13.3, Коментовані повідомлення

Хронікальне повідомлення, як ми вже знаємо, констатує новину,

інформаційне - висвітлює її, задовольняючи природний інтерес люди-

ни до зображуваного об"екта. Коментоване повідомлення йде ще далі.

Воно намагається витлумачити раніше описану і розголошену новину,

допомогти слухачам зрозуміти Й оцінити її значення. Коментоване по-

відомлення прагне відповісти на такі запитання: що означав дана

новина і яке її значення?

Отже, коментованим радіоповідомленням називається таке, яке

не лише сповіщає новину, а й коротко тлумачить її. А це значить,

що воно прагне вставити одиничну новину в систему особлі зого чи й

250

загального, звести певну кількість відомостей, що характеризують

новину» до якоїсь однієї логіко-закономірної оцінки. Цим самим воно

ніби знімав знання одиничної новини /хай навіть з усіма подробиця-

ми та деталями/ знанням вищого порядку - знанням суті, закономір-

ності, яка завжди багатша й цікавіша від одиничного *

Щоб вбагнути суть сказаного, уважно причитайте п"ять наступних

повідомлень, присвячених одній і тій самій події - підписанню Уго-

ди про створення Співдружності незалежних держав.

Повідомлення І

Президент України Леонід Кравчук заявив, що домовленість про

створення Співдружності незалежних держав - шлях порятунку від

конфронтації. Кравчук сказав це у своєму виступі, який транслювало

Центральне телебачення.

Унаслідок нерозумної політики Центру, зазначив Кравчук, розпад

Союзу став стихійним і некерованим; розрив економічних зв"язків

призвів до економічної розрухи; виникла небезпека національного про-

тистояння, що, безперечно, могло б закінчитися катастрофою, а віро-

гідніше - приходом до влади реакційних сил.

За словами Президента України", у ході зустрічі лідерів Росії,

України та Беларусі був знайдений шлях до порятунку. Кравчук висло-

вив упевненість у життєздатності Співдружності, якщо затверджені у

Бресті принципи не будуть розмиті і не буде спроб під будь-яким при-

водом створювати централізовані структури влади*

Співдружність незалежних держав, підкреслив він, це - відкрите

для всіх товариство. "Ми не визнаємо тези, що ця.спільність створе-

на за національною ознакою, - сказав Кравчук, - і будемо співпрацю-

вати, враховуючи інтереси один одного".

Президент України назвав спільною великою метою ліквідацію всіх

ядерних озброєнь. "Ми створюємо механізми, які забезпечуватимуть

гарантію невикористання ядерних сил, які знаходитимуться під єдиним

контролем", - підкреслив він.

Повідомлення 2

Голова Руху Іван Драч оцінив підписання Договору про Співдруж-

ність незалежних держав як вимушений крок Президента Леоніда Крав-

чука. На думку Івана Драча, колишнім республікам Союзу необхідно

251

створити щось на зразок Європейського співтовариства. Але, наголо»

син Драч, нова Співдружність не повинна мати наддержавних структур,

вона не повинна мати президента.

В інтерв'ю після прес-конференції Леоніда Кравчука Іван Драч

сказав, Ідо утворення Співдружності незалежних держав б тактичним

кроком, оцінку якому мусить дати Верховна Рада України.

Повідомлення З

Як спробу створення нового Союзу оцінив доктор економічних

наук Володимир Черняк інформацію про утворення Співдружності неза-

лежних держав. Москва стала одіозним поняттям. Тому тепер Центр на-

магаються перенести у Мінськ. На думку Черняка, Президент Кравчук

не виявив належної твердості в обстоюванні інтересів України.

Повідомлення 4

Державний секретар Сполучених Штатів Бейкер висловив сумнів з

приводу перспектив Співдружності незалежних держав. Бейкер повер-

нувся до Вашінгтона пі „-ля поїздки, по п"ятьох республіках колишньо-

го Радянського Со!юзу. Журналісти, які його супроводжували, були по-

інформовані американським представником, який не подав свого пріз-

вища, що Бейкер сумнівається в здатності держав Співдружності про-

водити спільну політику протягом довготривалого часу.

Згідно з цим повідомленням, Бейкер припускає, що зрештою Спів-

дружність розпадеться .на 12 окремих держав, кожна з яких матиме

власну політику, але різні шанси на успіх. Бейкер, проте, висловив

упевненість в необхідності збільшення західної гуманітарної допомо-

ги республікам колишнього Радянського Союзу.

Повідомлення 5

На прохання газети "Нью-Йорк тайме" утворення нової Співдруж-

ності прокоментувала професор політології Стенфордського універси-

тету Кандолізе Райт. На її думку, головне питання полягає у тому,

чи буде нова Співдружність невалежних держав побудована на зразок

британської співдружності, яка не е політичним об"еднанням. Вона

вважає, що слід зосереджуватись на внутрішньому розвитку окремих

25?,

держав. Після встановлення демократичних, ділових, відносно ста-

більних економічних режимів, нова Співдружність сама подбав про

дальший добробут - вважав політолог Кандолізв Райт.

Тут, як видно, висхідним моментом в вторинна інформація - ра-

ніше описана і розголошена новина про створення Співдружності. Оці-

нюється ця новина різними людьми по-різному - залежно від світо-

глядних і політичних позицій. Кожен, хто береться інтерпретувати

новину, прагне роз'яснити II суть і водночас змусити слухачів пог-

лянути на неї із заданої точки зору. Тону часто Кажуть, що факти,

які підлягають коментуванню, - священні, недоторкані, а коментарі,

до них можуть бути довільними.

