14 А, Коментар

Коментар - це усне повідомлення компетентної людини, яка пояо-

нюе й оцінює важливі у даний момент події, явища та проблеми.

В інформаційних редакціях підготовку коментарів доручають лю-

дям, які глибоко обізнані а об"єктами, що підлягають похитуванню.

Чимало таких людей б серед журналістів. За багато років роботи в

засобах масової інформації вони стали не лише яскравими творчими

індивідуальностями, а й набули достатні значення 9 тієї галузі жит-

тя, на висвітленні якої спеціалізувалися. Поруч із журналістами до

підготовки коментарів часто залучаються відомі політики, економісти,

вчені, підприємці, мистецтвознавці - люди, у яких глибоке знання

справи по-днуеться з даром популяризації.

Коментатор завжди вивчає справу на рівні розуміння спеціаліста,

ЗЄ* 279

• потім переводить її на рівень слухачів. Він ніби перетворює по-

дію політичну, економічну чи спортивну у подію загальнозначну і

доступну для розуміння усі на.

Подібно до виступу перед мікрофоном коментар теж передає суб'єк-

тивний погляд людини - фахівця, який його підготував. Тому коментар,

як правило, читає сам актор. Дикторське читання коментаря допус-

кається і практикується у виняткових випадках. Досить часто, висту-

паючи перед мікрофоном, коментатор виражає не лише свою власну точ-

ку зору, а ще й позицію держави або радіостанції, певної організа-

ції чи партії. Через те, коментар не може бути абсолютно об'єктив-

ним і зваженим. Це змушує інформаційну службу стежити за тим, щоб

вїї передачах виступали коментатори, які дотримуються різних точок

аору.

В інформаційних випусках і програмах коментарі здебільшого по-

даються слідом за повідомленнями про події, які вимагають роз'яс-

нень. За допомогою коментаря можна негайно дати оцінку або ж висло-

вити позицію стосовно переданих фактів. Часто коментар містить кри-

тичні висловлювання з приводу цих фактів, що полегшує слухачам фор-

мування власної думки щодо них. Досягається це шляхом аналізу фак-

тів, осмислення новин у їхніх взаємозв'язках, викладом підоснови і

можливих наслідків тих чи інших подій.

Проте коментар не обов'язково повинен бути прив"язаним до

останніх подій. Він може стосуватися також подій і проблем, які вже

•тратили свою першу свіжість, але все ще залишаються цікавими та

важливими.

Залежно від тематичного спрямування коментарі поділяються на

дві великі групи. До першої з них належать коментарі з питань внут-

рішнього життя України, до другої - на міжнародні теми. У свою чер-

гу кожна з цих груп залежно від тематичної спеціалізації також по-

діляється на декілька підгруп. Так, у групі коментарів на внутрішні

теми є матеріали, шо стосуються економіки, політики, культури, нау-

ки й техніки, спорту тощо.

Коментарі обох груп залежно від тривалості звучання бувають ко-

роткими й розширеними. У практиці інформаційного мовлення поширений

здебільшого короткий коментар - гранично обмежений у часі авторський

виступ, присвячений аналізу подій та явищ сучасності. Тривалість

звучання таких коментарів перебуває у межах двох-трьох хвилин, і

спостерігається тенденція до подальшого скорочення його розмірів.

280

Своєрідним різновидом такого коментаря в репліка, в якій ко-

ментування носить критичне спрямування, іноді з гумористичним або

сатиричним відтінком. "Репліка нашого коментатора4 застосовує-.ься

для викриття фальші і пихатості. Виконується вона теж автором,

який зачитує репліку одразу ж після повідомлення, яке її виклика-

ло. •

До складу інформаційних випусків і програм входить коментар

дня. Він може виступати в ефірі і як самостійна передача. Такі ко-

ментарі висвітлюють головні події дня, аналізують характер і зна-

чення цих подій, наприклад урядового рішення, важливої міжнарод-

ної угоди, нового закону, або конкретну економічну подів. У прак-

тиці радіомовлення, де не існув поняття передове! статті, коментар

дня виконує саме цю роль. Структура будь-якого з цих коментарів

приблизно однакова: спочатку, у підводці, називається подія чи

проблема, що підлягає коментуванню; далі, у "тілі" комектаря, на-

водяться додаткові відомості, думки та міркування автора, за до-

помогою яких він прагне роа"яснити суть цих подій та проблем; а

наприкінці, за потребою, робиться певний висновок.

