2,3. Реда кці йне Ігпщвл іння та принципу #ого, органі залі 1

Керівництво та управління інформаційною службою в редакційних

колективах забезпечують редакційні керівники - директор Творчо-ви-

робничого об"єднання інформаційних та публіцистичних програм, його

заступники в ранзі головного редактора, завідуючі відділами та їхні

заступники, головні випускові, відповідальний секретар та ін. Згід-

но зі своїми повноваженнями вони цілеспрямовують, координують, пла-

нують, стимулюють, контролюють та оцінюють діяльність усіх праців-

ників, усіх редакційних підрозділів і служб. Редакційні керівники

здійснюють оперативне управління виробничо-творчим процесом, наці-

люють журналістів на виконання конкретних завдань, залучають до

участі у справах редакції позаштатних авторів.

Об"ективні основи редакційного управління базуються на принци-

пах, які повністю виправдали себе на практиці. Принципи редакційно-

го управління - це основні засади, на яких будується організація

роботи в редакціях радіоінформації. У практиці роботи інформаційної

служби вони мало чим відрізняються від тих принципів, що діють в

інших редакційних колективах.

Як і в будь-якому редакційному колективі, в редакціях радіоін-

формації теж організовують роботу своїх працівників за принципом

ЗО

розподілу та кооперації праці. Це означає, шо будь-який працівник,

будь-яка ланка інформаційної служби спеціалізується на виконанні

певного кола обов'язків, робить якусь одну невелику справу - орга-

нізовує роботу редакції, висвітлює події чи працює над підготовкою

випусків. Разом вони беруть участь у створенні колективного твору -

випуску новин або іншої інформаційної передачі.

Згідно з цим принципом у редакції здійснюється розстановка кад-

рів, чітко визначаються обов'язки, налагоджується взаємодія окремих

співробітників і підрозділів, визначається правильне співвідношення

творчих і технічних працівників, журналістів апарату редакції і ко-

респондентської мережі.

Чіткий розподіл праці забезпечує порядок та організованість у

роботі редакційних колективів, дав змогу Точно вести облік і норму-

вання їхньої праці. Спеціалізація працівників на виконанні певного

кола обов'язків підносить їхню відповідальність за доручену справу,

дав можливість порівнювати результати роботи.

Водночас робота в редакціях інформації вимагає від журналістів

не лише спеціалізації, е й певного професійного універсалізму, тоб-

то здатності виконувати будь-яке редакційне завдання. Особливо це

необхідне власним і спеціальним кореспондентам, а також журналістам

невеликих редакцій, де вони змушені викладати новини з різних галу-

зей життя, на різні теми і в різних жанрах.

У практиці інформаційної служби дів також принцип централізації.

Він означав: кожен редакційний керівник /директор Творчо-виробничо-

го об"єднання, завідуючий редакцією, старший редактор, старша дру-

карка та ін./ особисто керує довіреною йому групою співробітників і

відповідав за якість їхньої праці перед вищестоящим працівником.

Водночас кожен керівник редакції має право самостійно вирішувати

будь-яке питання, пов"язане із завданнями та обов'язками підрозділу,

яким він керує. Принцип централізації передбачав чітку систему під-

порядкування кадрів, обов'язкову для всіх членів редакційного колек-

тиву дисципліну і безумовне виконання кожним співробітником вказівок

своїх безпосередніх керівників і розпоряджень директора Творчо-ви-

робничого об'єднання. Дотримання цього принципу забезпечує централі-

зацію роботи редакції, єдність волі і спільності зусиль, чіткий ритм

роботи редакційного колективу.

Важливе значення для організації управління інформаційною служ-

бою має принцип, що забезпечує демократизм редакційної діяльності -

принцип колективності. Він передбачав участь усіх редакційних пра-

31 '

цівників в обговоренні творчих і виробничих питань, у плануванні й

підготовці матеріалів і випусків новин. Там, де повсякденно дотри-

муються вимог цього принципу, в редакційних колективах панує обста-

новка товариськості, приязні, творчого пошуку. Принцип колективнос-

ті забезпечує максимальне використання знань та умінь усіх членів

редакційного колективу, колективний характер праці при реалізації

спільно вироблених рішень.

І, нарешті, принцип безперервного надходження інформаїїі'і. Управ-

ління інформаційною службою стає значно ефективнішим, якщо:

до редакції постійно надходить інформація, що б необхідної) для

орієнтації, планування та прийняття рішень в усіх ланках редакцій-

ного апарату;

інформація і вироблені на її основі рішення швидко й вільно по-

ширюються в редакційному колективі й допомогавть кожному працівни-

кові усвідомити ті завдання, що постали перед усім колективом і кож-

ним його членом окремо;

діє "зворотний зв"язок" - відомості про виконання редакційних

завдань оперативно надходять до керівників редакції, що дає. їм змо-

гу бути у курсі справ підлеглих і за потребою вносити в їхню діяль-

ність необхідні корективи.

