17,.?«Лі есдова активного стану

Уникайте вживати дієслова пасивного стану.

Дієслова добре працюють лише тоді, коли ви вживаєте їх у актив-

ному стані. Активний стан приводить все в рух, позбавляв опис ста-

тичності, робить текст динамічним, дав змогу показати подію, явище

чи процес у розвитку. Активні дієслова задають тон вашій опрвіді.

Особливо ефективні такі дієслова у перших вступних фразах пові-

домлення. Ось як, наприклад, починалось повідомлення із Вінниці:

"4-го жовтня /1993 року - автор/ у Вінниці після мітингу під гаслом

"Геть владу спекулянтів!", а також протягом кількох наступних днів

було заарештовано близько двох десятків активістів УНА - організа-

торів цього мітингу".

Початкова фраза стала жвавішою, короткою і яснішою після того,

як ведучий перетворив пасив у актив: "У Вінниці міліція заарештува-

ла близько двох десятків активістів Української національної асамб-

леї - організаторів мітингу під гаслом Теть владу спекулянтів!"..

Ще кілька прикладів.

Пасив

Наказом ректора Іван Салі й звіль-

нений з посади префекта універси-

тету "Киево-Могилянська академія".

З під"їзних колій шахти сьогодні

був відправлений 14-й ешелон ву-

гілля для продажу за кордоном.

На підприємстві була перебудована

система управління.

Актив

Ректор університету "Києво-Мо-

гилянська академія" звільнив

Івана Салія з посади префекта.

Шахта відправила сьогодні І4-й

елелон вугілля для продажу за

кордоном.

Підприємство перебудувало сис-

тему управління.

340

Зверніть увагу, в усіх випадках, коли об"ект новини перетворюється

з додатка на підмет, а дієслово вжито в активному стані,' фраза став

динамічнішою, легше сприймається на слух.

Через те при викладі новин інформаційна служба радить писати не

"будинки споруджуються", а "спороджують будинки", не "прокладаються

шляхи", а "прокладають шляхи".

Треба робити дієслова сильними словам*, змушувати їх активно

працювати. '- .

/

|?^8.,Лрцільнцй порядок, 9л|в У РЙНЄНН|

У кожному реченні - короткому чи довгому - взаемнопов"язані

° слова мають стояти неподалік одне від одного. Визначальне слово мав

стояти на невеликій відстані від визначуваного, підмет - від при-

судка. .

Ось приклад, коли ці слова роз'єднані, що створює утруднення

для читання, сприймання на слух: ."Традиційна для стосунків між

українською виконавчою владою і засобами масової інформації ст|на«

яка не впала за часів Горбачова, а останнім часом з утворенням у

Кабінеті Міністрів Головупру, покликаного дозувати інформацію для

преси та громадськості, навіть зміїцн^даї. нині, здається,

З цього лабіринту можна, вибратись, якшо фразу спростити і-наб-

лизити взаємопов'язані слова: "Захитала^ традиційна стіна у стосун-

ках між українською виконавчою владою та засобами масової інформа-

ції. Вон^. висто.яіла під натиском горбачовської перебудови, а останнім

часом навіть зміцніла - після утворення у Кабінеті Міністрів Голов-

упру, покликаного дозувати інформацію для преси та громадськості".

По можливості слід також уникати прикметникових і дієприкметни-

ксвих зворотів, а також підрядних речень на початку повідомлення,

якщо вони стоять перед головним реченням. Речення з таким порядком

організації без будь-якої потреби відсувають саму новину на другий

план і, крім того, вбивають простоту й невимушеність повідомлення.

У роки гострої конфоронтації Радянського Союзу зі Сполученими

Штатами Америки із Вашингтона надійшло повідомлення, яке починалося

так: "Заявивши, шо радянські дії в Афганістані не залишають йому

ніякого іншого виходу, президент Картер сьогодні наказав ввести

ембарго на поставки зерна до Радянського Союзу".

Черговий редактор причитав його і сказав} "Це - важлива новина.

Але чому тут віз стоїть попереду коня? Треба їх поміняти місцями",

341

В ефір піало: "Президент Картер сьогодні заборонив ПОСТАВКИ зерна

до Радянського Союзу. Він сказав, шо радянські дії в Афганістані не

залишають йому ніякого вибору".

