6.2.Специфіка інформації в радіомовному каналі

Із технічної точки зору канал - це смуга частот, в межах якої

здійснюється за допомогою технічних засобів передача будь-якої

інформації на відстань. У практиці радіомовлення для її передачі

найчастіше використовують частоти від 100 кГц до 100 мТц, що від-

повідає довжинам хвиль від 300 до 3000 м.

Розрізняють довгі, середні, короткі та ультракороткі хвилі.

Дзвгі хвилі /800 »• 3000 м/ здатні поширюватися на порівняно

значні відстані. Але для їх утворення і поширення на велику від-

стань необхідні радіостанції великої потужності. Через те в нашій

країні економічно вигідним вважається використовувати довгі хвилі

для регіонального мовлення, яке часто збігається з потребою покри-

ти радіосигналом ту чи іншу область.

Середні хвилі /200 - 300 м/ за аналогічної потужності радіо-

станції поширюються на значно більші відстані. Ці хвилі теж широ-

ко використовуються як для внутрішнього мовлення, так і для мов-

лення на сусідні країни. На цих хвилях працює зараз більшість ра-

діостанцій світу.

Короткі хвилі /10 - ЗО м/ здатні утворювати навіть радіостан-

105

ції малої потужності. Проте їхній радіосигнал иоже бути прийнятий

на дуже великій відстані. Короткі хвилі, як правило, використо-

вуються для мовлення на зарубіжні країни.

Останнім часом дедалі більшого поширення набувають передачі на

ультракоротких хвилях - у метровому діапазоні. Повідомлення радіо-

станції, яка працює на ультракоротких хвилях, поширюються на відс-

тань до 200 км, мають високу якість звуку через зменшення елект-

ричних перешкод. Такі радіостанції через те вигідно встановлювати

у великих містах або регіонах, де на невеликій території скупчи-

лася велика кількість населення.

Значного поширення у нашій країні набуло проводове мовлення.

Здійснюється воно іа радіовузлів, які підсилюють радіосигнал і по

проводах доводять його до динаміків.

Проте в теорії журналістики термін "канал радіомовлення" розг-

лядається дещо ширше, ніж просто як діапазон частот або сукупність

технічних засобів. Тут він означав ще й спосіб інформування або

оригінальний шлях поширення інформації серед численно!, анонімно

розосередженої і різнорідної аудиторії радіослухачів. Починається

цей шлях у радіоредакціях, які професійно займаються збиранням,

переробкою та оформленням інформації у вигляді радіоповідомлень.

За допомогою технічних засобів -радіопередавачів і радіоприйма-

чів - радіоповідомлення доходить до радіослухачів. Графічно весь

шлях інформації можна зобразити так:

Для відображення інформації в радіомовленні застосовується

людська мова, різноманітні шуми та музика. Перелічену тріаду прий-

нято називати виражальними засобами радіожушалістики.

Людська мова - це живі слова, що звучать. А слово, як відомо,

в "сигналом усіх сигналів". Живі слова відображають інформацію

повніше, ніж слова друковані, оскільки несуть у собі, за спостере-

женнями дослідників, до 40? додаткової інформації. Тому в усній

мові те, дк, людина говорить, часто перетворюється на те, зо вона

говорить.

За допомогою шумів відтворюється звукова картина будь-якого

фрагмента дійсності. Так, у репортажі з морського пляжу можна по-

106

чути голоси і сміх людей, що купаються, плескіт хвиль, крики чайок

і над усім цим - стрекіт моторного човна, що мчить понад берегом.

А в репортажі з мітингу за допомогою шумів можна передати гніт

натовпу, вигуки схвалення чи осуду, загальний емоційний став. Шуми

збуджують уяву людей і водночас документують зображуване.

Музика - самостійний вид мовлення. Проте в інформаційних пере-

дачах вона часто виступав лише як виражальний засіб у специфічних

зв"язках зі словами та шумами. Музика доповнює розповідь журналіс-

та - створює настрій, посилює або поглиблює думку, робить зміст

емоційнішим і виразнішим.

Для поєднання мови,шумі в і музики застосовується монтаж - тех-

нічний прийом поєднання всіх виражальних засобів в єдине ціле .

Об"еднувальним началом у цьому випадку виступав творчий задум жур-

наліста. Звичайно, зовсім не обов'язково, щоб у кожній передачі

був наявний увесь арсенал виражальних засобів. Вони можуть варію-

ватися залежно від задуму і потреби, подаватися в різних комбіна-

ціях, наприклад слово і «уми, слово і музика, шуми і музика тощо.

У радіомовному каналі інформація набував деяких специфічних

рис, обумовлених специфікою самого каналу:

по-перше, тут вона носить лише акустичний характер на відміну

від преси /лише оптичний/ і телебачення /оптичний і акустичний/;

по-друге, вона несе.у собі більшу кількість відомостей, Ніж ' :

те ж саме повідомлення у пресі. Ця додаткова інформація передасться

слухачам за допомогою шумів, музики, інтонації, наголосу, аміни

інтенсивності голосу* його висоти, тембру тощо;

по-третє, вона, як, правило, носить оперативніший характер,

оскільки своєю здатністю передавати Інформацію негайно і на вели-

чезні, безмежні відстані, радіо перевершує всі засоби масової інфор-

мації. .'•'•'•••'.'

Важливо й те і що канал передачі зумовлює ряд особливостей прий-

мання інформації від радіо. Перелік цих особливостей можна звести

до такого:

Варто додати, що на практиці, крім уже згадуваного, термін

"монтаж" має ще одне значення. Доволі часто він уживається для озна-

чення процесу опрацювання звукозаписів, зафіксованих на магнітній

стрічці, вилучення із них зайвих слів і звуків, невдалих фраз і

формулювань, скорочення обсягу їх звучання тощо.

