МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЗМІСТУ І МЕТОДІВ НАВЧАННЯ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. ТАРАСА ШШІКА

В.Я.Мирончвнко

ОС1ЮВИ ІН«ОРМАЦІЙНОГО РАДІОмйВШіНЯ

Допущено Міністерством освіти України

як підручник для студентів університеті!

спеціальності "Журналісти»"

Київ 1996

Миронченко В.Я. Основи інформаційного радіомовлення: Підруч-

ник. - К.: ІЗМН, 19%. - 440 о.

Підручник узагальнює теорію і практику сучасного інформаційно-

го радіомовлення. У ньому описано сучасну методику збирання і вик-

ладу новин для передачі по радіо, розповідається про те, як з

окремих розрізнених новин можна створити інформаційну передачу, про

основні форми цих передач, про їх читання перед мікрофоном. Дано

поради щодо мовно-стилістичного оформлення новин.

Практичні навчальні цілі підручника тісно ув"язані з викладом

"сухої"теорії - сучасних знань про інформацію та новину, комуні- .

кативний процес, про повідомлення як головний носій у радіомовному

каналі, про види інформації, її джерела, сучасні принципи інформа-

ційної діяльності, інформаційний привід та ін.

Для студентів університету, які спеціалізуються в галузі радіо-

мовлення, а також практичних радіожурналістів, особливо а комерцій-

ного радіомовлення,яке Тільки-но починав налагоджувати інформаційне

радіомовлення.

Бібліогр.: ЗІ назва.

Рецензенти: М.І.Прокопенко, канд. філол. наук

А.Д.Табаченко

І5ВМ-5-7763.-2бб*-8 (5) В.Я.Миронченко, 1996

ПЕРЕДОВА

За роки незалежності інформаційне радіомовлення зазнало змін

одним із перших. Масштаби цих змін величезні. За порівняно короткий

проміжок часу докорінно переглянуто принципові засади цього виду

мовлення, зросли його обсяги, воно стало багатопрограмним, демокра-

тичним за суттю, сучасним за формами й методами здійснення. По су-

ті, за роки незалежності було створено нову систему інформаційного

мовлення, здатну задовольняти інформаційні погреби громадян неза-

лежної держави.

Практика, отже, набагато обігнала творів, викладену в універси-

тетських посібниках. Нагальною стала потреба узагальнити й творчі

здобутки практичної журналістики.

З іншого боку, написання цієї книги стимулював голод на нав-

чальну літературу. Нестача підручників відчувалась і раніше, але

тепер потреба в них стала ше гострішою, оскільки створена колись

система підготовки навчальної літератури з журналістики під егідою

факультету журналістики Московського університету розпалася.

Тим часом поруч з державним почало виникати комерційне радіо-

мовлення. Воно теж починає вести інформаційні передачі і залучав

до їх створення людей без належного досвіду і підготовки. Як завж-

ди у таких випадках, початківці діють на овій страх і ризик - "ла-

мають дрова" під акомпанемент зневажливих і несхвальних відгуків

слухачів.

Підручника, який би міг допомогти початківцям у цій справі, до-

сі не створено. А ті "Основи радіожурнаяиотики", які були випущені

в Москві ое у 1964 р., безнадійно застаріли. Отже, у радіожурналіс-

тів-початківців, як, до речі, і в студентів, майже не залишилося

навчальної літератури, якою б вони могли скористатися.

Ось чому автор сподівається, шо ця книга буде корисноп для тих,

хто вирішив пов"язати свою долю з інформаційним радіомовленням.

Адже вона націлена на те, щоб передати читачам теоретичні гнання та

уявлення, професійні навички та уміння, які мав сьогодні на озброєн-

ні цей вид мовлення.

В основу книги покладено технологічний принцип: як готувати но-

вини для радіо - як їх збирати, викладати, верстати, нарешті, як

читати перед мікрофоном. Відповіді на ці "як", до речі, найбільше

цікавлять початківців. І це природно, оскільки у відповідях на оті

"як" криється вся таїна журналістської творчості.

