Тема 14
14.1. Поняття та форми міжнародної інтеграції. Економі́чна інтегра́ція — це об'єктивний процес розвитку глибоких, стійких взаємозв'язків та поділу праці між національними господарствами, створення міжнародних господарських комплексів у межах держави. Форми міжнародної регіональної економічної інтеграції: Зона преференційної торгівлі – зона з пільговим торговельним режимом, коли дві або декілька країн зменшують взаємні тарифи з імпорту товарів, зберігаючи рівень тарифів в торгівлі з іншими країнами. онах вільної торгівлі діє особливий пільговий торговельний режим для країн-учасниць за рахунок усунення внутрішніх тарифів при їх збереженні в торгівлі з іншими країнами. Митний союз - це угода двох або декількох держав, що передбачає усунення внутрішніх тарифів та встановлення спільного зовнішнього тарифу. Митний союз перетворюється у спільний ринок з усуненням будь-яких обмежень на переміщення товарів, послуг, а також виробничих факторів – капіталу і робочої сили. В економічному союзі вільний рух факторів і результатів виробництва доповнюється гармонізацією внутрішньої та зовнішньої економічної політики. В країнах-учасницях функціонує, як правило, єдина грошова одиниця. На основі економічних створюються і політичні союзи, в яких поряд з економічною забезпечується й політична інтеграція. Критерії: рівень розвитку країн, їх ресурсні та технологічні потенціали; ступінь зрілості ринкових відносин, зокрема національних ринків товарів, послуг, капіталу та праці; масштаби та перспективи розвитку економічних взаємозв'язків країн і т. ін.; важлива також інфраструктурна та соціально-культурна сумісність, регіональна специфіка. Шляхи: «знизу-догори»(інтегр на рівні п-в, тоді на рівні держави) «згори-донизу»(-спочатку держ угода, яка створює п-цям умови). Проблеми інтеграції націоналізм, ідеологічні розходження, політико-правові ек, та соц.-культурні відмінності; зростання затрат на реалізацію регулятивних ф-цій; суперечки пов’язані з розширен інтеграл угрупувань.
14.2. Етапи формування ЄС. До Єс входить 27 країн. Кандидати(Хорватія, Македонія, Турція, Ісландія). Потенційні кандидати: Албанія, Косово, Чорногорія, Сербія.. Перший крок у бік створення сучасного Євросоюзу був зроблений в 1951: ФРН, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Франція, Італія підписали договір про заснування Європейського об'єднання вугілля і сталі З метою поглиблення економічної інтеграції ті ж шість держав в 1957 заснували Європейське економічне співтовариство (ЄЕС, Спільний ринок) (і Європейське співтовариство з атомної енергії (Євратом). Найважливішим і найширшим за сферою компетенції з цих трьох європейських співтовариств було ЄЕС, так що в 1993 році воно було офіційно перейменоване в Європейські спільноти. Мета ЄС: Створення економічного союзу (спільна зовнішня економічна політика, спільний ринок послуг, матеріальних благ, капіталу і праці), монетарного (валюта (Екю), від 1999 року — Євро) і політичного (спільна зовнішня політика) союзу, а також впровадження спільного громадянства. Європейський президент: Європейський Союз обрав прем'єр-міністра Бельгії Германа ван Ромпея своїм першим Президентом.Офіційно такої посади в Європейському Союзі немає. Досить часто називають Голову Європейської Ради Президентом ЄС, скільки він виконує представницькі функції союзу. Європейський парламент: одна з п'яти інституцій Європейського Союзу, асамблея представників його населення. Починаючи з 1979 року Європейський Парламент обирають прямим загальним голосуванням. Європейська Рада-цей термін означає регулярні зустрічі глав держав та урядів країн Європейського Союзу. Європейська комісія вона має майже виняткове право на законодавчу ініціативу, але також і через її історію, склад, культуру й радше європейський, ніж національний світогляд. Крім того, Комісія наглядає за тим, щоб не порушувались угоди, і традиційно захищає інтереси малих держав-членів. Рада ЄС - оловний орган ухвалювання рішень у Європейському Союзі. До її складу входять по одному міністрові від кожної країни Союзу. Залежно від порядку денного, збираються міністри закордонних справ (Рада з загальних справ та зовнішніх відносин), економіки й фінансів (Екофін), сільського господарства тощо — загалом 9 конфігурацій Ради
