15.5. Контактні інформаційні передачі

Конкуренція з телебаченням змусила радіомовлення наблизитись

до аудиторії, змінити стиль спілкування зі слухачами. З інформа-

ційних передач у зв"язку з цим найбільшого поширення набули ті, у

створенні яких беруть участь сані слухачі. Це передусім передачі

за листами слухачів, а також прямі ефірні передачі, слухачі яких

мають зворотний зв"язок із ведучим; це також різноманітні дискусії,

бесіди, обміни думками, в яких беруть участь слухачі. Тепер праців-

ники радіо прекрасно розуміють, що участь слухачів у радіопереда-

чах /за допомого» телефону чи в результаті їхньої присутності у

-••-..•• ' ' - .Л '•'.-' Т

студії/ прекрасно виправдовує себе .

У практиці редакційної роботи різноманітні передачі, у створен-

ні яких беруть участь слухачі, часто називають контактними. Ознайо-

мимося для початку з найпростішою із них, що носить назву "Зворот-

ний звиязок".

"Зворотний зв"язок" - це передача, яка створюється за листами

слухачів. Для багатьох із них листовне звернення до радіо в формою

участі у справах незалежної держави. Інші хочуть дістати від радіо

якісь роз"яснення чи відомості з певного приводу. Чимало листів

носять критичний характер, містять скарги. Для деяких авторів лист

на радіо - це можливість "вилити душу", розрядитися внутрішньо.

Будь-який випуск "Зворотного зв"язку" містить відповіді ведучого

на ці листи. Передача мав фірмову заставку, точно визначений у роз-

кладі час виходу в ефір, передається здебільшого у записі на плівку.

Диг : Табаченко А. Уроки прямого ефіру // Телерадіовісник,

1994. - » 7. - С. 21-26

Проте, як показує досвід, багато слухачів краще сприймають ті

передачі, де вони мають можливість контактувати по телефону з ве-

дучим. Тому останнім часом деякі випуски "Зворотного зв"язку" стали

готуватись як прямі ефірні передачі - заздалегідь підготовлені

відповіді на звертання слухачів у них поєднуються з відповідями на

телефонні дзвінки слухачів, одержані в процесі видачі передачі в

ефір.

"Контакт" - тригодинний інформаційно-музичний блок, що йшов

•по радіопрограмі "Промінь" у вечірньому діапазоні. Слухачі цього

блоку могли не лише почути гарну музику, а й дізнатися майже про

все, що їх цікавить: найважливіші новини дня, цікаві відомості із

життя естрадних зірок, звірити свою долю за гороскопом, запитати

у ведучого по телефону про те, що їх цікавить, розповісти йому

про наболіле, висловитися "з приводу" і т.ін. Нерідко в студії

"Контакту" бував гість - вечірній співрозмовник ведучого, а також

слухачів, які теж могли звертатися до нього по телефону.

"Контакт" був розрахований на молодь, мав своп заставку, напе-

ред визначений час, день передачі в ефір.

"Незалежність" - це одна з найпопулярніших політичних передач,

яка виникла під час підготовки до проведення референдуму, присвя-

ченому незалежності України. В основу передачі було покладено пря-

му ефірну розмову ведучого з гостями студії - відомими політиками,

депутатами Верховної Ради, громадськими діячами, урядовими чинов-

никами, політологами, вченими, письменниками, діячами мистецтв

тощо, - за якою мали можливість стежити слухачі.

Передача мала три рубрики - "Політика", "Економіка" та "Куль-

турно-суспільне життя", які окреслювали тематику ефірних оесгд,

присвячених подальшій розбудові незалежної держави. Розгляд тем,

винесених на обговорення, як правило, вівся методом дискусійного

розбору.

Обов"язковим елементом цієї, як і всіх контактних передач, було

постійне нагадування номера телефону, за яким слухачі могли звер-

нутись під час передачі до присутніх у студії. Зворотний зв"язок

дозволяв слухачам прямо по ходу передачі втрутитись у розмову,

висловити свої міркування з приводу почутого, а учасникам бесіди

скласти уявлення про реакцію аудиторії. Як правило, слухачі жваво

відгукувались на почуте. Після телефонної розмови з ведучим вони

могли напряму зв"язатися а гостями передачі, висловити їм свої

думки, запитання, дістати у відповідь якусь корисну інформацію чи

пораду. _->,

300

Перед початком передачі ведучий за допомого» інженера налагод-

жував багатоканальний телефонний зв"язок з аудиторів». Він також

давав настанови бригаді чергових на Телефонних, які фіксували те-

лефонні звертання слухачів лід час передачі. Коли зміст цих звер-

тань ставав відомим режисерові передачі, він давав знати про це

ведучому по закритому каналу /через навушники/, а той у зручний

момент вводив запитання чи репліку слухача в ефір.

