1.6. Джерела інформаці|

Ефективність роботи інформаційної служби, її постійна обізна-

ність а усій новим, важливим і цікавим, що відбувається в нашій

країні та за кордоном, прямо залежить від кількості та різноманіт-

ності джерел інформації. Чим ширша і розгалуженіша їхня мережа, Іи«

повніше і різнобічніше вона висвітлює навколишні зміни. Тому інфор-

маційна служба постійно прагне користуватися послугами якомога біль-

шої кількості людей та організацій, які збирають різноманітну інфор-

мацію, опрацьовують її, належним чином оформляють і оперативно над-

силають до редакції, звідки вже вона передається в ефір або доходить

до аудиторії по проводові й трансляційній мережі.

Джерела інформації, а яких живиться сучасна інформаційна служба

державного радіомовлення, умовно можна об"єднати у кілька груп.

До першої з них належать власні джерела інформації:

власні кореспонденти Національної радіокомпанії, які акредито-

вані в усіх обласних центрах України;

редактори та кореспонденти, які працюють у штаті інформаційних

радіоредакцій;

4 - 6-І064 21

позаштатні кореспонденти - радіожурналісти обласних, міських і

йонних радіорсдвицій.

Матеріали, що надходять із цих джерел, як правило, розраховані

я сприймання на слух і підготовлені згідно з планами редакційного

влення. Значну їх частину становлять особливо цінні для інформа-

йного радіомовлення звукові матеріали - виступи, інтерв"в, репор-

жі у записі на плівку.

До другої групи належать інформаційні агенства. Серед них на-

•мперед виділимо Укрінформ - національне інформаційне агенство,

:е забезпечує інформаційну службу офіційними повідомленнями, важ-

Івими новинами з внутрішнього та міжнародного життя України. Рані-

І це агентство входило до складу єдиної інформаційної системи ТАРС.

1990 Р. Воно є самостійною структурою, має своїх кореспондентів

всіх областях України і за кордоном.

Основним постачальником зарубіжної інформації е світове інфор-

Іційне агентство ІТАР-ТАРС, створене країнами СНД.

Левову частку новин з внутрішнього життя України добуває і готув

формаційна служба Українського радіо; Для задово-

Іння потреб мовних редакцій в оперативній інформації вона ж пере-

шлеє з ефіру важливі повідомлення провідних радіостанцій світу.

:й самі меті служить й інформаційний канал "Бі-Бі-Сі", матеріали

юго надходять англійською мовою і при потребі перекладаються.

Чимало інформації передають незалежні інформаційні агентства

[нтерфакс - Україна" та УНІАН, випуски яких Національна радіоком-

Інія передплачує. Перєше з них є міжнародною корпорацією, яка

Геднуе незалежні інформаційні агентства багатьох країн - Росії,

«глії, Білорусії, Литви, Латвії, Естонії, Узбекистану та ін.

фаїнське агентство "Інтерфаксу" щоденно обмінюється з ними полі-

Ічними та економічними новинами і готує на основі цього взаємо-

5міну три випуски політичної і один - економічної інформації.

Друге незалежне інформаційне агентство - УНІАН - теж збирає і

зширюе інформацію в Україні та поза її межами. Воно постачає для

ідіо інформацію на політичні, економічні та соціальні теми.

Ще одним джерелом інформації є випуски новин громадських інфор-

Іційних агентств, створених Спілкою журналістів України. У цих ви-

(гсках міститься, як правило, неоперативна, але оригінальна і ціка-

1 інформація, яка висвітлює життя окремих регіонів України - Дон-

ку, Придніпров"я, Західної України.

Важливо зазначити, що з усіма інформаційними агентствами /крім

22 .

громадських/ інформаційна служба радіо підтримує електронний зв'я-

зок. Інформація надходить від них на дисплеї аерсопальних комп'ю-

терів і за потреби негайно розмножується.

