19.2. У новій столиці України /1933-1941 рр./

На зміну радіогазетам прийшли нові способи та форми організації

інформаційних матеріалів. Вони забезпечили оперативніше висвітлен-

ня життя, стали повніше задовльняти запити слухачів»

Серед нових форм передусім виділимо випуски "Останніх вістей",

ефективну підготовку яких вдалося налагодити вже з Києва, куди в

І934 році переїхав Всеукраїнський радіокомітет. На відміну від

вузькопрофільованих радіогазет, "Останні вісті" адресували свої пе- •

редачі не окремим категоріям слухачів, а всім, хто хотів їх послу-

хати, - городянам і селянам, людям похилого віху і молоді, червоно-

армійцям і домогосподаркам. Випуски позбулися довжелезних статей,

нарисів, бесід, кореспонденцій, які за потреби можна було прочитати

в газеті.1Вони стали коротко знайомити аудиторів з усіма важливими

новинами внутрішнього й міжнародного життя. Важливо Й те, що випуски

стали доходити до слухачів раніше, ніж газети. І це було якраз те,

чого вони чекали й вимагадкГ

"Останні ще мало кому відомі новини, одержані від наших корес-

пондентів, - писав у ті дні відповідальний редактор "Останніх віс-

тей" В.Стороженко, -цікава, політичне загострена інформація, орга-

нізована нашими кореспондентами, живі, насичені конкретними фактами

368

виступи людей Радянської України зробили випуски і виступи "Остан-

ніх вістей" бойовими, мальовничими й цікавими .

Природно, успіх не прийшов сам собою. Він став результатом ко-

піткої підготовної роботи, спрямованої на розширення кореспондент-

ської мережі і докорінну перебудову роботи редакційного апарату.

У ході цієї роботи редакці ї .вдалося дібрати'у кожній області пос-

тійних кореспондентів, з якими був встановлений щоденний телефон-

ний за"язок. Одночасно вона листовне запросила до співпраці район-

них керівників, знатних людей республіки, керівників промислових

підприємств, колгоспів, радгоспів. У самій редакції кожен співро-

бітник став відповідати за висвітлення певної галузі життя; у прак-

тику були введені щоденні наради - летючки, на яких відбувався все-

бічний аналіз не лише змісту, ай форми випусків, їх мови та стилю.

Другою, не менш важливою, формою стали позастудійні передачі

безпосередньо з підприємстві будов, колгоспів. Ці передачі дозво-

ляли домогтися високої оперативності і, головне, максимальної пере-

конливості. Живий голос, слово реальної людини, мовлене не із сту-

дії", а безпосередньо із того місця, де він живе і працює, стали ве-

ликою силою. Ці передачі, як правило, присвячувались злободенним)

важливим у даний момент подіям і процесам, тому їх часто йменували

ще "актиальними передачами"4

Для прикладу Наведемо передачу із колгоспу "За краще життя"

Дніпропетровської області, яку організувало й провело міське радіо

Кам"янського /нині Дніпродзержинськ/. Безпосередньою причиною для

її організації стало повернення голови колгоспу Олексія Завгород-

нього із Москви, де він брав участь у роботі з"їзду ударників кол-

госпних ланів, зустрічався із Сталіним. Організатори надали йому

можливість відзвітувати про свою поїздку. Слідом за ним виступили

колгоспники, які говорили, що після організації більшовицьких кол-

госпів життя на селі стало заможнішим. Такі ж думки висловили і

члени сусідньої артілі "Червоний промінь". Вони теж засуджували

одноосібний спосіб господарювання і висловлювали впевненість, що

ударна праця на колгоспних ланах зробить їхнє життя заможнішим.

У багатьох випадках подібні передачі перетворювались на полі-

тичні акції: виступаючі обговорювали важливі державні й виробничі

справи, давали оцінки зробленому, вносили пропозиції, ділилися дос-

1 Стороженко В. Як ми робимо "Останні вісті" // Радіо. - 1935. -

9 б. - С. 20-2.1.

50 і>~1064 389

відом. 1935 року мікрофон "Останніх вістей" побував на квартирах

передовиків виробництва, у лабораторіях учених, у зразкових школах,

у селах і за кулісами театрів, на передсвяткових базарах, на ста-

діонах і аеродромах, і навіть... у клітках диких звірів .

