1, Нарешті, про перші та заключні фрази інформаці йної передачі.

Тексти їх досить стандартизовані, вмішені на внутрішніх сторінках

мікрофонної палки.

Спочатку диктор або ведучий має представити слухачам радіостан-

цію і вказати час. Перша фраза найчастіше звучить приблизно так:

"Говорить Київ! Десята година", або "У Києві десята година", або.

"У столиці України десята година".

Далі диктори можуть представитися слухачам і запропонувати під-

готовлену для них передачу: "Перед мікрофоном Олена Коваленко та

Микола Погрібний. Передаємо останні вісті".

В іншому випадку вступні фрази можуть бути ще коротшими: "Гово-

рить Киї в І Десята година. Слухайте новинк", або "Українське радіо

передає новини", або "В ефірі - останні вісті".

322

Закривається передача теж стандартними фразами на зразок: "Ми

передавали останні вісті. Випуск читали Олена Коваленко та Микола

Погрібний" або "Ви слухали останні вісті. З ними вас познайомили

диктори...".

'Часом до сказаного додається: "Наступний випуск новин слухайте

через 25 хвилин /через годину, о 12-й годні' тощо/".

І6?_7. Випусковий РЄДЙКТОР

Як би добре не були виготовлені окремі деталі мотору, вони не

зможуть виробляти енергію доти, дони не будуть складені досвідченим

механіком. Подібно окремі елементи випуску не можуть ефективно

функціонувати доти, доки вони не будуть поєднані належним чином.

У творчому колективі інформаційної служби таким досвідченим ме-

ханіком, який із окремих повідомлень формує цілісний випуск, в ви-

пусковий редактор. Проте формування випуску - процес творчий, а Не

механічний, як при складанні мотору. Починається він з відбору та

оцінки новин. Усі матеріали, що потрапили на стіл випускового ре-

дактора, перш ніж претендувати на місце у випуску, мають пройти си-

то відбору і дістати оцінку.

Звичайно, інформаційні повідомлення не можна оцінити за допомо-

гою механічних засобів, як, наприклад, шматок яловичини у м"ясній

давці. Тому випусковому редактору доводиться добряче поміркувати

над тим, які матеріали, як і в якій послідовності розмістити у гото*

воцу випуску новин. г

Кожне повідомлення, нагадаємо, зважується з точки зору його ці-

кавості та важливості. Від оцінки повідомлення залежить не лише

його місце у випуску, а й кількість часу, яка буде відведена для

нього. Головне повідомлення має бути і найважливішим, і найцікаві-

шим, і найбільшим за розміром.

Звичайно, у кожного випускового є своє суб"єктивно розуміння

важливості, та все ж існують деякі об"єктивні критерії оцінки - со-

ціальна значущість, злободенність новин і ще, можливо, передбачува-

ний інтерес до них аудиторії.

Тому важливою новина вважається тоді, коли вона зачіпає долю

України - дії Президента, рішення Верховної Вади, зміни у політиці

і практиці виконавчих органів, зміни у складі уряду, можливі воєнні

загрози, масові безпорядки, катострофи тощо.

41*

323

При оцінці новини велике значення мають політичні переконання

випускового редактора,-глибоке знання внутрішньої та зовнішньої

обстановки, його здатність осягнути справжє значення описуваної по-

дії.

Коли провідну новину визначено, випусковий має ретельно попра-

цювати над неп, не забуваючи про те, що слід залишити час і для

інших новин. У тих випадках, коли провідна но'вина дуже важлива і '

свіжа, вона забирає найбільше часу за рахунок його скорочення для

інших новин. Якщо ж перше повідомлення не висвітлює хоч якоюсь мі-

рою видатну подію, випусковий повніше і ширше розкаже про інші по-

дії, намічені для висвітлення у випуску новин.

Важливість впливає не лише на вибір першого повідомлення, а Й

на послідовність викладу всіх інших. Наступні матеріали розміщують-

ся у випуску з тенденцією зменшення їхньої важливості до кінця ви-

пуску.) У результаті ми одержуємо щось на зразок "меню навиворіт" -

обід починається з солодких блюд, найсмачніше подається з самого

податку.

