роки стали також передачі, в яких для прямого

зв"язку іх слухачами стали запрошувати до,радіостудії керівників мі-

ністерств і відомств, депутатів, відомих учених, письменників, ком-

позиторів. Слухачі мали можливість звертатися до них по телефону і

одразу ж, прямо із студії, одержувати відповіді. Високий професіо-

налізм гостей, можливість одержати інформацію із "перших рук", на-

солода, які діставали слухачі, стежачи за такими розмовами, безпо-

середня і щира реакція співрозмовників, незаданість результатів те-

лефонних діалогів у ефірі зробили прямі передачі живими, природними

й популярними. •'.''.'

Читаючи про ці нововведення, звичайно, не слід уявляти справу

так, ніби вони входили в практику інформаційного мовлення легко,

просто й безболісно. Перебудова йшла повільно, і не легко та безбо-

лісно, як може здатись, а долаючи скептицизм, недовір"я, а часом і

прихований опір консерваторів. Для прикладу розповімо лише про один

конфлікт. Він виник у процесі прилучення радіожурналістів до ведення

прямоефірних передач. Слухачі одразу ж помітили й підтримали нову

манеру викладу інформації, яка Забезпечувала Природність і довірли-

вість у спілкуванні з ними. Проте диктори побачили у цьому нововве-

денні реальну загрозу для існування самої професії читця перед мік-

рофоном і негайно засудили "розмовний бум в ефірі".

Як і в будь-якому конфлікті, тут теж мали місце крайнощі. При-

хильників хибно зрозумілої демократизації в ефірі не влаштовувало в

дикторському читанні абсолютно все; і бездоганна грамотність, і

еталонна культура мовлення, і добре поставлений голос, * нарешті,

дикторський академізм. Цьому протиставлялося переконання, що дрочи-

тати власний матеріал краще від автора нікому не дано. У результаті

реалізації такого гасла рівень мовної культури не міг не знизитися.

Полеміка про те, хто мас вести передачі - редактор чи диктор - ,

досягла свого апогею на засіданні колегії Держтвлерадіокомітету

29 серпня 1989 року. На ньому розглядалося питання про роль дичторів

у творчій перебудові мовлення. Рішення колегії було компромісним.

Усі учасники, зрештою, погодились, шо майбутнє не за витісненням

55 - Ь-І064 429

одного фаху іншим, а за їх інтеграцією. Відтоді творчі стосунки між

дикторами та журналістами будуються на засадах співпраці. Інформа-

ційна служба заохочує дикторів брати участь у підготовці інформацій-

них передач і водночас стимулює прагнення журналістів оволодівати

дикторською культурою мовлення.

Зрештою всі нововведення, про які ми розповіли, дали цікавий і

несподіваний результат. Ранкова інформаційна програма створювалась

для того, щоб подати новому режиму підтримку у проведенні економіч-

них і політичних реформ. Однак демократичний характер мовлення, гла-

сність і плюралізм, закладені в її концептуальну основу, дали ефект

зовсім в іншому напрямі - вони прискорили розклад радянської імперії

і стимулювали процеси національного державотворення.

Подібним чином обернулась діяльність не лише ранкової програми,

а всіх ділянок і ланок інформаційної служби. Відображаючи всезрос-

таючу кількість подій і пов"язаних із ними змін, вона втягувала

слухачів у процеси критичного осягнення минулого досвіду й сучасно-

сті, розповідала про появу неформальних політичних утворень, зокре-

ма Руху, стимулювала зміну соціальних настроїв аудиторії. Зрештою,

як відомо, зі сфери словесних вправ ці настрої перейшли в царину по-

літичної діяльності. Проголошена незалежність, яка протягом тривало-

го часу вважалась утопічною, стала цілком реальним і закономірним

завершенням зусиль інформаційного мовлення на шляхах перебудови.