Сила коментаря - в аналізі, в незаперечних фактах, які розкри-

вають і висвітлюють суть того, що роз"яснюеться. Якщо в інформа-

ційному повідомленні факт І- кінцева мета зображення, то в комента-

рі факт е лише інформаційним приводом для його написання. Тут, як

і в коментованому повідомленні, автор прагне піднестися над коне- .

Татацівю конкретного, знайти особливість чи, можливо, й закономір-

ність, а для цього бере не окремі факти, а всю їх сукупність, що

стосуються порушеної проблеми. Оперуючи нею, він викликає у свідо-

мості слухачів відчуття "свободи рішень і міркувань", втягуючи їх

таким чином у процес осягнення фактів і їх логічної обробки. Він,

як правило, не нав"язув слухачам своїх висновків, а домагається

того, щоб вони природно випливали із наведених фактів і щоб у слу-

хачів склалося враження, ніби ьони самі, самостійно, без сторонньої

допомоги і з власної волі дійшли тих висновків, які зробив комен-

татор. Інтерес слухачів при цьому живиться відкритим процесом мио-

лення, глибоко продуманою аргументацією, послідовністю і вмотиво-

вані сто висновків.

Підготовка коментаря вимагає тривалого вивчення матеріалу, се-

рйозного знайомства з літературою і вичерпних знань рушійних сил

тих подій та явищ, що піддягаються коментуванню. Досвідчений комен-

281

татор щоденно присвячує дві-три години читаний газе» та інших пе-

ріодичних видань. Крім того, він витрачав чимало часу на поповнен-

ня коментаторського досьє, систематизацію одержаних даних та відо-

мостей. Деякі коментатори перед написанням коментаря прагнуть осо-

бисто побувати на місці події і дістати інформацію а першоджерела.

Практикуються різні методи підготовки номентаря. Одні комента-

тори пишуть його текст після того, як прочитають і вивчать увесь

необхідний матеріал. Другі роблять замітки, якими користуються

пізніше при написанні коментаря. Треті розпитують дані на різні

картки, які розміщують у певній послідовності перед тим, як сісти

писати. Однак, при будь-якому методі автор мав зосередитись на

предметі коментар* - на задумі, на головній думці, яку він зби-

рається доказати за допомогою аргументів і фактів. Лише на стрижень

цієї думки можна нанизати докази та інші компоненти коментаря -

запитання, ілюстрації, доповнення тощо. Причому, це має відбуватись

таким чином, щоб послідовний перехід від одного факту до іншого ро-

бив головну думку все доказовішою і переконливішою.

Застосовувати цитати, відгуки, цифри у коментарі слід дуже

обережно. Допустимо використовувати цитату там, де вона підкреслює

точку зору; цифру - там, де вона матеріалізує тезу; документ - там,

де потрібний незапзречний доказ. Так само слід користуватися й

озвученими ілюстраціями або звуковими документами. Вони доречні,

якщо звукова ілюстрація е переконливою, якщо вони замінює собою

цифру або друкований документ, якщо посилює достовірність і тим

Самим сприяє переконливості самого коментаря»

Чим коротший час звучання коментаря, тим ретельніше треба над

ним працювати. Для короткого коментаря важливим в ефективний поча-

ток і кінцівка, він повинен чітко виражати головну думку, не міс-

тити відступів пізнавального характеру. Короткі фрази, нагадування

або повторення основної думки, обмежене використання іноземних слів

полегшує розуміння коментаря.

Виступ коментатора має бути оригінальним, а сам коментатор -

особистістю. Деяких журналістів і фахівців, які часто виступають

у цьому жанрі, слухачі впізнають по голосу, імітують їхню манеру

говорити, наслідують напрям думок. З історії відомо, що кращі ко-

ментатори діставали громадське визнання, ставали відомими, поваж-

ними людьми. До їхніх думок прислухались як до порад близьких та

авторитетних людей. Іноді їх порівнюють з айсбергом: знав багато,

282

говорить мало. З огляду на досвід цих коментаторів можна сказати,

що успіх будь-якого коментаря залежить від аналітичних здібностей

його автора. А успіх коментатора, який сам пише і сам зачитуй

свій твір перед мікрофоном, визначається вдалим вибором теми, вмін-

ням говорити Й читати перед мікрофоном, правильністю й обгрунтова-

ністю його думок і висновків.