"Незалежність" - типовий представник передач, в основі яких

лежить бесіда, обмін думками, дискусія. Вудова таких передач завж-

ди спирається на фундамент проблеми, явища або факту, через роз-

бір, членування яких учасники розмови доходять до синтезу, уза-

гальнення і формулювання висновків. Композиційною основою таких

передач, отже, слід вважати логічний розвиток думки, яка знаходить

свов кінцеве вираження у формуванні висновків.

Починається така передача із оголошення прізвищ учасників бе-

сіди і формулювання теми наступного обговорення. Представляючи

учасників, ведучий підкреслює їхню компетентність у порушеній темі,

прагне уже самим переліком імен привернути увагу слухачів до по-

дальшої розмови. Формулюючи тему, він може запросити слухачів до

участі в її обговоренні, повідомити номер телефону, за яким вони

можуть зв"язатися з присутніми у студії. На початку, отже, перед

її учасниками ставиться завдання, яке вони мають спільно вирішити

в ході розмови. '

Далі учасники приступають до всебічного розгляду та аналізу

порушеної теми. Основна позиція, якої дотримуються співрозмовники,

полягав в короткому слові "чому?". Саме навколо цього запитання і

зосереджувться головне напруження. "Чому - тому",став червоною

ниткою такої бесіди. Але це основна схема. Навколо неї розгалу-

жується густа мережа подальших імпровізованих запитань, зокрема й

з боку аудиторії. Запитання й репліки допомагають висвітлити основ-

на "чому - тому" з багатьох сторін, з різних позицій і водночас

відповісти на запитання "як?" /як порушена проблема може бути

розв'язана у житті/.

Причому • особливо помітною став роль ведучого як представника

аудиторії. У цій ролі він постійно нагадує ш про своїх слухачів,

пропускав до студії запитання та заперечення, що виникають у них.

Ведучий також пильнув за тим, щоб важкі для розуміння пункти бесі-

ди були викладені популярно.

ЗОЇ

Ведуть контактні передачі досвідчені радіожурналісти, які

здатні у спокійній манері забезпечувати жваву і невимушену бесіду

а гостями передачі та слухачами. Дехто іа слухачів, можливо, га-

дав, що ведучий у цьому випадку зовсім не хвилюється' Проте, як

свідчать самі ведучі, робота у прямому ефірі пов"язака із великим

напруженням, нелередбачуваними ситуаціями, які вимагають негайної

реакції і чималої витримки. І до початку передачі, і в ході її ве-

дучий відчував сильне збудження, яке він гасить зусиллям волі.

Пряме ефірне мовлення вимагав витримки, відповідальності й сумлін-

ного ставлення до праці.

Бесіда завершується тоді, коли тему розмови і відведений для

неї час в ефірі вичерпано. Ведучому залишається лише коротко під-

сумувати її і сформулювати висновки. Висновки допомагають слуха-

чам систематизувати набуті знання, дають їм кінцеві орієнтири в

поглядах на розглянуту проблему.

Закінчивши бесіду і зробивши висновки, ведучий і його співроз-

мовники тим самим забагатили відповідними знаннями десятки тисяч

слухачів, причому в такий спосіб, який рівноцінний їхній особистій

участі у бесіді.

Високий представницький статус учасників передачі, можливість

будь-якому жителеві України взяти участь у ній, висловити свою

позиціє або дістати компетентну відповідь "Із перших уст" зробили

контактні передачі популярними і надали їм тональності довірливої

одвертої розмови. Такі передачі дають можливість вести серйозну

розмову з людьми, стимулюють їхню соціальну активність, дозволяють

їм виявити свою громадянську позицію і брати участь у справах не-

залежної держави.

Контактні передачі у практиці

світового радіомовлення

У практиці світового радіомовлення передачі, створені за учас-

тю слухачів, часом характеризують як "розмовне" або як "телефонне"

радіо. Іноді його називають "двостороннім", оскільки воно розширює

допуск аудиторії до ефіру, в іншому випадку - "дискусійним", оскіль-

ки слухачі беруть участь у дискусійному розгляді винесеної на обго-

ворення проблеми.