Третю, групу становлять різноманітні прес-центри і прес-служби.

Сталий телефаксний зв"язок інформаційна служба підтримує з прес-

службами Президента України, Верховної Ради України, звідки надхо-

дить чимало офіційної інформації про діяльність найвищих законодав-

чих і виконавчих органів держави. Крім того, телефаксний зн"изок

забезпечує надходження інформації від прес-служб різних міністерств,

партій, посольств, підприємств, організацій та установ, що воло-

діють культурою цього виду зв"язку.

Четверту групу джерел інформації становлять газети: всеукраїн-

ські, обласні, міські та районні. З них кореспонденти та редактори

черпають для випусків новин ту суспільно-корисну інформацію, якої

немає в інших і яка б власною інформацією тієї чи іншої газети.

У тих випадках, коли редакція використовує газетну інформаціє,

вона робить необхідні посилання на першоджерела, вказує, в икій

саме газеті дана інформація була опублікована.

У системі обласного радіомовлення "найбільшим попитом слухачів

користуються відомості про діяльність владних структур" . їх вони

черпають у прес-центрах, створених при секретаріаті голів облрад,

постійних депутатських комісіях, отримують від керівників виконав-

чих органів. Значну кількість інформації редакціям постачають заві-

дуючі відділами радіоінформації районних газет, працівники радіоре-

дакцій, фабрично-занодського мовлення. Важливим джерелом інформації

для обласного мовлення в також листи, телеграми і телефонні звер-

тання слухачів, у яких вони наводять цікаві факти, підказують нові

теми, просять розповісти про знаменну дату в житті виробничого ко-

лективу.

Різноманітні джерела інформації страхують редакції від інформа-

ційного голоду, забезпечують їх цікавими новинами, створюють широку

панораму подій кожного прожитого дня.

1 Пасічник В. Служба інформації - зона підвищеного партнерства

// Телерадіовісник України, 1995. - » І. - С. 26.

23

1.7. Мова інформаційних передач

У системі Національної радіокомпанії України інформаційне ра-

шовлення ведеться, як правило, українською мовою.

Проте в тих регіонах, де компактно проживають національні мен-

Іи, воно здійснюється також мовою цих меншин. У 1994 р., наприк-

и річні обсяги мовлення мовами національних меншин становили:

Сриму кримсько-татарською - 234 год;

українською - 106 год;

вірменською - 52 год;

Закарпатті угорською - 32 год;

румунською - 104 год;

(деській обд. румунською - 32 год;

болгарською - 24 год;

гагаузькою - 24 год;

Іернівецькій обл. румунською - 230 год;

єврейською - 6 год;

Донецькій обл. грецькою - 27 год;

єврейською - 27 год;

Китомирській обл. польською - 6 год 20 хв.

В Україні гарантується вільний розвиток, використаная

захист російської, інших мов національних меншин -

шачено в Конституції України, У Криму, де

реважае російське населення, інформаційні передачі державної те-

?адіокомпанії "Крим" виходять в ефір, як правило, російською мо-

о. їх річний обсяг перевищує 2000 годин.

Мовлення на зарубіжну аудиторію ведеться українською, а також

глійською, німецькою та румунською мовами.

Обов'язкова вимога: мова і стиль інформаційних радіопередач,

з відповідати загальновживаним етично-моральним нормам. Уживання

йливих і брутальних слів за існуючими законами не допускається.

118. Фінанс ове та матері адьно-технічнв забезпечення

інформаці^ндї служби

Усі витрати, пов"язані з організацією, постачанням та утриман-

ії інформаційної служби, здебільшого бере на себе держава.

24

У системі Держтелерадіо України витрати на інформаційну службу

передбачаються і закладаються у квартальні та річні виробничо-фі-

нансові плани. У них заздалегідь визначаються різноманітні видатки

'на необхідне фінансове та матеріально-технічне забезпечення інфор-

маційної служби.

