18.14. Мікрофонна боязнь

Усі початківці на перших заняттях бояться мікрофону. Симптоми

цієї боязні, безумовно, спостерігав, а можливо й відчував на собі

кожний: нервовість у рухах, тремтіння рук, слабість у колінах, пе-

ресохлі губи, зблідлість, піт на чолі, прискорене дихання та ін.

Ці симптоми в цілком природними і, як вважають пиихофізіологи,

виражають мобілізацію ресурсів організму в ситуації непевності,

коли характер і обсяг наступної діяльності ще неясні.

Бувають випадки, коли мікрофонна боязнь приводить не тільки до

фізичної скутості рухів мовця, а й до психічного затиску - нездат-

ності людини ефективно мислити. У цьому стані людина може зіпсува-

ти невиразним читанням будь-яке повідомлення, навіть, якщо воно

бездоганно написане з журналістської точки зору.

майбутній радіожурналіст має виробити в себе вміння долати мік-

рофонну боязнь, їхні старші й досвідченіші колеги досягають цього

зусиллям волі. Вони змушують себе заспокоїтись. Добре допомагав у

цьому випадку й кілька глибших вдихів і видихів - ца викликав під-

вищений приплив кисню в крові і поліпшує самопочуття.

377

Та все ж головним засобом боротьби із мікрофонною боязню в гли-

бока впевненість читця у своїх силах. Ця впевненість здобувається

попередньою наполегливою працею над текстами повідомлень, а також

постійним і частим читанням їх перед мікрофоном, що сприяв розвит-

кові техніки мовлення.

щоб подолати мікрофонну боязнь досвідчений педагог і диктор

Олена Дмитрівна Коваленко, яка дав уроки мікрофонного мовлення в

групах радіоспеціалізації, радить початківцям забути про мікрофон

і уявити свого доброго знайомого, якому треба розповісти новину.

"Коли ви володієте технікою мовлення, - говорить вона, - коли

ви знаєте, що говорити і заради чого ви будете це говорити, ви пе-

реставте боятись, у вас зникав страх. У вас з"являється впевненість

у собі, бажання прочитати текст з найбільшою виразністю".

Та, додамо, шлях до цієї впевненості пролягає через наполегливе

тренування, попередню ґрунтовну підготовку. Недарма ж досвідчені

оратори говорять, що розмір хвилювання перед виступом зворотно про-

порційний витраченій на підготовку праці або, точніше, результату

підготовки.

18.15. Передачо новин

Майже всю роботу з підготовки випускників новин радіожурналїсти

виконують під натиском подій і в стислі строки. Адже час і графік

передачі випусків ніколи не ждуть.

Деякі редактори самі пишуть тексти п'ятихвилинних випусків новинТ

Виклад їх ведеться на основі відомостей, які е в розпорядженні

інформаційної служби. Тим самим ці журналісти надають своїм висту-

пам особистісного, авторського характеру.

Водночас журналіст, який веде годинну інформаційну програму,

часом бував не в змозі переписати всі тексти. Разом із старшим ре-

дактором він встигав лише узгодити зміну тексту того чи іншого по-

відомлення, поліпшити верстку, написати підводки, коментарські зав-

ваги, підігнати окремі фрази до свого особистого стилю...

Чимало випусків ведуть диктори, які одержують готовий текст.

їхня справа - прочитати новини якомога краще. Диктор може вдихнути

життя у друкований текст, а може й навпаки - вихолистити його. Тому

читання новин доручають дикторам високої кваліфікації - людям, які

володіють багатою уявою і здатні зримо уявити собі і передати слу-

378

хачвм підоснову подій або обстановку, в якій вони відбувались. Такі

пичтори легко читають друковані матеріали, іноді навіть без попе-

редньої підготовки, прямо з аркуша.

Новини, як правило, читаються "живцем". Диктор або журналіст

ймикае мікрофон і ми чувмо: "Слухайте останні вісті". Якщо диктор

і журналіст разом ведуть передачу, вони повинні допомагати один

одному. Кожен з них мав відчувати плече партнера, намагатися чита-

ти в одному ключі з ним, не вириватись голосово, міняти доречно

темп читання, одним словом, контактувати.

Стиль читання інформаційних передач істотно відрізняється від

стилю інших радіопрограм і передач. Новини читаються швидше, дина-

мічніше, паузи короткі, застосовується часта зміна голосів, ЩО доз-

воляє позбутися монотонності.

У молодіжних програмах новини люблять подавати інтимним тоном

і довірливо - "на вушко". Проте інформаційна служба Першої програ-

ми дотримується стриманішої, майже офіційно! манери мовлення. Тут

природність мовлення і офіційність мають знаходити щасливе поєднан-

ня.

Був час, коли дикторів зобов'язували читати випуски новин без-

барвно - без будь-якої експресії. Після відходу від концепції "мі-

тингу мільйонів" таке читання вважалося прикметою об'єктивності.

Проте радіомовлення наших днів виявляє більше поваги до слухачів,

і емоційне читання новин, звичайно, в розумних межах, визначається

одним із засобів, що робить новини цікавішими та виразнішими.

Сучасне читання мав відображати зміст повідомлення і підкреслю-

вати його емоційний бік, оскільки, якщо сам читець не зацікавиться

зачитуваним перед мікрофном, то слухачі й поготів сприймуть його

без захоплення.

До випусків новин часто вводяться звукові матеріали. Тому чи-

тання новин ведучий пов"язуе зі спонтанним або заздалегідь підго-

товленим коментарем до цих матеріалів. Іноді до складу інформацій-

ної програми входять "живі" позастудійні розповіді та репортажі,

їх теж треба належним чином подати і прокоментувати.