За всіх обставин, проте, завдання коментованого повідомлення

полягав в тому, щоб надати новині однозначності у розумінні, а

відтак сприяти об"вднвнню поглядів суспільства, а не їх роз'вдная-

нв. Складність у Тому, що будь-якії серйозна новина викликав неодно-

значні часом протилежні коментарі та оцінки. Саме через це інформа-

ційна служба змушена подавати весь спектр різноманітних думок та

оцінок, щоб даТи слухачам можливість вибору, стимулювати процес

об'єднання навколо тієї точки зору, яка видається переконливою дяя

найбільшої кількості людей. .

У наведеному прикладі новину коментують державні й громадські

діячі, політики,й учені. Проте набагато частіше коментуванням зай-

маються самі журналісти. Переважна більшість із них вважав своїм

обов'язком не лише сповістити про новину, а й допомогти слухачам

звернути на неї увагу» збагнути її суть, відчути її значущість.

Уже нагромадився певний досвід журналістської інтерпретації но-

вини у рамках коментованого повідомлення. Весь Його, звичайно, важ-

ко охопити Й описати, але ознайомитися з основними способами комен-

тованої подачі новини, виробленими практикою, - корисно й доцільно.

Перший_спосіб - залучення до Тлумачення та оцінки новини офі-

ційної та компетентної особи. Саме в такий спосіб прокоментовано

новину про утворення Співдружності незалежних держав. На додаток

наведег-) ще один приклад коментованого повідомлення, створеного цим

способом:

"Перша частина матчу на звання чемпіона світу між Гаррі Каспа-

ровим та Анатолієм Карповим завершилась у Нью-Йорку, її результат

коментує провідний югославський гросмейстер Любомир Любоввич.

Чемпіон світу, вважав він, був мудрим у тактиці, у прийнятті

253

раптових рішень, Екс-чемпіон показав винятково високу техніку в

позиційній боротьбі, коли треба було "витискувати із каміння воду".

Якщо дивитис* з цівї точки зору, то Касгіаров, на думку Любомира

Любоеиича, виявився у цій частині поєдинку слабкішим за Карпова.

Відмітна риса цих партій полягав у тому, що, як вважав Любоввич(

Каспаров був яскравим у дебюті, в розвитку гри, проте далі, коли

партія розвивалась, у Карпова було більше результативних можливос-

тей. У кількох останніх партіях він навіть мав перевагу, володіє

ініціативою і був близький до того, щоб повести в рахунку, вважав

Любомир Любоввич»

Другий спосіб - короткий огляд передісторії події, історична,

біографічна довідка. Для кращого висвітлення і роз"яснення новини

ці дані вміщуються відразу ж після початку повідомлення, в якому

її описано. Так створюється тло, на якому виникла, відбувалася й

набула завершення дана новина.

У західній журналістиці цей прийом часто називають терміном

"бекграунд" /ЬасКдгоипсі/ що означав буквально "заднії план". Справ-

ді, як у фотографі? задній план підказує, який реальний масштаб

того, що зафіксовано на першому, так і в повідомленні "бекграунд",

не претендуючи на самостійність* допомагав донести новину в сукуп-

ності а іншими фактами, що передували їй, разом з подробицями та

деталями створити цілісну картину. Наприклад:

"Історико-маморіальний комплекс, до якого ввійшли пам"ятник

Каркіяну Шашкевичу і Музей альманаху "Русалка Дністровая'', відкрив-

ся сьогодні у Львові. Він розмістився у дзвіниці Святодухівської

церкви, яки в пам"ятником архітектури ХУШ століття. Ця церква нале-

жала семінарії, в якій колись учився Шашкевич і його друзі Іван Ва-

гилевич та Яків Головецький* члени молодіжного гуртка "Руська трій-

ця"*

"Русалка Дністровая" стала першою книгою в Україні, писаною

рідною мовою та українським алфавітом. Дзвінкий голос молодого ви-

давця, звернений до молодого люду, прилукав у 1837 році над Дніст-

ром. Автори альманаху боролися аа розвиток національної свідомості

українського народу в Галиччині. У своїх статтях вони виступали за

вільний розвиток рідної культури, за возз"єднання українського на-

роду".

Ще приклад, Після повідомлення про наступний візит до Києва Дер-

жавного секретаря США Уоррена Крістофера, мету його візиту, наступ-

254

ні зустрічі, очікувані результати на інші необхідні у цьому випад-

ку відомості в ефірі прозвучало!

"А тепер трохи про нашого майбутнього гостя. Він один з най-

старіших І НаЙДОСВІДЧеНІШИХ ВИСОКОПОСТаМеНИХ СПІВрОбІТНИКІВ КЛІН-

ТОНІ ВСЬКОЇ адміністрації. Через чотири дні йому виповниться 66 ро-

ків. Одружений, мас чотирьох дітей. Уоррен -Крістофер прийшов на

посаду держсекретаря Сполучених Штатів» маючи за плечима двадця-

тип'ятирічний досвід роботи в уряді і громадських організаціях,

пропрацювавши на три адміністрації демократів. Президент Клінтон

назвав його "особою непаралельного судження, глибокого інтелекту,

ясного бачення і великих достоїнств",

Перші свої кроки на державній службі Крістофер зробив як спе-

ціальний консультант із зовнішньоекономічних проблем держсекретаря

США Джорджа Болла. . -

В адміністрації Джіммі Картера Уоррен Крістофер був заступнице*

держсекретаря, ставши одним із головних поборників за права людини.

Найбільшу популярність принесли Йому тривалі переговори з іранськи-

ми властями по звільненню 52 американських заложників, захоплених

Іраном у 1981 році. Президент Картер відзначив зусилля Крістофера

високою національною нагородою - медаллю Свободи.