Водночас автор приділяв чимало уваги питанням організації,

управління і планування інформаційного мовлення, розглядає такі

Конкретні й важливі у повсякденній роботі радіожурналіста питання,

як верстка випуску* жанри та форми інформаційних передач, вимоги до

Мовно-стилістичного оформлення повідомлень. Не позбавленим практич-

ної цінності е й історичний екскурс у минуле, який дозволяв просте-

жити розвиток цього виду мовлення майже за 70 років, краще збагнути

його сучасний стан і зробити деякі передбачення на майбутнє.

Практичні навчальні цілі даної книги тісно пов"язані з викладом

"сухої" теорії - сучасних знань про інформацію та новину, комуніка-

тивний процес, про повідомлення як основний носій інформації в ра- .

діомовному каналі, про види інформації, джерела інформації, сучас-

ні принципи інформаційної діяльності, інформаційний привід та ін.

Без цих знань опанувати сучасні знання про журналістику як про пе-

реважно інформаційну діяльність неможливо, як, до речі, без їх вик-

ладу немислима у наш час і публікація будь-якого підручника або

навчального посібника з журналістики.

Важливо зазначити, по всі свої міркування та рекомендації

автор прагнув підкріпити конкретними прикладами /позитивними й не-

гативними/, посиланнями на досвід сучасної радіомовної практики,

які демонструють додаткові творчі можливості, що містяться в само-

му характері роботи журналіста на радіо.

Наскільки це можливо, автор спробував вивільнити книгу з лабет

"класичного" академічного стилю. Для її написання використовували-

ся лише ті вирази, які є зрозумілими самі по собі, а всі терміни,

•о можуть вимикати плутанину, належним чином розв"яснені. З погля-

ду автора, це вробило книгу зрозумілою для широкого загалу читачів,

які безпосередньо не пов"язані з інформаційним радіомовленням.

Немає сумніву, що багато людей, не задовольняючись пасивною рол-

до слухачів, серйозно цікаїзлнться роботою інформаційної слуьси, тій

щоденно тримає їх в курсі всіх найважливіших подій на ІІлаІІи-И . Ціл-

ком можливо, що чимало а них думап, ніби ця робота легка, шо вона

не заслуговує на цілу книжку. Автор буде радий, нкшо йому идастьия

розвіяти таке уявлення. Можливо також, що всі ті, хто щоденно слу-

хав інформаційні передачі, знайдуть тут відповіді на зйайтішн, які

у них як слухачів громадилися роками.

Автор висловлює сердечну подяку всім працівникам інформаційної

служби Українського радіо за допомогу і підтримку при написанні

цієї книги. З деякими із них він колись працював, іншим - читав

лекції на студентській лапі. Сьогодні його колишні колеги й вихо-

ванці готують передачі, які не поступаються кращим зразкам світово-

го інформаційного мовлення. А деякі з них, як, наприклад, випуски

Всесвітньої служби Радіо України або ранкові інформаційні програми

Українського радіо, самі стали зразками для наслідування.

Автор пишається тим, що разом з ними бере участь у розбудові

інформаційного радіомовлення незалежної держави. Йому приємно, що

в рейтингу найпопуллрніших передач інформаційні передачі незмінна

йдуть у числі перших.

Персонально завдячую Володимиру Петровичу Резнікову - колишньо-

му керівникові інформаційної служби Українського радіо, людині ви-

сокого громадянського обов"язку, з яким автора єднає спільність

інтересів на грунті розвитку теорії та практики інформаційного ра-

діомовлення. Нині Володимир Петрович - президент Національної ра-

діокомпанії України, у сфері відання якого тепер усі види мовлення.

Він узяв на себе величезної складності обов'язок - в умовах пере-

хідного періоду і загальних нестатків підтягнути всі види мовлення

до рівня світових стандартів, зробити їх конкурентоздатними. Хай

таланить йому в здійсненні цих відважних намірів.

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПГО ІНФОРМАЦІЙНУ СЛГІБУ РАДІО

І,І_, Соціальне призначення інформаційно; сдужби

Після проголошення незалежності України створена в Радянському

Союзі служба інформаційного радіомовлення припиняє відповідати пот-

ребам молодої Української держави.