107

І. Приймається лише на слух і лише в момент передачі, оскіль-

ки слухач не мав можливості зупинити радіомовний процес і повер-

нутися до того, чого він не встиг почути, не зрозумів або не ро-

зібрав.

2. Увага може бути зосередженою і розсіяною, е можливість ру-

хатись під час передачі або займатись якоюсь іншою справою.

3. Час прийому завжди зумовлений чітко фіксованим графіком

передач.

4. З появою транзисторів стале можливим приймати інформацію в

будь-якому місці - вдома, на прогулянці, в автомобілі, туристсь-

кому поході.

5. може бути прийнятою водночас з ходом самої події /прямий

ефірний репортаж/ або у зручний для слухачів час /у записі на плів-

ку/.

Одержувана а радіоканалу інформація впливав на слухачів у

двох сферах - логічній та емоційній. У логічній сфері вона дозво-

ляв, слухачам шляхом зіставлення та осягнення одержаних відомостей

робити належні висновки, спонукує їх до певних дій або допомогав

зайняти певну позицію. В емоційній - викликав певні почуття, по-

роджує переживання. Досягається цей вплив за допомогою змісту пе-

реданого повідомлення, різних прийомів і виразних засобів радіо-

мовлення, які створюють у слухача той чи інший емоційний стан.

Головною при цьому став не логічна, а емоційна сфера. Вона надалі

й визначав реакцію слухачів, їхні дії або ставлення до почутого.

Носієм інформації в радіомовному каналі виступав радіоповідом-

лення, до розгляду якого ми тепер й переходимо.

6.3. Радіоповідомлення як носій інформації

Слово "повідомлення" стало сьогодні настільки звичним, що на-

віть у композиті радіоповідомлення! воно сприймається не як термін,

а як щось саме собою зрозуміле. Певною мірою причиною того е дек-

сико-семантичне багатство мови. У "Словнику української мови" .ми

знаходимо такі значення цього слова; І. Дія за знач, повідомити,

повідомляти і повідомлятися. 2. Те, що доводиться до чийого-небудь

відома, сповіщається комусь; письмова чи усна інформація.3. Папір,

документ, у якому про щось повідомляється, сповіщається .

Див.: Словник української мови: В II ?.- Т. б, - С. 669.

108

Усі основні значення цього слова певною мірою можуть стосува-

тись і радіоповідомлення як журналістського терміна. Він теж до-

волі багатозначний і вживається в одному випадку для позначенкя

дії, в другому - для позначення змісту, в третьому - для позначен-

ня форми втілення змісту.

Проте радіоповідомлення не варто розглядати як комбінацію всіх

перелічених значень, що нібито передають різні особливості одного

Й того самого поняття. Суть цього поняття в радіожурналістиці

якраз і полягав не в поєднанні часткових значень, а в їх інтегра-

ції /взаємопроникненні/, коли те, що повідомляється, в і дія, і

форма, і зміст.

Радіоповідомлення - це відібрана, впорядкована і втілена в

певну форму інформація, що спеціально розрахована для сприймання

на слух. Сказане означав, що повідомлення становить нерозривну

єдність певної кількості інформації і форми, в яку її втілено, де

під інформацією слід розуміти певні відомості, а під формою, як і

прийнято в журналістиці» - конкретний, принагідний випадку тип

журналістського повідомлення, тобто жанр.

Саме в такій єдності основних значень слова "повідомлення", у

нерозривній єдності форми і змісту повідомлення став тим журналіст-

ським твором, який уводиться в радіомовний канал, бере участь в

управлінні свідомістю людей, в орієнтації аудиторії.

Природно, радіоповідомлення виникли не на порожньому місці.

У процесі історичного розвитку частину типів журналістських пові-

домлень радіомовлення запозичило у преси та літератури, пристосу-

вавши їх до своїх потреб, а частину створило саме, збагативши їх

акустичними елементами. В обох випадках, проте, рушійною силою

формотворення виступала громадська потреба сповіщати і бути спові-

щеними. Власне, тут ми спостерігаємо частковий випадок втілення

загальнофілософського положення про відповідність форми і змісту.

Різний зміст "замовляв" собі Й принагідне вбрання - форму виражен-

ня.

За своєю суттю радіоповідомлення в акустичним відображенням

дійності, в основі якого лежить слово, що звучить в усіх його проя-

вах /читання тексту, усна творчість, декламація, імпровізація тощо/

та використання інших акустичних компонентів, що документально пе-

редають /прямо або шляхом відтворення з магнітофонної стрічки/ зву-

кові картини дійсності, музику, шуми, звукові ефекти та ін. Згада-

ні компоненти окреслюють характеристику радіоповідомлення в найза-

109

гальнгших рисах, тобто як родове поняття, що об"еднув всі типи

журналістських повідомлень, усі радіожанри. Через те радіоповідом-

лення можна порівняти з виноградним гребенем, який об"еднуе всі

ягоди в гроно, або з могутнім стовбуром інформаційного дерева,

гілками якого е жанри - новини, репортажі, інтерв"», виступи тощо.

Оскільки це так, то і визначення кожного жанру ми надалі починати-

мемо зі слова "повідомлення", яке в для нього родовим.

Спроби класифікувати радіоповідомлення здійснюють давно. Тому

майже кожна країна з розвиненим радіомовленням мав свою відміну

від інших класифікацій. Строкатість ця виникла у зв"язку з існу-

ванням різних точок зору на те, який аспект можна взяти як крите-

рій поділу.

Не існує такого критеріїв і в країнах колишнього СРСР. Класи-

фікації, Ідо розроблені на радіомовних студіях, здійснені на осно-

ві багатьох критеріїв і, як правило, носять прикладний характер.

Вони створені для конкретних цілей - планування, забезпечення ста-

тистичної звітності або для систематизації архівних даних.

