19.3. Фронт в ефірі /і94і-і945 рр./

Уранці 22,червцяІ94ІІ року, перервавши недільний відпочинок,

працівники"Останніх вістей" почали сходитись до будинку Україн-

ського радіокомітету. Багато з них ще не знали, що почалася війка,

але страшний здогад не давав спокою. Адже вночі невідомі літаки бом-

бардували київські заводи і мости, бомби падали на Житомир, тривож-

ні повідомлення про бої на кордоні надходили із західних областей.

Усі чекали важливого урядового повідомлення з Москви. 1 рівно опівд-

ні в ефірі пролунало .Звернення Радянського уряду до всіх громадян,

з якого слухачі дізнались, що^без пред"явлеНня~ будь-яких претензій,

2

без оголошення війни, німецькі війська напади на нашу країну" .

Перші відгуки наце Звернення інформаційна служба Українського

радіо подала вже через кілька годин після його передачі. Вони міс-

тилися"^ випусках "Останніх вістей", що складались із повідомлень

про мітинги та викладів виступів на них. Випуски сповіщали про гнії

і обурення людей віроломним нападом фашистів, повідомляли про їх

готовність стати на захист Вітчизни, закликали примножити трудові

Рішуче перебудуванн радіомовлення // Радіо. - 19.41. .14.-

с. І-г.

2 Звернення Радянського уряду до громадян Союзу РСР 22 червня

1941 року // Комуніст. - 1941. - 24 черв.

399

зусилля на допомогу Червоній Армії. Закликом до боротьби залунали

того дня випуски із Одеси, Дніпропетровська, Харкова, Донецька та

інших обласних центрів.

Таким чином, вже в перший день війни з особли|од, виразністю

проявилась перевага інформаційного мовлення - його оперативність.

На відміну від республікамських'газет, перші вовнні номери яких

вийшли лише 24 червня, радіо перебудувало свою роботу на воєнний

лад практично за кілька годин.

Коли війна докотилась до Києва, населення столиці мужньо під-

нялось на її захист. "Останні мсті" розповідали про спорудження

оборонних об"ектів, вели передачі зф?брик_іздв^Вд^Іе_^б^шІки

виготовляли та ремонтували зброр й військове рпррааження. Часто лу-

нали ре^ор^ажіТ війсь?рвих^исщи. Щоразу, кояи_над містом з"явля-

лися ворож^^іга^и,]щіа,-а, доввртявніЙ манері інфррмувалр слухачі в

про повітряні бої...

ПіслОШйїШ. пишної киівіамшї рАаІРс?анці|^ РВ-47_і виве-

зення 11 до Челябінська інформаційне мовлення з Києва доповнюють

передачі редакції фронтового радіомовлення з Броварів. Перед мік-

рофоном зачитувались зарисовки» оперативні кореспоцценціГз" мТсць

боїв, у кожній пе^іЙа^~1в*іі^?упа1і"і<^сьмТв~|(й^сШвннйкїТ>...

\; 8 аналогічну ійїт^щГв"?оТрапила й Одеса. Звідти теж було ева-

•; куйовано радіостанцію, і журналісти залишились без власних засобів

радіомовлення. Та одесити знайшли вихід із скрутного становища:

в |нс^итт_іаш?вр1в а в "жау^дрііиилідшукали. вааукоюілекто ваний

радіопередавач і аа кілька днів відрвмрнтували його. З того часу І

до кінця обсфоніГїїдеси?олос чорноморської твердині чула вся краї-

на."-'——- --.—,—. -~ ,-'•'--- І'--" •- ' •-•--... .

~~~ Дяя захисників Києва, Одеси, а згодом і Севастополя, для насе-

лення України вісті а цих міст були важливими як ніколи. Вони спов-

нювали надією, вірою в перемогу, піднімали настрій, кликали на бо-

ротьбу з ворогом.

^ісля щдіння Харкова, звідки теж деякий час велося інформацій-

не мовлення, У^^гщ^Л_у^дуомІ^тт^'і»ЛМьлоС&^чокй' Тут

23 листопада І94І ^^^^І^о^^^о9о^^уобо^^у радіостанція їм.Т.Г.Шев-

1 чедка. Рцдіостанція цюденно по кілька годин на добу інформувала на-

селення України про_найважл*ІвТІоі по^ії на фронтах, у країні та за

.коМШ^М' Пері рданно готувались -спецвипуски для партизані в та

українців, що були евакуйовані до Середньої Азії та на Поволжя.

400 *

Та основний тягар Інформаційного мовлення взяла на себе радіо-

станція "Радянська Украіна^_яка запрацювала а Москві невдовзі піс-

ля відкриття радіостанції ім. Т.Г.Шевченка. Щоденно вона готувала

радіогазету, в кожному випуску чкої звучали зведення Радіоінформбюро,

кореспонденції з фронтів, розповіді про партизанські бої, інформа-

ція про роботу уряду України, роботу українц-ів у тилу. Перед мікро-

фоном часто виступали бійці, командири Червоної Армії, селяни й ро-

бітники, що кували в тилу зброю перемогу, відомі вчені, письменни-

ки... Через цс радіостанцію велися спеціальні передачі для партизан

і підпільників, зміст яких ті могли не лише почути, а й записати та

поширити серед населення - усно, рукописне чн друковано.

З початком визволення території України починає вести передачі

українською мовою ще одна радіостанція - "Дніпро", позивні якої "Ре-

ве та стогне Дніпр широкий" згодом стали позивниии Українського ра-

діо. Ця радіостанція просувалась слідом за наступаючими військами

1-го Українського фронту з міста Калач Воронезької області до Кубин-

ська на Україні і потім до Харкова. Вона вела мовлення для військо-

вих частин, населення визволених районів та окупованої території.

6 листопада 1943 року столицю України було визволено, а в грудні

по міській трансляційній мережі вже звучали інформаційні випуски, які

передавались Тричі на добу - вранці, вдень і ввечері.

9 січня 1944 року із Саратова до Києва повертається і поновлює

свою діяльність Український радіокомітет. Одночасно з Харкова почи-

нає перебазовуватись радіостанція "Дніпро". У Києві колективи обох

цих радіостанцій об "єднались і з лютого 1944 року столиця України

починає вести мовлення на хвилі 800 м для всієї "республіки, а також

для воїнів Червоної Армії, партизанів, ио діяли в" західних областях ,

України та на території Польщі і Чехословаччини . Провідне місце у

передачах займають випуски "Останніх вістей", які готуються за ма-

теріалами РАТАУ та газет, оскільки власну кореспондентську мережу

Українське радіо ще не встигло відновити.

10 липня 1944 року припинила свої передачі з Москви радіостанція

"Радянська Україна". Відтоді все мовлення для українського населення

ведеться а Києва. Кількість випусків новин зростає з трьох у 1944 ро-

кі до семи у 1945, що перевищувало довоєнний рівень. Крім того, ре-

дакція щоденно готує огляди республіканських газет, спеціальні ви-

пуски для жителів західних областей; налагоджує передачі для у краї н-

пір, що проживають за кордоном; спортивні і шахові випуски; веде в

51 -- 4()І

разі потреби позастудійні передачі про відбудову Хрещатика, роботу

річковиків і залізничників, передплату та випуск воєнної позики

їоіио. •

Наприкінці 1945 року інформаційній службі республіканського ра-

діо дедалі більшу допомогу починав надавати місцеве радіомовлення,

яке на той час уже функціонувало в усіх обласних і більш як у ста

районних центрах. -

Надзвичайно цікавими, сповненими хвилюючих документів і вражень

в випуски "Останніх вістей" за останній день війни - 9 травня 1945

року. Повідомлення про беззастережну капітуляцію Німеччини праців-

ники "Останніх вістей" одержали після другої години ночі, негайно