Диктор або журналіст-ведучий завершують складний процес підго-

товки новин. Вони представляють працю багатьох людей, чий голос

не пролунав перед мікрофоном. Диктор і ведучий звертаються безпо-

середньо до аудиторії і тому несуть величезну відповідальність і

379

перед своїми колегами, які довірили їм представляти результати

ововї праці, і перед аудиторією, яка хоче діставати а ефіру останні

вісті в найкращому вигляді.

ЇВ.Ір*. Остенн; зауваженім

Завершуючи читання цього розділу студент мав збагнути, що ключ

до правильного й ефективного мовлення перед мікрофоном дав практи-

ка. Постійна, щодення, наполеглива. Вона допоможе зробити звучання

вашого голосу природним і невимушеним.

Звичайно, ви маєте читати й спеціальну літературу. Проте, як

вважає вже згадувана нами диктор Олена Коваленко, одне тільки чи-

тання у відриві від практики задовільних результатів не дав. Книги,

а її погляду, можуть теоретично пояснити закони читання, але для

оволодіння ними вимагається ще й тренування.

Важливо також, щоб ваші тренування відбувалися під контролем

досвідченого днктора-викладача. Слід уникати порад людей, які ви-

дають себе за знавців ораторського мистецтва. Небезпека полягав в

тому, що вони можуть прищепити трибунну манеру мовлення, тоді як

радіо потребує розмовного стилю спілкування зі слухачами.

Треба також постійно слухати, як говорять кращі диктори, перей-

мати від них усе, що може піднести вашу культуру мовлення, не опус-

каючись, проте, до наслідування та імітації, Адже вам належить ви-

робити власну, суто журналістську манеру мікрофонного читання і го-

воріння.

Потрібно також стежити за культурою власного мовлення у побуті,

на семінарських заняттях, у колі друзі й.

Тому девізом студентаї який виявив бажання здобути щ.соку куль-

туру мікрофонного мовлення, мав стати вислів, який в запорукои

будь-якого успіху - "Будь наполегливим!". -

Перевірте себе

І. Чому студент, який хоче стати сучасним радіожурналістом, мав

засвоїти техніку мікрофонного мовлення?

2. Що вам відомо про манеру читання новин у добу сталінізму і

яких амін вона зазнала наприкінці 60-х років?

3. Коди і чому до читання випусків почали залучати журналістів?

380

4. Яка різниця у виконанні рольових обов'язків ніж диктором і

ведучим і що їх єднав?

. 5. Чи знаєте ви особливості вашого голосу і вправи, які допо-

магають позбутись мовних дефектів, поліпшити дикцію та манеру мов-

лення?

6. Яка будова та функція органів мовлення?

7. Чому кажуть, що дихання - основа; нашого мовлення? Поясніть

роботу дихальних органів під час мовлення...

8. Від чого залежить сила голосу і чи треба посилювати голос,

виступаючи перед мікрофоном?

9. Чи користуєтесь ви магнітофоном для перевірки і поліпшення

дикції?

10. Що ви робите для того, щоб оволодіти навичками змістовного

читання?

11. Чи знаєте ви, як оволодіти інтонаційною палітрою й як зро-

стають можливості мовця, що навчився правильно інтонувати?

12. Чи робите ви паузи, коли читаєте текст? Як впливають вони

на темп мовлення, полегшують процес дихання і допомагають зосеред-

жувати увагу слухачів?

ІЗ. Чи уявляєте ви свого слухача і як ви спілкуєтесь із ним,

коли зачитуєте перед мікрофоном новини?

14. Які особливості сучасної манери читання інформаційних пере-

дах ви вважаєте найсуттєвішими?

Розділ 19. З ІСТОРІЇ ІНФОРМАЦІЙНОГО РАДІОМОВЛЕННЯ

Історію інформаційного радіомовлення неможливо осягнути у від-

риві від діяльності комуністичної партії та радянської держави, які

створили цей вид мовлення і згодом перетворили його на могутню зброю

ідеологічного впливу на свідомість дюдей. Від самого початку і до

проголошення незалежності України більшовики не лише визначали

основні напрями його діяльності та розвитку, а й стежили за політич-

ним спрямуванням кожного конкретного матеріалу и««-'~' *— --

ним і тотальним. .

Тому, розповідаючи про розвиток інформації

простежуючи виникнення нових форм і методів в*

діогазета, випуск новин, пряма ефірна передаче

ми не повинні забувати про керівну роль партії у

381

ві, бачити, як певні політичні або господарські цілі, які переслі-

дували більшовики, зумовлювали діяльність інформаційного радіомов-

лення. Слід кати на уьааі і те, що українське інформаційне радіо-

мовлення розвивалося не самостійно, не ізольовано від Центрального

радіомовлення, а під його постійним впливом як складова частина

цього виду мовлення, покликана доповнювати своїми матеріалами інфор-

маційні передачі з Москви. У полі нашого зору мають" бути й досяг-

нення радіотехніки, які теж у багатьох випадках істотно розширювали

можливості інформаційного впливу.

Виконуючи партійно-державні настанови, а також відповідаючи на

запити громадсько-політичного життя, інформаційна радіожурналіети-

ка зуміла не лише засвоїти досвід своїх попередників, зокрема дру-

кованої газети, а й виробити свої, оригінальні, властиві лише їй

форми та методи роботи.

Для узагальнення позитивного дорвіду інформаційного мовлення,

яке відіграв важливу роль у формуванні громадської думки, політич-

ному й моральному вихованні мільйонів людей, доцільно розглянути

хоча б у короткому нарисі процес його розвитку і становлення, видо-

бути із минулого важливі історичні уроки. Це дозволить точніше уяви-

ти сучасний стан цього вк~,у мовлення і те, якою мірою нами осмисле-

ний і практично засвоєний історичний досвід у посткомуністичному

суспільстві.