V Будь-яка із цих назв певною мірою правильна, тому що контактні

302

передачі допомагають залучити широкий загал слухачів до участі в

роботі рздіо. Телефонні ярертання слухачів у цих передачах розці-

нюються як ефірний еквівалент листів до редакції. Розгляд їх здій-

снюється негайно* одразу ж після одержання, прямо в ефірі.

Найбільшого поширення "розмовне" радіо набуло в США, де дів

чимало радіостанцій, що спеціалізуються на проведенні бесід із слу-

хачами. У певний час вони запрошують слухачів звертатись до них по

телефону із запитаннями, пропозиціями, зауваженнями надають їм мож-

ливість висловити свої міркування "з приводу", що, безумовно, зас-

луговує схвалення. Біда, однак, у тому, що ефірне обговорення проб-

лем зі слухачами часто не вносить ніякої ясності. За спостережен-

нями самих американців» недостатньо обізнані "ток-жокеї" /ведучі/

іноді починають сперечатися з ще менш обізнаними слухачами. В ефі-

рі виникає беззмістовна суперечка, створюється напруженість, що

ніяк не сприяв проникненню вглиб проблеми. Унаслідок цього бесіди

часто носять поверховий характер і іноді викликають одверту нудьгу.

Незважаючи на це ідея телефонних контактів зі слухачами про-

никла на європейський континент. В Англії, наприклад, за зразком

американського "розмовного" радіо готується передача "Гаряча лі-

нія". Подібні передачі існують в Італії, Франції, Німеччині, Поль-

щі та інших країнах. Європейці врахували помилки своїх американ-

ських колег. Туї здебільшого із слухачами спілкуються добре обізна-

ні і досвідчені люди - експерти. Телефонні дзвінки попередньо ана-

лізуються й ретельно відбираються, чітко окреслюється Й тема обго-

ворення.

Контактні передачі, що тепер готуються у країнах Західної Йвро-

пи, створюють ілюзію свободи висловлення думок, свободи участі в

обговоренні проблем. Рядовий слухач навіть не здогадується, що

його запитання, перш ніж потрапити у студію до ведучого, який дасть

на нього відповідь, проходить густе сито відбору. У кожному випуску

"Гарячої лінії", наприклад, дається відповідь лише на 10-15 запи-

тань, хоча протягом вечора електронний пристрій, що реєструє кіль-

кість з'єднань, іноді фіксує до восьми тисяч дзвінків на адресу

ціе ї передачі.

15.6. Інсіюрнаційні передачі міськрайонного радіомовлення

Чима ^ з тих форм, які ми вже розглянули, зустрічаються у про-

грамах міського і районного радіомовлення. Основною із них в, зви-

303

чайно, форма інформаційних випусків, які базуються на конкретних

фактах громадсько-політичного життя та трудової діяльності міста

чи району. Крім випусків новин, тут також трапляються інформаційні

програми, радіожурнали, передачі оглядового характеру. Часто як

самостійні структурні одиниці місцевих радіопрограм виступають

прості інформаційні передачі у формі виступу, репортажу, інтерв"о

чи нарису.

Головне завдання всіх цих передач - відображати атмосферу того

міста чи раИону, в якому живе слухач, сприяти розвиткові громад-

ської активності місцевих жителі л, їх участі у розвитку місцевої

економіки та культури, в процесі демократизації життя суспільства.

Престиж місцевого радіо зростав, якщо воно активно бореться із ва-

дами суспільного життя і домагається їх усунення, обстоює інтере-

си місцевого населення у стосунках із центральною владою, органі-

зовує обмін думками і дискусії з важливих проблем місцевого зна-

чення, дав поради тощо. Усі ці обов"язки і визначають основну те-

матику місцевих інформаційних передач.

Окремо слід наголосити на інформаційній діяльності міського

радіомовлення, яке в у^вах ринкового господарювання помітно роз-

ширилось і ніби знайшло друге життя. Воно тепер успішно допомагав

людям налагоджувати живі безпосередні людські стосунки, які раніше

були характерними для життя в селі або невеликому містечку і які

були втрачені в ході індустріалізації та урбанізації.