У навчальній літературі в основу класифікації кладеться зде-

більшого формальний аспект - жанрова прикмета повідомлення. Відпо-

відно виділяються три типи повідомлень - інформаційні, аналітичні

та документально-художні. Завданням даного підручника в детальний

опис групи інформаційних жанрів, до розгляду яких ми перейдемо в

наступних розділах.

Підготовка радіоповідомлень - одна а найважливіших операцій

у процесі інформаційної діяльності журналіста. Автор мав дотриму-

ватися ряду умов, виконання яких забеапечув ефективну передачу

інформації.

Що це за умови? Які вони?

Уже згадуваний нами професор Прохоров 8.П., автор численних

публікацій про журналістську інформацію, виділяв, як мінімум, три

в них.

Перша умова - повідомлення мав містити оригінальні, небанальні

відомості. Найпростіший прояв небанадьності - новизна інформації,

наявність у повідомленнях нових знань, ідей, цінностей, яких ще

не знає слухач. Небанальною в і та інформація, що покликана відно-

вити в пам"яті відомості, факти, ідеї, що "відійшли" на периферію

свідомості, й та інформація, яка аналізує відоме, допомогае актив-

но використовувати раніше одержані відомості для кращого осягнення

проблем, дав відповіді на нові запитання.

ПО

Друга умова - повідомлення мав бути доступним і легко декоду-

ватися. Воно не повинне викликати утруднень при сприйманні. Пору-

шення цівї умови веде не просто до нерозуміння повідомлення:, а й

до серйозніших втрат. Не одразу осягнуте висловлювання змушуз слу-

хачів затримуватись на ньому, щоб зрозуміти його зміст. При цьому

з поля уваги може випасти наступний розділ тексту. А відтак втра-

чається нитка викладу, зростають утруднення в розумінні тексту,

виникає роздратування, негативне ставлення до джерела інформації..

Третя умова - повідомлення має містити" цінні, значні відомос-

ті, вони мають відповідати потребам та інтересам аудиторії. Рушій-

ним стимулом у звертанні аудиторії до інформації в її суб"вктивні

інтереси. В силу цього знання інтересів аудиторії і вміння зробити

об"вктивно необхідну інформацію суб"ективно важливою становить

істотну умову ефективності. Інакше мета журналіста не реалізується»

потенційна інформація не переходить у реальну і не справляв заду-

маного впливу.

Професор Прохоров вважав, що недотримання навіть однієї із

описаних умов позбавляв повідомлення інформативності .

Істотне значення для підготовки радіоповідомлення мав правило

шести запитань, що за багато років виробилось у практиці світової

журналістики. Згідно з цим правилом, аби повідомлення повністю за-

довольняло інтерес слухачів, воно має відповідати на запитання:

що? Й2? кшщ? уго? чому? і як? Західні журналісти позначають

це правило короткою формулою "5У/ + І Н". Це тому, що в англійсь-

кій мові 5 запитань починаються а літери "У" -укя'і' /що/,

у/Ивле /де/, */Ьек /коли/, у/Ну /чому/, \«И»о /хто/ і лише одне

із "Н" /як/.

Відповідь на запитання що? в найпершою метою будь-якого пові-

домлення - "до сталось?" або "що станеться?", із. інформує про го-

ловний зміст повідомлення /предмет, явище, подію/, про особливі

факти, які допомогаьть слухачеві вирішити, чи варто слухати це

повідомлення далі.

Точна вказівка місця події - де, в якому місці це сталося? -

так само в важливою, оскільки будь-яка подія завжди мав докумен-

тально точну адресу.

Див.: Бведение в теории журналистики: Учеб. пособие // Про-

хоров Е., І^ревич С. й др. - С. 19-20.

III

Клемемт часу - коли, в який саме час це трапилось? - теж мав

важливе значення, оскільки слухачі хочуть дістати з ефіру найсві-

жішу інформацію.

Про причину або мету події завжди інформує відповідь на запи-

тання чому?

Відповідь на запитання хто? означав причетність до події пев-

них осіб.

1, нарешті, відповідь на запитання як? вказує на спосіб дії

стан чи обставини події.

Відповіді -на всі ці запитання дають повну характеристику основ-

них особливостей зображуваних подій, явищ і процесів, а відтак

цілком задовольняють інтерес слухачів до зображуваного об"екта.

Повідомлення у цьому випадку вважається повним.

Якщо ж повідомлення містить відповіді менш як на три запитан-

ня, воно вважається незавершеним. Найчастіше редактори включають

такі повідомлення лише до складу хронікальних добірок.

6.4. Види інформації

Усе, що відбувається у світі, у будь-якій галузі життя - в по-

літиці, економіці, науці, мистецтві, спорті, в галузі техніки, мо-

ралі, релігії, права, міжнародних відносин тощо - цікавить радіо-

слухачів. Для задоволення цього інтересу радіомовлення використо-

вує різні пласти інформації. Поділ такої інформації на види здійс-

нюється, як правило, не за одним, а кількома критеріями. Застосу-

вання неоднакових критеріїв дозволяв поглянути на інформацію під

різними кутами зору, скласти повніше уявлення про характер і зміст

інформації, що використовується в радіомовленні. Такий підхід ціл-

ком прийнятний і для навчальних цілей.

Найчастіше інформація поділяється аа тематикою. Залежно від

цього розрізняють політичну, економічну, наукову, культурну, пра-

вову, соціологічну, статистичну, спортивну, військову, торговель-

ну... Такий подія, до речі, найбільше відповідав організаційній

структурі радіомовлення, у складі якого існують спеціальні творчі

підрозділи для підготовки згаданих видів інформації. Розглянемо ті

з них, які найчастіше використовуються в діяльності інформаційні,!.

служби і, отже, є основними.