Адже основне покликання тієї служби полягало в тому, щоб забез-

печувати оперативне висвітлення життя Радянського Союзу як цілісно-

2 - 6-1064 ' '

го утворення, збереження та розвиток його політичної та економічної

структури. Ключові позиції у тій службі належали Головній редакції

інформації і'сеооюзного радіо, основні передачі якої Україн' ьке ра-

діо було зобов"язане транслювати. Велися вони російською мовою і

мали доволі значні обсяги. Щодня лише по Першій програмі передава-

лось 10 випусків "Последних известий" і близько 60 випусків новин

по загальносоюзній інформаційно-музичній радіопрограмі "Маяк".

Приблизно таку саму кількість інформаційних передач для Першої

програми та інформаційно-музичної радіопрограми "Промінь" готувала

щодоби й Головна редакція інформації Українського радіо. Проте зав-

дання цих передач було дещо іншим. Вони мали оперативно і всебічно

відображати політичне, господарське й культурне життя республіки,

доповнюючи місцевим матеріалом випуски Всесоюзного радіо. Самостій-

ної інформаційної політики, отже, інформаційна служба Українського

радіо не проводила, а займалася лише доповненням щоденної панорами

подій, створюваної у Москві.

Тому після 24 серпня 1991 р. Українське радіо поступово вивіль-

няється від трансляції інформаційних передач з Москви - тепер уже

суто російської столиці - і з І січня 1992 р. цілком переходить на

свою власну сітку інформаційного мовлення.

Сучасна інформаційна служба Українського радіо - це розгалужена

система радіоредакцій, що діють на території України і спеціалі-

зуються на збиранні, переробці, оформленні та поширенні суспільне

корисної інформації. Своє головне призначення вона вбачає у задово-

ленні інформаційних потреб слухачів, а також інформаційному забез-

печенні процесів утвердження та розбудови нової України, яка одра-

зу ж проголосила свій намір стати демократичною державою. А у такій

державі, як відомо, кожен громадянин мав право на повну, достовірну

й оперативну поінформованість. Отже, діяльність інформаційної служ-

би спрямовується тепер на те, щоб право це було гарантоване не на

словах, а на ділі. 1 робиться це, треба визнати, кваліфіковано. Цим,

до речі, можна пояснити той факт, шо відмова від трансляцій з Моск-

ви і перехід на власну сітку мовлення не викликали жодних протестів

з боку громадськості.

Випуски новин - то основна продукція інформаційної служби. Вони

шоденно інформують слухачів про все нове, шо відбувається в нашій

країні та за кордоном, інтерпретують, пояснюють, тлумачать події та

явища повсякденного життя.

Передача новин - головна функція інформаційної служби. У На-

днноькоиу Союзі ця функція трактувалась як агітація фактами. На

практиці це означало висвітлення лише тих фаиів, то відповідали по-

літичним цілям комуністичної партії, та повне замовчування або ж пе-

рекручення фактів, які цим цілям на відповідали.

Тепер інформаційна служба прагне будувати свою роботу на природ-

ному інтересі людей до того, що діється навколо них, і до того, що

саме сталося. Для задоволення цього інтересу вона передає повідом-

лення про нові події. Ці повідомлення е підвалинами інформаційних

передач, їх сировиною, матеріалом, з якого постає життя і звідки во-

ни черпають свій щоденний зміст.

Звичайно, інформаційна служба не лише й не просто інформує про

новини, а й готує чимало аналітичних матеріалів, спрямованих на

розв"яснення й тлумачення раніше переданих новин. Такі матеріали мо-

жуть входити як до окладу випусків новин, так і до складу спеціаль-

них передач журнального типу. До підготовки таких передач часто за-

лучаються сані слухачі, які беруть участь в обговоренні важливих

проблем, звертаються по телефону до ведучого або гостя радіостудії

із запитаннями, висловлюють свої міркування про те, що їх хвилює у

даний момент.

Крім того, інформаційна служба передав чимало прагматичної

інформації - прогноз і зведення синоптиків, відомості про час, стан

доріг, рівень води у річках, рекламу, оголошення тощо.