Вступаючи на посаду держсекретаря в адміністрації Клінтона,

він заявив: "Ми потребуємо абсолютно нового мислення, яке поведе

нас у новий світ/ На відміну від добре зрозумілих усім цілей ери

холодної війни, наші успіхи виміряли буде важко. Та, безсумнівно,

нашим головним виміром буде добробут американського народу і його

піклування про .інших"і - сказав тоді Уоррен Крістофер.

Як по-різному американці піклуються про інших, ми сьогодні спо-

стерігаємо. Дай бог, щоб про Україну Тільки не попіклувалися так,

як про Ірак, які б непорозуміння між нами і ними не виникали. Та

начебто ми поки що йдемо до розуміння".

Подібно до цього:

"Сьогодні Верховна Рада України призначила міністра оборони

незалежної України. Ним став 47-річний командуючий військово-повіт-

ряною армією генерал-майор Морозов Косїантин Петрович.

Народився Костантин Петрович у місті Брянка на Луганщині. Піс-

ля десятирічки і харківського училища військових льотчиків.служив

у бойовій авіації, пройшов шлях від льотчика-винищувача до коман-

дарма. Закінчив військово-повітряну академій те академію Генераль-

ного штабу.

Свою роботу на посаді міністра оборони України Морозов хоче

розпочати з вирішення насамперед соціальних проблем військовослуж-

бовців, зі створення Національної гвардії, розробки військової

доктрини України з метою розбудови Збройних Сил України".

Треті^ СПО.СІЗ - уміле узагальнення, за допомогою якого можна

одиничне піднести до рівня особливого, загального чи типового. Ось,

наприклад, як завершив своє повідомлення автор уже згадуваної но-

вини про стотисячного жителя Луцька: "Отже, сьогодні у Луцьку 100

тисяч населення, вдвічі більше, ніж було його тут десять років то-

му, коли в місті почала розвиватися промисловість. Хороші перспек-

тиви в Луцька й на майбутнє: у наступному п"ятиріччі тут заплано-

вано спорудити житла ще на 60 тисяч чоловік".

А починалося це повідомлення з розповіді про реєстрацію ново-

народженого хлопчика, який виявився стотисячним мешканцем Луцька.

Далі автор навів деякі подробиці про батька й матір новонароджено-

го, про те, яким ім"ям вони назвали дитину, а також про подарунки

та лист-адресу стотисячному лучанину від імені міськвиконкому,

Тут, як бачимо, хронікальне повідомлення поступово переросло в

інформаційне і завершилося коментованим, яке окремо взяту новину

включило в причинно-наДдновий ланцюг, піднесло до масштабів явища.

Після такої кінцівки горизонти наших уявлень значно розширились -

описану новину тепер можна бачити не лише з позиції сьогодення, а й

з проекцією у минуле та майбутнє.

Четвертий спосіб - яскраве порівнянне. Якось а Харкова повідо-

мили про' виготовлення парової турбіни потужніс-т 800 тисяч кіловат.

Щоб показати її могутність, «втор вданая до такого порівняння. Він

підкреслив, що в новій паровій турбіні вмістилася б уся енергетика

царської Росії напередодні Першої світової війни. Одночасно автор

нагадав, що першу парову турбіну у Харкові виготовили у 1935 р. і

що тоді вона мала потужність усього ЬО тисяч кіловат» Давшись до

Таких порівнянь, автор зміг у короткому повідомленні показати гран-

діозні здобутки українського енергетичного машинобудування.

Діапазон таких Порівнянь у коментованому повідомленні може бути

доволі широким - від простого до розгорнутого і контрастного. Зас-

тосування їх дозволяв глибше розкрити, яскравіше змалювати зображу-

вану новину. Через те, розповідаючи, наприклад, про новий вугільний

комбінат, який видобував за зміну тисячу тонн антрациту, варто по-

рівняти його а відбійним молотком, яким О.Стаханов міг нарубити за

зміну лише 102 тонни вугілля - у Ю разів менше.

256 "

Висвітлювати новину коментовано, як видно, нелегко. Це своерід-

не мистецтво і, до того ж, складне, тонке. Тут потрібні задатки і

иоментатора-аналітика, вміння поглиблено шукати, здатність бачити |

далі й глибше. Тут аа звичайною, на перший погляд, родовою новиною

автор має помітити широку перспективу чи вигоду, велике майбутнє

або значення досягнутого,

Навчитись аналізувати нові факти, правильно їх інтерпретувати

дуже важливо для журналісте-лочатківця. 1 не лише тому, що це -

обов"язкова професійна риса, а Й головним чином тому, що від тако-

го вміння залежить дещо значно важливіше - правильна орієнтація

громадської думки величезної за своїми розмірами радіоаудиторії.

Перевірте себе

І. Назвіть основні типи коротких текстових повідомлень.

Е. Наведіть кілька прикладів хронікальних повідомлень і спро-

буйте дати визначення цьому тилу коротку повідомлень.

3. Яко! мети досягав редактор, коли зводить хронікальні пові-

домлення у добірки? Назвіть два типи добірок і проілюструйте їх

прикладами.

4. Яка різниця між "афішкою" Те "резюме випуску"? Ніж заголов-

ком-етикеткою і традиційним заголовком?

5. У чому полягав істотна вада хронікальних повідомлень і як її

можна подолати?

6. Які додаткові можливості порівняно з хронікальним мав інфор-

маційне повідомлення для висвітлення о<5"екта зображення?

7. Які якості протипоказані природі інформаційного повідомлен-

ня? .

8. У кількох словах спробуйте визначити стиль інформаційного

повідомлення.

9. Після ознайомлення з наведеними прикладами коментованого по-

відомлення спробуйте своїми словами дати визначення цьому типу по-

відомлень.

10. Передаючи коментовані повідомлення, які часто містять не- ;

однозначні думки та оцінки, інформаційна служба сприяє консолідації

суспільної думки. Як вона досягає такого результату?