Політична інформація. Відображав події, факти і процеси із сфе-

112

ри політичного життя суспільства. Це передусім відомості: про цілі

й завдання, які переслідує держава або правлячі партії та особи,

а також відомості про діяльність державних органів, різних полі-

тичних організацій, спрямовану на досягнення визначених цілей. По-

літична інформація відображає відносини між класами г'а націями

всередині країни /внутрішньополітична інформація/ і на міждержав-

ній арені /зовнішньополітична інформація/. '

Політична інформація - один а найважливіших важелів державно-

го управління, за допомогою якого держава^управляє суспільством.

Економі'«а інформація. Відображає відносини людей у процесі

матеріального виробництва. Включав відомості про господарську дія-

льність, стан економіки, про державне регулювання економічних про-

цесів. Сюди ж належать відомості про фінансову політику держави,

діяльність банків, бірж, фгнансово-промислових груп і об'єднань,

про нагромадження, розподіл і використання грошових ресурсів. Така

інформація підносить економічну грамотність слухачів, допомогае їм

краще орієнтуватися в економічній політиці держави, розвиває іні-

ціативу та господарську кмітливість.

Науко в_а і І Іформаці я. Несе нові відомості, що поповнюють систему

знань про природу і суспільство. Повідомляв про результати науко-

вих досліджень, відкриття, винаходи, оригінальні неукові розробки

й теорії, цікаві експерименти та гіпотези. Люди з цікавістю сприй-

мають відомості про участь учених у розвитку продуктивних сил,

розробці економічних програм, удосконаленні суспільних відносин

у створенні принципово нових видів техніки й технології, у підви-

щенні продуктивності праці, освоєнні надр землі, океану, космосу,

охорони навколишнього середовища тощо. -

Культурна інформація. Відображає досягнення суспільства у га-

лузі мистецтва та освіти. За допомогою цього виду інформації радіо

інформує слухачів про діяльність установ культури, творчих спілок,

і організацій, розповідав про нові виставки, конкурси, огляди, вис-

тави тощо. Культурна інформація - це також відомості про кращі

мистецькі твори - книги, кінофільми, спектаклі, малярські полотна,

музичні концерти, архітектурні споруди та ін. До обсягу поняття

"культурна інформація" часто зараховують також відомості про роботу

вузів і шкіл, виховання молоді та дітей, удосконалення системи

освіти та різних форм навчання.

Правова інформація. Відображав норми, відносини й поведінку

людей у суспільстві, які держава встановила законодавче. За процв-

"І5 - 6-Ї064 П3

семи прийняття важливих законів ми іноді отежимо по радіо, яке ве-

де прямоефірні трансляції з Сесійного залу Верховної Ради України.

Такі передачі дозволяють нам діставати нормативні вгдомос'' із

"перших рук". Але правова інформація - це не лише кодекси законів

і правил поведінки, які не можна порушувати. Це також і супутні їм

відомості, наприклад, про характер злочину, методику його розкрит-

тя, діяльність і рішення судової влади, будні міліції, порушення

громадського порядку і т.ін. Така інформація, до речі, особливо

широко використовується журналі станки при підготовці повідомлень.

Соціологічна інформація. Відображав ставлення окремих громадян

і соціальних груп до суспільних подій та явищ, процесів, фактів.

Головним джерелом такої інформації е відомості, в яких відображено

результати соціологічних опитувань, спостережень та інших соціоло-

гічних досліджень.

Статистична ігн$ормація. Дає кількісну характеристику подій та

явищ, які відбуваються в економічній, політичній, соціальній) куль-

турній та інших сферах життя. Статистичну інформацію журналісти,

як правило, черпають із зведень, які державна статистична служба

публікує систематично і відкрито.

Релігійна інформація. Відображає уявлення людей про оточуюче

середовище і вигадані непідвладні їм сили. У більшості релігій ці

надприродні сили набувають форму бога, духа, творця» а також злих

сил, що протистоять їм. Звідси потреба релігійних культів, щоб за-

добрити їх.

Основний масив релігійної інформації прагне тлумачити релігію

як комунікативний процес - зв"язок віручого з Богом. При цьому ви-

користовується первісне значення слова "релігія", яке в перекладі

з латини означає "зв"язок". Молитва віруючих з цієї точки зору в

своєрідними повідомленнями, які вони посилають богу. Одержавши їх,

бог переробляє закладену в них інформацію, і посилав у відповідь

свов рішення - милість чи покарання. Сама інформація згідно з таки-

ми .уявленнями носить божественне походження. .

У наші дні інформаційна служба передав значну кількість інфор-

мації, що відображав споконвічну віру людей у Бога.

***

Поглянемо тепер на інформацію ще під одним кутом зору, поклав-

114

ши в основу її класифікації форму подання /презентації/. За цим

критерієм мо:шв виділити два види інформант І - теюггову_т.

Текстова інформація - це ті відомості, які подаються для зачи-

тування перед мікрофоном у друкованому вигляді. Така інформація

становить основу випусків новин і більшості актуальних передач.

У вигляді тексту для дикторського читання готується також чимало

публіцистичних і художніх передач.

Усі тексти для читання перед мікрофоном друкуються на білому

папері на одному боці аркуша через два інтервали. Скорочені, рід-

ковживані назви у тексті розшифровуються. На рідковживаних словах

ставляться наголоси. Не допускається перенесення закінчення слів

на наступний рядок і закінчення речень на наступну сторінку. На

сторінці можна робити 2-3 рукописні правки /неодмінно розбірливо/.

Якщо ж у процесі редагування рукописних правок стало більше, сто-

рінка передруковується.

У випусках новин, розрахованих для читання ка два голоси, кож-

не повідомлення друкується на окремій сторінці. У тих випадках, ко-

ли диктору для читання дається текст прямо з газети, на полях га-

зетної полоси розшифровуються назви, іноземні слова пишуться в

українській транскрипції, статистичні таблиці викладаються у зруч-

ній для читання формі.