Принципи редакційного управління передбачають персональну від-

повідальність кожного працівника за виконання покладених на нього

обов'язків, дотримання виробничої та державної дисципліни.

?.4, Методи редакційного управління

Вплив на діяльність редакційного апарату здійснюється за допо-

могою ряду методів редакційного управління. Якщо за основу їх кла-

сифікації взяти спосіб впливу на об"ект управління, то можна виді-

лити адміністративно-правові, економічні, виховні та оперативні ме-

тоди редакційного управління.

Адмін|стративно-правоаі методи - це вплив на діяльність редак-

ційних колективів, що базується на повноваженнях влади та системи

підпорядкування. Ці повноваження у повному обсязі мають голова Держ-

телерадіо та керівники національної, обласних і регіональних компа-

ній. Вони систематично знайомлять журналістів з новими постановами

Верховної Ради, указами і розпорядженнями Президента України, дек-

ретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України,

роз"яснюють завдання, що постали у ав"язку з ними перед інформацій-

32

нос службою. Як і всі керівники державних установ, голова Держтеле-

радіо та преаиденти компаній мають право видавати накази й розпо-

рядження, що регламентують усі сторони життя і діяльності редакцій.

Адміністративні функції у межах наданих їм прав виконують й

інші керівники інформаційної служби. Вони організовують роботу очо-

люваних підрозділів, беруть участь в удосконаленні структури інфор-

маційної служби, доборі й розстановці кадрів, плануванні, коорди-

нації та нормуванні праці, дбають про підвищення кваліфікаційноїс

рівня журналістів, їх посадовий обов'язок'- стимулювати працю сум-

лінних і старанних працівників, накладати стягнення на тих, хго по-

рушує трудову дисципліну, несумлінно ставиться до виконання своїх

службових обов'язків. Вони ж контролюють і перевіряють виконання

даних раніше розпоряджень.

Застосування адміністративно-правових методів тією чи іншою мі-

рою необхідне повсюдно, де в управління. Проте можливості цих мето-

дів не всеосяжні. Вони не завжди можуть бути ефективними й виправ-

даними, а тому у практиці редакційної роботи здебільшого поєднують-

ся з іншими методами, зокрема економічними.

Економічні методи. При застосуванні вказаних методів створюють-

ся такі економічні умови, використовуються такі стимули, які значно

підвищують заінтересованість працівників у виконанні певної роботи,

у зростанні продуктивності праці. Редакційне керівництво використо-

вує економічні важелі - ставки, премії, гонорар та ін. Головне в

економічних методах - система матеріального стимулювання.

Виховну методи - це прищеплення редакційним працівникам і по-

заштатному активу моральних норм, понять, поглядів, способів і форм

діяльності й поведінки, прийнятих у системі інформаційного радіо-

мовлення й усій журналістиці. Досягається ця мета шляхом впливу на

свідомість і психіку людини. Серед виховних методів, що застосо-

вуються в редакціях, можна назвати такі:

систематичне і всебічне інформування журналістів про найважли-

віші події, явища та процеси сучасності, розв"яснення їх справжньо-

го змісту;

обговорення роботи окремого журналіста, як спосіб впливу на сві-

домість, волю та поведінку інших творчих працівників;

показ зразків, гідних наслідування і підтримки;

наставництво;

різні форми професійного навчання та підвищення кваліфікації.

Значний виховний ефект має публічне визнання позитивних резуль-

татів праці журналіста - оголошення йому подяки, присудження по-

чесного звання чи премії та ін.

На жаль, у деяких редакціях не надають належного значення ви-

ховній роботі, що неминуче призводить до появи в окремих працівни-

ків зазнайства, несумлінного ставлення до виконання своїх обов'яз-

ків, зневаги до колективу. З цієї самої причини чимало з них втра-

чають почуття відповідальності й дисциплінованості.

Одевативні; методи - це вплив на діяльність інформаційної служ-

би, який забезпечує якісне виконання поставлених завдань у встанов-

лені строки. У колективах інформаційних радіоредакцій оперативне

управління здійснюють редакційні керівники,

Необхідність оперативного управління зумовлена швидким перебі-

гом подій, частою зміною ситуацій, непередбаченим виникненням но-

вих завдань.