Ще приклад подібної конструкції: "Зробивши перами крок у своєму

європейської^ турне, президент заявив...". 1 в цьому випадку крашиР

варіант - просте речення: підмет, присудок, додаток.

Іноді під час передруку трапляються неумисні порушення належно-

го порядку слів. Помилки доходять аж до дикторів. Ось два з них,

виловлених дикторами до виходу в ефір:

Було Треба

У таку країну потрапляє випад- У таку країну випадково потрап-

ково українська дівчина.. ляе українська дівчина.

Тисячі вчених з різних країн Тисячі вчених з різних країн

підтримують контакти з Ікс ти- підтримують контакти з 1нст>;-

тутом едектрозварю|ШіНя^Ака- тутом едвктроа варювання 4 мен^

Ден; І Наук У 'країни імені Па- Патона^АкадемІї^наук^ УкраїнІІ .

тона. .

17^9,, Про_мдвисті деталі

Для пожвавлення викладу і посилення виразності "розцвічуйте"

новину живими яскравими деталями, створюйте у слухачів зорове ба-

чення описуваного,

Радіо іноді називають "великим сліпим", оскільки воно не може

оперувати візуальними засобами. Але, як встановили психологи, обсяг

інформації, яку людина одержує і передає за допомогою усної мови,

втричі /І/ перевищує інформацію, яку «й одержуємо й передаємо зоро-

вим вляхом. У чому тут справа?

А в тому, шо слово є "сигналом усіх сигналів". За допомого» слів

можна не тільки передати певні відомості, а й викликати в пам"яті

людей асоціативні спогади, створити яскраві образи, змалювати цілі

картини дійсності.

Цю особливість усного мовлення сповна використовує інформаційна

служба для того, щоб не лише розповісти про події, а й ніби показа-

ти їх слухачам. Головне у цій справі - промовисті деталі. Вони при-

крашають повідомлення, роблять його виразнішим.

Сіро й невиразно, наприклад, звучить таке речення: "Гостинно

342

зустріла сьогодні Алма-Ата посланців України - учасників декади лі-

тератури й мистецтва в Казахстані". Ця ж фраза з промовистими дета-

лями оживає; "Повними піалами кумису й букетами яскравих осінніх

квітів зустріла сьогодні Алма-Ата посланців України - учасників де-»

кади...".

Дехто з початківців може подумати, що виразності тут досягнуто

за рахунок прикметників. Це - помилка. Прикметники здебільшого не

мають ніякого відношення до виразності. Для чого, наприклад, інфор-

мувати слухачів про те, що подія драматична, кошмарна або трагічна.

Краще навести промовисті подробиці й вони самі доберуть епітети.

Або який реальний образ може викликати в уяві слухачів пляж, який

автор назве жовтим і піщаним. Здебільшого пляжі саме такими й бу-

вають.

? Треба наповнювати повідомлення такими деталями, які характерні

лише для даного явища чи події і про які можна дізнатись лише на

місці події. Якщо, наприклад, ви напишете, що сьогодні у місті від-

крився плавальний басейн, що він розрахований на 200 чоловік, що

будівельники спорудили його достроково, то слухачам буде важко уяви-

ти цей басейн. Новину такого гатунку можна "видзвонити" й по теле-

фону. Але якщо ви побували на місці, то ви зможете написати приблиз-

но так: "Плавальний басейн з прозорим дахом відкрився сьогодні у

нашому місті. Він споруджений у формі гігантської підкови, усереди-

ні якої міститься Зимовий сад. Басейн розрахований...".

Промовисті деталі, як бачите, дасть зорове бачення описуваного.

Якщо ж в повідомленні наводить лише голі факти, без деталей, то тоді

в ньому буде хребет і кістки, але не буде мускулатури, кольору,

обличчя й напівтонів. Воно стає схожим на сосну, з якої виготовили

телеграфний стовп. Без промовистих деталей повідомлення втрачав

образ, описувану новину важко уявити.

Тому не розповідайте новину, а показуйте її. Не пишіть "він гні-

вався", а пишіть "він молотив по столу черевиком і оч: його блиско-

тіли". Так, до речі, було описано реакцій й*. С, Хрущова на виступ з

трибуни 00Н, який йому не сподобався.