Після переїзду до Києва значення самостійного жанру набирають

виступи перед мікрофоном. Для їх підготовки на радіо запрошувались

віддані більшовицькому режимові люди. Найчастіше такий людей знахо-

дили серед партійних і радянських працівників, ударників виробницт-

ва або нового покоління радянської інтелігенції - вчителів, ліка-

рів, письменників, учених. Тексти промов, які вони мали виголосити,

ретельно редагувались і перевірялись на предмет політичної витри-

маності. 1 лише після такої попередньої цензури запрошені допуска-

лись до мікрофонна. Регулярна передача по радіо виступів, створю-

ваних за такою технологією, дозволяла більшовикам твердити про

"демократизм" радянського радіомовлення.

У практику інформаційного радіомовлення поступово входять ре-

портажі з місця подій. Такі репортажі, наприклад, передавались II

і 12 червня 1935 року, коли відзначалось І5-річчя визволення Києва

від білополяків, під час відзначення річниці переїзду уряду Украї-

ни до нової столиці - 24 червня 1935 року, У ці дні мікрофон "Остан-

ніх вістей" постійно перебував у центрі подій. Він .часто виходив

за межі студії - на вулиці й площі, на аеродроми чи стадіони, де

відбувались масові заходи. Кореспондентські розповіді про перебіг

подій доповнювали самі їх учасники, глядачі, гості столиці України.

Істотних змін заонае у .Києві й практика підготовки святкових

передач, встановлених більшовиками І травня та 7 листопада. На від-

міну від трансляції демонстрації, яку з Харкова мляво й нецікаво

описував "нарисовець", з Києва про цю саму подію стали розповідати

у репортажній манері. Ось як, наприклад, вівся цей репортаж І трав-

ня 1938 року.

...9 год ЗО хв. Мікрофони "Останніх вістей" увімкнено на Хреща-

тику, де вже вишикувалися війська Київського гарнізону. Коротка

розповідь про святковий Київ, вірш про Червону присягу» яку того

дня приймали молоді воїни, і слухачі потрапляють... на Красну площу

у Москві. Звідти транслюється виступ наркома оборони Ворошияова.

1 Див.:Стороженко В. Передачі з міещя події // Радіо. - 1935. *

X 6. - С. 22-23.

390

Після закінчення виступу слухачі знову повертаються на Хреща-

тик - звідси йде репортаж про військовий парад. Веде його письмен-

ник Василь Кучер, розповідь якого доповнюють звукозаписи, вроблені

напередодні на бойових короблях Дніпровської військової флотилії

і прикордонній заставі. .

Парад закінчено. Повз урядову трибуну проходять діти. В ефірі

лунав голос маленької іспанки, яка живе й виховується у дитячому

будинку поблизу Києва.

Починається демонстрація трудящих. Лунають Першотравневі ві-

тання, диктори розповідають про успіхи й здобутки радянських яо-

дей. З України передаються слова привіту в Москву, Ленінград - ве-

ликому російському народові. Радіохвилі приносять відповіді на ці

привітання.

Радіо робить слухачів свідками урочистостей на центральних ву-

лицях і площах Харкова, Дніпропетровська, у містах Донбасу, в селі

Старосілля - батьківщині п"ятисотенець.

З часом, з роками подібні передачі стали традиційними, їх вели

у святкові дні аж до проголошення незалежності України. До іх під-

готовки; крім провідних радіожурналістів, залучалися відомі публі-

цисти, письменники, керівні працівники, Діячі науки й культури, пе-

редовики виробництва* У них широко використовувались різноманітні

жанри та звукові Ілюстрації, контрастне монтування сюжетів святко-

вого репортажу.

Прагнучи прискорити темпи економічних і соціальних перетворень,

партія сквровуо радіожурналістів на шлях активного втручання у жит-

тя, зобов"язуе їх не лише відображати ці перетворення, а й вести

організаторську роботу, спрямовану на їх досягнення. Однією із

форм такого втручання стали виїзні редакції радіо, діяльність яких

на підприємствах започаткували ще радіогазети. •

Так, у 1933 році Одеський завод імені Жовтневої революції не

виконав план виробництва сільськогосподарських машин і запчастин.

Під загрозою опинилася весняна сівба. Одеський радіокомітет послав

на завод виїзну редакцію. Працівники редакції ретельно розібрались

у справах «а заводі і зробили набутком гланності виявлені недоліки,

зосередивши увагу на невиріщених проблемах. Під час обідньої перер-

ви радіо працювало у цехах, на заводському подвір"ї, в їдальні.