На додачу до розміщення новин за їх індивідуальними важливостя-

ми випусковий редактор групує новини ще й в окремі добірки, ство-

рюючи із них розділи випуску. Оскільки офіційні повідомлення мають

найбільше значення, то випуск новин часто починається саме з них,

потім ідуть інші новини - із внутрішнього життя країни, за ними,

можливо, випусковий подасть новини міжнародного життя і під кінець -

новини культури, спорт, погоду.

Частково робота випускового нагадує працю кінорежисера, Ідо мон-

тує фільми. При стикуванні окремих повідомлень або їх добірок він

може посилити враження або ж нейтралізувати його. Вона також схожа

на працю диригента, який може виконати музику по-різному - тихо і

гучно, швидко й повільно, а може подати її ще й програмко, як це

робив Мравинський. У випуску теж є свої форте й піано, алегро і мо-

дерато, в також своя програма, яку досвідчений редактор викладає

в афішці.

,. В оркестрі 60 музикантів, але вони завдяки старанням диригента

звучать як один інструмент. Так діє і випусковий редактор. Маючи

під руками велику кількість повідомлень, різних за стилем і манерою

написання, маючи тексти і звукозаписи, він об"еднує все це в одну

цілість, міцно спаяну зв"язуючим текстом. Подібно до диригента ви-

пусковий теж керує "мелодією" інформаційного потоку, стежить за

324

послідовністю викладу окремих повідомлень, аа їх ритмічною органі-

зацією, впливав на розум і серця людей.

Тону можна сказати, що за професійним покликанням випусковий _

редактор повинин володіти досить своєрідним набором якостей - дос-

відченого механіка, тонкого політика, режисера і, можливо, дири-

гента.

Ще не знайдені точні слова, щоб належним чином розповісти про

роботу випускового редактора - людини, яка тримав нас в курсі всіх

найважливіших подій на планеті. Його вміння створювати панораму цих

подій - кожного разу нову й оригінальну - його творчий ентузіазм,

здатність мобілізувати творчу енергію в потрібний момент часто в

прикладом для інших працівників редакції.

Практично випусковий редактор - це один із найнваліфіковані аих

журналістів інформаційної служби, якому вона довіряв спільно іа

ведучими та дикторами представляти результати своєї праці в ефірі.

16,8. Дириусіу$$ питання верстки

На жаль, верстка інформаційних передач та її особливості в ра-

діомовленні досліджені ще досить слабо. А звідси - низка дискусій-

них питань, у розв'язанні яких наука ще не сказала свого слова.

Зазначаємо це для того, щоб попередити читачів, що думки, які

будуть наведені далі, в дискусійними і не можуть сприйматися як

рекомендації.

Перше питання - тривалість випуску. Чимало американських радіо»

журналістів переконані, що людина уважно слухає повідомлення про-

тягом 5-Ю хвилин, найбільше 15 хвилин.

Така думка, можливо правильна, існує і в нас, а також і на ба-

гатьох європейських радіостанціях, доказом чого є той факт, що

інформаційні передачі тут тривають від 5 до ІЬ хвилин.

У США, як свідчать результати численних опитувань, проведених

соціологічними службами, більшість радіослухачів віддає перевагу

п"ятихвилинним бюлетешшм новин, які передаються через кожну годи-

ну. Проте рано вранці і на початку вечора вони хочуть діставати но-

вини частіше і в детальнішому викладі. •

Водночас американцям не подобається те, що радіоновини лише ков-

зають по поверхні подій і не проникають за суху оболонку фактів.

Вони хоц'уть знати причини їх появи, зрозуміти рушійні сиди, почути

42 - г.;,_1064 325

пояснення того, шо трапилось. Подібні настрої спостерігаються й

серед європейців, які теж говорять про потребу більше аналізувати

й коментувати новини.

Ідучи назустріч цим побажанням, багато радіостанцій ввели інфор-

маційно-аналітичні програми, в яких передачу новин поєднано з їхнім

аналізом. Вони, як правило, носять оглядовий або підсумковий харак-

тер.