11. Назвіть прийоми, якими користуються журналісти для коменту-

вання новин. Чи можете ви додати до вже згаданих ще хоча б один

прийом, який ви особисто спостерегли на практиці, і проілюструвати

Його прикладом?

33 - 6-1064 257

Розділ 14. ОЗВУЧШІ ПОВІДОМЛЕННЯ

Крім коротких текстових повідомлень, для поширення ногин інфор-»

маційна служба використовує ряд озвучених повідомлень, які в поєд-

нанні утворюють систему інформаційних жанрів.

Жанр - це усталений тип журналістського повідомлення, який для

наочності можна порівняти із посудиною багаторазового використання.

Ця посудина може мати різну форму й призначення і кожного разу на-

повнюється новим вмістом. Подібно до цього кожен тип журналістсько-

го повідомлення мав свою форму й призначення і кожного разу напов-

нюється новим змістом.

У практиці інформаційного мовлення для поширення новин і не- 1

обхідних до них коментарів найчастіше використовуються такі типи

озвучених повідомлень: репортаж, розповідь кореспондента, інтерв"ю,

виступ перед мікрофоном і коментар.

Для підготовки цих повідомлень застосовується людська мова, до-

кументальні шуми Й іноді музика. Людська мова - це живі звучащі

слова дійових осіб журналістського повідомлення. За допомогою шу-

мів відтворюється звукова картина будь-якого фрагменту дійсності,

а музика у специфічних зв"язках зі словами та шумами посилює або ж

поглиблює емоційну виразність повідомлення. Тому перелічені типи

журналістських повідомлень називають озвученими.

Усі ці повідомлення схожі за будовою. Вони складаються з двох

частин - підводки та "тіла" повідомлення. Підводка - це та частина

озвученого повідомлення, яка вводить слухача в тему, допомагав

зорієнтуватись в обстановці, ознайомитися з учасниками передачі.

У "тілі" озвученого повідомлення розголошувана новина висвітлюється

за допомогою журналіста, людей запрошених до участі в передачі, до-

кументальних шумів, важливих подробиць і деталей.

Ріднить озпучені повідомлення ще й те, що кожне з них може

виступати в ефірі як проста інформаційна передача. Проте ставити

знак рівності між ними не можна, оскільки кожне із названих пові-

домлень має свою будову, своє призначення і свою методику підготов-

ки.

Придивимося до цих повідомлень пильніше.

256

Головною і визначальною рисою будь-якого радіорепортажу в одно-

моментність перебігу подій з її відображенням засобами радіо.

Коли журналіст розповідав про спуск судна на воду, змальовує

його могутній корпус, колір, говорить про призначення судна, бере

інтерв"ю у його творців, то він словом і звуком ніби фонографує по-

дії). Водночас вловлюваний звуковий фон забагачує й авторитетно під-

тверджує справжність того, що відбувається. У слухачів створюється

враження, ніби вони на власні очі бачать цей завжди урочистий і хви-

люючий момент.

репортаж. - це повідомлення, яке відображає подів в момент її

звершення і створює у слухачів ілюзію ефекту присутності. Інформа-

ційним приводом для підготовки репортажу може бути будь-яка суспіль-

но важлива подія: театральна прем"єра, різдвяний базар, книжковий

ярмарок, біржовий аукціон, футбольний матч, передноворічний карнавал

або, як У наведеному раніше прикладі, спуск судна на воду. Через те

репортаж можна зробити тільки в таких випадках:

якщо подію заплановано /як, наприклад, державний візит або від-

криття виставки малярських творів/;

якщо на місце події можна встигнути до того моменту, коли подія

ще тривав /наприклад, щойно в редакції дізналися, шо обурені неста-

чею бензину водії'перекрили вуличний рух на головній магістралі міс-

та/;

якшо репортер випадково опинився на місці події і з ним був маг-

нітофон /такий збіг трапляється досить рідко, але буває: таланить,

як правило, старанним ї передбачливим/} .

якщо репортаж робиться з місця події, яка щойно завершилась,

/навіть якщо міліція відновила вуличний рух, на місці події ще мож-

на зробити гарний репортаж/.

Із цих прикладів видно, шо підготувати репортаж журналіст може

лише в тому випадку, яншо побуває на місці події. Лише аа дотримання

цієї умови він дістав право повідомити, що гість справді прибув е

візитом, а не переніс його у зв"язку а хворобою, або шо виставка кар-

тин справді відкрилась, а не відмінена 8 останній момент.

Сучасна техніка радіомовлення зумовлює існування двох основних

видів репортажу - прямого ефірного і змонтованого на студії а попе-

редньо зроблених звукозаписів.

^ 259

Прямий ефірний репорта»; завади ведеться безпосередньо з місця

події. Він має величезну силу емоційного впливу, оскільки завжди

наповнений подихом самої події. Слухаючи такий репортаж, лгдина від-

чуває себе ніби причетною до того, що й даний момент відбувається на

далекій від неї відстані. Іноді прямі ефірні репортажі записуються

прямо на плівку, а пізніше у зручний для слухачів час передаються

в ефір. Перевага такого репортажу в тому, то при монтажі з нього

можна вилучити невдалі вислови, тривалі паузи, а також скоротити

тривалість звучання до заданих розмірів,

Змонтований репортаж будується на основі зроблених на місці по-

дії документальних звукозаписів. Готується він після повернення жур-

наліста з місця події. У цьому випадку автор дістає можливість ві-

дібрати із зроблених звукозаписів найважливіші і подати інформацію

про подію так, шоб сказати все, що треба сказати, і при цьому вклас-

тися у відведений для репортажу відрізок часу.