14.3. НАФТА. Північноамерика́нська зо́на ві́льної торгі́влі. Наприкінці 80-х років починається серія консультацій та переговорів з приводу поглиблення та юридичного оформлення інтеграційних зв'язків між Мексикоюі США. Звичайно ж Канада не могла залишатися осторонь мексикансько-американського зближення: вона приєднується до переговорного процесу, який завершився у вересні 1992 р. підписанням тристоронньої угоди про створення Північноамериканської зони вільної торгівлі — North American Free Trade Agreement (NAFTA). По-перше, Північно-американська зона вільної торгівлі має континентальні масштаби. У світовому господарстві — це перше інтеграційне угруповання з такою характеристикою воно об'єднує лише три, але досить великі за територією, людськими ресурсами та економічним потенціалом країни. По-друге, країни, що об'єднались в НАФТА, мають різні рівні економічного розвитку, більше того, рівень Мексики різко контрастує з рівнем США та Канади. По-третє, яскраво вираженим центром Північноамериканської зони вільної торгівлі залишаються США — світовий лідер з науково-технічним потенціалом та конкурентноспроможною економікою. Основні торговельні та інвестиційні канали в межах угруповання спрямовані переважно зі США або до США; більша частина зовнішньоторговельного обороту Канади і Мексики припадає на торгівлю зі США. Що до канадсько-мексиканських торговельних та інвестиційних зв'язків, то до останнього часу вони залишалися надто слабкими. засади обєднання: Особливість угоди про НАФТА полягає також у тому, що вперше у світовій практиці в системі світових господарських зв'язків інтеграційне угруповання об'єднало найбільш високо розвинуті країни сучасності з однією з країн, що розвивається, яка ледь піднялась до рівня «нових індустріальних середніх держав». Головними стимулами інтегрування є спільні економічні інтереси, що разом із принципами взаємовигідних відносин складають фундамент угоди. Цілі угоди полягають в тому, щоб позбутися перешкод у торгівлі, створити умови для справедливої конкуренції, збільшити доцільність інвестування, спільно захищати права інтелектуальної власності, запровадити ефективний механізм співпраці та розв'язання суперечностей, а також розвивати тристоронню, регіональну та багатосторонню співпрацю.
\
14.4. Європейська асоціація вільної торгівлі. це зона вільної торгівлі, яка об’єднує митні території чотирьох європейських країн, які не вступили до Європейського Союзу, зокрема, Республіки Ісландія, Князівства Ліхтенштейн, Королівства Норвегії таШвейцарської Конфедерації. Зона вільної торгівлі забезпечує країнам-членам режим вільної торгівлі товарами та послугами, а також гарантує вільний рух капіталів та фізичних осіб. ЄАВТ була заснована, за ініціативою Великобританії (як альтернатива Європейській Економічній Спільноті), 4 січня 1960 року у м. Стокгольм, Швеція шляхом підписання Стокгольмської угоди про ЄАВТ. Основною метою діяльності ЄАВТ було створення підґрунтя для лібералізації торгівлі промисловими товарами, переробленою сільськогосподарською продукцією, рибою та морепродуктами між країнами-членами цієї міжнародної організації. З часу створення, ЄАВТ встановила тісні торговельні відносини з ЄС та іншими країнами Центральної та Східної Європи, басейну Середземного моря, Азії, Північної та Південної Америки, Близького Сходу та Африки.
14.5. Асоціація Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва. Заснований в 1989 році з метою сприяння тіснішій економічній співпраці та вільній торгівлі держав Азійсько-Тихоокеанського регіону. Аналог таких утворень як Європейський Союз та Пн-Американської зони вільної торгівлі, що існують в інших регіонах світу. Наразі до кооперації входять 21 економіка. Частка держав-членів становить 40.5% планетарного населення, 54.2% ВВП та 43.7% міжнародної торгів До АТЕС входить 21 член, це більшість з-поміж держав, що омиваються Тихим океаном.( ндонезію, Малайзію, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни, Південну Корею, Тайвань). Принципи: Рівноправне партнерство; Схильність до відкритого діалогу й досягнення консенсусу у обговоренні найважливіших проблем; Взаємовигода економічного співробітництва з урахуванням країн, шо розвиваються.
14.6.Асоціація держав Пд.-Сх. Азії. (АСЕАН) це геополітична та економічна міжнародна організація, до якої входять 10 краïн, розташованих в Південно-Східній Азіï. Організація була створена 8 серпня 1967 року Філіппінами, Малайзією, Індонезією, Сінгапуром і Таїландом, які прийняли Бангкокську декларацію. Пізніше до них приєднались Бруней, Камбоджа, Лаос, М’янма та В’єтнам. Проте сам союз було закріплено на папері у вигляді Договору про друбжу та співробітництвов АСЕАН в Південно-Східній Азіï лише в 1976 році на Балі. У 1960 роках розпад колоніальних імперій призвів до отримання незалежності Філіпінами, Малайзією та Індонезією. Процес утворення нових державзавжди відбувається в тяжких умовах, тому лідери новостворених краïн бажали мати впевненість у тому, що лідери краïн-сусідок не будуть втручаться в внутрішні справи. Найбільше цього побоювались такі невеликі краïни, як Сінгапур та Бруней. У результаті основними засадами новоï регіональноï організаціï стали невтручання в внутрішні справи, консенсус, невикористовування сили та неконфронтація. Метою асоціації було оголошено прискорення економічного розвитку та соцiального прогресу в краïнах-учасницях, захист миру та стабiльності в регiоні, а також надання краïнам-учасницям змоги мирного розв'язання спірних питань.