Включення у випуски телетайпних стрічок або комп"ютерних маши-

нограм з великою кількістю правок допускається лише тоді, коли ма-

теріал передається терміново, вперше. Для повторного зачитування

він передруковувться.

Звукова інформація - це відомості, які слухачі дістають безпо-

середньо з місця події або ж у записі на магнітофонну стрічку. Таку

інформацію готують практично всі творчі підрозділи радіомовлення,'

оскільки вона ефективніше впливав на слухачів, підносить оператив- ,

ність, дозволяв розповідати про події одночасно з процесом їх роз-

витку або одразу ж після запису їхньої звукової картини на плівку.«

Яскравим прикладом звукової інформації в прямі ефірні репорта-

жі, трансляції з мітингів, зборів, засідань, концертних і театрдан>'-Г~

них залів. Це можуть бути також і передачі, що створюються за учас-

тю слухачів, - прямі ефірні інтерв"ю, дискусії, радіопереклики,

розповіді очевидців подій, телефонні розмови зі слухачами. За допо-

могою такої інформації радіо створює ефект присутності, причетнос-

ті, наближеності до зображуваних подій, допомогає людям краще

орієнтуватися у світі швидкоплинних змін.

15* 115

Редакції, якг включають до своїх передач і програм звукову

інформацію, обов"язково мають пояснити випусковим редакторам і

дикторам, коли вона має звучати в ефірі. Якщо передача йде прямо в

вфгр, редакція подає підводку до неї, надруковану на окремому арку-

ші, вказує тривалість її звучання. Якщо ж передача йде зі студії і

до неї включено магнітофонні записи, в мікрофонному матеріалі для

диктора, а також у копії для оператора вказується номер магнітофон-

ного запису. Чітко вказується також, після яких сліп диктора мав

включатися магнітофонний запис і після яких слів, записаних на

стрічку, диктор знову починав читати зі студії. Як правило, про

початок магнітофонного запису сигналізує слово "магнітофон". яке

друкується після підводки посередині сторінки і підкреслюється жири

ною рискою. Аналогічно фіксуються і підкреслюються слова "кінець

плівки" або "кінець магнітофонного запису", які сигналізують пре

кінець магнітофільму.

•Кожний звукозапис, що використовується у передачах, повинен •

бути прохронометрований і мати відповідну позначку про тривалість

звучання.

***

Не позбавленою навчальної цінності 0 і класифікація за способом

підготовки. За цим критерієм вона ділиться на заплановану, неперед-

бачену і сп еці ал ьну.

Зап.-данована інформація. Відображає події, явища і процеси, які

можна передбачити заздалегідь і завчасно підготуватись до їх вис-

вітлення. Справді, календарні свята, відкриття сесій Верховної Ради

Укрсїни, дні проведення виборів, пуск нових підприємств, дати між-

народних конференцій, сесій Генеральної Асамблеї ОСИ, засідання

міжнародних комітетів, нарад, зустрічей на різних рівнях стають ві-

домими журналістам задовго до їх початку. Не тримаються у таємниці,

звичайно, й дні відкриття партійних з"їздів, проведення щорічних

наукових зборів Академії Наук України, вступних істипів у вузах, се-

зоннмх робіт нп селі, путини на морі, початку навігації на Дніпрі,

ІІ[Іем"бри у театрах, відкриття мистецьких фестивалів, виставок, кон-

цертів тощо. Добра обізнаність з наступними подіями дозволяє редак-

ціям заздалегідь підготуватись до їх висвітлення, діяти планомірно,

оперативно постачати слухачам точні, цікаві, важливі й корисні ві-

домості .

116

Непередбачена інформація - відображає події, явища й процеси,

передбачити які заздалегідь було важко або й просто неможливо.

Скажімо, хто міг передбачити, що запущений у квітні 1964 р. кос-

мічний корабель "Восход" повернеться на землю з мертвими космонав-

тами на борту? Або що 16 грудна 1989 р. Ніколве Чаушеску накаже

розстріляти мирну демонстрацію в Тімішоарг,-а згодом сам буде роз-

стріляний повсталим народом? Чи могли ми наперед знати, що 20 трав-

ня 1990 р. на квітучі сади України випаде сніг товщиною покриву

10-15 см? Що в Києві ЗО травня 1990 р. станеться трибальний зем-

летрус? Що 2 серпня 1990 р. станеться обвал на Київському поштам-

ті , під уламками якого загине II чоловік? Або чи могли ми передба-

чити аварію на Чорнобильській АЕС або московський путч /ДННС/ у

серпні 1991 р.?

Такі події відбуваються раптово, як сніг на голову. Збуджена

ними аудиторія вимагає від радіо інформації, хоче зрозуміти суть,

причини, масштаби, одержати оцінки, роз"яснення фахівців. 1 журна-

лісти - сзідомі свого громадського обов'язку - мають оперативно

висвітлювати неочікувані події, діставаїи відповіді на всі запи-

тання, які виникають у слухачів, постачати їм необхідні відомості.

Спеціальна інформація. Відображає важливі й цікаві для слуха-

чів відомості, для одержання яких редакція проводить дослідницький

пошук, журналістське розслідування, радіопереклик, громадський

огляд чи рейд, зустріч за "круглим столом" або й ще якісь спеціаль-

ні заходи. Іноді такі відомості носять пізнавальний чи й навіть

розважальний характер. Суть не міняється. За всіх випадків рушій-

ного силою виступав журналіст, який починав дію і надалі поводить

себе як дослідник середовища. До цього виду інформації зараховують-

ся різноманітні інтерв"ю, одержані з ініціативи журналіста. Сюди, ж

належать звіти про журналістські розслідування, повідомлення про

участь журналістів у наукових пошуках, експедиціях та експеримен-

тах. На основі спеціальної інформації готуються окрем- випуски,

наприклад у дні проведення виборів або під час жнив.