переклали його на українську мову і через певні проміжки часу пере-

давали до ранку.

"Повідомлення про беззастережну капітуляцію Німеччини і оголо-

шення 9 травня Днем Перемоги, - читаємо у першому ранковому випуску

"Останніх вістей" за 9 травня, - викликало загальну радість. Незва-

жаючи на пізній час, у будинках спалахнуло світло, кияни висипали

до вуличних репродукторів. Зовсім незнайомі люди обнімалися, вітали

один одного з Перемогою...".

Таким чином, з першого і до останнього дня війни інформаційна

служба Українського радіо на перелньому краї боротьби з фашизмом.

Окупанти боялись створених нею передач. Під страхом смертної кари

вони забороняли населенню слухати їх, а місця, звідки велося мов-

лення, позначали на картах льотчиків як об"єкти першочергового зни-

щення. •

Створена нами картина, проте, носить однобічний характер, оскіль-

ки вона відтворює діяльність інформаційної служби радіо, контрольо-

ваної більшовицьким режимом. Тим часом, на окупованій німцями тери-

торії України виникло і діяло 'ше 15 радіостанцій, які вели мовлення

для українського населення. У радянській історіографії їх, як пра-

вило, іменують "ворожими", "фашистськими" або "націоналістичними".

Крім цих ярликів, про них більше нічого не відомо.

Щоправда, в радянській літературі можна знайти деякі відомості

про діяльність німецьких воєнних радіостанцій. Прогнучи деморалізу-

вати населення і війська, ці станції поширювали брехливі чутки, сія-

ли міжнаціональну ворожнечу, вихваляли успіхи "бліцкригу", твердили

про швидкий і неминучий крах Червоної Армії. Працювали на таких стан-

ціях, за відомостями із тих же джерел, спеціально вимуштровані офіце*

402

ри пропаганди, під командуванням яких перебували цілі підрозділи -

"роти пропаганди". Про ефективність роботи гвббельсівських радіо-

пропагандистів радянська історіографія теж нічого не пише, хоча ві-

домо, що більшовики змушені були конфіскувати в українського насе-

лення всі радіоприймачі, шоб запобігти згубному впливу фашистської

радіопропаганди. Такі самі конфіскації проводили й німці, шоб насе-

лення не слухало передачі радянських радіостанцій.

От і все, шо ми знаємо про діяльність^радіостанцій, які проти-

стояли більшовиком. Хто їх створив, як вони виникали, хто працював

на тих станціях, як вони впливали на населення? Чи й справді серед

тих станцій були націоналістичні, мовлення яких носило патріотичний-

характер і спрямовувалось на побудову української держави? Відпові-

ді на всі ці запитання ше треба знайти. Знання всього цього допомо-

же нам відтворити об"сктивну картину інформаційної боротьби в ефі-

рі у роки війни.

Завершуючи оповідь, висловимо припущення, шо в галузі радіомов-

лення в роки війни, очевидно, був такий самий розкол, як і у всьому

українському суспільстві.. Війна поставила народ перед вибором. 1 він

зробив його: частина пішла за більшовиками, друга - пристала до нім-

ців, вбачаючи в них своїх визволителів з-під більшовицького ярма,

а третя - повела боротьбу на два фронти: проти німецьких і росій-

ських окупантів. Подібну картину ми, очевидно, зможемо створити і

в галузі інформаційного радіомовлення, якщо вивчимо та простежимо

інформаційну діяльність усіх радіостанцій, які в роки війни адресу-

вали свої передачі українському народові.

|9.4, Оперативний літописець відбудови й, відродження

Л945-І953 рр./

Напередодні Другої світової війни Україна була, за радянськими

мірками, розвиненою радіомовною республікою. На її території діяло

10 радіостанцій та 624 радіотрансляційні вузли. Прийом передач адій-

снювався через 1047300 радіосрансляційних точок і 255000 радіоприй-

мачів. Усе це в роки війни зазнало страшного руйнування: фашисти

вивезли до Німеччини цінну апаратуру, знищили радіотрансляційну ме-

режу, зруйнували майже всі радіовузли. Збитки, який вони завдали

радіокомітетам республіки, перевищували 200 млн крб.

Відбудова зруйнованого радіогосподарства почалася ще в роки вій-

ни. У визволених областях разом із пуском найважливіших народногос-

5І* 403

ледарських об"ектів ставало до ладу діючих і радіо. У багатьох ви-

падках плани першочергового відновлення роботи радіо розроблялися