Важливу роль у створенні таких репортажів відіграв монтаж - техт

нічний прийом, за допомогою якого можна "стиснути" час подій і

об"єднати окремі елементи репортажу в єдине ціле. Добре, коли всі

записи зроблено послідовно і коротко, а не на кількох касетах або

рулонах плівки. Це не виснажує автора і звукооператора при монтажі.

Репортажний запис, зроблений на природних шумах, вважається ідеаль-

ним, якщо він не вимагає складного монтажу. Його варто лише трохи

"почистити" й одразу ж можна передавати в ефір.

Кожен репортаж незалежно від його виду може складатись із та-

ких .елементів: , ,

підводки;

розповіді кореспондента, в,якій він описує те, що відбувається,

його вражень та оцінок;

висловлювань учасників або очевидців події;

акустичної характеристики події.

Найважливішим серед них, звичайно, е розпогвїдь кореспондента.

Від деяких інших елементів можна відмовитись, але розповідь корес-

пондента має бути обов"язковою, нею можна навіть обмежуватися. Радіо

не може показати подію, як це робить телебачення. Тому очима радіо-

слухачів має стати журналіст, завдання якого - дати слухачеві зоро-

ву уяву про обстановку, в якій відбувається подія, за допомогою слів

і характерних шумів створити уявний зоровий ряд. Лише тоді, коли ре-

портер описує сцену, на якій він стоїть, темний порожній зал, костю-

ми тенора і сопрано, режисера, який нервує, коли він усе це розпові-

260 Л

дає, довірливо розмовляючи зі слухачами, саме тоді аудиторія ясно

уявляє собі театральну репетицій. Лише за допомогою опису журналіст

переносить слухача на місце події і дає йому можливість чути і спів-

переживати разом з ним те, що відбувається на сцені. Тому описи ста-

новлять суть репортажу і тому їм належить провідна роль серед інших

названих елементів.

Репортаж повніше висвітлює подію, якщо до участі в ньому р§по.д-

;ер Заздчае^^адників або очевидців зображуваної події. Наприклад,

до участі в репортажі з театральної прем'^ери журналіст може залучи-

ти директора театру, який розповість про те, як виник задум цієї

постановки, як вдалося йому запросити до участі відомого зарубіжного

тенора, взяти коротке інтерв"ю у диригента, поговорити а режисером

і т.ін. Чим більше людей візьме участь у репортажі, тим повнішою і

цікавішою буде передача.

Висловлювання очевидців та учасників події виконують у структурі

репортажу такі функції! а/ збільшують кількість інформації і підно-

сять документальну переконливість /адже говорять люди, що безпосе-

редньо причетні до події/} б/ чергують методи викладу інформації

/опис змінює аналіз/; в/ дають можливість ближче ознайомитися а

дійовими особами /створити їхні портрети, дізнатися думки/,

Створюють відповідну атмосферу і викликають ілюзію реальності

ЩУ.МИ, на фоні яких веде свою рапортажну розповідь журналіст. Це мо-

жуть бути виробничі шуми, наприклад гул порожнього театрального за-

лу, стук диригентської палички об пюпітр, гуркіт від встановлення

декорацій тощо. Це можуть бути природні шуми - шуи прибою, гуркіт

грому, дзюрчання струмка, пташиний спів тощо. За допомогою шумів

можна, відтворити звукову картину будь-якого фрагмента дійсності. Так,

у репортажі зі стадіону ми можемо Почути крики обурених болільників,

різкий свисток, напружену тишу на трибунах, вибухи радості, масове

Скандування "іііай-бу" та ін. І1|уми допомагають передати атмосферу і

драму спортивних змагань.

Часто шуми в репортажі говорять красномовніше будь-яких слів.

Свого часу, наприклад, радіожурналісту вдалося записати на плівку

биття здорового і хворого серця. На порівнянні їх роботи був побудо-

ваний весь репортаж. •

У репортажі після землетрусу в Скопле повторішалась репліка офі-

цера рятувальної команди, який на руїнах кожного будинку запитував

через мегафон: "Чи є тут хто живий?". А у відповідь була... мертва

тиша.

34 - 0-1064 261

Вдало записані і використані шуми справляють сильне психологіч-

не враження, в репортажі вони виконують приблизно ту ж саму роль,

ио й фотографії у газетного' репортажі.

Методика підготовки репортажу зобов"Язує журналіста роботи за-

писи на місці події і в момент перебігу події. У цьому головка

відмінність підготовки радіорепортажу від газетного. Газетяр почи-

нав працюмти над ним після завершення подій, радіожурналіст, нав-

паки, виконує основну роботу до моменту її завершення незалежна від

того, йде репортаж безпосередньо в ефір чи попередньо записується

на плівку для наступного монтажі' у студії. Проведення репортажу ви-

магав від журналіста попередньої ґрунтовної підготовки» Досвідчений

радіожурналіст завжди йде на репортажну подію з готовим планом. Він

наперед знав не лише те, то йому треба сказати, а й те, як він, це

скаже, як за допомогою звукових ефектів зробить своє репортажне по-

відомлення виразнішим.

Який радіожурналіст мав провести репортаж, скажімо» про держав-

ний візит генерал-губернатора Канади» він зобов'язаний'зі брати в

бібліотеці всю інформації) про гостя, про історіє україно-квнадських

зв"язків і їх сучасний стан, ознайомитися з програмою візиту і

доступними для журналіста заходами. Можливо, навіть, йому варто на- ;

вести довідки у диспетчерській аеропорту про порядок прибуття і

прийом літака з високим гостем на борту*

Звичайно, журналіст не зобов'язаний бути експертом у північ- '

но-американських справах і україно-канадських відносинах, але він

повинен знати все, що міг би запитати непоінформований, але допит-

ливий слухач, і навіть більше від того. Лише з такою базою вій буде

впевнений у собі. Лише попередня ґрунтовна підготовка дозволить

бути йому перед мікрофоном розкутим - говорити вільно, описувати

перебіг подій цікаво, не боятися того, що виникнуть паузи, які він

не знатиме, чим заповнити.