Шукайте не прикметники, а сильні описові дієслова. Наприклад,

фраза "машина збила дерево" в нейтральною, вона не стимулює уяви.

Але напишіть "жовті "Жигулі" врізалися у велетенський дуб", і в уяві

одразу ж виникає картина.

Отже, описуйте побачене так, щоб за вашими словами відчувався

343

колір, запах, твердість, вага, звук, температура, форма і т.ін. 1

тоді, коли повідомлення починав діяти на всі п"ять людських відчут-

тів, відбувається чудо - чутне стає зримим. Так "великий сліпий"

долає свою природну ваду.

17.10. Штампи і кліше

Уникайте в тексті штампів і кліше.

Продукція, що виходить із-під пера репортера інформаційної

служби, аж ніяк не та проза, яка заслуговує на літературну премію.

"Товар", який він виготовляє, - вкрай недовговічний. А через те, по

його доводиться виробляти завжди спішно, повідомлення рясніє мовни-

ми штампами та кліше.

Штампи та кліше - споріднені поняття. Вони означають застосу-

вання трафаретних, стандартних слів і виразів. Проте це й не сино-

німи.

Штампи - словесна форма без реального конкретного змісту на

зразок "загострити питання", "колектив у творчому пошуку", "гарний

подарунок приготували", "чорне золото", "солодкі корені", "короле-

ва полів", "у світлому просторому залі", "гостинно зустріли" тощо.

Такі сполучення роблять повідомлення сірим і нудним, відбивають

охоту слухати його.

Інформаційна служба бореться зі штампами, вбачає в них не тіль-

ки мовне, а й психологічне явище - небажання або невміння автора

говорити по-новому, кожного разу свіжо й оригінально. Водночас вона

визнає неминучість штампів через величезний обсяг матеріалів, які ,

щоденно доводиться переробляти її працівникам.

Кліше - словосполучення, що несе певний зміст, наприклад, "як

сонце у краплі води", "всі як один", "твердий, мов скеля" тощо. Від

частого вживання їхня змістовна цінність звелася нанівець. Тому де-

які журналісти називають кліше заїждженими до смерті мовними спо-

лученнями, які, проте, не удостоїлися пристойного похорону.

Список таких кліше подано далі. Він, природно, не с вичерпним.

Можливо, ви зможете доповнити перелік своїми "улюбленими" врразами.

Озброєні до зубів Семимильними кроками

Спалити мости Море крові

Гостре питання Передвиборча лихоманка

подробиці, від яких холоне кров Порохова бочка '

344

Убитий горем Розкішний курорт

Не залинити каменя на камені Змістовна дискусія

Ковток свіжого повітря Сховати під сукно

Буря в вклянці води •

Неприкрита агресія

До кліше інформаційна служба теж ставиться без особливих симпа-

тій, але визнає, що за допомого» таких добре знайомих сполук легше

доносити до слухачів новий зміст. Кліше економлять енергію сприй-

мання. Вони немов би дозволяють переключати енергію сприймання на

нове, відмінне, досі ще не пізнане.

Завжди існує спокуса скористатися ютаипом або кліше, бо вони

лежать на поверхні. Але за цією спокусою заЬждйчприховуеться небез-

пека втрати оригінального авторського бачення і викладу. /

|7.:Ц..Часові категорії повідомлення -І

Залежно від ситуації викладайте новину в теперішньому, минулому

або майбутньому часі. Xх-

Теперішній час, звичайно, найбільше відповідав потребам інфор-

маційної служби, яка прагне до негайного поширення новин, до розпо-п).

віді про події в момент їх виникнення або розвитку. Через те смисло-

ві рамки слова "сьогодні" для випусків новин часто стають занадто

вузькими. Це трапляється у тих випадках, коли інформаційна служба

уважно стежить за розвитком подій і по кілька разів на день слові- .

шас про їх перебіг. За цих обставин вона виходить за межі слова

"сьогодні" і говорить: "у цю хвилину", "зараз коли ви слухаєте цей

випуск", "щойно", "годину тому" тощо. Така оперативність імпонує

слухачам, оскільки у них створюється враження, що вони йдуть в ногу

а життям.

Фраза "президент говорить" сильніше виражає елемент оператив-

ності, ніж "президент сказав". Але якщо президент зробив заяву вчо-

ра, повідомлення, зрозуміло, мав бути викладеним у минулому часі.