19.6.^В умовахнезалежності /1991-1995. лр./

Після проголошення незалежності України інформаційне мовлення

зазнає докорінної перебудови. Адже в демократичній державі, намір

стати якою проголосила Україна, кожен громадянин мас право на повну

й достовірну поінформованість."І^ім часом у Радянському Союзі воно

будо зорієнтованим лише на доповнення інформаційних передач з Москви

й не мало права проводити самостійну інформаційну політчку. Тому піс-

ля 24 серпня І991 року Українське радіо починає поступово вивільняти-

ся від московського тиску і з І січня 1992 року повністю переходить

невласну сітку інформаційних передач. ,

Перебудова почалась із перегляду принципових засад мовлення. У .

Радянському Союзі, нагадаємо ще раз, функцію інформаційного мовлення

розглядали як агітацію фактами. На практиці це означало висвітлення

дише тих подій, процесів та явищ, що відповідали політичним цілям

430

комуністичної партії та повне замовчування або ж перекручування

фактів, які цим цілям не відповідали. _ :

Практика змусила журналістів відмовитись від принципу партій- •

ності і покласти в основу своєї діяльності принципи, що виробились І

у процесі перебудови й відповідають потребам перехідного періоду. ;

Це - принцип достовірності, об"ективності, своєчасності, доступнос-

ті та плюралізму. ... .

Останній, до речі, в новим у практиці інформаційної служби. Він

зобов"язуе журналістів враховувати все множинність істин, точок зо-

ру та поглядів, що виражають інтереси . певних суспільних гпуп. Важ-

ливим показником плюралізму сучасних інформаційних передач в зба- •

лансованість викладу - автор подав різні факти, що пов"язані з

об"ектом відображення, включно й такі, що суперечать іншим; або по-

дає протилежні погляди у питанні, що в даний момент хвилює громад-

ськість. За таких обставин плюралізм інформаційного мовлення став

своєрідним радником як для слухачів, так і для владних структур,

допомагає їм ураховувати весь спектр суспільних настроїв, сприяв

роз в "язанню протиріч, що виникають у суспільстві, виробленню опти-

мальних засобів і шляхів здійснення завдань новотворення.

Необхідно зазначити, шо більшість із згаданих принципів уже зак-

ріплено законодавче і покладено в основу практичної діяльності теле-

радіоорганізацій. Вони стали своєрідними гарантами основоположного

права особи в демократичному суспільстві - права на інформацію.

Слідом за цим, спокійно і по-діловому, було проведено реоргані-

зацію інформаційної служби, яка дісталась нам у спадок від Радян-

ського С0юзу. У Києві було створено Творчо-виробниче об "єднання

інформаційних і публіцистичних програм, яке стало забезпечувати під-

готовку інформаційних передач на всю територію України. З Києва та-

кож було продовжено мовлення редакцій, що адресують свої передачі

зарубіжних слухачам. Усі інші інформаційні радіоредакцт* було пе-

реформовано або й створено заново в адміністративно-ториторіальних

центрах України. Зокрема, 23 з них запрацювали в обласних центрах і

46 у містах обласного підпорядкування.

У Криму інформаційне мовлення стала забезпечувати інформаційна

редакція новоствореної державної телерадіокомпанії "Крим", У Києві

та Севастополі - інформаційні редакції державних регіональних теле-

радіокомпаній. >

Органічною складовою частиною новоствореної служби інформації

431

стали й редакції місцевого мовлення, які ведуть свої передачі з

районних центрів, підприємств, будов, установ. У цих передачах ра-

діо не лише відображає найважливіші події в зоні свого впливу, але

Я бореться з недоліками, допомагав розвивати місцеву економіку,

обстоює інтереси місцевого населення у стосунках з центральними

властями. Такі передачі розпивають громадську активність людей,

стимулюєть іхню участь у розв"язанні громадських проблем, у процесах

демократизації на місцях.

Разом усі ці редакції утворили потужну систему засмоозв"язаних

і об"єднаних спільністю завдань телерадіоорганізацій. Здійснений

розподіл обов'язків між ними дає змогу кожній з них займатися своєю

справою, а слухачам - одержувати широку й різнобічну інформацію про

події в центрі та на місцях, загальнодержавного й місцевого значення,

про становите у світі та характерні процеси сучасності.