Оскільки сюжет репортажу журналіст завжди запозичує у події, він

повинен заздалегідь ознайомитись зі сценарним планом чи протоколом

наступної події. Йому також доцільно зробити "заготовки", мати при

собі записи на окремих картках, які він у разі потреби може викорис-

тати під час ведення репортажу. Іноді варто Попереджати людей, яких

журналіст планує залучити до участі в репортажі, про що він їх запи-

тає, і вказати, скільки часу їм буде відведено для відповідей. Ґрун-

товна підготовка до репортажу - вже половина, успіху.

262

Увімкнувши мікрофон на місці події, журналіст мав описувати її

яв очевидець. Слухач повинен відчувати справжність ситуації, вірити

не лише вловам репортера, а й його настрою, живим враженням, від-

тінкам голосу. Тому не можна, здійснивши рейо на підводному човні,

провести репортаж про це зі студії на записаних шумах. Слухач у нас

досвідчений, він прекрасно розбирається і завжди відрізняв живе без-

посереднє слово очевидця події від описового "спогаду".

У процері ведення репортажу журналіст мав виявляти кмітливість,

миттєву реакцію на зміну ситуації. Він також повинен швидко перево-

дити своє зорове бачення у словесне з тим, щоб слухач міг роботи

зворотне перетворення - "акустичного" в "оптичне". Лише тоді у сві-

домості слухачів оживає сцена, яку побачив репортер. Особливо не-

обхідні ці якості журналістові, який веде прямі ефірні репортажі,

Як правило, виходячи в ефір, він уже має необхідні "заготовки", іно-

ді аж надто детальні, Та вони, звичайно, не рятують, якщо журналіст

не виявляє належної здатності до імпровізації. Слухачам подобається,

коли, зіткнувшись із непередбаченою ситуацією, журналіст виявляв

винахідливість, може не лише змалювати »ові обставини, а й тут »е,

"на очах у слухача", знайти їм правильну оцінку, дотепно прокомен-

тувати перебір подій. У цьому, до речі полягав ще одна відмінність .

роботи радіорепортера від роботи газетяра, Останній завжди мав мож-

ливість подумати над словом, написати, & потім відредагувати фразу.

Радіожурналіст повинен це роботи одразу ж у готовому вигляді. Але а

цьому ж і притягальна сила живого мовлення: радіожурналіст змальовує

подію і тут же, вдивляючись у неї, дав їй оцінку. Своїм словам, ро-

зумом, талантом, попереднім поглибленим ознайомленням з подією, :

своїм ставленням то неї, емоціями він допомагає слухачам збагнути

справжній зміст того, що зараз відбувається на певній відстані рід

них. ,

Ведучи репортаж, журналіст мас чергувати описи події з їх аналі-

зом, періодично міняти темп і тон мовлення, монолог а діалогом. Він

повинен уміти робити паузи, ілюструвати свою розповідь заздалегідь

зробленими звукозаписами, узагальнювати й повторювати. Усе це поліп-

шує темпо ритм викладу інформації, дає можливість слухачеві співпе-

реживати зображуване.

Репортаж -емоційна, суб"активна форма інформування про подів.

Тому журналіст з повний правом уживає тут слово "я" і може говорити

від свого імені, чого, як правило, в журналістиці прагнуть уникати.

263

^4. З | Ррзпов ідь_уоррс пондента,

кореспонденту - це усне авторське повідомлен я профе-

сійного журналіста, яке базується на його власних спостереженнях,

враженнях і висновках. Ось приклад такого повідомлення.

Диктор; Посол України у Франції Юрій Кочубей провів свою першу

прес-конференцію для французьких журналістів. Наш кореспондент Зір-

ка Вітошинська, яка була присутня на цій конференції, розповідає:

/магнітофон/

Кор.: За загальною оцінкою, український амбасадор - це дипломат,

який не говорить казенною мовою, бо ж цей політик, публіцист і схо-

дознавець має за собою довгу дипломатичну кар"еру. Він роками пред-

ставляв УРСР в Об"єднаних Націях та ЕНЕСКО.

У своєму виступі амбасадор України проінформував, то він тіль-

ки -н о віддав вірчі грамоти президентові Франції. Нагадавши важливі

моменти історії.України, в тому числі й зв"язків із Францією, він

описав сучасну ситуацію в Україні і спинився на питанні ядерної

зброї, розташованої на території нашої держави. Цитуючи з цієї наго-

ди промову президента Леоніда Кравчука, професор Кочубей висловив

жаль, шо французька преса не використала з неї жодного рядка. Тому

амбасада, крім загальної інформації про Україну, розмножила для

журналістів Іде й згадану промову. Ознайомившись із нею, вони стави-

ли йому мудріші питання.

Журналістів цікавило також майбутнє Української автокефальної

православної церкви. Амбасадор відповів, шо держава намагається не

втручатися в релігійні справи, але зазначиві шо церква поволі пере-

ходить від московського патріархату до київського.

А що робиться для покрашення французького погляду на Україну?

Бо, наприклад, нещодавно на телебаченні колишній президент Франції

Жіскар Д"естен порівняв Україну з французьким районом Рональд. Тут

зал засміявся, бо всі знали про такий промах колишнього президента,

а професор Кочубей відповів, що їіскара Д"естена, як і численних

французів, обдурили. Сподівавсь,. сказав він, що наша албасада допо-

може просвітити людей.