Дехто з журналістів вважав, що про події взагалі треба розпові-

дати лише в минулому часі, оскільки він страхує від помилок. Коди

подія ще не завершилася і не виключена можливість її раптового по-

вороту. З їх погляду, випуск новин у минулому часі- стає схожим на

збірку оповідань, а письменники якраз і пишуть у минулому часі.

Практика, однак, не дає підстав до категоричного висновку про

345

те, якій із цих двох категорій віддати перевагу. Послухайте переш й-

ліпший випуск новин і ви скоро помітете, Іао про події журналісти

розповідають і в теперішньому, і в минулому часі. А інші Й одразу

в двох часових категоріях. Наприклад, у вечірньому випуску може бути

сказано: "Сьогодні в Києві закінчилася сесія Верховної Ради. Зараз

депутати розяїжяжаються по рідних домівках - по містах і селах, де

живуть їхні виборці".

Проте завжди слід бути обережним при використанні майбутнього

часу, який найчастіше пов'язаний із анонсуванням подій. Звертання

до нього виправлене, коди інформаційна служба готує аудиторію до

важливої події і вона абсолютно впевнена в тому, що подія ця від-

будеться за будь-яких обставин. Наприклад: "Мільйонний трактор а|йда

завтра з конвейєра Харківського тракторного заводу".

"Завтра ввечері розпочнеться, візит до Києва державного секрета-

ря США Уоррена Крістофера".

"Довгоочікувані на Близькому Сході мирні переговори відкривають-

?3 завтра у Вашингтоні".

Хоча, звичайно, про ці події можна розповісти і в теперішньому

часі, якщо він вживається у значенні майбутнього:

"Випуск мільйонного трактора очікується завтра на Харківському

ч^ікторно'му заводі".

"Завтра ввечері розпочинається, візит до Києва державного секре-

ря США Уоррена Крістофера".

"Довгоочікувані на Близькому Сході переговори відкриваються ,

завтра у Вашингтоні".

• майбутній час і теперішній час у значенні майбутнього допома-

гають зосередити увагу на наступних важливих подіях і, можливо, на-

віть трохи заінтригувати слухачів, змусити їх чекати на подію. Така

доподійна інформація має свої плюси, оскільки вона заздалегідь зак-

ладав основи першої версії, викласти яку слухачам ми всі прагнемо.

17.12. Займенники

Займенники інформаційна служба радить вживати обережно - лише

тоді, коли б повна ясність, кого або чого вони стосуються. Наприк-

лад, у наступному повідомленні вживання займенників є доцільним і

виправданим:

"Створено Карпатський природний парк. Він розташований у Івано-

Франківській області, його площа перевищує 47 тисяч гектарів".

^

346

Подібних прикладів успішного вживання вказівних займенників

/він, вона, воно, вони/, а також займенників з присвійним значенням

/його, її, їх/ нотна навести багато.

Плутанина починається тоді, коли у слухача виникають сумніви

стосовно кого або чого вжито займенник. Ось як, наприклад, анонсу-

валось одне з повідомлень у ранковій інформаційній програмі;

"Позов народного депутата Віктора Пинзеника до Національного

банку Арбітражний суд відхилив, оскільки той підпорядкований Верхов-

ній Раді".

У слухачів негайно виникло запитання: хто підпорядкований - де-

путат, Національний банк чи Арбітражний суд? Заінтриговані слухачі

задовільну відповідь дістали не скоро, оскільки анонсоване попідом-

•дення диктор зачитав весь аж під кінець райкової програми, яка три-

ває близько години. Виявляється, займенник стосувався водночас і

Національного банку, який підпорядкований Верховній Раді, і Віктора

Пинзеника як депутата Верховної Ради, якому, отже, Національний банк

підпорядкований у тому числі.

Ведучий правильно підмітив неординарнісїь випадку, йоли з позо-

вом до підлеглої інституції виступає народний депутат і ще й колиш-

ній віце-прем"єр. Він правильно зробив, шо поставив саме цю обста-

вину на перше місце у реченні. Проте не зміг, а, можливо, у нього

не вистачило часу, щоб зробити речення яснішим. Ну хоча б таким:

"Позов народного депутата до Національного банку та причини його

відхилення Арбітражним судом...".