Гучномовці розповідали про передовиків, розкривали "таємниці" їхніх

50*

391

успіхів, закликали відсталих рівнятися на передовиків. Робітники

також бути поінформовані про заходи, яких вживає партія» про те,

як працювть у ці дні комуністи.

Виїзна редакція домоглася покарання винуватців зриву програми.

За погане керівництво були зняті з роботи начальник відвально-ле-

мешного цеху, майстер цеху електрозварювання, оголошено догану на-

чальнику відділу постачання. Завод виконав квартальну програму на

100,4 відсотка. У цьому результаті, безумовно, була чимала заслуга

виїзної редакціх. Заводський парктом визнав її роботу показовою.

Ще одним засобом впливу на хід справ і свідомость слухачів ста-,

ля радіопереклики, які тепер частіше йменуоть "радіомостами". За

допомогою мікрофонів, встановлених по обидва боки цього "мосту",

радіожурналісти налагоджували прямоефірне спілкування представників

певних виробничих колективів, що змагалися між собою. Люди, які

збиралися на ці переклики у заводських клубах, червоних куточках,

а то й прямо у цеху, могли не лише слухати, а Й брати участь в

обговоренні. Радіопереклики дозволяли їх учасникам спільно розв'я-

зувати назрілі господарські проблеми, обмінюватися досвідом, розпо-

відати про свої досягнення.

Проводились також радіопереклики споріднених міст, колгоспни-

ків, школярів.

Пам"ятним став радіопереклик КиЇв-Шепепеттвка - Сочі, проведе-

ний 12 квітня 1935 року і присвячний нагородженню Н.Островського

ордером Леніна. На той час організувати таку радіопередачу було

справою надзвичайно складної). З Москви та Києва до Сочі, де ліку-

вався письменник, задовго до початку перелину було завезено громіз-

ку апаратуру. Довго тривали технічні випробування. Нарешті газети

повідомили, що випробування успішно завершилось, і о ІО-й годині ве-

чора переклик почався.

Відомі люди України ділилися враженнями про популярну на той час

книгу М.Островського "Як гартувалася сталь", говорили про життєвий

і творчий подвиг письменника. Тепло і сердечко вітали земляка тру-

дящі Шепетівки. Потім було надано слово М.Островському. Письменник

розповів про своє життя і працю, про почуття, які заполонили його

після одержання урядової нагороди. Так голос М.Островського, якого

більшовицька пропаганда ставили за приклад для наслідування, впер-

ше пролунав у ефірі. Передача мала великий громадський резонанс.

Поступово інформаційна служба радіо стає ударною силою більшо-

392

вицького впливу на свідомість мас. Партія використовує її нарівні

з пресоп, відзначаючи, проте, величезні переваги радіопреси перед

друкованими виданнями. Тому загальновизнаною стає думка про те, цо

інформаційна служба радіо може й повинна робити для розбудови ра-

дянської держави більше, ніж друкована преса.

Яскравою ілюстрацією ціві Тези може бути участь інформаційного

мовлення у підготовці та провденні перших виборів до Верховної Ра-

ди Союзу РСР і Верховної Ради України. Наь проведення цих виборчих

кампаній партія кинула найкращі творчі сили інформаційно! служби

й усі радіомовні потужності. З ранку Й до пізньої ночі сотні ра-

ді оредакиі й, починаючи Від центральної та обласних і закінчуючи

тимчасовими, створеними спеціально для цієї мети на всіх траисвуз-

лах, агітували за висунутих кандидатів, розповідали про їхні жит-

тєві шляхи, про зустрічі з виборцями.

Серед висунутих поруч з партійними і радянськими функціонера-

ми, які гаряче підтримували радянську владу, всі її заходи, свято

вірили в неминучість перемоги комунізму, зустрічалися й безпартій-

ні - просто чесні трударі, Та навіть у цих людей, обрання яких ні

в кого не викликало заперечень, не було альтернативи. Обирати було

ні з кого. Запроваджена система голосування націлювала лише на

одне - підтримку висунутого кандидата.

Для організації колективного прослуховування передвиборчих пе-

редач партія виділила тисячі організаторів, які іноді силою зага-

няли людей до червоних куточків, у яких було встановлено репродук-

тори. Тут вони, подібно до китайців у роки культурної перебудови,

мовчки й понуро слухали агітаційні передачі. Напередодні виборів

до них зверталися керівники партії та держави, які теж закликали

одностайно проголосувати за кандидатів блоку комуністів і безпар-

тійних.