Гарний коментар легко зрозуміти. Вік написаний соковитою, бвр-

вистою мовою, містить важливу інформацію і в цікавим для більшості

слухачів.

Початківцям слід знати, що право бути коментатором в ефірі не

видається журналісту разом із дипломом про журналістську освіту і

не насаджується адміністративним розпорядженням про присвоєння

радіопрацівникові цього звання без належних на те підстав. Це пра-

во він здобував у щоденній наполегливій роботі, часом роками, вдо-

сконалюючи свою журналістську майстерність і вивчаючи певну галузь

життя, спеціалізуючись на її висвітленні.

Зараз, на жаль, коментар переживав в інформаційному мовленні

певну кризу. Ця криза в частковим проявом загальної кризи, що

охопила наше суспільство. Коментатори часто не встигають осягнути

швидкоплинний перебіг подій, не можуть зрозуміти логіку багатьох

із них» пізнати рушійні сили перехідного періоду.,. За таких обстав

вин вони ладні скоріше промовчати, ніж пояснити слухачам те, чого

й самі не до кінця збагнули. Так їм вдається уникнути передчасного

розголошення невиважених думок і висновків. Саме з ще! причини,

як нам здається, коментар зараз часто вимивається з інформаційних

передач і посідав в них скромне місце.

Перевірте себе

І. Які це типи радіоповідомлень /на додаток до коротких текс-

тових/ використовує інформаційна служба для поширення новин?

2. Які виражальні засоби радіожурналістмки звстооовуптьея для

підготовки озвучених, .повідомлень?

3. Яка будова озвучених повідомлень?

4. Назвіть головну рису репортажу і простежте, яку роль вона

грав у визначенні цього жанру?

5. За дотримання яких умов журналіст може підготуватя репор-

таж?

283

6. Назвіть два види репортажу, існування яких зумовлює сучас-

на техніка радіомовлення. Охарактеризуйте їх.

7. Назвіть складові елементи репортажу - обов'язкові й можли-

ві.

8. Часто кажуть: ґрунтовна підготовка до репортажу - вже по-

ловина успіху. Як радіожурналіст мав готуватися до проведення ре-

портажу?

9. "Я веду цей репортаж із..." - фраза, якою часто починав

свої) розповідь репортер. Що він мав говорити й описувати далі, які

якості виявити в процесі ведення репортажу? Що дає Йому право го-

ворити "я" і вести репортаж від свого імені?

10. Що єднав репортаж з розповіддю кореспондента і чому остан-

ня ніколи не може перерости в репортаж?

11. Залежно від наявності у "тілі" розповіді кореспондента

звукозаписів, виділяють два ії різновиди. Назвіть і охарактеризуй-

те їх.

12. Чим обумовлюється методика підготовки розповіді кореспон-

дента? Яка вона?

ІЗ, Про що мають домовитися заздалегідь автор і ведучий інфор-

маційної програми, І..до вони мають намір видати в ефір "живу" роз-

повідь кореспондента?

14. Яким чином викладається інформація у формі інїерв"е?

15. Що в об"вктивнов передумовою виникнення і проведення

інтерв"ю?

16. Яка роль журналіста в інтерв"»?

17. Чи в принципові відмінності у будові інтерв"ю, репортажу

та розповіді кореспондента?

18. Залежно .від мети інтерв"о виділяють три різновиди цього

жанру. Назвіть і охарактеризуйте їх.

19. Яка методика підготовки інтерв"ю? Розкрийте специфіку кож-

ної складової цієї методики.

20. Які труднощі можуть виникнути у журналіста в процесі запи-

су інтерв"ю на плівку? І як він може їх подолати?

21. Чим і чому приваблюють слухачів виступи перед мікрофоном?

22. Які два напрямки, у котрих найчастіше розвиваються виступи

перед мікрофоном?

23. У чому виявляється суб'єктивний характер виступу перед мік-

рофоном? Назвіть основні види виступів перед мікрофоном, які готуа

і передав інформаційна служба?

284 "

24. Від чого .залежить вибір теми виступу перед мікрофоном і

добір виступаючого?