У деяких дослідників і практиків радіомовлення склалася думка,

що найоптимальнішим відрізком часу для програми такого типу є

тридцятихвилинний відрізок. Інформаційні передачі такої тривалості

виникли ще в колишньому Радянському Союзі і йшли в найдефіцитніший

радіочас. Зараз, проте, тривалість звучання таких передач стада ше

більшою. В українському радіомовленні вона досягла на Першій прог-

рамі 45 хвилин, а на "Промені" перейшла за годинний рубіж.

У практиці світового радіомовлення всі рекорди щодо тривалості

звучання б"є американська інформаційна програма "Взявши все до ува-

ги". Вона займає у вечірньому діапазоні 90 хвилин. Ця програма не

лише повідомляє новини, а й дає їх аналіз, зберігаючи при цьому

найвищі стандарти журналістики. У звичайний день програма містить

два випуску новин і 17-18 кадрів /сюжетів/ у записі на плівку і

"живцем". Саме ця програма зробила прослуховування новин приємним

заняттям для слухачів, і є, на думку багатьох критиків, одним з

найкращих радіошоу наших днів.

Друге питання - це кількість, а отже, і тривалість, окремих по-

відомлень, які входять до складу передачі. У нас, як відомо, ця

кількість буває різною. ' . .

У 1956 р, польський редактор В.Павляк провів такий "лаборатор-

ний дослід": під час однієї із своїх лекцій на факультеті журналіс-

тики Варшавського університету він, не попереджаючи студентів про

експеримент, включив випуск "Останніх вістей", який складався З

25 повідомлень. Через півгодини, під час яких тривала лекція, він

попросив слухачів згадати і назвати новини, що запам'яталися їм.

Виявилось, що ніхто із слухачів не в змозі був через півгодини

згадати більше 15 новин, що входили до цього випуску. Переважна

більшість студентів змогла згадати лише 10-12 новин, втрачаючи при

цьому не лише дрібну, неістотну інформацію, а й важливі повідомлен-

ня.

Через 23 роки в стінах Московського університету подібний експе»

римент провів викладач Д.Любосветов. Групі старшокурсників він зап-

326

ропонував прослухати тематичний випуск "Маяка" про студентські бу-

дівельні загони. 1 що ж? Результат був приблизно такий самий. Стар-

шокурсники змогли згадати лише найістотніше - тецу випуску, а також

суть окремих матеріалів, хоч і не всі однаково конкретно .

В обох випадках слухачі сприйняли і а&пам"ятали менше інформа-

ції, ніж її містили випуски, •

Може здатися, шо причина цього явища у невиправданому лаконіз-

мі повідомлень. Якщо це так, то розв"язок напрошується ніби сам

собою: зменшити кількість коротких повідомлень у випуску і за ра-

хунок цього розширити обсяг тих, що залишились. Але цю спробу в

самому зародку знищує твердження американського теоретика Ебота;

"Усі повідомлення повинні бути короткими. Слухачі люблять різнома-

нітність і будуть розчаровані, якщо одержать лише кілька повідом-

лень. Дуже важок утримати увагу на одній темі тривалий час" .

Обидві ці точки зору бездоказові і належним чином не перевіре-

ні експериментальної.

А шо ж учені? Які вони дають рекомендації?

Щодо кількості повідомлень у випуску нам радять орієнтуватись

на відомий висновок психолінгвістів, за яким людина без особливих

утруднень може засвоїти таку кількість мовних і змістовних одиниць,

яка перебував в межах магнічного числа 7-2.

Що ж стосується тривалості звучання кожного повідомлення, то

відповідь формулюється так: "Оптимальна стислість тексту мав поедг

куватись у повідомленні а необхідним ступенем збитковості, щоб слу-

хач засвоїв той мінімум, який хоче передати редакція"^.

Коментарі, як кажуть, зайві.

Трете питання - добір інформації за розділами. У практиці аме-

риканського радіомовлення всю інформацію прийнято ділити на місце-

ву /локальну/,- внутрішню /національну/ і міжнародну /зарубіжну/.

Ці групи утворюють основні розділи випуску. Усі американські

підручники радять починати випуск із найважливішої новини. Якщо вона

надійшла з-за кордону, то далі подається весь розділ зарубіжних но-

вин. А за ним - наступні розділи випуску.