1.2. Друга операція - це пошук і збирання інформації, необхід-

ної для складання планів роботи інформаційної служби. У процесі її

здійснення журналісти прагнуть отримати максимально можливу кіль-

кість відомостей про об"єкти інформаційного зображення. Об"єктом

відображення найчастіше виступає певна подія, явище чи процес, проб-

лема чи ситуація, що виникли у процесі перехідного періоду. Це може

бути також певна тема або група споріднених тем, що утворюють тема-

тичний напрям.

Для збирання інформації використовують різноманітні джерела,

зокрема офіційні документи - постанови Верховної Ради України, укази

і розпорядження Президента, декрети, постанови і розпорядження Ка-

бінету Міністрів України. Чимало інформації, необхідної для плану-

вання, журналісти дістають у процесі спілкування з функціонерами

владних структур, на різноманітних нарадах, прес-конференціях, кон-

ференціях радіослухачів. Важливим джерелом корисних відомостей в

статистичні зведення і звіти, результати конкретних соціологічних

досліджень, листи слухачів та ін. Необхідним також е постійне спіл-

кування співробітників інформаційної служби зі слухачами; це дав їм

36

змогу не тільки знати стан справ на об'єктах, а й дізнаватись про

думки та оцінки людей, їхні побажання, критичні зауваження та діло-

ві пропозиції.

Необхідні відомості надходять до редакції у вигляді творчих

заявок, пропозицій, офіційних листів, документів, довідкових мате-

ріалів та ін. У збиранні їх беруть участь усі творчі працівники.

На основі цих даних складаються плани редакційної роботи.

2, Друга-процедура, - складання і затвердження планів редакцій-,

ної роботи. '

2.1. Перша операція цієї процедури - відбір, систематизація та

зведення зібраної інформації. Цілком зрозуміло, що до плану можуть

увійти не всі, а тільки ті відомості, що узгоджуються з основними

напрямами інформаційної діяльності, розкривають зміст та форму нас-

тупного матеріалу, вказують строки його підготовки, називають авто-

рів. Відбір відомостей за цими прикметами є початком систематизації,

а систематизація, у свою чергу, - початком складання редакційного

плану.

У практиці редакційної роботи за осьову систематизації найчас-

тіше беруть тематичний або хронологічний принцип.

Тематичний принцип вимагав у першу чергу систематизувати основ-

ні тематичні напрями інформаційного відображення, а потім в їх ме-

жах визначити окремі теми й завдання. Такий принцип здебільшого зас-

тосовується для складання перспективних та спеціальних планів, роз-

рахованих на тривалий час. Основним інструментом тематичного плану-

вання в рубрика.

Хронологічний принцип передбачав систематизацію залежно від

строків одержання, підготовки чи виходу матеріалу в ефір. Застосо-

вується він для складання планів оперативної роботи - на тиждень,

день, конкретний випуск. Безсумнівною перевагою хронологічного прин-

ципу систематизації в те, що зібрані відомості про об"екти наступ-

ного зображення можна легко вишию/вати V часовій послідовності -

день за днем, година за годиною, а це полегшує організацію роботи і

контроль за її виконаним.

Зведення планів - процес творчий. Тут не буває і не може бути

шаблонів. Кожен план вимагає свого підходу, мав свою особливість. У

практиці центрального радіомовлення за зведенням планів стежить від-

повідальний секретар, який на основі творчих заявок створює загаль-

норедакцтйні плани, вилучаючи з них повтори, дрібні другорядні теми,

6 - 6-1064 ог

вносячи необхідні доповнення та уточнення. Так творчий пошук та

ініціатива кожного журналіста, кожного творчого підрозділу отеє

спільною спрдвою всього редакційного колективу.

2.2. Друга операція - затвердження розробленого плану. Зведений

план обговорюється у редакційному колективі. На редакційних летюч-

ках зважують, чи відповідав він основним цілям і завданням, ио

стоять перед регіоном, на який веде мовлення редакція. Відбувається

перевірка того, якою мірою планові намітки інформаційно забезпе-

чують досягнення поставлених цілей. З'ясовується також, яким чином

буде налагоджена підготовка інформації, в якій формі вона подава-

тиметься, чи задовольнить інтереси аудиторії, як впливатиме на сві-

домість і вчинки слухачів тощо. Широке обговорення планів дав змогу

усунути недоробки, поповнити його новими актуальними темами.

У багатьох газетах, як відомо, проект розробленого плану зат-

верджує редакційна колегія. На телебаченні й радіомовленні функції

редколегії виконує колегія Держтелерадіо, а в національній, облас-

них і регіональних компаніях - програмно-адміністративні ради. На

їх засіданнях, як правило, розглядаються довгострокові тематичні

плани роботи інформаційної служби, у яких визначено основні напрями

інформування. Тут він теж проходить своєрідний "захист". Якщо проект

плану складено успішно, він схвалюється і відтоді набував якостей

адміністративно-розпорядчого документа, став керівництвом до дії.

Редакційний план е одним із найважливіших інструментів управ-

ління інформаційним радіомовленням, ТОМУ процес його розробки ми

розглянемо окремо.

З* ЗрвТЛ процедура - організація виконання розробленого плану.

3.1. Перша операція цієї процедури - правильний, рівномірний

розподіл тем, висвітленням яких мають займатись редакційні підроз-

діли. Ця операція на практиці не викликає особливих утруднень,

оскільки прийнятий план складено на основі заявок і пропозицій цих

підрозділів. Кожен з них розробляє тематику, яка відповідав його

профілю.

Трапляється так, шо включена до плану тема виявляється "нічий-

ною" - тобто лежить на стику структурних підрозділів або потребує

для повного висвітлення кооперації зусиль усього редакційного ко-

лективу. У такому випадку створюються спеціальні творчі групи чи

бригади.

3.2. Покладання відповідальності за виконання планових завдань

на конкретних виконавців становить головний зміст другої операції,

38

у ході якої редакційний керівник добирає виконавців, здатних реа-

лізувати намічене завдання вчасно і якісна. При доборі виконавців

/якщо, звичайно, існує вибір/ ураховується рівень кваліфікації пра-

цівника, його досвід, обдарованість.

Доведення редакційних завдань до виконавців здійснюється, як

правило, у формі усних розпоряджень. При цьому нагадується відпо-

відний пункт редакційного плану, розкривається задум і формулюється

у зв"язку з цим конкретне завдання творчому ПРАЦІВНИКОВІ. У процесі

розподілу завдань керівник редакції має вказати термін їх виконання.

Досить часто я усному розпорядженні передбачається також порядок і

спосіб виконання поставленого завдання.