Або: "Відхилення судового позове народного депутата Віктора Пин-

зеника до Національного банку...".

А ще краще так: "Арбітражний суд відхилив позов народного депу-

тата Віктора Пинзеника до Національного банку". Без посилання на

причини відмови, без вказівного займенника, вживання якого породило

плутанину. А її, до речі, взагалі могло б не бути, якби замість зай-

менника "той" а&тор ужив слово "банк". Тому інформаційна служба ви-

магає при виникненні хоч найменшого сумніву щодо доцільності вживан-

ня займенника замінювати його ім"ям власним.

Ще приклад: "Очікується зустріч новообраного патріарха Володи-

мира з Президентом України Леонідом Кравчуком, на якій він мав на-

мір обговорити питання про патріаршу резиденцію, яка досі міститься

у резиденції митрополита Філарета на вулиці Пушкінеькій, 36".

Знову ж таки: він - це хто: патріарх чи президент? Крім того,

347

речення обтяжене зайвини деталями, власним ім"ям президента і фор-

мулов "питання про". Тому його треба спростити, розбити на кіль-

ка речень й замість вказівного займенника вжити ім"я власне;

"Очікується зустріч новообраного патріарха Володимира з Прези-

дентом України. На ній патріарх має намір клопотатися про примі-

щення під патріарву резиденцію, яка.,.".

Наведене речення, до речі, показове й щодо вживання займенни-

ків "який", "яка", "які". За допомогою цих відносних займенників

автори часто поєднують окремі речення. 1 при цьому нагадують люди-

ну, яка переходить річку по крижинах* Небезпека полягає в тому, що,

промахнувшись, можна не потрапити на потрібне "який" І "щубовсну-

ти у воду".

Тому й тут краше уникнути займенника, а виклад продовжити так;

"Досі вона міститься в резиденції митрополіта Філарета на вулиці

Пушкінській, 36".

У результаті складне для розуміння речення перетворилось на три

порівняно коротких і простих, а виклад отав чіткішим і, головне,

зрозумілішим.

итати та посилання

По можливості уникайте прямого цитування. -

При викладі н,овин краще віддавати перевагу переказу, яка», зви-

чайно, пряма цитата не є істотно важливою.

Така рекомендація грунтується на тому, що в ефірі неможливо пос-

тавити лапки і дати зрозуміти, шо далі йде цитата. Наприклад; "За-

боронена в результаті серпневого путчу комуністична партія України

знову вийшла на вироку арену "боротьби за соціальну справедлиьість,

соціальний прогрес та інтереси трудящих".

У газеті така фраза, цілком прийнятна. Але коли ми її без будь-

якої аміни зачитаємо перед мікрофоном, то слухачі ніколи не дізна-

ються, що в ній щось або хтось цитувався.

Щоб уникнути таної ситуації, в редакціях часто вдаються до зво-

ротів типу "цитата ... кінець цитати". Тим самим вони націлюють

слухачів на прослуховування цитати і сигналізують про її закінчення.

Проте, такі звороти незграбні . Замість них краше вживати фрази, які

прямо нагадують, шо наступні слова - прямі цитати:

- Ми цитуємо його точні слова...

- За його словами...

348 * . •

- Як він сказав...

- У заяві дослівно говориться...

. - Що він назвав /визначив, описав/...

Тому наведену на початку фразу креше викласти у переказі разом

із посиланням на джерело інформації: "Заборонена в результаті серп-

невого путчу комуністична партія України знову повертається до по-

літичного життя. За словами її першого секретаря Петра Симоненка,

вона буде боротися "за соціальну справедливість, соціальний прогрес,

та інтереси трудящих". V

Наводити цитати дослівно треба лише в тому випадку, коли щось

було сказано в своєрідній манері або е потреба навести фразу доку-

ментально точно. Наприклад: "На прес-конференції з нагоди презента-

ції компартії України Петро Симоненко заявив: "Воля народу для на-

шої партії - найвищий закон". Що не кажіть, а зовсім не схоже на

традиційну колись фразеологію типу "Народ і партія - єдині".

По можливості треба уникати довгих цитах. Але якщо ви все ж ви-

користовуєте їх, то розбивайте такими вставними авторськими заува-

женнями: "сказав він далі", "продовжував він", "додав він" тощо.