ше до визволення обласних центрів від ворога. Через те у Луцьку,

наприклад, радіопередачі були відновлені на третій день після виз-

волення; у Львові вуличні динаміки заговорили вже в перший день піс-

ля звільнення, а через шість днів тут було закінчено монтаж радіо-

вузла на 1000 Вт.

Велику допомогу у відбудові зруйнованого радіогосподарства рес-

публіки подав уряд Союзу ГСР. Завдяки цій допомозі вже в 1946 році

на УкраГнІ знову працювало 6 станціонарних і 2 пересувнТ"^а1ПП»стан-*

ції, 862 радіотрансляційні вузли, понад 600 тисяч радіоточок та

близько ІЗ тисяч радіоприймачів •.

Високі темп радіофікації зберігалися в Україні й у наступні ро-

ки. Особлива увага зверталася на розвиток радіомережі в західних

областях, де в цей час кількість радіоточок на тисячу жителів була

у 5-6 разів меншою, ніж у східних. Тому, за свідченням статистики,

у 1951 році в ресПібліці вже діяло ^461700 радіоточок і понад 314

тисяч радіоприймачів, а ше через п"ять років - близько 4 млн. радіо-

?

точок і понад І млн. 200 тисяч радіоприймачів-.

Усе це, безперечно, мало важливе значення для інформаційного

мовлення, оскільки з розвитком технічної бази збільшувалась аудитор-

рія слухачів і відповідно зростали масштаби його впливу,:

Після війни до редакції "Останніх вістей" повернулися дише два

працівники - *«Ве:нгвр?в^а бЛЬксЩп^к", Першого було призначено від-

повідальним редактором, другого - відповідальним секретарем. Інші

працівники, якими заповнювали штат, раніше в радіомовленні не працю-

вали. Труднощі добору творчого складу, як у столиці, так і в облас-

них центрах, поглиблювались загально» нестачею ладей з вищою осві-

тою. Тому, крім демобілізованих офіцерів, до творчої роботи прилуча-

лись випускники педагогічних інститутів, сільськогосподарських і

технічних вузів, які проходили перепідготовку на короткотривалих

курсах, а то й прямо в редакціях. Вони оволодівали специфіко» інфор-

маційного мовлення "на ходу", в процесі створення і підготовки пере-

дач, учились на власних помилках і помилках своїх колег.

1 Див.! Розвиток радіосітки на Україні // Рад. Україна. -

1949. - 7 трав.

2 Див.: Народне господарство України. - К., 1957. - С. 536..

404

Зусиллями цих працівниквв обсяг інформаційного мовлення було

доведено до довоєнного рівня, а потім і перевершено його. Уже в

1946 році з Києва щоденно передавалось сім випусків "Останніх віс-

тей". У містах і селах люди з великим інтересом дослухались до по-

відомлень про хід відбудовних робіт. Кожна звістка про відродження

нової шахти чи домни, заводу чи фабрики радістю відлунювали в серцях

людей.

Одночасно за завданням директивних органів інформаційна служба

готує й щоденно передає три спеціальних випуски, поява яких була ,

зумовлена складнІст"ю"Тїолїігичної та господарської обстановки.

Перший з них адресувався росіянам, які у великій кількості при-

бували в Україну на поселення і не розуміли української мови, їх

переселення стимулював український уряд, який за рахунок припливу

переселенців намагався ліквідувати гостру нестачу промислових робіт-

ників, державних чиновників і партійних функціонерів. Для цієї кате-

горії слухачів інформаційна служба була зобов'язана Шденнб"готувати

оглядовий випуск республіканських новин російською мовою.

Другий щоденний спецвипуск адресувався слухачам західних облас-

тей, які знову прилучалися до радянського способу життя. Він інфор-

мував про розгортання колективізації з одночасним проведенням інду-

стріалізації краю, про соціальні аміни на Західній Україні. Але

основне вістря цьрго спецвипуску спрямовувалось проти греко-като-

лицької церкви та ОУгі УПА, які чинили запеклий опір радянському ре-

жиму і вбачали в ньому свого найлютішого ворога.

Третій спецвипуск адресувався киянам, яких редакція щоденно

інформувалї через київс^к^,ІуиіІ^яЩ^^м$а^прЖ"^іГ9Ї]^л^м

столиці України. . .

Крім того, редакція щоденно готувала огляди республіканських га-

зет, щосуботи випускала журнал радіохроніки "Наш тиждень11, щонеді-

лі - популярний у ті часи шаховий випуск і щопонеділка - "Спортивні

вісті".

Важливо зазначити, шо діяльність інформаційної служби з Києва