Так само по-діловому, без зайпого галасу та метушні, було вирі-

шено питання поширення інформаційних передач з Києва шляхом прямо-

ефірного мовлення. Зараз з цією метоп використовується одна довгох-

вильова радіостанція РБ-87, 35 радіопередавачів на середніх хвилях

і понад 250 передавачів в ультракороткохвильовому діапазоні. Крім

того, через ці самі потужності транслюються інформаційні програми

"Голосу Америки", Канадського державного радіомовлення, радіостанцій

"Свобода" та "Бі-Бі-Сі". Закордонні передачі звучать по національній

мережі на основі міждержавних угод і домовленостей 1 дозволяють слу-

хачам побачити найважливіші події у світі та в Україні ще й очима

зарубіжних журналістів.

Одночасно з прямоєфірним мовленням чимало інформаційних передач .

доводяться до слухачів ще й засобами проводового мовлення, яке зараз

переживає глибоку кризу.

Прагнення Українського раДіо зберегти і примножити свою аудито-

рію, максимально задовльнити інформаційні потреби своїх слухачів

змусило його істотно наростити обсяги інформаційного мовлення. Тепер

щодоби з Києва для слухачів нашої країни та за кордоном-передається

понад 70 випусків новин і до 20 інформаційно-аналітичних, інформацій-

но-огаядових та їнформаціймо-музичних програм. Загальний середньодо-

бовий обсяг мовлення Національної радіокомпанії лише з Києва стано-

вить на всіх хвилях і програмах 13,5 годин. В окремі дні, коли інфор-

маційна служба веде пріїмоефірні трансляції, наприклад, із Сесійного

залу Верховної Ради, ця цифра може зростати у півтора рази - майже

до 20 годин на добу.

432

Показово й те, що інформаційне мовлення Національної радіоком-

панії тепер е багатопрограмним.

. інформаційні передачі Першої програми складаються з II випуски

новин і п"яти інформаційних програм.

З сьомої години ринку і впродовж усього мовного дня послідовно

інформує своїх слухачів про перебіг найважливіших подій дня "Про-

мінь". Випуски новин по цій програмі йдуть, як правило, на початку

кожної години. Характерної) особливістю цих випусків е те, ию вони

лише сповіщають, констатують найважливіші події, не вдаючись до ши-

роких узагальнень і глибокого аналізу. Це - стиль інформаційної

служби "Променя", саме те, чим вона відрізняється від інформаційних

передач Першої програми, головний зміст роботи якої якраз і полягав

в поглибленому аналізі та прогнозах.

Спеціалізовані випуски на культурно-мистецьку тематику йдуть

також по Третій програмі, яка значні обсяги мовлення відводить для

ознайомлення слухачів з кращими мистецькими творами.

Вагомо подано інформаційне мовлення й у програмах Всесвітньої

служби Радіо України, яка задовольняв зрослий інтерес зарубіжної

аудиторії дл нашої держави після набуття неп незалежності. Обсяг

суто інформаційних передач цієї служби реально займає кадобу від

в до 10 годин. У цих передачах Всесвітня служба радіо захищає зов-

нішньополітичні інтереси України, об"ективно висвітлов всю палітру

думок, поглядів і платформ у складних процесах державного будівницт-

ва, пропагує духовні надбання української нації.

Важливим кроком на шляху задоволення інформаційних потреб ауди-

торії став новий розклад передач, запроваджений на Першій програмі

з 16 травня 1995 року. Новий розклад не лише забезпечив кількісне

зростання обсягів інформаційного моплення, а й точніше враховує

особливості інформаційних потреб і поведінка слухачів у той чи інший

період доби. Важливо, що більшість спеціалізованих радіожурналів і

програм, таких як "Діловий канал", "Парламентський канал", "Собор-

ність", "Політична студія", "Ринок від "А" до "Я", "Наша армія",

"З думою про державу", ."Споживач".та інші, стали своєрідним продов-

женням інформаційних передач. У них теж чимало раніше переданих но~.

вин зазнаоть" поглибленого аналізу, всебічного розглядаються й

зважено аналізуються.