25. На яких засадах мав будувати журналіст свої взаємини а

виступаючим?

26. Як записувати виступ - по тексту чи без тексту?.Роль мон-

тажу в підготовці виступу до передачі по радіо?

??. Яку уяву про аудиторів мав створити у виступаючого радіо-

журнал і ст? "- .

28. Коментар - це тлумачення чи оцінка важливих у даний момент

подій, проблем та явищ?

29. Особа коментатора і його здатність перевести подію спе-

ціальну /економічну, політичну, спортивну тощо/ у загальноаначуцу

і доступну для розуміння всіма? Від чого залежить успіх коментато-

ра ї конкретного коментар*, підготовленого ним? Чому коментатора

іноді порівнюють з айсбергом?

30. Види коментарів, що вам відомі, і які з них найчастіше

вживаються в практиці інформаційного мовлення? Назвіть і охаракте-

ризуйте їх.

ЗІ. Яка структура коментаря і яких правил мав дотримуватись

коментатор при обгрунтуванні головної думки коментаря? Яку інфор-

мацію він може використати як аргументи та докази? Наведіть прик-

лад, коли коментатор, оперуючи аргументами й фактами, викликав у

свідомості слухачів відчуття "свободи рішень і роздумів", втягував

їх у процес осягнення і логічної обробки фактів?

32. З яких позицій коментатор тлумачить подію - а державних,

радіостанції, на якій він працю, чи з власних?

33. Які методи підготовки і написання коментаря ви знаєте?

34. Закріпіть набуті теоретичні знання про озвучені повідом-

лення на практиці. Нехай кожен студент вашої навчальної радіогрупи

підготує по одному репортажу, розповіді кореспондента, виступу пе-

ред мікрофоном, інтерв"в та коментарю. Обговоріть їх на практичних

заняттях.

Розділ 15. ФОРМИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПЕРЕДАЧ

15.1. Розмежування ронять "форматі "дану*

Приступаючи до вивчення даного розділу, необхідно врахувати

Його актуальність. Річ у тім, що і теоретики, і практики радіожур-

авз

мадістики, говорячи й пишучи про різні способи творчо! організації

матеріалів, здебільшого оперують поняттяи "жанр", часто забуваючи

про існування поняття "форма".

Тому якщо не брати до уваги міркувань на цю тему В.М.Ярошен-

ка , форми інформаційних передач залишаться ще практично не дослід-

женими. Спробу осягнути цю "білу пляму" і мав намір здійснити

автор у даному розділі.

Та спочатку два уточнення. Перше з них стосується правильного

розуміння термінів "форма радіопередачі" і "жанр радіожурналісти-

ки". Обидва ці терміни мають деяку зовнішнії схожість і через те

їх часто плутають. Тии часом, поняття ці не однорідні. Вони нале-

жать до різних понятійних систем.

Переконливі роа"яснення а цього приводу дав свого часу відомий

9

російський дослідник радіожурналістики В.Н.Ружніков . Згідно з ними

поняття "форма радіопередачі" лежить у сфері програмної діяльності

радіо і стосується побудови радіомовних програм. Передача - це

складова частина програми, яка певно» мірою мав самостійне значен-

ня. Різні форми передач - це різні способи виділення й організації

частин мовного матеріалу всередині програми.

Поняття "жанр радіожурналістикн" стосується процесів журналіс-

тської творчості і впливу журналістських творів на слухачів, тобто

лежить у сфері створення й функціонування творів радіожурналістики.

Іанр - це певний тип журналістського твору, що характеризується

властивими йому методами відображення дійсності.

Ці роз"яснвння В.Н.Ружнікова широко обговорювалися радіожурна-

лістською громадськістю і зараз вже стали майже загально визнани-

ми. Здійснене на основі цих роз"яонень розмежування понять "форма

радіопередачі" й "жанр радіожурналістики" особливо продуктивне в

навчальному процесі, Оскільки будь-яку радіопрограму ми можемо

уявити як певну ауму радіопередач - інформаційних, художніх, освіт-

ніх, спортивних тощо, а радіопередачу - як певну суму журналіст*

ських творів; репортажів, інтерв"ю, коментарів, розповідей тощо.

