Тема 13Платіжний баланс та макроекономічна рівновага

13.1. Сутність структура ПБ. Платіжний баланс - це система рахунків, яка відображає сукупність зовнішньоекономічних операцій, що здійснюються громадянами, фірмами та державними установами окремої країни за певний період часу (як правило, за 1 рік) Мета розробки: запровадження обгркнтованої курсової та зовнішньоекономічної політики країни, аналізу і прогнозу стану товарного та фінансового ринків. Кредит-відплив закордон вартостей за які мають надійти платежі(+). Дебет-приплив вартостей із закордону до даної країни за які її резиденти мають платити закордон(-). ПБ групується за 2ома рахунками: рахунок поточних операцій та рахунок операцій з капіталом та фін операцій. ПБ складає Центральний банк. Рахунок поточних операцій ділиться: товари(відображ за ринковими цінами за даними вантажних і митних декларацій та звітах підприємств про товари, які не проходять митне декларування), послуги(складається з трьох основних компонентів: транспорт, подорожі та інші послуги. Статтю “Послуги” Національний банк України формує в основному за власною базою даних,) Доходи. Стаття “Доходи” складається з оплати праці та доходів від інвестицій.Оплата праці включає заробітну плату й інші доходи, отримані резидентами країни за роботу, виконану за межами її економічної території (мешканці прикордонних районів, сезонні робітники, персонал міжнародних організацій тощо). Доходи від інвестицій охоплюють надходження та сплату доходів від прямих, портфельних та інших інвестицій, а також надходження від резервних активів. Поточні трансферти. Трансферти характеризують таку передачу матеріальних та фінансових цінностей резидентам від нерезидентів і навпаки, яка не передбачає компенсації у вигляді певного вартісного еквівалента. (приватні перекази, грошові внески) Рахунок операцій з капіталом охоплює всі операції, що включають одержання або оплату капітальних трансфертів (трансферти на інвестиційні цілі, прощення боргу, перекази мігрантів тощо), а також придбання або реалізацію нефінансових активів та прав власності, таких як, наприклад, торгові марки, патенти, авторські права, права на видобуток корисних копалин та інші. Фінансовий рахунок відображаються всі операції, в результаті яких відбувається перехід прав власності на зовнішні фінансові активи та вимоги країни. Поділяється на операції з фінансовими активами (активи) та операції з фінансовими зобов’язаннями (пасиви). Кожна з цих груп поділ ще на 3 категорії: прямі, портфельні та ін. інвестиції. Резервні активи– включають зовнішні активи країни, що знаходяться під контролем органів грошово-кредитного регулювання та в будь-який час можуть бути використані для прямого фінансування дефіциту платіжного балансу або для здійснення інтервенцій на валютному ринку з метою підтримки курсу національної валюти. Відповідно розрізняють основні види здійснення прямих інвестицій: у вигляді внесків іноземної валюти, з урахуванням надходжень від приватизації; будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов’язаних з ним майнових прав; акцій, облігацій та інших цінних паперів, грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов’язань і будь-яких прав інтелектуальної власності.

13.2.Рівновага ПБ. З поняттям рівноваги платіжного балансу пов’язане поняття фінансування сальдо платіжного балансу. Отже, розрізняють рівновагу платіжного балансу: довгострокову; середньострокову; короткострокову. В основі аналізу лежить припущення про нечутливість до факторів коротко строк дії(%, вал курс) і реагування на довгострокові зміни(прод. праці, уподобання споживачів). Короткострок –виникає тоді коли держ органи не користуються золото-валютними резервами. Довгострокова рівновага — забезпечується відсутністю сальдо з торгівлі товарами та послугами протягом тривалого періоду часу, тобто NBc = 0, NBс — чистий баланс поточного рахунка. Середньострокова рівновага підтримується через механізм довгострокового кредитування. Стан базового балансу визначає середньострокову рівновагу. Аналіз причин порушення рівноваги платіжного балансу ґрунтується на визначенні категорії незбалансованості зовнішніх розрахунків даної країни, до яких належать: сезонний, або випадковий дисбаланс — сезонні коливання обсягів експорту та імпорту; структурний дисбаланс — країна недостатньо швидко пристосовується до змін попиту на експорт та імпорт; циклічний дисбаланс; дисбаланс через дестабілізуючі спекуляції і «втечу капіталу»; дисбаланс з інших причин, до яких відносять заходи валютного регулювання, а також глобальні технологічні зміни в економіці. Загальними умовами, що мають виконуватися для досягнення рівноваги платіжного балансу, є: досягнення нульового сальдо, тобто рівність дебету та кредиту, у базисному балансі чи балансі офіційних розрахунків; повна зайнятість по країні; відсутність істотних обмежень за міжнародними операціями в країні.

13.3.Держ політика коригування ПБ Укр. Матеріальна основа регулювання платіжного балансу: офіційні золотовалютні резерви; національний дохід, що перерозподіляється через державний бюджет; пряма участь держави в міжнародних економічних відносинах як експортера капіталів, кредитора, гаранта, позичальника; регламентація зовнішньоекономічних операцій за допомогою нормативних актів та органів державного контролю. Заходами регулювання платіжного балансу з метою стимулювання експорту, стримування імпорту товарів, залучення іноземних капіталів, обмеження вивезення капіталів країн з дефіцитним платіжним балансом є: Дефляційна політика — спрямована на скорочення внутрішнього попиту шляхом зменшення дефіциту бюджету; зміни облікової ставки центрального банку; введенням кредитних обмежень; установленням меж зростання грошової маси. Девальвація — зниження курсу національної валюти спрямовано на стимулювання експорту і обмеження імпорту товарів. Валютні обмеження — включають блокування валютної виручки експортерів, ліцензування продажу іноземної валюти імпортерам, скупчення валютних операцій в уповноважених банках. Фінансова і грошово-кредитна політика — полягає у використанні бюджетних субсидій експортерам, протекціоністському підвищенні імпортних мит, відміні податку з процента, що виплачується іноземним держателям цінних паперів. Спеціальні заходи державного впливу на платіжний баланс, коли формуються його основні статті: торговельний баланс-для стимулювання експорту держава застосовує цільові експортні кредити, страхування від економічних і політичних ризиків, введення пільгового режиму амортизації основного капіталу тощо; «невидимі операції» — з метою регулювання платежів та надходжень за «невидимими» операціями платіжного балансу застосовуються такі заходи: обмеження норми вивезення валюти туристами цієї країни; пряме чи посередня участь держави в створенні туристичної інфраструктури з метою залучення іноземних туристів; сприяння будівництву морських суден за рахунок бюджетних коштів для зменшення витрат за статтею «Транспорт»; розширення державних витрат на науково-дослідні роботи з метою збільшення надходжень від торгівлі патентами, ліцензіями, науково-технічними знаннями і т. п.; регулювання міграції робочої сили. Зокрема, обмеження в’їзду іммігрантів для скорочення переказів іноземних робочих. рух капіталу — регулювання руху капіталу спрямовано на заохочення зовнішньоекономічної експансії національних монополій та одночасне стимулювання іноземних інвестицій у країну.