Міське радіо розповідав про життя і справи всього міста, мік-

рорайону або кварталу, в якому живе слухач, тобто про те, з чим

він щоденно стикається, знайомить його з людьми, які живуть гюоуч.

Воно активізує громадську думку, відновлює сусідські зв"кзки, два

можливість кожній людині відчути свою причетність до ширшої спіль-

ноти.

Важливо зазначити, що інформаційний характер у програмах місце-

вого радіомовлення носять й інші види передач, зокрема художні.

Так, літературні передачі знайомлять з новими поетичними й прозо-

вими творами місцевих авторів, а музичні - з музичними творами міс-

цевих авторів та їх виконавцями. До того ж концерти на замовлення

тут часто супроводяться інформаційним текстом, що містить у собі

короткі привітання або поздоровлення ювілярам, знайомить із тими,

хто замовив цю музику або кому вона адресується. Тому можна сказа-

ти, що все сучасне мовлення на місцях в широкому значенні цього

слова в інформаційним.

304

15,7, Інформаційно-музичні радіопрограми

Інформаційно-музичні радіопрограми виникли під впливом телеба-

чення, яке змусило радіо чіткіше усвідомити свою роль у системі

"прес - телебачення - радіомовлення". Проведений аналіз показав,

що радіо може зберегти й розширити свій вплив в умовах співісну-

вання з телебаченням, якщо максимально використав свої переважні

якості у передачі інформації та музики. Цей висновок дав підстави

для створення в багатьох країнах ікформаційно-музичних радіопрог-

рам.

До програм такого типу в нашій країні належить "Промінь" -

програма Українського радіо. Аналогічні програми існують також в

інших країнах колишнього СРСР і практично в усіх розвинених радіо-

мовних країнах світу, /

Структура інформаційно-музичних програм проста. Вони складають-

ся із двох частин - випусків новин і музичних концертів, які поз-

мінно чергуються. Завдання першої з них - задовольняти інформацій-

ні потреби слухачів, другої - вносити розрядку у повсякденне життя,

виступати як фактор відпочинку та розваги. Ці програми легко сприй-

маються під час роботи, відпочинку, міжособового спілкування. У

багатьох країнах вони цілодобові.

Інформаційно-музичні радіопрограми зорієнтовані переважно на

мобільну аудиторію, озброєну транзисторними приймачами. Ці малень-

кі приймачі зараз вмонтовані в автомобілі, їх беруть із собою на

прогулянки, на пляж, слухають по дорозі на роботу. Вони звучать

буквально всюди. І весь час, 1 де б не перебувала людина, озброєна

транзисторним приймачем, вона завжди може послухати музику й одер-

жати відомості про останні події в.світі, стежити за їх розвитком,

знати все, що відбувається в даний момент на планеті.

У розкладі мовної доби інформаційно-музичних радіопрограм ви-

пуски новин займають постійне і чітко визначене місце - як правило,

на початку і в середині кожної години.

Варто зазначити, що останнім часом первісний принцип побудови

інформаційно-музичних програм став дедалі частіше порушуватися. У

багатьох країнах верстка інформаційно-музичних програм складається

тепер із кількох блоків - ранкового, вечірнього, обіднього та ніч-

ного .

39-6-1064

306

Важливо, що крій новин блоки містять ще й чимало так звано!

сервісної інформації - відомості про час, погоду, надання послуг,

поради щодо раціонального харчування, доцільного розподілу сімей-

ного бюджету, використання вільного часу. У них також подають чи-

мало різноманітних консультацій для пенсіонерів, садоводів, домо-

господарок тощо. У блок-програмах велике місце відводиться для

реклами. Все це подається впереміж із музико» і часто не зв"язано

жорстким розкладом передач.

Блоки, таким чином, перетворилися на своєрідну суміш музики з

інформацією, яка стосовно слухачів має чітко виражену оріентвційну

функцію. Ця орієнтація починається з моменту передачі точного часу

або повідомлення про погоду. Далі вона розширюється за допомогою

випусків новин, реклами, сервісної інформації Та спеціальних пере-

дач для окремих категорій слухачів. Свою орієнтаційну діяльність

радіостанції завершують наприкінці доби інформаційно-аналітичними

блоками, що створюють узагальнену картину подій прожитого дня.

Звичайно, кожна станція створює цю картину по-своєму, залежно від

національних особливостей і політичної орієнтації, ^ому й орієнта-

ційна діяльність кожної станції носить яскраво виражене політичне

забарвлення»