Прагнення інформаційної служби працювати на користь державотво-

рення, інтерес і в українського народу, який уже відчув, що його дер-

жава утверджується разом іа ним, зумовлює й основну тематику сучас-

ного інформаційного мовлення. Вона щільно пов"язана іа найболючіши-

ми проблемами перехідного періоду. Коротко їх перелік можна звести

до такого:

невідкладне вжиття радикальних заходів водо подолання економіч-

ної кризи, зокрема стабілізації фінансової системи, зниження подат-

кового пресу на виробника, роздержавлення й приватизації, реформу-

вання земельних відносин, нарощування експортного потенціалу, сти-

мулювання наукомісткого виробництва, подолання енергетичної кризи;

створення сильної і дієздатної виконавчої влади, чіткий розпо-

діл обов'язків між нею та законодавчою і судовою владами;

зміцнення законності II правопорядку, рішуча й безкомпромісна

боротьба з організованою злочинністю, корупцією, тіньовою економі-

кою, мафією;

2*

термінове вирішення питань соціального захисту населення, зок-

рема малозабезпечених категорій: пансіонерів, інвалідів, ветеранів

РІЙНИ та праці, багатодітних сімей;

встановлення взаємовигідних відносин з міжнародним співтова-

риством, насамперед з нашими сусідами, прискорення інтеграції еко-

номіки України у світову систему господарювання на основі сучасно-

го міжнародного розподілу праці;

впровадження й комплексне розв"язання проблем міжнаціональних

відносин, збереження громадянського миру й злагоди у суспільстві;

створення законодавчої бази нової України, починаючи з Консти-

туції, робота над якою щойно завершилась, і закінчуючи багатьма за-

конодавчими актами, потреба в яких гостро відчувається;

розв"язанкя проблем освіти, науки, культури та охорони здоров"я,

які переживають далеко не кращі часи.

Відображаючи перебіг розв'язання всіх цих проблем, інформацій-

на служба не лише повідомляв про події внутрішнього й міжнародного

життя, орієнтує суспільство у складних процесах державотворення, а

й формує у людей єдність поглядів, думок, оцінок, створює певний со-

ціальний настрій. Зрештою, вона сприяв об"єднанню й організації зу-

силь громадян молодої Української держави на щоденну копітку робо-

ту, а отже, виконує консолідуючу й інтегруючу роль.

Дуже слушно у зв"язку а цим говорить про суспільний обов"язок

засобів масової інформації /ЗМІ/ професор В.Здоровега: "В умовах,

коли українське суспільство поділене на різні групи, коли його роз-

ривають внутрішні суперечності, діють сильні відцентрові сили при

досить кволій протидії молодих партій і рухів, запорукою єднання

всіх патріотичних, небайдужих до майбутнього України сил повинні •

стати незалежні засоби масової інформації. Не відомчі, групові, пар-

тійні видання, а саме загальноукраїнські органи інформації, сповне-

ні громадянської відповідальності за долю народу"*.

Сказане, звичайно, не означає, шо інформаційна служба має ста-

ти служницею держави, пристосуватися до можновладців і змінювати

свої політичні орієнтири разом зі зміною державних керівників. "Бу-

дуючи національну демократичну державу, - вказує далі В.Здорове-

* Здоровега В. Науково-теоретичні основи функціонування журна-

лістики в умовах розбудови суверенної незалежної України // Засоби

масової інформації й утвердження державного суверенітету України. -

Львів, 1993. - С. 19.

8

га, - ми не можемо обійтись без опозиційної думки навіть у тім ви-

і'їдку, коли IV газета, телебачення, радіо перебувають в економіч-

ній залежності від державного управління. Економічно незалежна жур-

налістика тільки народжується,і в цих умовах стосунки між ЗМІ, вла-

дою, економічними структурами мусять бути толерантними і навіть де-

лікатними"1.

Доволі часто діяльність інформаційної служби порівнюють з баро-

метром, показання якого спонукають окремих слухачів і суспільство

до роздумів, поглибленого аналізу, ширшого осмислення процесів і

відповідного уточнення дій. Звичайно, не всій і не завжди подобають-

ся показання цього барометра. Проте, це не означав, що його через

те треба розбивати або нехтувати його даними. У демократичному сус-

пільстві барометр цей діє точно і безвідмовно дише за тієї умови,

якщо він налаштований на політичний плюралізм, а не на вимірювання

політичної атмосфери окремих політичних партій і діячів, якщо він

не видає їхню точку зору за голос народу.