Див.! Ярошенко В.Н. О некоторьсс формах мнформационньа пере-

дач // Вести. Моск. ун-та. Сер. 10. Іурналистика, 1982. - в 4. -

С. 13-18.

о

Див.: передмову до книги І Ярошенко В.Н. Информационньїе жанри

радиожурналистнки. - •*., 1976, - С. 3-12.

286

Друге уточнення стосується поняття "інформаційна передача".

Інформаційна передача - це, як і будь-яка інша радіопередача, са-

мостійна, цілісна частина радіопрограми, до мав свою назву і зде-

більшого наперед визначений час передачі в ефірі. Інформаційні

передачі бувають простими й складеними. Розглянемо їж.

І5.Й. ПРОСТІ інД^ормаційні передачі

Прості інформаційні передачі - це самостійні програиині. одиниці

що мають єдиний задум, цілісне втілення, але жанрово різнорідні.

Яскравим прикладом такої передачі в Трансляція з Сесійного за-

лу Верховної Ради України. Обов"язховими складниками Такої переда-

чі в два компоненти: журналістський опис того, що відбувається у

Сесійному залі, і виступи депутатів.

Ведуть передачі з Сесійного залу висококваліфіковані журналіс-

ти. Ведучий оголошує початок трансляції» може нагадати перебіг по-

дій на вчорашньому засіданні, і, якщо це відомо, порядок денний

засідання сьогоднішнього. Ведучий також називав головуючого на да-

ному засіданні, після чого в ефір уводяться мікрофони, що встанов-

лені у Сесійному залі»

Далі ми чуємо слова головуючого, виступи депутатів, обговорен-

ня законів, депутатські запити і т.ік. Оскільки передача ведеться

безпосередньо з місця події, то створюється враження, ніби слуха-

чі теж беруть участь у роботі засідання. У спеціальній літературі

це враження називається "ефектом присутності".

Після оголошення про перерву ведучий нагадує, що в ефірі була

пряма трансляція з Сесійного залу Верховної Ради.України і мав

можливість підсумувати перебіг подій і коротко прокоментувати їх.

Ведучий може повторити оголошення голови, що після перерви /приб-

лизно за півгодини/ засідання відновиться і, отже, трансляцію буде

продовжено.

І так упродовж усього робочого дня парламентарів. Журналіст

оголошує, нагадує, коментує, пояснює незрозумілі шуми та паузи, що

виникають у Сесійному залі. О 18-й годині або трохи пізніше після

того, як головуючий закриває сьогоднішнє засідання, ведучий підби-

ває підсумки всього робочого дня парламенту.

Подібно до цього інформаційна служба організовує прямі ефірні

трансляції з урочистих засідань, важливих нарад, конференція, фо-

румів тощо.

287

Інший прикидом просто! інформаційної передачі може бути фут-

больний репортаж зі стадіону. Як правило, це теж пряма ефірна пе-

редача. Починається вона традиційною музичною заставкою - бадьори-

ми ритмами "Футбольного маршу" М.Елантера, які звучать для боліль-

ників як заклична сурма.

Спортивний коментатор вітається а болільниками, оголошує, з

якого стадіону ведеться сьогоднішня передача, представляв команди

і склад гравців.

Основний інтерес такого репортажу полягає в незаданості та ие-

передбачуваності результату. Ця невідомість зберігається буквально

до останньої секунди зустрічі. Ведучий постійно стежить за пере-

бігом подій на полі, описує і коментує їх. У своє розповідь він

уміло вплітав попередні заготовки - аналіз турнірного становища

команд, звукозаписи інтерв"ю, зроблених а гравцями або тренерами

перед початком матчу, розмови у коментаторській кабіні із спортив-

ними фахівцями тощо.

Найважливішим у будь-якому спортивному змаганні в результат.

Оголошенням результату гри закінчується і прямий ефірний репортаж,

зі стадіону. Коментатор називає склад творчо! бригади, яка забез-

печувала трансляцію матчу, і прощається з болільниками.

Перелік і опис прикладів простих інформаційних передач можна

продовжити, оскільки як самостійні програмні одиниці можуть висту-

пати практично всі інформаційні .жанри - інтерв"ю, виртупи, розпо-

віді кореспондентів та ін. Проте такі передачі зустрічаються в

ефірі порівняно рідко. Набагато частіше радіо передав інформаціє в

інших формах, які називаються складеними.