Такий масований пропагандистський вплив зрештою досяг мети.

Більшовикам вдалося переламати настрій переважної частини населен-

ня. Ну, а тих, хтокагався або твердив, що вибори не в демократич-

ними й чесними, було залякано репресіями за неучасть у виборах,!

теж, зрештою, змушено прийти до виборчих урн. Про самі вибори радіо-

журналісти розповідали як про велике свято, їхні результати подава-

ли за вияв переконливої підтримки виборцями комуністичної партії

та радянської влади. ,

З диявольською винахідливістю використовували більшовики радіо

393

для боротьби із своїми ідейними супротивниками - так званими бур-

жуазними націоналістами й троцкістами. Для їх "викриття" вони орга-

нізовували радіосудй - багаточасові трансляції їз залу судових за-

сідань. У ході цих засідань люди, що буди посаджені на лаву підсуд-

них аа свої погляди й переконання, під градом звинувачень, здебіль-

шого надуманих і безглуздих, часто втрачали рівновагу, контроль

над собою і починали наговорювати на себе або й узагалі визнавали

себе винними у злочинах, яких вони не вчиняли.

Щоб зупинити українізацію, за вказівкою із Москви починається

"чистка" українських комуністів. Крім націоналізму, їх звинува-

чують у "фашизмі", "троцкізмі", "відсутності більшовицької пиль-

ності", "у зв"язках із емігрантськими колами або розвідками інозем-

них держав". Усіх, хто потрапляв під хвилю цих звинувачень, усува-

ли з посад, а згодом висилали до концтаборів або ставили до розст-

рілу.

Не оминула ця хвиля й Український радіокомітет, який на той час

очолював О.Карпеко. Без будь-яких підстав він був оголошений "кур-

кульським хуторянином'', "націоналістичним фігляром", "нездарою".

Звинувачення ці були настільки абсурдними, що комуністи радіокомі-

тету не дозволили '!вичистиїи" його із своїх рядів.

Подібним чином звинувачувались й інші працівники радіо. Ось як,

наприклад, прагнули підвести під ці звинувачення одного з них -

й. Руденка, який на сторінках журналу "Радіо" ніби-тр лите симулю-

вав боротьбу проти націоналізму. "Хто такий Руденко? - запитує пе-

редова стаття цього журналу і відповідав. - Це - націоналіст, спод-

вижник Скрипника і Карпека. Те, що до мікрофона йшла буржуазно-на-

ціоналістична писанина Тобілевича, Кропивницького, Старицького та

інших, Руденко пояснює "невиправданою увагою" до цих авторів. Голов-

на провина, запевняє він, на в тому, що давався класове ворожий ма-

теріал, а в тому, що не було дано "необхідного аналізу" цього мате-

ріалу. Анаологічну лінію веде цей замаскований ворог, коли "крити-

кує" факт пересилань радіом оповідань контрреволюціонера Остапа Виш-

ні"1.

Одначе й Руденка не бую "вичищено" з партії. Тоді на допомогу

приходить "Правда": "Буржуазнеє нациоиалистичеекие группировки на

У крайнє раз громлена, -пише вона. - Но язва витравлена еще не до

1 За більшовицький журим "Радіо" //Радіо. - 1933. - * 12. -

Є. 3.

394

конца. Бдительность еще не всюду й не везде на вмсоте. Свидетвль-

ство атому - настроения а: партийиой организации Всеукраинского

ряпмокомитета, В зтой организации совсем недавно Карпвко легко

наклеили проверочную марку. Коммунистн радиокомитета либерально

отиеслись к националистическик делан Карпеко. Й они не только

прогляділи лицо дворушника. Нашлись в отой организации либералн

/Кошаченко, Руденко/, которме под активний •алиякием самого Карпе-

ко стали возражать против повторной чистки, хлопотать об отмене

ее"1.

Невдовзі критиковані були усунуті зі своїх посад. А новому

керівництву Всеукраїнського комітету було наказано "наново і все-

•*>

бічно переглянути кадри радіоробітників на Україні .

Розпочаті у 1930 році переслідування українізаторі в переросли

у наступні роки в масовий терор. Він досяг свого апогею у 1937-