Щоденні інформаційні передачі - то ще й своєрідне дзеркало,

вдивляючись в яке, суспільство краще пізнав себе. Від зображень

цього дзеркала значною мірою залежить стан і самопочуття суспільст-

ва, напрямки його поступу, ефективність діяльності всіх гілок дер-

жавної влади. Адже інформаційна служба не лише інформує, повідомляв

новини, а й постачав слухачам певні судження про ці новини, оцінки,

схвалення чи осуд явищ, Подій, вчинків, поведінки окремих осіб,

груп людей, партій, суспільних організацій, а також властей, уря-

дових структур тощо. А це означав, що вона впливає на формування

громадської думки, вироблення певних установок, переконань, які під-

штовхують людей до певних дій і вчинків.

Віддзеркалюючи дійсність у всій повноті, інформаційна служба

забезпечує реалізацію державної інформаційної політики - забезпечує

доступ громадян до інформації, створює належний рівень поінформова-

ності та обізнаності слухачів. Тим самим вона виконує ще й свій

професійний і громадянський обов"язок - стоїть на сторожі інтересів

суспільства, захищає суверенну незалежну державу, оскільки, як по-

любляють нагадувати нам американці, "якщо народ поінформованмй, дер-

* Здоровега В. Науково-теоретичні основи функціонування журна-

лістики в умовах розбудови суверенної незалежної України // Засоби

масової інформації й утвердження державного суверенітету України. -

С. 19.

жава стоятиме, але через непоінформованість держава впаде або ви-

роджуватиметься . У широкій обізнаності мас, до речі, вбачали

одну з головних передумов могутності Радянського Союзу і комуністи.

Отже, інформаційна служба радіо покликана оперативно й конкрет-

но задовольняти одну з головних потреб суспільства - потребу в

інформації, знайомити слухачів з найважливішими подіями в житті на-

шої країни та за кордоном, з рішеннями органів державного управлін-

ня, з суспільно-економічними перетвореннями в час, коли ми перехо-

димо від одного суспільного ладу до іншого. Різноманітністю фактів,

поглядів та оцінок вона істотно впливає на характер мислення, со-

ціальну та виробничу поведінку людей, а отже, бере участь в управ-

лінні суспільством, стимулює консолідацію всіх здорових сил сус-

пільства навколо великої справи утвердження і розбудови нової де-

мократичної України.

І_.2. Сучасца структура інформаційної служби

Структуру сучасної інформаційної служби радіо становлять дер-

жавні та недержавні інформаційні радіоредакції, засновані юридични-

ми та фізичними особами відповідно до чинного законодавства України.

Складові цієї системи не е рівноцінними. За своєю якістю, впли-

вовістю і роллю у суспільному житті помітно переважають редакції,

які утримуються на кошти державного бюджету і забезпечують інформа-

ційне радіомовлення на всю територію чи відповідний регіон України,

на зарубіжну аудиторію. Вони становлять основу національної системи

інформаційного радіомовлення.

Створені й розміщені ці редакції по території України відповід-

но до адміністративно-територіального устрою нашої держави. У Києві

знаходиться Творчо-виробниче об"єднання інформаційних і публіцис-

тичних програм, яке забезпечує підготовку інформаційних передач, що

транслюються на всю територію України. Звідси також ведуть мовлення

Й радіоредакції, що адресують свої передачі зарубіжній аудиторії.

Виняток із цього правила становить лише редакція мовлення румунсь-

кою мовою, яка розташована в Чернівцях.

Длябога 1. Трилогія про пресу України після відновлення неза-

лежності // Засоби масової інформації й утвердження державного су-

веренітету України. - С. 32.

10

Усі інші редакції діють в адміністратипно-територіалі.них цент-

ра, х України, зокрема 23 з них знаходяться п обласних центрах і

46 редакцій, що підлягають обласним телєрадіокгшлянтям, - у мічтах

обласного підпорядкування.

У Криму інформаційне мовлення забезпечує інформаційна редакція

державної телерадіокомпанії "Крим", у Києві та Севастополі - інфор-

маційні редакції державних регіональних телерадіокомпаній.

