2/ Доповнює виклад подробицями, що не буди подані в початку;

З/ містить відповіді на решту із шести запитань, що не ввійшли

до початку.

У сказаному легко переконатись, якщо послухати й потім уважно

проаналізувати кілька повідмолень із будь-якого випуску новин. Не-

важко помітити, що здебільшого початий розвиваються саме в "тілі"

повідомлення - відразу ж пісд* першої фрази.

Приступаючи до викладу подробиць, автор, як правило, мав пояс-

нити те, що виявилося незрозумілим після прослуховування початку.

Насамперед це стосується невідомих імен, технічних термініь, нау-

кових проблем, місцевих назв, історичних традицій тощо. Вся склад-

ність тут полягав в тому, що автор добре їх знає і часто забував,

2-і*

ІвЗ

що хтось нього не може знати. Тим-то кожного разу треба ставити

себч на мїсце слухача, який не має ані найменшого уявлення про

речі, описані в першій фразі. Проілюструємо цю думку прикладом:

"Сьогодні в Одесі на заводі вітамінних препаратів відкрилася

науково-технічна нарада, присвячена розширенню виробництва каро-

тину. У нараді беруть участь...".

Подальший виклад слухачеві може бути незрозумілим і нецікавим,

оскільки автор не пояснив, що таке каротин. А зробити це можна

було так:

"Нарада, присвячена розширенню виробництва каротину, відкри-

лася сьогодні в Одесі. Каротин - це речовина, яка додається в

корм худобі для підвищення її продуктивності і запобігання аві-

тамінозу. У нараді беруть участь..."

У зн"язку з перебудовою до початків часто потрапляють нові

слогш, значення яких малознайомі або й зовсім не знайомі аудито-

рії. Це передусім стосується запозичених слів типу "спонсор",

"маркетинг", "менеджер", "конверсія", "плюралізм" та іи. Це також

актуалізовані старі слова, що змінили своє стилістичне забарвлен-

ня, виразність і поеднуваність - "авторитарний", "акція", "консен-

сус", "тоталітаризм" та ін. За підрахунками лінгвістів, "сучасний"

словник перехідного періоду ста'носить близько півтори тисячі но-

вих слів і значень. Пояснюючи зміст цих слів, автор може дати не

лише ключ для розуміння повідомлення, а й певною мірою задоволь-

нити інтерес до самих перебудовних процесів у різних сферах жит-

тя. Наприклад:

"На акціонерне товариство вирішили перетворити своє підприємст-

во трудівники Камського автомобільного заводу. Щоб зібрати кошти

для викупу підприємства, їм довелося випустити акції... Власником

акцій може бути лише працівник заводу".

Тут треба нагадати й роз"яснити зміст таких старих понять, як

"акція" та "акціонерне товариство", значення яких були актуалізо-

вані перебудовою:

"Камський автомобільний завод перетворюється на акціонерне

товариство. Таке товариство, як відомо, утворюється аа рахунок

випуску і продажу акцій - цінних паперів, що засвідчують участь їх

власників у капиталі акціонерного товариства і гарантують їм одер-

жання доходу із прибутків...'*.

Таким чином, у разі потреби початок завжди роз"яснюеться в

наступних після першої фрази реченнях - у "тілі" новини. Якщо й

184

репортер почав виклад із суті новини, яка не потребує роз"яснения,

то далі він просто наводить подробиці цієї новини або в порядку

зменшення вагомості, або в хронологічній послідовності.

Подробиці здебільшого викладать за правилом "чим менше, тим

краще". Велика їх кількість знижує динаміку повідомлення, розпо-

рошує увагу слухача. Там-то досвідчені журналісти прагнуть наво-

дити подробиць небагато, зате характерних і промовистих - таких,

що доповнюють і розкривають новину.

При цьому в кожний абзац вміщується одна ідея чи підтема, що

забезпечує єдність викладу і легкість Його сприймання на слух.

Речення роблять короткими, але чергують їх з довгими, щоб уни-

кнути монотонності.

Пильнують за тим, щоб речення й абзаци йшли один за одним гла-

денько й логічно. Цим досягається зв"язність в кожному абзаці й

Між ними. Якщо текст зв"язний, то він сприймається як єдине ціле

і його легше слухати. Зв"язний "монтаж" повідомлення досягається:

І. Повторенням ключового слова, вжитого на початку або в по-

передньому абзаці, наприклад;

"У Києві створено перший у нашій країні му.чей книги й книго-

друкування.