Так, Національна радіокомпанія України передбачав річним планом

і бюджетом такі видатки:

на оплату інформації від інформаційних.агентств;

на виплату зарплати працівникам інформаційної служби;

на виплату гонорару;

на оплату за користування проводовими каналами зв"язку з облас-

тями;

на оплату технічних засобів зв"язку;

на оплату послуг інформаційно-комп"міерних мереж і телефонного

зв"язку;

на оплату витрат, пов"язаних з технічним обслуговуванням, під-

готовкою та видачею в ефір передач. Ця стаття, до речі, "з"їдав ле-

вову частку асигнувань для інформаційної служби.

Наведений перелік, звичайно, неповний, оскільки до нього не

ввійшли витрати на утримання відомчих служб та організацій, шо бе-

руть участь у забезпеченні інформаційного мовлення.

Важливим джерелом фінансування інформаційної служби е також

кошти, які вона одержує від виробництва і трансляції реклами.

Для безперебійної.роботи інформаційна служба потребує не лише

грошових асигнувань, а й певної кількості матеріалів, зокрема папе-

ру та канцелярського приладдя, їх постачання для інформаційної

служби теж передбачено річним планом. Наприклад, інформаційна служ-

ба Українського радіо щороку одержує близько 6 т паперу, понад

1000 кулькових ручок і 600 олівців, близько 600 стрічок для друкар-

ських машинок, 55200 аркушів копіювального паперу, 900 блокнотів,

340 папок, 240 книг обліку, чимало календарів, гумок, пляшечок чор-

нила та клею, скріпок і т.ін.

Фінансове та матеріально-технічне забезпечення інформаційного

мовлення з обласних центрів здійснюється за рахунок відповідних

фондів облтелерадіокомпаній.

Міські редакції радіомовлення створюються за наказами обласних

телерадіокомпаній і вважаються структурними підрозділами цих компа-

ній. Через те значну частину витрат на утримання міських редакцій

теж беруть на себе компанії, то їх створили.

25

Фінансування та матеріально-технічне забезпечення у невеликих

містах і райцентрах здійснюється за рахунок дотацій з місцевого

бюджету, спонсорських внесків, коштів, що надходять від оголошень,

реклами і поздоровлень. Необхідні видатки на утримання штатних пра-

цівників радіо тут часто закладають у бюджет редакцій місцевих га-

зет, які оплачують їм зарплату, друкують мікрофонні матеріали, пок-

ривають витрати на відрядження та канцелярське приладдя, на ліку-

вання, надання матеріальної допомоги, придбання путівок до будинків

відпочинку або санаторіїв, преміювання тощо.

За рахунок місцевих органів ав"язку здійснюється також ремонт

та обладнання радіоредакцій. Технічні засоби мовлення /проводові

канали, студії, звукозаписуюча апаратура, плівки, елементи живлення

тощо/ надаються міським і районним редакціям безплатно і забезпе-

чуються місцевими органами зв"язку. Вони ж оплачують і роботу дик-

торів, що залучаються до ведення передач.

На заводах, фабриках, будовах, в установах інформаційне мовлен-

ня здійснюється за рахунок підприємств і комітетів профспілок. Во-и

ни ж забезпечують редакції приміщенням, необхідною апаратурою /мік-

рофони, магнітофони, підсилювачі тощо/, а також меблями, інвента-

рем, магнітофонною стрічкою, канцелярським приладдям.

У колгоспах і радгоспах інформаційне мовлення утримується аа

рахунок фондів колективних господарств, призначених для поліпшення

культурно-побутових умов селян. •

Приватні радіомовні організації фінансують інформаційну службу

за рахунок власних коштів.

Перевірте себе

І. Як ви можете визначити головне завдання інформаційної служ-

би радіо?

2. Досить часто діяльність інформаційної служби порівнюють а

барометром, показання якого спонукають слухачів до роздумів, або а

дзеркалом, вдивляючись у яке, суспільство краще пізнає себе. Яке а

цих порівнянь ви вважаєте точнішим?