Посилання на джерело інформації робить повідомлення достовірні-

шим і в більшості випадків проблем з ним не виникає. Представник

президента сказав те-то, прем"єр-міністр-- те-то, а менеджер фірми,

тренер футбольної команди або свідок автомобільної аварії ще щось.

Посилання на'джерело інформації стає проблемою тоді, коли жур-

наліст одержує потрібну інформацію на умовах нерозґоловення джере-

ла, з якого воно йому стала відомою. Тоді автор починав затемнювати

джерело інформації, створюючи приблизно такі химерні конструкції:

"очікують, що...", "здається, що.,.", "віриться, то,..", "відомо,

що...". Не ясним при цьому залишається, а хто ж саме очікує, хто

говорить, кому здасться, кому відомо і т.д.

Дехто із журналістів вважає, що приховування джерела інформації

буває виправданим у матеріалах про діяльність уряду та міжнародні

відносини. Інші відмовляються писати будь-який матеріал, якщо в

ньому не можна посилатися на джерело інформації. Треті намагаються

посилатися на "поінформовані" або "достовірні" джерела, на "осіб,

наближених до урядових кіл" і т.п.

А іноді й взагалі виникають анекдотичні посилання: "Як сказав

мені Брюховецький, Іван Драч говорив, що -Іван Плющ невдоволений тим,

що я тут працюю". Так, до речі, на сторінках "Вечірнього Києва"

349

представляв джерела своєї поінформованості Іван Салі й. пояснюючи

причини звільнення а посади префекта університету "Киево-Могилян-

ська академія .

За всіх обставин редактор має знати звідки автор дістав розго-

лоцувані відомості. 1 зважити - чи варто їх лередачати а ефір. Адже

результатом розголосу інформації, одержаної на подібних умовах, може

стати судовий позов.

Та найкраще, звичайно, - це назвати ім"я людини або організації

чи її представника, яка надала інформацію. Тоді слухач сам може су-

дити про ступінь її достовірності.

17.14. Цифри

Існує дві основні проблеми щодо вживання ці.?р у радіоновинах:

а/ як писати цифри, шоб не вводити в оману диктора?

б/ як подавати цифри слухачам, щоб не заплутувати їх?

А. Для диктору інформаційна служба рекомендує писати цифри так:

І/ цифри від І до 10 пишіть словами!

2/ цифри від 10 до П9 пишіть цифрами, крім II;

З/ для цифр понад 999 використовуйте комбінації цифр і слів.

Наприклад, 999081 слід писати як 999 тисяч Ш{ ІЬООО - 15 тисяч;

6780000 - шість мільйонів 780 тисяч;

4/ пишіть "одна тисяча", а не просто "тисяча"»

5/ вказуйте вік цифрами і ставте їх перед прізвищем. Наприклад:

20-річний Віктор Стогній;

б/ використовуйте цифри для дат та адрес /25-те квітня; вулиця

Хрещатик, 26/;

7/ пишіть дроби так: одна-друга, одна-четверта. Це краще ніж

1/2 або 1/4. Телефон через дефіс: 226-61-35;

8/ краше писати відсоток, ніж %;

9/ якшо речення починається з якої-небудь цифри, краще писати

її словом.

В. Для слухачів цифри рекомендується подавати дещо по-іншому.

І/ По можливості вживайте приблизні величини. Адже точні цифри,

які важко читати дикторові й важко сприймати слухачеві, не завжди

важливі для повідомлення;

350

Погано Крам

На потреби народної освіти ви- Понад шість мільйонів 500 тисяч

ділено 6 546 700 карбованців. карбованців виділено на потреби

народної освіти.

31,5 процента державної дота- Близько третини державної до-

ції. тації.

4 101 696 карбованців державко- Понад.чотири мільйони державно-

го податку. ного податку*

2. Коли ви округлюєте цифри, вживайте такі слова, як "понад",

"близько", "майже", "третя частина", "менш, ніж", "ледь досягав по-

ловини".

3. "Розкривайте1* або пояснюйте цифри, якщо вони нічого не гово-

рять слухачеві.

Погано Краше

На благоустрій намічно витрати- ЗО мільйонів карбованців. На ці

ти ЗО мільйонів карбованців. кошти намічено заасфальтувати

три вулиці.