6.5. Інформантйний_ привід

Для того щоб важливі для слухачів відомості можна було включа-

ти до складу інформаційної передачі, треба мати підставу, певну

причину для їх розголошення в ефірі. У практиці теперішнього радіо-

мовлення цю причину прийнято називати інформаційним ПРИВОДОМ.

16 -6-1064 ІІ7

Так, якщо в редакційному доо"е зберігається біографія зарубіж-

ного політичного діяча, то інформаційним приводом для її викладу

може стати звістка про його наступний візит до нашої країни. По-

відомлення про зяяерівеннії випробування нового сорту пшениці дасть

вам підставу для того, щоб ви могли використати довідку про досяг-

нення українських селекціонерів, яка до того часу лежала без руху

в редакці йні й шухляді.

Надання певному селищу статусу міста е приводом для передачі

короткого огляду його розвитку, історичної чи географічної довідки

про нове місто.

Що являв собою інформаційний привід?

Як свідчать наведені приклади, інформаційним приводом здебіль-

шого виступають нові суспільне важливі події, факти, думки та ідеї,

які збуджують інтерес людей, викликають у них потребу глибше й шир-

ше ознайомитися з супутньою інформацією.

Як і коли з'являється інформаційний привід?

Діалектика народження нових фактів полягає в тому, що будь-який

факт, пера ніж стати об"ектом журналістської уваги, маз пройти у

своєму формуванні певний період саморозвитку - процес тривалого й

здебільшого непомітного для ока журналіста нагромадження кількіс-

них змін у навколишній дійсності. Коли ж ці зміни набувають певної

завершеності, відбувається стрибок - виникає нова якість.

При цьому факти набирають чітких обрисів: визначено строк ві-

зиту політичного діяча, одержано результати випробування нового

сорту пшениці, ухвалено постанову про надання селищу статусе міста,

відкрився конгрес, відбувся мітинг, зафіксовано нове відкриття,

закінчено проект, встановлено новий спортивний рекорд тощо. Нові

факти, отже, перш ніж стати об'єктом журналістської уваги, повинні

досягти певного ступеня доконаності й виявитись у відкритому сус-

пільному акті.

Саме цей акт найчастіше і свідчить про народження новин, відоб-

ражіз стрибок, дає інформаційний привід - право й щасливу можли-

вість довести новину до відома громадськості в найкращій якості.

Тому-то інформаційна служба й не розповідає про те, як проростає у

грунті насіння, зате в ефір линуть повідомлення, коли на полях

з"лвллмться перші сходи.

Відкритий прояв - то зачіпка для репортерів, показник певної

"стиглості" новини. 1 чим більше спостерігається таких зовнішніх

проявів, завершеностей, стрибків, коли те, що відбувається набирав

118

чіткої вимірюваної подоби і може бути назнано, зафіксовано, вимі-

ряло, еб"Є);тІ!втппрамо, тіш більше утворюється сприят'ііпіич ью.мг'мттв

для появи новини в ефірі, тим більше у репортера інформаційних

приводів для розповіді про неї й тим ціннішою та важливішою стає

новина.

Яким мав бути інформаційний привід?

Свого часу на сторінках професійної преси точилась з цього при-

воду дискусія. Усі її учасники порівняно легко і швидко доеягли

єдності в тому, що він має бути вагомим, суспільнозначущим. А от

щодо ступеня оперативності інформаційного приводу думки розійшлись.

Одні вважають, що він май бути найвищого мірою оперативний, що кож-

не повідомлення автор гає прив"язувати до події, яка щойно закін-

чилась або ще й триває. Інші застерігали, що в цьому випадку до

випуску не потраплять повідомлення, безпосередньо не пов"язані а

подіями дня, які ніби розтягнуті в часі і в яких важко зафіксувати

початок і кінець.

Справді, селекціонер вивів новий сорт пшениці, вчений зробив

відкриття, машинобудівний завод випусти, новий верстат. Коли все

це почалося, коли завершилося - сказати з певністю не можна. Корес-

пондент, дізнавшись про такий факт, природно, прагне передати його

до редакції. Чи варто йогу витрачати час на болісне придумування

оперативного приводу, якщо такого немає?

Розмірковуючи над цими запитаннями, учасники дискусії зрештою

досягли компромісу: повідомлення не втрачає своєї цінності й у

тому випадку, коли замість факту, що сповіщає про оперативну по-

дію, інформаційним приводом виступають просто нові відомості, які

не втратили своєї новизни чи актуальності для аудиторії. Інакше в

подібних випадках багато новин застаріє, з'являться надумані їкфйр-

маційні приводи або й узагалі цікаві відомості, не здобувши опера-

тивного приводу, залишаться у кореспондентських блокнотах.

Отже, інформаційний привід - це своєрідний стартотІЬ майдьнчик,

з якого новина запускається на орбіту громадської думки. Він, зро-

зуміло, має бути суспільне значущим і містити нову інформацію -

первісну для слухачів у найширшому значенні цього слова.

6.б. Принципи інформаційно їліяльиості

Принципи - це найзагальніші правила та вимоги, якими радіжур-

налісти керуються в процесі інформаційної діяльності. Створюються

16* 119

вони не довільно і не за один день, а протягом тривалого часу, з

урахуванням багатьох обставин суспільного розвитку. Разом зі змі-

ною суспільства, його економікою, ідеологією, мораллю, етикою змі-

нюються і принципи інформаційної діяльності.

Так, тривалий час одним з головних принципів журналістської

діяльності був принцип парті Якості І який зобов'язував радянських

журналістів підходити до відображення дійсності з позицій марк-

систсько-ленінської ідеології. Сучасна суспільна практика, діяль-

ність засобів масової інформації в умовах багатопартійності і плю-

ралізму змусили журналістів відмовитись від нього. Нежиттєвими

виявились й такі принципи, як науковості, цілеспрямованості * зв'яз-

ку з практикою комуністичного будівництва, історизму та деякі інші,

що перебували в повній залежності від принципу партійності.