3. У чому полягав інформаційна політика української держави і

як інформаційна служба державного радіомовлення забезпечує її реа-

лізацію? .

4. Стояти на сторожі інтересів суспільства, захищати суверену

26

незалежну державу - це професійний чи громадянський обов"язок

інформаційної служби?

5. Що являє собою сучасна структура інформаційно: служби?

6. Які редакції становлять основу національної системи інформа-

ційного мовлення і чому?

7. За яким принципом створені та розміщені по території Украї-

ни редакції інформації державного радіомовлення?

8. Як розподілені обов'язки між інформаційними редакціями цент-

рального та місцевого радіомовлення?

9. Які обсяги інформаційного мовлення з Києва на внутрішню та

зарубіжну аудиторію?

10. Обсяги інформаційного мовлення місцевих редакцій?

11. Усі інформаційні передачі Національної радіокомпанії Украї-

ни доводяться до слухачів двома шляхами. Назвіть їх.

12. Розкажіть про мережу передавальних станцій, які використо-

вується для прямоефірного поширення інформаційних передач?

ІЗ. Коротко охарактеризуйте систему Поширення інформаційних пе-

редач засобами проводового звукового мовлення.

Розділ 2. КЕРІВНИЦТВО ТА УПРАВЛІННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЮ СЛУЖБОЮ

2.1г Співв^іднощення понятть "керівництва" та^ "управління"

\

У популярній літературі поняття "керівництво" та "управління"

досить часто вживають як синоніми, Вони й справді мають чимало

спільного - означають спрямування чиєїсь роботи або діяльності;

вплив на розвиток подій; право бути на чолі, давати вказівки, роз-

порядження та ін.* Проте повністю ототожнювати їх не варто. Керів-

ництво, як наголошує ряд дослідників, за ієрархією вище від управ-

о

ління, наділене більшою владою відносно останнього.

У нашому підручнику під керівництвом ми розуміємо дії, що спря-

мовують діяльність інформаційної служби, забезпечують її функціону-

вання в інтересах суспільства. Управління ж - це адміністративно-

* Див.: Словник української мови: В II т. - К., 1974. - Т, 4. -

С. 144; Т. 10. - С. 469.

2 Див.: Мангутов И.С., Уманський Л.И. Организатор й организа-

торская деяїельность. - Л., 1975. - С. 102.

27

розпорядча діяльність, спрямована на організаціє, планування, коор-

динації) дій підрозділів та окремих працівників інформаційної служ-

би.

Принципова різниця цих термінів простежується при зіставленні

иінечних цілей керівництва та управління. Мета керівництва - визна-

чити основні цілі, поставити загальні завдання, накреслити програму

їх здійснення; мета управління - організувати досягнення накресле-

них цілей, виконання поставлених завдань, вказати конкретні шляхи

та способи їх реалізації.

Тим часом у практиці радіомовлення термін "керівництво" має ще

одне значення - склад керівних осіб, які здійснюють керівництво та

управління водночас. Залежно від рівня своїх адміністративно-право-

вих повноважень керівники різних рівнів істотно впливають на під-

леглих їм працівників, на весь трудовий колектив інформаційної служ-

би, а через нього - на характер і результати діяльності всього ра-

діомовлення. Умілий керівник не дише чітко формулює завдання, а й

підказує шляхи його здійснення, здатний передбачити труднощі й за-

побігти невдачі, знайти найкраще рішення у кожній конкретній ситуа-

ції.

Тому незважаючи на відмінності обидва поняття слід розглядати

в єдності як складові елементи одного процесу - управлінського.