Таким чином, в умовах незалежності інформаційне радіомовлення

стало будуватись на принципово нових засадах, незмірно зросли його

' : . 433 .-.'-

обсяги, воно стало багатопрограмним і демократичним за суттю, су-

часним аа формами й методами здійснення.

Перевірте себе

І, Чому історіє інформаційного мовлення не можна одягнути у

відриві від діяльності комуністичної партії та радянське! держави?

2. Радіогазети як первісна форма інформаційних передач. Що вони

собою являли, як робились, їх тематика, причини ліквідації радіога-

*зет. • . . •' " • . •

3. Які форми та способи: організації інформаційних матеріалів

прийшли на зміну радіогазетам?

4. Інформаційна служба як ударна сила більшовицького впливу на

свідомість людей - її участь у формуванні органів радянської влади,

боротьбі а ідейними противниками, "ворогами" народу, показі "виз-

вольного походу" в Західну Україну та ін.

5. Чи маєте ви якість відомості, які б могли заповнити білі

плями і допомогти створити збалансовану картину інформаційного впли-

ву різних радіостанцій на українців під час Другої світової війни?

6. Перша післявоєнна постанова ЦК ВНИ/б/ у галузі радіомовлення

та її роль в обмеженні прав союзних республік на ведення самостій-

ної інформаційної діяльніоті та спрямування її на шлях "доповнень"

московських інформації .их передач. • '•'..'

7» Які нові творчі можливості для відображення дійсності від- .

крила перед журналістами інформаційної служби поява магнітофонів?

6. Ідеологічні нападки на інтелігенцію, до яких була причетна

інформаційна служба Українського радіо в останні роки життя Сталі-

на'. •'•-' '• . . . ''. '--.•• •

9. Розвиток творчої ініціативи трудящих мас і розширення їхньої

участі в управлінні суспільством як основні засади діяльності інфор-

маційної служби в роки Хрущовеької "відлиги", творчі пошуки й здо-

бутки інформаційної служби.в цей час.

10. "Інформаційний вибух" в українському радіомовленні: поява

інформаційно-музичної радіопрограми "Промінь", поступове нарощуван-

ня кількості випусків у програмах радіодня, завершення масової ра-

діофікації міст і сіл України.

11. Чим можна пояснити творчий застій У сфері інформаційного

мовлення у період правління Брежнєва. - Щербицького?

434

12. Якісне оновлення інформаційного радіомовлення у роки пере-

будови як один із чинників, шо сприяв проголошенню незалежності

України.

13. Як було перебудовано інформаційне радіомовлення після про-

голошення незалежності України?

СІШСОК ЛІТЕРАТУРИ

Закон України про телебачення і радіомовлення від 21 грудня

1993 року.

Тимчасове положення про Національну раду України а питань теле-

бачення і радіомовлення. Прийдете Верховною Радою України 15 грудня

1994 року.

Указ президента України про вдосконалення системи управління

державним телебаченням і радіомовленням від 3 січня 1995 року.

Питання Державного комітету телебачення і радіомовлення: Поста-

нова Кабінету Міністрів України від 20 лютого 1995 року.У 129.

Указ президента України про положення про Державний комітет те-

лебачення і радіомовлення України від II квітня 1995 року.

Закон України про внесення змін і доповнень до Закону України

"Про телебачення і радіомовлення" від 2 червня 1995 року.

Закон України про інформацію від 2 жовтня 1992 року.

Закон України про інформаційні агентства від 28 лютого 1995 ро-

ку. ,

Закон України про .' уковані засоби масової інформації /пресу/

в Україні від 16 листопада 199? року.

Закон України про державну таємницю від 21 січня 1994 року.

Указ президента України про заходи щодо запобігання недобросо-

вісній рекламі та її припинення від 5 грудня 1994 року.

Закон України про авторське право і суміжні права від 23 гру;;

ня 1994 року.

Артеменко В.А. Харьковский радиоцентр в датах й фактах /І92Ї-

1981/ // Из истории енергетики, злектроники й связи. - М., І9В?,, -

Внп. ІЗ.