Тепер в основі інформаційної діяльності радіожурналістів ле-

жать принципи, які виробились у процесі перебудови, за роки пере-

хідного періоду. Це - принципи достовірності, об'єктивності, своє-

часності, компетентності, доступності та плюралізму. Частину а них

закріплено законодавче і покладено в основу діяльності телерадіо-

організацій .

Для поглибленого аналізу і розгляду всі ці принципи в теорії

журналістики прийнято ділити на два види: змістові - ті, що сто-

суються змісту інформації та її спрямованості, і методичні - ті,

що визначають методику й форми інформаційної діяльності. Адже, за-

довольняючи потреби людей в інформації, журналіст завжди враховує

не лише те, що сказати, й те, як сказати - зміст і форма нерозрив-

ні. Одне без іншого не існує. Через те будь-яка недооцінка як зміс-

ту інформації, так і методів його оформлення завжди обертаються

проти автора, знижує дійовість його діяльності.

Розглянемо спочатку змістові принципи; достовірності й об'єк-

тивності .

Принцип достовірності означав потребу викладати інформацію точ-

но, у повній відповідності з реальною дійсністю. Автор не мав права

спотворювати факти, подавати неправдиву інформацію або таку, з якої

людина може зробити хибні висновки. Для роз"яснення суті фактів він

може наводити передісторію або підоснову цих фактів.

Принцип достовірності вимагає від автора не лише ретельного і

Див.: Закон України "Про телебачення і радіомовлення" /стат-

тя 2/.

120

глибокого вивчення фактів, а й високої культури мовлення, точного

слововживання. Важливим мав бути й підхід до відбору звукозаписів,

які повинні передавати зміст зображуваного розбірливо Й адекватно.

Другий змістовий принцип - обиективностД - змушує автора вик-

ладати інформацію чесно, безоторонньо і неупераджено. Він не може

спотворювати інформацію заради якоїсь наперед визначеної ідеї чи

думки. Згідно з вимогами цього принципу не допускається також упе-

редженість чи неточність щодо осіб, установ, суспільних подій чи

проблем.

Правильне розуміння змістових принципів мав важливе значення

у підготовці майбутніх журналістів. Ложе крім неписаного кодексу

моральної поведінки, в журналістській практиці існує ще й чимало

юридичних застережень щодо неточної, необ"єктивної, наклепницької

Інфррмаці ї.

Серед методичних ПРИНЦИПІВ виділимо насамперед принцип своє-

часносту. Він вимагав від репортера інформувати аудиторію про по-

дії, явища і процеси сучасності у той момент, коли вони відбувають-

ся і коли слухачі ними найбільше цікавляться. Ця вимога е набагато

важливішою для радіорепортерів, ніж для газетярів. Адже газета ви-

ходить раз на день або раз у кілька днів. Радіоновиик передаються

безперервно - через кожні півгодини. Тому інформація, яку вони міс-

тять, мав нести відомості останньої миті. Інформація про подію,

яка відбулась кілька годин тому, вже може виявитись застарілою.

Слухачі хочуть дістати від радіо найсвіжіші новини, і це саме те,

що радіоружналіст зобов"язаний їм подати - оперативно, коротко,

точно.

Принцип компетентності вимагає від автора володіти необхідними

знаннями у тій галузі, яку він описує. Попередня обізнаність доз-

воляє автору викладати інформацію правильно з наукової, технічної,

літературної та політичної точки зору. Знання і розуміння суті опи-

суваних процесів, подій і явищ забезпечує компетентність викладу.

Принцип доступнорті вимагає викладати інформацію дохідлива, на

зрозумілому для всіх категорій слухачів рівні. При цьому вона не

повинна бути надто складною для домашньої господарки і ' водночас

надто примітивною для університетського професоре. Дохідливе викла-

дена інформація легко сприймається на слух, став зрозумілою з пер-

шого прослуховування.

Вимога доступності зумовлена незворотним характером радіомов-

121

лення. Адже слухач не може зупинити радіомовний процес і повернути-

ся до того, що йому видалося незрозумілим.

1. нарешті, принцип, плюралізму. Він зобов"язув журналіста вра-

ховувати все множинність істин, точки зору і поглядів, що виражають

інтереси певних соціальних груп. У ході демократизації, що поглиб-

люється, врахування всього розмаїття суспільних настроїв сприяв

розв'язанню протиріч, що виникають у суспільстві, погодженню інте-

ресів, виробленню оптимальних засобів і шляхів здійснення завдань

мовотворення.

Важливим показником плюралізму в збалансованість викладу, коли

автор подав різні факти, що пов"язані з об'єктом відображення,

включно й такі, що суперечать іншим; або коли він подав протилежні

погляди у питанні, що в даний момент хвилює громадськість. Збалан-

сований виклад - то прикмета терпимості демократичного суспільства

до розмаїття поглядів і прагнень його громадян. З погляду Б.Гаевсь-

кого, за сучасних обставин плюралізм в своєрідним "радником владних

структур, а не панівним політичним станом у політичному житті

України .

Дотримуючись у своїй діяльності описаних принципів, журналісти

забезпечують реалізацію основоположного права особи в демократич-

ному суспільстві - права на інформацію.

Перевірте себе

І. З яких позицій сучасна наука підходить до пояснення терміна

"інформація"?

2. Розкрийте сучасне наукове визначення терміна "інформація"

як відомостей про події та явища, що відбуваються у суспільстві,

державі та навколишньому середовищі.

3. Спробуйте а урахуванням аагальнонаукового розуміння інформа-

ції зробити власне визначення поняття "журналістська інформація".

4. Чому інформація в центральним поняттям у журналістиці, як

товар в економіці або образ - у мистецтві?