Ще запитали про національні меншості та пов"язані з ними мовні

проблеми. Відповідь дослівно була такою: "Уряд надає їм всі можли-

вості розвивати мову й культуру, але не бажає, щоб російська мова

далі панувала на шкоду державної української", Журналісти також ці-

264

навились, в якому приміщенні розміститься українське представницт-

во. На що дістали відповідь, що Україна купить його сама., бо Росія

не бахає вести мову про розподіл майна колишнього радянського по-

сольства, якому тільки в Париж! належало якихось 15 будинків.

Французькі журналісти із найвпливовіших газет і журналів тут

уперше дістали від українських державних чинників правдиву інформа-

ції) про Україну, надану французькою мовою. Побачимо, як вони вико-

ристають її в своїх редакціях. З Парижа - Зірка Вітошинська для

Українського радіо.

/кінець плівкя/

Наведений приклад дає Виразну уяву про будову розповіді корес-

пондента. Вона, як бачимо, теж складається з двох елементів: під-

водки і тіла /власне самої розповіді/. Часто до складу "тіла" роз-

повіді входять те й документальні звукозаписи - "звукові цитати" а,

висловлювань людей, акустичні ефекти, шуми тощо. Наявність усіх

трьох елементів робить розповідь кореспондента схожою на репортаж,

стати яким, втім, вона не може, оскільки об"вкт зображення і час

розповіді про нього у цьому жанрі не зв"язані вимогою однокоментнос-

ті. Тут журналіст може вести тривале спостереження за об"єктом, а

потім викласти свог живе враження за кілька хвилин. Крім того, в

репортажі журналіст зобов"язаний йти за ходом події, черпаючи з не!

сюжет. Тут зібраний матеріал розмішується відповідно до задуму авто-

ра. Свою розповідь журналіст веде після завершення події, синтезую-

чи весь нагромаджений матеріал не в хронологічній послідовності, а

у змістовній. Тому репортажний сюжет у розповіді кореспондента

трансформується у фабулу - канву для послідовної розповіді .про

об"єкт зображення.

Об"ектом зображення в розповіді може бути не лише подія, як у

репортажі, а й актуальне суспільне явище чи процес, певна тенденція

або доля ліщини. Буває, що кореспондент присвячує свою розповідь

простій людині - не геров, а звичайному трудівнику, скажімо, пасіч-

нику, який ніяких подвигів не звершив, але як особистість цікавий

і гідний того, щоб про нього почули по радіо.

Залежно від наявності у "тілі" розповіді звукозаписів виділяють

два різновиди цього жанру: усне авторське Повідомлення без викорис-

тання звукозаписів і усне авторське повідомлення з використанням

попередньо зроблених звукозаписів. У свою чергу останні повідомлен-

ня -діляться на "живі" і "змонтовані".

265

готується у тих

випадках, коли робити звукозаписи не дозволено або недоцільно. Нап-

риклад, не завжди можна користуватись звукозаписувальної) технікою у

суді, на засіданнях парламентських комітетів і комісій, під час на-

рад керівників різних спілок і фірм, У ряді випадків, наприклад під

час дискусії за "кругли* столом" або проведення академічних зборів,

зробити необхідні записи на портативний магнітофон неможливо через

обмеженість його ресурсів, а використовувати потужні технічні засо-

би /радіопересувку, кілька стаціонарних магнітофонів/ нерентабельне

У цих випадках журналіст зобов"язаний в усному повідомленні подати

суті» того, шо відбулось: правильно розставити акценти, виділити

суттєве, відзначити протиріччя, підсумувати. Він також повинен пе-

редати атмосферу того, що відбулося: пройшло засідання спокійно ЧИ

воно було бурхливим, панувала на ньому одностайність чи було зітк-

нення протилежних точок зору і т.ін. Залежно від теми і події таке

повідомлення може містити елементи коментаря та оцінки.

"іи в і * Р9,з.прв ід і КОРЄС пондвнт і в іа використанням звукозаписів

найчастіше практикуються в інформаційних програмах. Ведучий викли-

кав на ав"язок власних кореспондентів, які інформують слухачів про

оперативні події або актуальні процеси та явиша в місцях їхньої

акредитації. У тканину своєї розповіді журналісти часто вплітають

документальні звукозаписи - "звукові цитати" із промов або виступів,

заздалегідь зроблених інтерв"ю, характерні шуми, записані на місці

йоді! тощо. Іноді "живі" розповіді кореспондентів будуються у фор-

мі діалогу з ведучим, При цьому обидва учасники діалогу розглядають

свою бесіду як розмову професіоналів, зацікавлених у тому, щоб на-

дати слухачам максимум цікавої та корисної інформації. В іншому ра-

зі ведучий може організувати кілька "живих" розповідей із різних

областей на одну й ту саму тему. В такому випадку кореспонденти

своїми розповідями створюють перед слухачами панораму розвитку пев-

них подій, наприклад ходу сівби в Україні.

"Змонтовані" повідомлення являють собою підготовлені для пере-

дачі в ефір розповіді кореспондентів, у яких авторський текст пере-

межовується вставками звукозаписів. Як правило, це компактні, добре

продумані й організовані розповіді, тривалість звучання яких коли-

вається в межах шід трьох-чоТирьох до восьми-деояти хвилин. Такі

розповіді доцільні) застосовувати для висвітлення суперечливих тем;

адміністрація -страйкарі; власних будинку - квартиронаймачі; при-

хильники - противники певного політичного курсу чи даного підходу

266 °

до роав"язання проблеми тощо. В такому випадку, щоб уникнути викла-

ду тривалих суперечок, занурення в деталі, шо ускладнює сприймання,

журналіст має можливість дати збалансовану ппртину - належним чином

подати погляди кожної із сторін: без поспіху, виважено і у заданих

Часових рамках, а слухачам - виступити в ролі Третейського судді»