Разом усі ці редакції утворюють потужну систему взаємозв'яза-

них і об"єднаних спільністю завдань державних радіоорганізацій, під-

порядкованих Держтелерадіо України. Кожна з них має свою зону впли-

ву, організаційну структуру, відповідні обсяги мовлення.

Крім них в Україні дів ше значна кількість радіоредакцій, яо

розміщені у районних центрах і невеликих містечках, на підприємст-

вах, будовах, в установах. Вони підпорядковані органам місцевого

самоврядування, проте тісно пов"язують і узгоджують свою діяльність

з редакціями державної інформаційної служби радіо.

За роки незалежності в Україні виникло також чимало радіоорга-

нізацій, які здійснюють інформаційне мовлення в ультракороткохвильо-

вому діапазоні. Ці організації теж не входять до системи державного

моелення і діють як відомчі або комерційні.

Залежно від масштабу діяльності інформаційні радіоредакці! ді-

ляться на центральні /всеукраїнські/ та місцеві. Мовлення централь-

них радіоредакцій ведеться з Києва і поширюється на всю територію

України або певну зарубіжну аудиторію /Північна Америка, Австралія,

Західна Європа тощо/. Місцеві радіоредакції ведуть мовлення в межах

відповідних адміністративно-територіальних утворень. До них нале-

жать редакції обласного, міського та районного радіомовлення, а

також радіоредакції, що діють на підприємствах, будовах і в устано-

вах.

Залежно від цього поділу визначаються й основні завдання інфор-

маційних радіоредакцій. Так, центральні радіоредакції мають своїм

основним обов'язком поширювати інформація, що має загальнонаціональ-

не, загальнодержавне значення. Вони знайомлять слухачів а найважли-

вішими подіями в нашій країні та за кордоном, із змістом офіційних

повідомлень, рішеннями органів державної влади. Інформаційні пере-

дачі центральних радіоредакцій забезпечують оперативне висвітлення

життя України, як незалежної держави, яка постає перед світовим

співтовариством демократичною, миролюбною, свідомо» щодо своєї від-

повідальності та гідності країною.

II

Ьйсиїтлювати політичне, господарське й культурне життя адмі-

ністцатньио-територіальних утворень покликані редакції місцевого

м^ьлшіна. Ці редакції мь.Іоть можливість максимально наблизитись до

споїх слухачів і, отже, повніше задовольняти їхні інформаційні пот-

реби. Інформаційні передачі місцевого мовлений не лише відображають

найважливіші події в зоні свого впливу, а й бореться з недоліками,

допомогають розвивати місцеву економіку, обстоюють інтереси насе-

лення у стосунках а центральними органами. Такі передачі розвивають

громадянську активність людей, стимулюють їхню участь у розв"язаниі

громадських проблем, у процесах демократизації життя на місцях. До

участі у створенні цих передач місцеві радіоредакції, природно, за-

лучають громадськість, авторський актив, часто зустрічаються зі

своїми слухачами і враховують у своїй роботі їхні запити і потреби.

Таким чином, у структурі інформаційних радіоредакцій, що скла-

лась після проголошення незалежності, кожна редакція дістала ціл-

ком конкретні обов"язки. їх розподіл між редакціями центрального та

місцевого радіомовлення дає змогу кожній з них займатися своєю

справою, а аудиторії - одержувати широку й різноманітну інформацію

про події в центрі і на місцях, загальнодержавного і місцевого зна-

чення, про становище у світі і характерні процеси сучасності. ,

І.Д, Обсяги інформаційного радіомовлення '

У програмах державного радіомовлення інформаційні передачі по- І

сідають провідне місце. Щодня з Києва для слухачів нашої країни та

за кордоном передається понад 70 випусків новин і до 20 інформацій-і

но-аналітичних, інформаційно-оглядових та інформаційно-музичних

програм і випусків. Загальний середньодобовий обсяг інформаційного

мовлення Національної радіокомпанії із Києва на всіх програмах і

хвилях становить понад ІЗ год. ЗО хв. В окремі дні, коли інформа-

ційна служба веде прямі ефірні трансляції, наприклад з пленарних

засідань Верховної Ради України, ця цифра може зростати у півтора

рази - майже до 20 годин на добу.