Музей розмістився в старовинному будинку, де 1615 року було

засновано першу в Києві друкарню.

В експозиції музею - унікальні видання..."

2. Використанням синоніма до ключового слова або поняття, вжи-

того перед цим, наприклад:

"Українська озима ищениі-я "ікіпров<уька-5ЕІ" виявилася найуро-

жайнішою серед 28 сортів вітчизняної та закордонної селекції. Про

це повідомили з Алма-Ати, депідбито підсумки випробовування різ-

них сортів пшениці, на поливних землях Південного Казахстану. Ре-

ксщиетка дала майже по 99 центнерів зерна з гектара".

3. Використанням особових і вказівних займенників /який, він,

вона, вони, цей,то8/ щодо слів, ужитих перед цим, наприклад:

"В Одесі створено Південний.. науко вий центр Академі ї наук Украї-

ни. Він об"єднав наукові заклади чотирьох областей: Кримської,

Херсонької, Миколаївської та Одеської".

4. Викладом подробиць у хронологічній або логічній послідов-

ності. Наприклад, про спортивну новину здебільшого розповідають у

хронологічній послідовності: після повідомлення результату гри,

185

зустрічі, велоперегонів тощо послідовно викладають, коли, на якій

хвилині, у якій послідовності набирались очки, голи, секунди. А

от подробиці новини про стотисячного жителя Луцька викладалися в

логічній послідовності - мірою зменшення їхньої цікавості та ваго-

мості.

5. Посиланням на ім"я, факт чи ідея попереднього абзацу, нап-

риклад:

"Червоні гвоздики вручили сьогодні студенти інституту журна-

лістики канадському професору Ірану Яворському. Цього дарунку він

удостоївся за цікаві й змістовні лекції з політології.

Професор Яворський -українець за походженням - викладав це

дисципліну в університеті Ватерлоо. Запрошення прочитати курс лек-

цій з політології він дістав у травні нинішнього року, коди брав

участь у роботі Міжнародного конгресу українознавчів.

Свою першу лекцій професор Яворський присвятна сучасній полі-

тичній системі Канади...

Слід зазначити, що свої лекції канадський професор читав у

манері, властивій викладачам західних університетів. Перші 30-

40 хвилин він відводив викладу матеріалу за темою лекції, а реш-

ту - для відповідей на запитання студентів",

6. За допомогою елів-зв"язок, які дають можливість плавно пе-

реходити від факту до факту, від думки до думки?

для позначення часу або місця: потім, тоді, після цього, неза-

баром, одночасно, весь цей час, нарешті, до цього, тут, вдома, не-

далеко, вбизько тощо;

для наведення прикладу: наприклад, щоб показати, проілюструє-

мо, укажемо на таке, нагадаємо, говорячи про це, стосовно, відпо-

відно, щодо та ін.;

для підкреслення виразності: особливо, насамперед, зокрема,

насправді, навіть, більше, крім того, так само тощо;

для позначення зміни погляду: проте, однак, але, разом а тим,

звичайно, незважаючи, навпаки, з другого боку, іншими словами тощо.

Варто зазначити, що деякі слова-зв"язки виражають певну думку,

через те оперувати ними Треба обережно. Це такі, як; найбільше,

відповідно, безсумнівно, природно, можливо, маячи на увазі та деякі

ін.

186

9.5. Посилання на джерело інформації

Списуючи новину, автор мав вказати джерело, а якого вона ста-

ла йому відомою - хто сказав, розповів, де про це написано тощо.

Посилання на джерело інформації він може поставити в будь-яку час-

тину повідомлення» Ось приклади, коли джерело інформації відкри-

вав повідомлення:

За повідомленням головного ендокринолога міськздороввідділу

Приступениа, за останні п"ять років у Києві в два рази зросла

кількість захворювань на рак щитовидної залози.

Значно частіше, проте, посилання на джерело інформації наво-

дяться після першої фрази, у якій викладено новину, наприклад:

- Працівники колишньої Київської шкіргалантерейної фабрики ста-

ли власниками першого народного підприємства в Україні. Про' це

повідомляв газета "Вечірній Київ", колектив журналістів якої, до

речі, створив першу незалежну газету України.

Посилання на джерело інформації може подаватися й наприкінці

повідомлення. Для прикладу пошлемося на коротке повідомлення із

ранкового випуску за 2 серпня 1990 р., яке, як згодом виявилося,

знаменувало собою початок нового крупномасштебного конфлікту на

Близькому Сході..'.-.