4. Слова "збільшились" або "зменшились" на початку повідомлення

скажуть більше, ніж голі цифри.

5. Уникайте дцягого пре ліку цифр, слухач все одно іх не запам'я-

тає.

6. Якшо чийсь вік суті справи не стосується, не вказуйте його.

7. Якщо в повідомленні не вимагається точна година, уникайте її

визначення, будьте приблизні: "пізно ввечері", "опівночі", "рано

вранці", "близько години тому", "приблизно через дві години".

8. Описуйте час за допомогою таких виразів: "цього ранку", "сьо-

годні опівдні", "завтра вночі".

9. Не використовуйте цифри лише тому, шо вони у вас е, майте ре-

зон для будь-якої цифри, якщо хочете, щоб слухачі дізнались про неї.

10. Якщо немає потреби вживати цифру, відмовляйтеся від неї.

17.15. Представлення дійових осіб слухачам

У повсякденній практиці радіомовлення виробився звичай спочатку

представити особу /вказати її посаду, звання, титул/, а вже потім

351

іи"я та прізвище. Наприклад; Голова Верховної Ради України Олек-

сандр Мороз; полковник Григорій Омвльченко; київський князь Ярослав

Цудрий.

Інформаційна служба віддав перевагу тим варіантам представлення,

в яких "по батькові" випущено. Тоцу краще писати: "народний длпутат

Степан Хмара був сьогодні заарештований. .Хмару звинуватили...".

Якщо ви представляєте жінку, то. ніколи не називайте одне лише

прізвище, завжди з ім"ям. Наприклад: народний депутат Лілія Григо-

рович.

Деякі назви посад бувають надто довгими, щоб виголошувати їх

повністю. Тому в інформаційних редакціях прагнуть їх скоротити, а

повне представлення подати далі. Довго, наприклад, звучить таке

представлення: голова Одеської міської державної адміністрації

Е^цуард Гурвіц. Краще; голова /або мер/ Одеси Елуард Гурвіц.

Ніколи не називайте главу української держави лише на прізвище.

Завжди говоріть прізвище разом а ім"ям. Наприклад: президент Україн-

ської Народної Республіки Михайло Грушевський, Президент України

Леонід Кучма.

За останній час у практиці інформаційного мовлення з "явилися

деякі рекомендації щодо представлення представників духівництва. Ту*

теж спочатку перед іменем священнослужителя потрібно ставити титул,

що властивий даній вірі чи конфесії, а далі називати лише духовний

сан і прізвище.

Протестанство ;

при першій згадці: преподобний містер Д жон Браун;

при другій згадці: преподобний містер Браун.

Нцтолицтвоі .

при першій згадці: преподобний Джон Браун і

при другій згадці: отець /єпископ, кардинал/ Браун.

при перші й згадці : рабин Ісак Гальпврін}

при другій згадці: рабин Гальпврін»

Православ"я:

при першій згадці: ієрархи православних церков представляються

як єпископи, митрополити, патріархи. Наприклад: митрополит Львів-

ський і Січеславський Антоні й;

при другій згадці: владика /митрополит/ Антоні й. До речі, всіх

ієрархів православних церков можна називати владиками.

352

Що стосується священиків, то їх представляють як отців. Нап-

риклад: отець Іван. Якшо ж він старший у парафії, то - настоятель

храму* Наприклад: настоятель храму святого апостола Андрія Перво-

аваного отець Петро.

Поступово з ужитку інформаційної служби зникає слово "товариш".

його місце займав "пан". Для представлення Осіб чоловічої статі

тепер вживається олово "пан", а жіночої - "пані".

Зміна соціальної свідомості змусила суспільство переглянути й

ряд назв професій, які раніше принижували або дискредитували людей,

особливо жінок. Тому інформаційна служба тепер говорить і пише:

оператор машинного доїння, а не доярка чи долр; касир, а не касир-

ша; продавець, а не продавщиця і т.п,

І, нарешті, слухачів дратують слова, за якими відчувається за-.

хвалювання або, навпаки, приховане презирство до їхньої нацїі чи

раси. Один політичний діяч мав великі неприємності, коли вжив вислів

"Ці поляки". Тому без потреби не згадуйте націю або расу діючої

особи.