§,%_. Спрямування дія.яьнрст| уиІЬоимаційної сдужби

У спрямуванні діяльності інформаційної служби важлива роль на-

лежить Державному комітету телебачення і радіомовлення України

/Держтелерадіо України/, який е уповноваженим органом управління

державним телебаченням і радіомовленням України. Він забезпечує

реалізацію інформаційної політики держави, визначеною Верховною Ра-

дою України, Президентом України та контрольованою Національною ра-

дою України з питань телебачення і радіомовлення.

Реалізацію інформаційної політики Держтелерадіо України здійс-

нює як через колегію, рішення якої проводяться в життя наказами Ко-

мітету, так і через інші настановчі документи та органи галузевого

управління - кадрів, організації праці та зарплати, планово-фінан-

сове, виробничо-технічне та ін.

Проте безпосередню відповідальність за зміст, обсяг і порядок

поширення інформаційних передач покладено на Національну радіоком-

26

панію України /Радіокомпанію/, яка в загальнодержавною організаціє!),

то здійснює радіомовлення на всю територію України та за її межі.

Одним з головних завдань Радіокомпанії, як і всіх державних радіо-

мовних організацій, е "оперативне інформування радіослухачів про

суспільно-політичні та інші події в Україні та за кордоном, розпов-

сюдження офіційних повідомлень, роз'яснення рішень органів законо-

давчої, виконавчої та судової влади"*.

Радіокомпанія керується у своїй діяльності Конституцією і зако-

нами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпо-

рядженнями Президента України, постановами й розпорядженнями Кабі-

Ноту Міністрів України, наказами, інструкціями, положеннями і роз-

порядженнями Держтелерадіо. '

Управління Національною радіокомпанією очолює президент, який

спрямовує діяльність інформаційної служби за допомогою наказів,

інструкцій, розпоряджень та інших локальних Нормативних актів. У

межах своїх повноважень президент має право створювати й ліквідову-

вати структурні підрозділи інформаційної служби, затверджувати шта-

ти, встановлювати чисельність і заробітну плату працівників інфор-

маційної служби, приймати їх на роботу»

Подібним чином у межах своїх повноважень здійснюють управління

інформаційною службою також президенти обласних і регіональних ра-

діокомпаній. ,

Чималу роль у спрямуванні діяльності інформаційної служби ві-

діграють також програмно-адміністративні ради, створені в усіх ти-

пах радіокомпаній з числа керівників служб цих радіокомпаній. Такі

ради е консультативно-дорадчими органами керівників компаній і до-

помогають їм в організації радіомовлення для населення України та

зарубіжної аудиторії.

Функції державного управління інформаційним радіомовленням пе- ц

редбачають:

прогнозування - наукове передбачення змін у розвитку інформа-

ційного радіомовлення, що базується на результатах соціологічного

вивчення інтересів і запитів аудиторії та узгоджується з провідними

тенденціями розвитку цього виду мовлення в практиці світового радіо-

мовлення;

планування - визначення основних напрямів та обсягів інформа-

* Про внесення змін та доповнень до Закону України "Про телеба-

чення і радіомовлення" // Голос України. - 1966. - 22 лют.

29

ційного радіомовлення, його цілей, конкретних кількісних та якіс-

них показників; матеріального, фінансового та кадрового забезпечен-

ня;

організацію - створення, удосконалення структури творчих під-

розділів інформаційної служби; визначення їхніх функцій, прав та

обов'язків, порядку взаємозв'язків, штатів; виділення технічних

засобів і коштів, добору та розстановки кадрів;

регулювання - визначення режиму діяльності інформаційної служ-

би, видання розпоряджень щодо діяльності творчих працівників і

підрозділів; узгодження та координацію діяльності інформаційної

служби з іншими видами мовлення;

об. лік - збирання, опрацювання, аналіз і систематизація відомос-

тей про творчо-виробничу діяльність окремих творчих працівників і

підрозділів інформаційної служби;

контроль - виявлення й усунення можливих відхилень у діяльнос-

ті інформаційної служби від заданого режиму чи напряму, коригування

раніше схвалених чи поставлених завдань.