доповнювали'у цей час^25_р>едащід "Обласних вістей" і 120 редакцій

районного радіомовлення.

масштаби інформаційного радіомовлення, як бачимо, були великими.

Але тематика і літературний рівень його не завжди задовольняли влад-

ні структури. Часто по^р^діо передавались застарілі факти, які по-

верхово відображали місцеве життя~." 1нф^ШЩ?1їр^Ткйття" Радянського

52 - 6-10647 • 405

Союзу_була одноманітною, мова її - бідною, у випусках новин недос-

татньо популяризувався передовий досвід. Саме на ці недоліки в

діяльності інформаційної служби вказувала постанова ЦК ВКП/б/, схва-

лена в січні" І$4Т~року*.

МиГнеГвипадково згадали про цв постанови. 1 не лише тому, «о

вона була першою за всі повоєнні роки в галузі радіомовлення, а

те й тому, і головним чином тому, що вона відіграла особливу роль в

організації діяльності інформаційної служби. Річ у тім, шо в ній

всі радіокомітети, крім московського, були оголошені місцевими і

зобов"язані "ширше використовувати багатий місцевий матеріал, до-

повнювати ним передачі Центрального мовлення"*. Тим самим україн-

ське радіомовлення, як і мовлення всіх союзних республік, позбавля-

лося права на самостійну інформаційну діяльність і спрямовувалось

на шлях "доповнень".

Особливу увагу ЦК ВКП/б/ акцентував на змісті інформації, підк-

реслюючи, що "пропаганда п"ятирічного плану, показ трудового героїв-

муТ завзяття й наполегливості радянських дюдей у подоланні труднощі»

післявоєнного часу і популяризація методів роботи передових робітни-

ків і колгоспників, а також досвіду підприємств .та колгоспів, які

перевиконують завдання п"ятирічного плану, повинні завжди .бути в

о

центрі уваги працівників радіомовлення"0.

Відтоді основне місце у випусках "Останніх вістей" посідають

повідомлення про відродження шахт і заводів Донбасу та Придніпров"я,

машинобудівних та ін^-их підприємств великої індустрії. Слухачі стали

регулярно одержувати відомості про хід реконструкції та спорудження

нових підприємств у західних областях, індустріалізації Львова, поча-

ток освоєння Львівсько-Волинського вугільного басейну, будівництво

Газопроводу Дашава - Київ. У галузі сільського господарства увага

зосереджувалась на тих господарствах, які вже ввели в обіг усі до-

воєнні посівні площі, збільшили виробництво зерна і продуктів тварин-

ництва. З відродженням економіки України у випусках збільшувалася

кількість повідомлень про зростання матеріального добробуту та куль-

* 0 мерах по удучшению Центрального радновещения: Постановлений

ЦК ЕКП/б/ // Культура й жизнь. - 1947. - ЗІ янв.

2 Там же. .

3 Там же.

406

тури людей - скасування карткової системи постачання, зниження цін

на товари масового споживання /як виявилося згодом, економічно не-

обгрунтоване/, поліпшення житлових умов, розширенні! мережі шкіл, лі-

карень, наукових і культурно-освітніх закладів.

Концентрація зусиль інформаційного мовлення на висвітленні на-

родногосподарської тематики, а також поступове скорочення кількості

випусків на республіканську мережу /з семи у 1946 р. до чотирьох

у 1948 р./ позначилось на якості передач» Вони стали цікавішими,

змістовнішими. Підтвердження цього ми знаходимо у звіті республі-

канської редакції "Останніх вістей" за 1943 рік, в якому ,пля прик-,

ладу викладено зміст кількох з них.

. Ось, наприклад, ранковий випуск від 12 січня 1948 року, його від-

кривала добірка повідомлень про змагання на підприємствах республіки

на честь 30-річчя встановлення радянської влади на Україні. Далі

йшло повідомлення про машини Й обладнання, які виготовляє Новокрама-

торський машинобудівний завод для новобудов України, Інформація про

роботу лісорубів України, про підготовку до весняної сівби у радгос-

пах республіки. З випуску слухачі дізнались також про успіхи колгос-

пу, створеного на Волині українцями-переселенцями з Польщі, про від-

будову спаленого фашистами села Геничівка на Львівщині, про програ-

му культурних заходів у селах Київщини на честь наступного ювілей.*

У звіті наведено також інші показники роботи редакції. Протягом

півріччя вона передала 12453 повідомлень, які тематично розподіля-

лись так: промисловість - 4347, сільське господарство - 3861, куль-