Сьогодні о другій годині ночі іракські війська перейшли в кі-

лькох місцях північний кордон Кувейте і захопили деякі позиції.

У заяві Міністерства оборони Кувейте з цього приводу висловлюєть-

ся жаль, що Ірак вдався до воєнної сили замість діалогу між дво-

ма арабськими країнами. Міністерство розцінює дії Іраку як пряму

агресію проти своєї держави і вимагав від Іраку негайно повернути

свої війська на іракську територію.

...Короткі телеграми, які надходили до редакції протягом ночі,

були надто лаконічними, щоб за ними можна було з певністю судити -

що ж там сталося Насправді: прикордонний конфлікт чи почалася вій-

на. Повірити в це було важко. Адже напередодні Ірак запевняв, що

вік ніколи не застосує зброю проти своїх арабських братів. 1

все ж... - '. - •.' • ••'•..

Тому до сказаного черговий редактор додав фразу, яка відтина-

ла можливі звинувачення у поширенні неперевірених чуток. Повідом-

лення закінчувалося так:'"Повідомлення про початок наступу Іраксь-

ких військ передало інформаційне агентство ТАРС, яке, в свою чер-

. •• ' • '/'•' "-• •" - 187 •••';.-' --'

гу, посилається иа повідомлення єгипетського інформаційного

агентства №НА з Кувейте та американського агентства Ассошіейтед

Прес із Дахрана /Саудівська Ааравія/".

Посилання на джерело інформації взагалі може бути відсутнім

у повідомленні, якщо подія говорить сама за себе, а не став відо-

мою а газет, заяв, виступів ораторів тощо. Вказівка на джерело

інформації, , наприклад, зовсім не потрібна в тих випадках, коли

мова йде про початок будівництва або пуск нового підлриемтва, ви-

пуск нової продукції, встановлення рекорду, приїзди й від"їзди

офіційних делегацій, нагородження, офіційні прийоми тощо. Тут по-

дії очевидні, промовляють самі за себе й через те посилання на

джерело інформації зайве, обтяжує виклад,

В усіх інших випадках посилання на джерело інформації в необ-

хідним. Воно підносить достовірність повідомлення, робить його

правдивішим. Причому, ступінь достовірності тим вищий, чим авто-

ритетнішим в очах слухачів е джерело інформації.

^лужачі мало вірять тим радіостанціям, які уподібнюються до

пліткартв і так представляють джерела своєї поінформованості:

"один робітник /матрос, селянин/ сказав...", "циркулюють чутки,

що...", "в кодах, наближених до уряду, вважають, що...", "з дос-

товірних джерел нам стало відомо, що...". Це фальшивий стиль де-

зінформаторів. Ось приклад фальшивки, виготовленої за таким зраз-

ком: "За повідомленнями іноземних агентств /яких?/, Україна мав

намір продати ракетоносний крейсер "Варяг" Китаю".

На противагу цьому інформаційна служба Українського радіо

завжди прагне вказати витоки новини, що запобігав появі звинува-

чень у плагіаті або авторстві неточної інформації. Вона також ви-

магав чітко вказувати, кому належить розголошувана думка, оцінка

чи твердження, не приписувати опитуваному того, чого він не гово-

рив. Виклад у цьому випадку ведеться від третьої особи. Думка

журналіста при цьому залишається за межами викладу.

Посилаючись на джерело інформації, автор має уникати однома-

нітності в цитуванні авторитетів, до яких він ввернувся, викорис-

товуючи для їх представлення різні варіанти:

...заявив сьогодні на прес-конференції Президент України;

...так вважав народний депутат Степан Пушик;

...розповідав голова Народного Руху України В"ячесдав Чорновіл;

...сказав Голова Київської міської державної адміністрації

Леонід Косаківський;

188

...говорить лідер християнських демократів України Віталій Щу-

равоьний;

...оголосив сьогодні редактор "Вечірнього Києва" Віталій ІСар-

ПЄНКОІ

Журналісти Українського радіо найчастіие дістають новини із

таких джерел: від інформаційних агентств, прес-служб, державних і

громадських організацій, на прес-конференціях, а газет. Важливим

джерелом для них Також е різноманітні зарідвннл, наради, конферен-

ції, презентації, виставки, прем"єри, наукові заклади, заяви офі-

ційних осіб тощо. Обізнаність інформаційної служби завжди прямо

залежить від кількості та якості джерел інформації, які е доступни-

ми для неї.