1951 Році, коли на вірш в.Сосври "Любіть Україну" впало звинувачен-

ня у "націоналізмі", а Його змусили виступити з принизливим каяттям.

Слідом за цим інформаційна служба була спрямована на боротьбу із

сіонізмом. По радіо передавались сміхотворні твердження про співпра-

цю українських націоналістів з єврейськими сіоністами...

Усі ці пощуки ідеологічних відхилень відроджували примару кри-

вавих чисток, пережитих Україною у 30-ті роки, сіяли паніку, пород-

жували принизливу практику каяття. На шастя, 5 березня 1953 року

"великий вождь" помер. З його смертю припиняються й ідеологічні на-

падки, ганебну причетність до яких мала й інформаційна служба.

19.5. Хруїдовська "відлига" /1953-1964 рр./

Після смерті Сталіна, доки його колишні соратники вели боротьбу

за владу. Всесоюзне радіомовлення було усунуте від активної політич-

ної діяльності. За взаємною згодою "колективного керівництва", що

заступило одноосібне правління Сталіна, воно було підпорядковане

союзному Міністерству культури і зобов"язане пропагувати у цей час

культурні надбання в галузі музики та літератури .

До речі, подібна "турбота" про підвищення культурного рівня

слухачів з роками стала традиційною. Тепер кожного разу, коли в Моск-

ві виникав криза влади, радіослухачі й телеглядачі мають можливість

насолоджуватися "Лебединим озером".

409

Аналогічну реорганізації) пережив у ті часи й Український радіо-

комітет, який був перейменований У Головне управління радіоінформа-

ції Міністерства культури України /скорочено Укррадіо або ГУРІ/.

Він тем зосереджується на пропаганді культурних надбань, а всі важ-

ливі події політичного й економічного життя висвітлює за матеріала-

ми інформаційних агентств ТАРС і РАТАУ - часто задовгими й багато-

слівними для випусків новин. Водночас інформаційній службі було

накапано щоденно передавати в ефір передову статте газети "Правда"

у перекладі на українську мову. Тим самим працівники інформаційної

служби, а також ті, хто стояв за ними і скеровував їх діяльність,

страхувалися від можливих звинувачень в неправильній орієнтації

громадської думки.

Перемогу, як відомо, здобув Хрущов, чия кар"ера була тісно пов'я-

зана з Україною, Після переїзду до Москви для роботи на посаді сек-

ретаря столичної партійної організації Хрущов зберіг тісні стосунки

а українською компартією. Вона, до речі, першою підтримала його в

боротьбі за владу і протягом тривалого часу була для нього надійною

опорою. Хрущов віддячив послугою за послугу. Він почав активно вису-

вати українських комуністів на керівні посади як в самій Україні,

так і в партійно-державних структурах союзного рівня. По-суті, між

Києвом і Кремлем виникло негласне порозуміння, за яким українцям про-

понувалася роль молодшого партнера в управлінні радянською імперією;

росіяни, зрозуміло, залишали за собою роль "першого серед рівних".

Тому й не дивно, що перш пропагандистська кампанія, яку інфор-

маційна служба проводила після приходу до влади Хрущова, була при-

свячена 300-річчю Переяславської угоди, Щоправда, відзначення цього

ювілею почалося ще раніше. Проте Хрущов, скориставшись нагодою, на-

дав їй особливого розмаху і значення. Вона проводилась у всесоюзному

масштабі і а надзвичайною помпою. Вістря її спрямовувалось на роз-

виток і поглиблення російсько-українського партнерства.