14.7.Інтеграційні обєднання латинської америки:Обєднаний ринок країн південного. конусу(МЕРКОСУР)- економічний союз держав у Південній Америці, за темпами розвитку переважає всі інші подібні об'єднання. До нього входятьАргентина, Бразилія, Парагвай , Уругвай та Венесуела, як асоційовані члени — Чилі, Болівія, Перу, Колумбія та Еквадор. Це об'єднання охоплює територію 12 мільйонів квадратних кілометрів з населенням 270 мільйонів осіб і загальним валовим внутрішнім продуктом понад 3 трильйона доларів США[Джерело?]. Це майже 60% території Латинської Америки, 46% її мешканців та близько 50% ВВП. Наразі це п'ята за потужністю економіка у світі. Проте економічну стабільність Меркосуру було послаблено 2001 року падінням економіки Аргентини. Назва організації походить від ісп. Mercado Comun del Cono Sur, що в перекладі означає «Об'єднаний ринок країн південного конусу». Першим кроком до створення Об'єднаного Ринку стала угода про вільну торгівлю, яку уклали Аргентина та Бразилія 1986 р. 1990 р. до цієї угоди приєдналися Парагвай та Уругвай. Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі (ЛАВТ), торговельно-економічне угрупування, створене Аргентиною, Бразилією, Мексикою, Парагваєм, Перу, Уругваєм і Чилі. Договір про створення ЛАСТ був підписаний 18 лютого 1960 в Монтевідео і набрав чинності 2 червня 1961. У 1961 до асоціації приєдналися Колумбія і Екуадор, в 1966 — Венесуела, в 1967 — Болівія. Найвищий орган — щорічна асамблея, виконавський орган — постійний старанний комітет. Мета асоціації — прискорити темпи економічного зростання країн-учасниць, протистояти економічному тиску з боку розвинених капіталістичних країн, в першу чергу США і країн «Спільного ринку». Договір про створення ЛАСТ і ряд подальших угод передбачають поступову відміну (до 1980) обмежень в торгівлі між учасниками асоціації, проведення погодженої економічної політики, направленої на розвиток провідних галузей народного господарства, координацію і кооперацію виробництва деяких товарів. В результаті здійснення заходів по лібералізації зворот торгівлі між учасниками зріс з 659 млн. дол.(долар) (1961) до 2589 млн. дол.(долар) (1970). В той же час в діяльності ЛАСТ є труднощі, в значній мірі обумовлені відсталістю економіки більшості країн-учасниць, недостатнім розвитком міжгалузевих зв'язків, вузькістю внутрішнього ринку, існуванням феодальних пережитків в сільському господарстві. У вирішальних галузях економіки більшості країн-учасниць асоціації як і раніше панують монополії США, одержуючі величезні прибутки від їх експлуатації.
14.8. Інтеграц. обєднання африки. Економічне співробітництво держав Західної Африки(ЕКОВАС) — Було утворене в 1975 р. згідно з Договором, підписаним у м. Ла-гос. До складу організації входять Бенін, Буркіна-Фасо, Кот-д’Івуар, Острови Зеленого Мису (Кабо Верде), Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Ліберія, Малі, Мавританія, Нігер, Нігерія, Сенегал, Сьєрра-Леоне, Того. Серед них найпотужнішою й найперспективнішою в економічному відношенні є Нігерія. Головна мета — утворення економічного союзу в Західній Аф-риці. Цілі: підвищення рівня життя населення, досягнення еконо-мічної стабільності, підвищення рівня освіти й культури населення регіону. Головної мети передбачається досягнути в декілька етапів. Спочатку це — координація політики держав в економічній сфері, далі — утворення спільного ринку, потім — економічного й валют-ного союзу. Митний і економічний союз Центральної Африки – ЮДЕАК утворено в 1966 р. До його складу входять Габон, Каме-рун, Конго, Центральноафриканська Республіка, Чад, Екваторіаль-на Гвінея. Ці країни входять до зони євро. Головна мета ЮДЕАК – підвищення умов життя народів. Вона буде досягнута шляхом зміцнення співробітництва країн-членів че-рез поступове утворення спільного ринку, а далі – через інтеграцію в економічному й валютному союзу.
.