5. Поясніть механізм впливу журналістської інформації на харак-І

тер мислення, соціальну та |вирк)бн^ичу^с^^^ку дадей. Чи не цим

впливом зумовлюється уявлення про журналістику як про "четверту

владу"?

Гаевський Б. Українська політологія. - К., 1994. - С. 124.

122 • ?

6. Стара та нова інформація як різновиди інформації, що вико-

ристовуються в журналістиці.

7. Чому нова інформація особливо високо цінується в журналіс- •

ТИ1Й?

8. Намалюйте схему проходження інформації в радіомовному кана-

лі- • ..- ' •

9. Які виражальні засоби радіожурналістики застосовуються в

радіомовленні для відображення інформації? Назвіть і охарактери-

зуйте їх. . . - .' '

10. Яких специфічних рис набуває інформація в радіомовному ка-

налі? Особливості сприймання інформації по радіо.

11. Дві сфери впливу інформації, сприйнятої по радіо. Назвіть

їх і коротко охарактеризуйте.

12. Розкрийте зміст поняття "радіоповідомлення", що в основним

носієм інформації в радіомовному каналі.

ІЗ. Умови, яких має дотримуватись автор при підготовці радіо-

повідомлення.

14. Правило шести запитань, або за яких умов радіоповідомлення

став здатним задовольняти інтерес слухачів до зображуваного об'єк-

та?

15. Які види інформації найчастіше використовує інформаційна

служба радіо для відображення навколишніх подій і змін?

16. Текстова і звукова інформація», основні форми подання її

слухачам.

17. Запланована, непередбачена та спеціальна інформація, зумов-,

лена способом її підготовки.

16. Розкрийте зміст поняття "інформаційний привід": що він со-

бою являв, як і коли з"являвться, яким І*ае бути?

19. Які принципи інформаційної діяльності виробилися в україн-

ській інформаційній радіожурналіетиці за роки перехідного періоду?

Розділ 7. СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА НОВШУ

Був час, коли слово "новина" прирівнювалося до сенсації. Тоді ,

воно чомусь вважалося властивим лише буржуазній журналістиці, а

через те практично не розглядалося в теорії радіожурналістики. 1

хоча тепер це помилкове уявлення загалом подолано, термін "новин*"

все ще залишається багато в чому невизначеним, а його обсяг недос-

123

татньо наповненим конкретний змістом і, отже, не зовсім ясним. Са-

ме тому, як і раніше, новина залишається для нас "знайомою неа->!.:

найомкою".

Спробуємо поглянути на новину а позиції сучасно? науки і прак-

тики. !

7.1. Що таке нрвина

Відповідь на це запитання можна знайти у довідниках і навчаль-

них посібниках з вітчизняної журналістики. Проте більшість визна-

чень мало схожа на те, що кожен із нас мав на увазі, коли оперує

цим понятим. Це зумовлюється впливом великої кількості чинників на

характеристику й розуміння терміна "новина".

У спеціальній літературі часто пишуть, що новина - це повідом-

лення про останні події. Але ж ми знаємо, що вони можуть розпові-

дати й про події, які ще не відбулися. Новинами можуть бути також

і ті події, які сталися давно, але з певних причин досі невідомі

громадськості. Брак оперативності в цьому випадку компенсується

первісністю вражень, оскільки подія, що відбулася місяць тому й не

стала відомою аудиторії, такою самою мірою володів властивостями

новини, як і та подія, що завершилася півгодини до передачі випуску

і стала відомою разом із першою. Проте слухач все одно одержує нову

інформацію - первісну в найширшому значенні цього слова.

А хіба новинами не можуть стати думки та оцінки подій, вислов-

лені авторитетними особами?

У довіднику Д.С.Григораша термін "новина" поданий як особли-

вість подійної інформації, яка в момент свого виникнення /чи піз-

нання її аудиторією/ несе додатковий і якісно інший фактаж порівня-

но а тим, що вже відомо суспільству. Довідник, отже, прагне полони-

ти новину через особливість її сприймання суспільством . Але ж ми

знаємо, що ступінь оригінальності кожної новини оцінюється не сус-

пільством у цілому, а кожним слухачем окремо - залежно від рівня

попередньої обізнаності, кількості та якості раніше нагромадженої

інформації в пам"яті людини, від її зацікавленості тією чи іншою

Див.: Григораш Д.С. Журналістика в термінах і виразах. -

Львів, 1974. - С. ?67.

124

Зробленою, психічного стану тощо. Отже, те, що в новиною для однієї

людини, не завжди може бути новиною для іншої, так само і для ко-

рективів, підприємств, редакцій тощо.

Іноді вважають, що новини мають бути фактичними, але ж не всі

факти в новинами. Те, що в новиною сьогодні, завтра вже може не

Ьути нею.

Не знаходимо ми задовільного визначення новини й у працях тео-

ретиків і практиків зарубіжної журналістики. Під новиною вони час-

то мають на увазі інформацію, здатну вразити слухача, читача, гля-

дача, впасти його у вічі, заполонити його увагу. Тому першокласно»

вважається та новина, яка змушує людину схопитися за голову й ви-

гукнути: "Боже мійі". Віддаючи перевагу сенсації, зарубіжні теоре-

тики разом з тим не зводять поняття новини лише до сенсації.

"Новина» -читаємо в одному з англійських навчальних посібни-

ків, -це точне неупередаене повідомлення про подію, яка містить

Своєчасну або Досі невідому інформацію* що задовольняв інтерес слу-

хачів і мав значення для їхнього благополуччя і майбуття... Но-

вина, - наголошується в цьому ж посібнику, - це звіт про подію, а

не сама подія . Але ж, як ми вже знаємо, новини - це не лише по-

відомлення про події.

Подібні нечіткі визначення можна знайти і в американських пуб-

лікаціях. ''•'.'-.