Протягом 1954 року "Останні вісті" передали в ефір сотні пові-

домлень, присвячених ювілею, виклади численних промов і газетних

публікацій на цю тему. У багатьох із них підкреслювалось, що а при-

єднанням західних областей до Радянської України здійснилася віковіч-

на мрія українського народу про воаз"еднання всіх українських земель

в єдиній державі. У розвиток цієї кммпанії ЦК МІРО випустив спеціаль-

ні "тези", присвячені 300-річчю возз"єднання України з Росією. Бїд-

гуки на цей документ, які у великій кількості готувала й передавала

інформаційна служба, оспівували декларовану в "тезах" непо- итність

"вічного союзу" українців і росіян. з

410

Важливим підсумком тієї кампанії стало впровадження у свідомість

людей нового терміну "возз"еднання" замість раніше впиваного "при-

єднання". Тепер усім було доказано, шо український народ упродовж

століть боровся не за утвердження власної державності, а лише за

те, щоб "возз"єднатись з братній російський народом в єдиній радян-

ській державі". •

Другим, не менш важливим, результатом цієї компанії стала пере-

дача Україні Криму від Російської Федерації як "свідчення дружби

росіРського народу". "Дар" цей, як ми тепер знаємо, нічого спільно-

го з доброчинністю не мав. Адже Росія передавала Україні те, що їй

не належало /землі кримських татар/, а, по-друге, робила це вона не

з доброї волі і а через економічну неспроможність утримувати Крим у

відриві від своїх основних земель. Тепер цей "дар" постійно й ви-

разно нагадує всім нам про ті "великі переваги, шо їх приніс Украї-

ні союз із Москвою".

У сучасній історіографії період правління Хрущова іноді іменують

"відлигою", оскільки він позначений численними послабленнями жорст-

кого сталінського режиму, творчими пошуками Та новаціями. Саме в

цей період з ініціативи Хрущова будо рішуче засуджено культ особи

Сталіна та необгрунтовані репресії, до яких він вдався. Тоді ж було

піддано критиці догматизм і начотництво в ідеологічній роботі, за-

суджено її відрив^від "практики комуністичного будівництва". На від-

міну від Сталіна, який будував комунізм за допомого» терору і приму-

су, Хрушов і його однодумці в партійно-державному керівництві праг-

нули досягти цієї самої мети іншими, вже не такими дикунським, мето-

дами. Вони робили ставку на розвиток творчої ініціативи трудящих мас,

розширення їх участі в управлінні суспільством, всіляко сприяли роз-

виткові демократії.

У руслі цих подій і намагань будує свою роботу й інформаційна

служба. Вона прагне за допомогою широкого й систематичного інформу-

вання населення про події внутрішнього й міжнародного життя розшири-

ти кругозір своїх слухачів, активізувати їхню суспільну й виробничу

поведінку.

Ножного дня радіо приносило радісні вісті. Ставали до ладу нові

заводи, шахти, домни. Руками українських будівельників зводилось де-

далі більше житлових будинків, шкіл, лікарень. Важливі зміни пережи-

вало сільське господарство республіки. Збільшувалось виробництво то-»

варів шир кого споживання, зростали темпи радіофікації... "Кожного

411

рьнк>, > писала у травні 1958 року газета "Радянська Україна", - му

вставмо під звуки позивних наших радіостанцій. До сніданку ми вже

обізнані з тим, що найважливішого відбулось вчора в нашій країні ,

Газета відзначала, що радіо тепер систематично інформує про всі

найважливіші події, збільшило кількість репортажів і трансляцій з

місця подій, передає виступи керівників партії та уряду.

Особливу увагу інформаційна служба приділяла у цей час висвіт-

ленні) руху за комуністичну працю, в якому тоді вбачали перші прих-

мети "світлого майбутнього". Повсюдно, на заводах, шахтах, 'будовах

виникали виробничі колективи, переважно молодіжні, ,лени яких заяв-

ляли, що хочуть не лише добре працювати, а ще Я вчитись, підносити

свій освітній рівень, жити багатим духовним життям.

Природно, таке прагнення руйнувало усталений пропагандистський

стереотип, за яким роль робітника у суспільстві визначалася його

Вмінням добре працювати. Адже протягом багатьох років підсумки со-

ціалістичного змагання зводились до того, хто дав найбільший м&-

бітох. А тут раптом після задушливого сталінського режиму робітник

відчув себе людиною. І йому стало сумно й неприємно від того, що його

цінують як "робочу силу' . Бо якщо людину цінувати тільки за роботу,

то тоді, як зауважив М.Горький, найкращим працівником в кінь, який

возить воду й мовчить.