Основним засобом оперативного управління в у<жа вказівка. Вона

дається на основі переробки інформації, що надходить до редакцій

від творчого активу та кореспондентської мережі, з директивних

інстанцій, від владних структур і може стосуватись як окремого пра-

цівника, так і творчого колективу в цілому. У процесі виконання

усна вказівка може бути доповнена, конкретизована або скоригована.

Важливим засобом оперативного управління в летючка - оперативна

виробнича нарада, на якій аналізується робота редакції за певний

відрізок часу і визначаються завдання на найближчий час. На них, як

правило, присутні всі творчі працівники. На летючках відбувається

діловий обмін думками, колективно виробляються певні рекомендації.

Ці рекомендації редакційні керівники враховують при підготовці на-

казів, розпоряджень та усних вказівок.

Ефективність оперативного управління залежить від чіткої орга-

нізації збирання та переробки інформації про зміни в навколишній

дійсності; надійної роботи засобів ав"язку; правильного розуміння

»міня ситуації; своєчасного прийняття управлінського рішення.

§.55 Технодог^я дедакціЯного управління

Технологія редакційного управління - це відносно самостійні

управлінські процедури та операції, виконання яких забезпечує узгод-

жену та цілеспрямовану діяльність редакційних працівників щодо ві-

дображення навколишньої дійсності.

34

Процедура - це узвичаєний порядок виконання набору операцій,

здійснення яких необхідне на кожному етапі редакційного управління,

У практиці інформаційного радіомовлення таких етапі й можна виділи-

ти чотири, а саме:

цілеспрямування інформаційної діяльності;

складання і затвердження планів редакці'йної роботи;

організація виконання розробленого плану;

контроль за виконанням планів.

Кожен із названих етапів відносно самостійний, при чому будь-

який попередній е необхідно» передумовою наступного. ЦІ етапи пос-

тупово змінюють один одного аж до того моменту, коли посгьилені

завдання будуть виконані. На цьому управлінський цикл вважається

завершеним.

Операції можна охарактеризувати як окремий технологі «ший акт

управлінського- процесу в межах даної процедури. Операція - це тех-

нологічно однорідна і логічно неподільна частина процесу управлін-

ня, виконувана одним або кількома працівниками.

Схематично технологію редакційного управління можна зобразити

так:

Перша процедура; цілеспрямування інформаційної діяльності.

Операції! орієнтація інформаційної діяльності щодо загальних

напрямів державної інформаційної політики /І/; збирання інформації

про об"екти інформаційного відображення /2/.

Дру^а процедура; складання і затвердження планів редакційної

роботи.

Опевац|ї; відбір, систематизація та зведення зібраної інформа-

ції /І/{ затвердження розроблених планів /2/. . ' '.

Третя процедуру: організація виконання розробленого плану.

Операції: рівномірний розподіл тем /І/; покладання відповідаль-

ності на конкретних виконавців /2/; оперативне керівництво виконан-

ням поставленого завдання /З/.

Четверта, процедуру; контроль за виконанням планів.

Операці ї; поточний контроль /І/; аналітичний контроль /2/.

У пропонованій моделі управлінського циклу за можливістю врахо-

вано всі основні процедури та операції, що зустрічаються у практиці

інформаційного мовлення. Вони відповідають реальним діям органів

редакційного управління при цілеспрямуванні та організації висвіт-

лення визначених об"ектів, а також під час здійснення контролю за

виконанням поставлених завдань.

5* 35

І* Перша_процедура є висхідною у процесі редакційного управлін-

ня і за своєю суттю цілеспрямовуючою. Головне завдання інформацій-

ної служби, як відомо, - висвітлення всіх суспільне важливих змін

в усіх сферах життя. Але це зовсім не означає, що в кожний конкрет-

ний момент вона може і повинна інформувати громадськість про діяль-

ність будь-якого підприємства чи установи. По-перше, це просто не-

можливо, а по-друге, в цьому немає потреби. На практиці перед кож-

ною редакцією стоїть завдання - вибрати з багатьох можливих об'єк-

тів інформаційного відображення саме ті, висвітлення яких засобами

інформації е соціальне виправданим і доцільним.

І.І. Перша операція полягає в тому, щоб зорієнтувати і спряму-

вати діяльність інформаційної служби щодо загальних напрямів держав-

ної інформаційної політики. Це означав, що треба спрямувати зусилля

творчих працівників і підрозділів інформаційної служби на висвіт-

лення вузлових питань, пов"язаних із здійсненням стратегії і такти-

ки перехідного періоду. Першочерговими обиектами інформаційного ві-

дображення через те стають ті події, явища і проблеми, що в даний

момент мають вирішальне значення. У ході цієї операції встановлюють-

ся пріоритеті інформаційного відображення, визначаються основні те-

матичні напрями інформаційного мовлення.