Інформаційне мовлення Національної радіокомпанії для слухачів

України - двопрограмне. Воно ведеться по Першій програмі та Дру-

гій - інформаційно-музичній радіопрограмі "Промінь".. По Третій проп

рамі, яка значні обсяги мовлення відвадить для мистецьких творів

передаються випуски новин на культурно-мистецьку тематику.

Інформаційні передачі Першої програми складаються з випусків

новин та інформаційних програм. У будні з Кизва для населення Украї-

ни щодня передаються випуски новин - о 8.00, 9.00, 10.00, 11.00,

12.00, 15.00, 16.00, 18.00, 21.00, 23.50 Та 00.52 і іГять інформа-

ційних програм - о 7.00, 13.00, 17.00, 19.00, 22.00. Крім цього,

інформаційна служба готує ранкову інформаці,йно-музнчну програму,

яка лунає годину - з б.ЗО до 6.30 - і складається з новин і музики.

Своєрідним продовженням цих передач можна вважати спеціалізова-

ні радіожурнали "Діловий канал", "Парламентський канал", "Політична

студія", "Ринок від "А" до "Я", "Наша армія" та ін. У них чимало

раніше переданих новин поглиблено аналізуються, всебічно розглядаю-

ться, зважено оцінюються.

У вихідні дні кількість інформаційних програм скорочується на-

половину, але збільшується кількість випусків новин. Щоправда, ріст

цей порівняно з буднями незначний - всього на один-два випуски за

добу. 1 зрозуміло чому, адже у вихідні дні ділове і суспільно-полі-

тичне життя затухав.

Новини на "Промені" починають передаватися а 6.30. Саме в цей

час виходить в ефір спеціальна півгодинна програма "Вранішня пташ-

ка". Вона адресується тим, хто рано прокинувся і кому зранку на ро- ,

боту. О 7.00 її змінює ранкова інформаційно-музична Програма, яка

в свою чергу о 8.30 передав естафету економічно-освітній програмі

"Коли я буду багатим". Остання для тих, хто мріє відкрити власну

справу чи вже почав її.

О 9.00 відбувається повна зміна набору інформації - оскільки та

аудиторія, яка слухала новини зранку, вже перебуває на роботі чи по-

за межами своїх домівок. Відтоді ведучий щогодини видає в ефір

інформаційний бюлетень і прогноз погоди за таким розкладом: 9.00,

10.00, 11.00, 12.00, 13.00, 14.00, 15.00, 16.00, 17.00, 18.00, 20.00

і 21.00. "Промінь" послідовно намагається інформувати слухачів про

перебіг найважливіших подій дня, не вдаючись при цьому до широких

узагальнень і глибокого аналізу. Це - "візитна картка" інформацій-

ної служби "Променя", саме те, чим вона відрізняється від інформа-

ційної служби Першої програми, головний зміст роботи якої якраз і

полягає в поглибленому аналізі і прогнозах.

Зростаючий інтерес до України після набуття нею незалежності та

широкого міжнародного визнання значною мірою задовольняє у світово-

му ефірі Всесвітня служба Радіо України. Головне завдання цієї служ-

би - захищати зовнішньополітичні інтереси України, об"вктивно вис-

• . . • •:. : ІЗ

ьітлювати всю палітру думок, поглядів, платформ у складних процесах

розбудови держави, пропагувати духовні надбання української нації.

Загальний обсяг мовлення Всесвітньої служби Радіо України -

ЗІ год ЗО хв на добу. Мовлення ведеться українською /24 години на

добу/, англійською /З год/, німецькою /3 год/ та румунською /І год

ЗО хв/ мовами.

Обсяг суто інформаційного мовлення /тестове інформація, огляди

газет, виклади актуальних газетних статей, коментарі, репліки, а

такої звукові оперативні матеріали - репортажі про події у міжна-

родному, політичному, соціальному та культурному житті України;

інтерв"ю політиків, державних і громадських діячів, учених, фахів-

ців з різних галузей суспільного життя, зарубіжних спеціалістів то-

що/ становить близько 30? загального мовного часу і реально займає

на добу від 8 до 10 год.

Обсяги інформаційного мовлення 9 обласних центрів становлять

третину загального обсягу мовлення, виділеного для обласного радіо.

Тому якщо загальний обсяг мовлення області становить у середньому