турне будівництво - 1449, фізкультура і спорт - 287, зарубіжна інфор-

мація - 1862, різне -657. Співвідношення переданих матеріалів за

авторством було таким: повідомлення ТАРС і РАТАУ - 40 відсотків,

штатних кореспондентів - 32, нештатних - 21,5, працівників апарату

редакції - 6,5 відсотка. Редакція з гордістю відзначала, що "жодна

важлива подія в житті республіки тепер на проходить повз увагу

"Останніх вістей"^. -*—•'""""'

Аналіз і зіставлення цих показників з аналогійними даними за

інші півріччя свідчать про стабільність роботи редакції протягом

усього післявоєнного десятиріччя. В окремі періоди, звичайно, були

* Див.: Центральний державний архів витих органів влади і управ-

ління України, спр. 34, арк. 24.

2 Там же.

52* 407

відхилення у бік зменшення або збільшення цих показників, але в се-

редньому за кожний рік вони масть приблизно такий самий вигляд - і

аа кількістю, і за тематикою, і за авторством.

Істотне значення для поліпшення інформаційного радіомовлення

мало вдосконалення техніки радіомовлення. У перші післявоєнні роки

українські інженери сконструювали й передали на озброєння працівни-

ків радіомовлення нові звукозаписуючі апарати> магнітофони. У Киє-

ві, зокрема, було випущено магнітофон "Дніпро", який дістав широке

застосування у практиці республіканського та обласного радіомовлен-

ня. Він дав можливість робити звукозаписи в будь-якому місці -на

заводах, у шахтах, колгоспах і радгоспах, а потім у зручний для слу-

хачів час відтворювати їх. Записи, зроблені на місці, справляли

сильний емоційний вплив, з небувалою до того достовірністю й пере-

конливістю відображали "звукові картини" післявоєнного життя.

У наступні роки з освоєнням техніки монтажу магнітної стрічки у

практику інформаційного мовлення широко входить радіорепортаж, за

допомогою якого журналісти прагнули висвітлювати найважливіші події

в житті республіки. У свою чергу розвиток репортажу зумовив появу

|)^іожурн^^_^^ця]юь.кі^кіоаін_а"|/якй{| замінив журнал радіохроніки

"Наш тиждень". На відміну від свого попередника, який, складався в

основному з текстових повідомлень і виступів, радіожурнал "Радянська

Україна" почав знайомити з найважливішими подіями у формі репортажу.

Завдяки'цьому він швидко здобув популярність і на тривалий час зак-

ріпився у радіомовних програмах.

Показовим щодо змісту й форми звукових матеріалів тих років в

репортаж з Новокраматорського машинобудівного заводу, присвячений

достроковому виконанню замовлень Волго-Донського судноплавного кана-

лу. У цьому репортажі брало участь б передових виробничників під-

приємства. Вони розповіли про свій внесок у виконання поставлених

завдань. Інженер Доценко, наприклад, розповів, як були реалізовані

його пропозиції щодо відливки великих деталей частинами з наступним

їх зварюванням, майстер Корнєв - про швидкісні методи обробки дета-

лей на металорізальних верстатах, монтажник Цвілий - про прискорений

спосіб монтажу лебідок для шлюзів каналу та ін. Виступи всіх учасни-

ків підсумував директор Катрич.

Подібні репортажі в ті роки передавались часто. Головне змістов-

не навантаження в них несли виступи людей» тексти яких заздалегідь

ретельно редагувалися. Роль же ведучого заводилась до того, шоб на-

408

давати виступаючим слово. Підводки до виступів робились приблизно

*акі: "до кімнати зайшов директор11, "до нас наближається начальник

цеху", "ми біля робочого місця токаря". Подібний схематизм тогочас-

них репортажів обумовлювався недосконалістю звукозаписувальної твх-

йіки та складністю її перенесення.

: Звичайно, не минули інформаційну службу, у цей період й ідеоло-

гічні нагінки, до яких вдався Сталін, щоб знову посилити контроль

за суспільством. Спочатку вона була втягнута в кампанію таврування

Ганьбою космополітів і оспівування досягнень російської культури

та науки. Згодом -у боротьбу з "українським націоналізмом", якому

ніби-то не надавали належної відсічі в Україні. "Останні вісті" ви-

кривали ^суттев^недрліки"' л ."Історід украДнськоІ ліі^рітурі", пер-

шому їомі Історії У краї нІГ, опоці К.Данкевич|і "Басдаи^^,Хмельниць-

кий";.. "Апогеї цього ідеологічного "закручування гайок" настав у