^ ^одомдгос змрінто_ваної розпов)д ? можна коротко передати вра-

ження про день перебування на прикордонній заставі або про рейс во-

дія дальніх перевезень; викласти хід і результат журналістського

розслідування або якогось рейду, проведеного за участю громадськос-

ті. З успіхом цей вид розповіді може застосовуватися при висвітлен-

ні катастроф або нещасних випадків. Тоді автор може цитувати свід-

ків, потерпілих* керівника рятувальне! команди, поінформувати про

Перші результати розслідування причин лиха. Найчастіше "змонтовані"

розповіді знаходять своє застосування у радіожурналах. Методика

підготовки розповіді кореспондента зумовляться наявністю зібраного

матеріалу про об"вкт зображення. Аналізувчи його, журналіст має ви-

рішити, що закласти а авторський текст, аби його формулювання були

лаконічні * загострені, зрозумілії а що слід проілюструвати звукоза-

писами, які надають розповіді додаткову достовірність, колорит,

створюють належну атмосферу, дозволяють почути особисті оцінки лю-

дей.

Початківці мають знати, шо просте поєднання кількох звукозапи-

сів з авторським текстом не завжди мав жваве, об"ективие і зважене

висвітлення об"екта зображення. Необхідно дуже ретельно відібрати

звукозаписи, розумно їх подати « належним чином прокоментувати.

Інше за цієї умови ви допоможете слухачам осягнути те, що відбулося,

При реалізації задуму журналіст має уникнути двох небезпек.

Перша з них - не можна допускати, щоб плівки з голосами людей лиие

підтверджували його власну, іноді, можлива, упереджену думку. Дру-

га - надмірне використання звукозаписів. Треба мати почуття міри і

'мужність від чогось відмовитись, щось викинути. Повністю без купюр

використати наявні звукозаписи автор може лише в рідкісних випадках.

При-роботі з плівками слід користуватись секундоміром, визначаючи

за його допомогою тривалість звучання тієї чи іншої читати. Коли ві-

домі їх тривалість і зміст, легше домогтися поєднання авторського

тексту і звукозаписіві уникнути повторів. При цитуванні слід утриму-

ватись в4- затягування або невиправданого лаконізму висловлень, що

наводяться, оскільки в такому випадку виникає диспропорція, звукові

вставки починають надавати розповіді нудного або ж, навпаки, урив-

267 •

частого, гарячкового характеру. Якщо в своо розповідь автор вводить

дійову особу, то він має назвати його прізвище і виконувану "функ-

цію" - директор, голова правління, депутат тощо. Якшо це єдиний

учасник розповіді, то цю інформацію надалі можна не повторювати;

радіослухач, безумовно, здатний запам"ятати її піоля однієї згад-

ки. На завершення розповіді тривалого звучання варто ще раз нагада-

ти ці дані: "Ви слухали розповідь кореспондента такого-то, в якій

брав участь такий-то".

Якщо в розповіді цитуються висловлювання кількох осіб, слід

спочатку представити їх аудиторії й надалі знайти коротку й зручну

форму згадки про них, наприклад: "На думку Профспілкового працівни-

ка такого-то...". Без представлення можна обійтися лише в тому ви-

падку, коли ця інформація стає відомою із контексту, наприклад: "Як

керівник спеціальної комісії можу повідомити,..".

У "живих" розповідях, які перериваються репліками або запитан-

нями ведучого, теж існує певна небезпека, від якої слід застерегти

початківців. Вона виникав кожного разу, коли журналіст і ведучий

попередньо недостатньо узгодили свої дії в ефірі. Своїми раптовими,

заздалегідь но обумовленими запитаннями ведучий може іноді загнати

кореспондента у глухи" кут або змусити колегу порушити намічену

канву розповіді. Лише досвід, витримка і шанобливі переходи Типу

"Ваше запитання в дуже слушним, але я спершу хотів би закінчити

думку..." дозволяють йому повернутися в русло ааданої теми. Через

те при підготовці розповіді у формі бесіди слід точко узгодити дії

кореспондента і ведучого. Останній повинен знати, які моменти чк

питання хоче висвітлити колега, які звукові матеріали він підготував

для своє! розповіді, е якій послідовності мас намір представити їх

в ефірі. Деякі працівники радіо виступають проти подібних поперед-

ніх, узгоджень, вважаючи їх за такі, що обмежують журналістську сво-

боду, а роль ведучого зводять до обов'язків "постачальника чергових

реплік". Це - хибна думка, оскільки І&цл попередня підготовка е не

чим іншим як специфічною формою творчої співпраці, спільного плану-

вання й редагування на радіо.

На завершення варто, очевидно, додати, що жанр кореспондентської

розповіді перебував у розвитку і становленні. Тому будь-які каноніч-

ні настанови щодо Теорії й технології його створення не можуть бути

категоричними.

268

Інтерв"р - це діалогічне повідомлення, в якому важлива і корис-

на- для слухачів інформація викладається у формі запитань і відпові-

дей. Запитання формулює репортер, відповіді дав авторитетна особа,

яка с джерелом суспільне важливої інформації. Причому, це - не сло-

весний зміст діалогу, не його переказ, як у газеті, а сам діалог в

Його фізичній реальності.

У забезпеченні змістовного діалогу, у'формулювали і цікавих за-

питань, які можуть викликати не мена цікаві відповіді, полягав вся

складність підготовки інтерв"ю. Але в цьому ж і його особлива При-

нада, оскільки інТерв"ю сприймається на слух легше, з більшим інте-

ресом, ніж суцільний текст,

Об"єктовнов передумовою виникнення інтерв"ю в громадський інте-

рес до події чи проблеми, що В даний момент цікавить аудиторію.