Бараневич Ю.Д. Жанри радиовещения /проблема становлення» форми-

рования, развития/. - К.; Одесса, 1976.

Гуревич П.С., Ружников В.Н. Советское радионешение. Страници

истории. - М., 1976.

Здоровега В.Й. Вступ до журналістики. - Львів, 1994.

Зернецька О,В. Нові засоби масової кммунікації. - К., 1993.

Кулик З.В. А ми таки будуємо свій інформаційний простір // Го-

лос України. - 1996. - б січ,

436

Кулик З .В. Наші проблеми - проблему часу // Наш вибір - ради-

кальні реформи // Матеріали Всеукраїнської Наради редакторів район-

них, міських, обласних газет /12-13 січня І99Й року, м. Іитомир/. -

К., 1995.

Любосввтов Д.Й. По законам вфира /о спецИфмш Творчества радио-

«урналиста/. - М., 1979. _ ^

Москаленко А.З. Основи журналістики. - К., 1994.

Миронченко В.Я. Новини в ефірі /теорія і технологія коротких ра-

діоповідомлень/. - К., 1973. ' ;

Миронченко В.Я. Діалогічні жанри радіомовлення. - К., 1978*

Миронченко В.Я, Інформаційне радіомовлення в Україні. - К., 1976.

Миронченко В.Я. Інформаційне радіомовлення /управління, органі-

зація, планування/. - К., 1989.

Основнце понятия теории журналистики. - М., 1993.

Пока микрофон не вклсчен... /из огшта немецкйх радиояурналио-

тов/. - М., 1991.

Резников В.П. Хизнь мевду "молотом й наиовальней" // Зеркало не-

дели. -1995. - 23 сент,

Ружников 6.Н. Так наминалось: Историко-теоретический очерк во-

ветского радиовешения. І9І7-І928. - М., 1987. .^ Vі:

Шерковин В.А. Психодогические проблеми массовшс инфориационнм»

процесов. - М., 1973. ' ї?йЙ;

Ярошенко В.Н; Информационние жанри радионурналиоткии. - Я-е

доп. й перераб. - М., 1976. ;

437

ЗМІСТ

Передмова .........................................,......• З

Роаділ І. Загальні відомості про інформаційну службу

радіо ........................................... б

Розділ 2. Керівництво та управління інформаційною •.

службою ......................................... 27

Роаділ 3. Організація інформаційної служби ................ 44

Роаділ 4. Праве та обов"язхи творчих працівників

інформаційної служби ....,..............,,,....,, 69

Розділ 5, Планування роботи інформаційної служби ,,..,,,.,, 82

Роаділ б. Інформація в каналі радіомовлення .....,....,.,., 101

Розділ 7. Сучасні погляди на новину ..............І.,«.«.,. 123

Роаділ 8, Збирання новин .................................. 142

Розділ 9. Виклад новин для передачі по радіо ....,...,..,,. 169

Розділ 10. Основні методи викладу новин .......,..,..,...., 193

Розділ II. Виклад спеціальних типів новин ................. 200

Розділ 12.'Виклад тематичних новин ............,.....,,.,., 212

Розділ ІЗ. Типи коротких текстових повідомлень ..,...,,,.,. 243

Розділ 14. Озвучені повідомлення ........................... 253

Роаділ 15. Форми інформаційних передач ...........,,..,..,, 285

Розділ 16. Верстка інформаційних передач .........,.,.,..,. 308

Роаділ 17, Нова і стиль коротких повідомлень .............. 330

Розділів, Читанім інформаційних передач .................. 36?

Роаділ 19, 3 історії інформаційного радіомовлення ....,..,« 381

Список літератури ......................................... 436

Навчальне видання

Ицюнчвнко Віктор ЯковШ

ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОГО РАДІСИОВЛВИЯ

438

Редактор І.В. ІЬроксдава

Коректор С;Я.Невзгякд

ІЗІН, 252070, Й«їв, ІВУ*« ^Сагайдачного, 37

Фірма «ВІПОЛ».

262ІБІ, КнІІ, Іул. Волинськії, «О.