Тема 10. Міжнародні розрахунки.
10.1. Поняття та види між нар. розрах. Способи платежів. Міжнародні розрахунки — це грошові розрахунки між установами, підприємствами, банками та окремими особами, пов’язані з рухом товарно-матеріальних цінностей та послуг у міжнародному обороті. 3 способи платежу: 1)готівкою. 2)авансовий перерахунок; 3)платіж у кредит. (1)- умови: імпортер одержав від експортера повідомлення про готовність товару до відвантаження; імпортер отримав від капітана судна телеграфне повідомлення про закінчення завантаження товару на борт судна в порту відправлення; імпортер отримав комплект товарних документів і право відстрочки платежу на кілька годин або днів, якщо перед цим імпортер надав банківську гарантію, що він заплатить проти приймання товару в порту призначення. (2)- виплату покупцем погоджених у контракті сум до передання товаророзпорядчих документів і самого товару в розпорядження покупця. (3)- покупець оплачує суму, обумовлену в контракті, через певний час після поставки товару. Валютно-фінансові та платіжні умови зовнішньоекономічних угод: валюту ціни і спосіб визначення ціни; валюту платежу, курс перерахунку валюти ціни у валюту платежу, якщо вони не збігаються; умови розрахунків; форми розрахунків та банки. Способи визначення ціни: 1)тверда фіксація; 2)обумовлюється принцип визначення ціни; 3)встановлення рухливої ціни (ціна твердо фіксується в момент укладення контракту, проте може бути переглянута, якщо узгоджені сторонами показники знизилися (наприклад, індекс цін, світова ціна тощо) на більшу величину, ніж про це обумовлено в контракті. ); 4) Змінна ціна(Вона розраховується в момент виконання контракту шляхом перегляду базисної ціни з урахуванням змін ціноутворюючих елементів,(зокрема витрат виробництва), під час виконання контракту.) 5) Змішана форма: частина ціни твердо фіксується, а частина встановлюється в змінній формі. Умови перерахунку: курс відповідного виду платіжного засобу час коригування (наприклад, напередодні або в день платежу) на відповідному валютному ринку (продавця, покупця або третьої країни); бумовлюється курс, за яким здійснюється перерахунок. Незбіг валюти ціни і валюти платежу-страхування валютного ризику.. Умови платежу визначають порядок і строки оплати вартості товару, який зазначений у зовнішньоторговельному контракті. Найбільш поширені форми розрахунків: документарний акредитив, документальне інкасо, банківський переказ, платіж на відкритий рахунок, авансові платежі.
10.2.Види документів при міжнародних поставках. Комерційні документи — це документи, в яких визначені грошові вимоги експортера до імпортера. Основним з комерційних документів є комерційний рахунок, або рахунок-фактура (додаток 4), в якому вказується сума, що виставляється до сплати Транспортні документи виписуються вантажоперевізником як свідчення того, що товар прийнятий ним до перевезення. Транспортними документами є: при перевезеннях залізницею — залізнична накладна та її дублікат; при перевезеннях повітряним транспортом — авіанакладна; при перевезеннях автодорожним транспортом — автодорожна накладна; при морських перевезеннях — коносамент. Залізнична накладна — це документальне оформлення договору перевезення між відправником вантажу та адміністрацією залізниці. Авіанакладна —документ, який посвідчує наявність договору перевезення між відправником вантажу і перевізником на доставляння товару повітряними лініями. Авіанакладна має бути підписана не тільки представником перевізника, а й експортером. Авіанакладна заповнюється відправником при здаванні вантажу. Складаються три її оригінали і дев’ять копій. Не є оборотним документом, її не можна передати іншій особі за допомогою індосаменту, вона також не є документом, що посвідчує право на вантаж. Автодорожна накладна- договір між відправником та одержувачем. Не є товаророзпорядчим документом, і вантаж видається вказаному в ній отримувачу З ванжажем відправляють такі товаророзпорядчі документи: упакувальні листи, відвантажувальні специфікації, сертифікати якості та інші документи, які потрібні для ввезення в країну покупця і перетинання транзитних країн. Коносамент — документ, що видається відправнику вантажу про прийняття товару для перевезення морем. Коносамент виконує три головні фукції: посвідчує прийняття вантажу до перевезення; слугує товаророзпорядчим документом; свідчить про укладення договору морського перевезення. Розрізняють коносаменти іменні, ордерні і на пред’явника. Іменний коносамент свідчить про те, що товар має бути доставлений відповідному одержувачу із зазначенням його назви й адреси. Такий документ не може бути переданий за допомогою звичайного індосамента. Ордерний коносамент виписується на користь відповідного одержувача або за його наказом і передбачає, що відправник вантажу може передати свої права третій особі, індосувавши коносамент, тобто проставивши на звороті свій підпис і печатку. Страхові документи виписуються при відвантаженні товару на умовах СІФ (CIF) або СІП (CIP). До страхових документів належать страхові поліси та страхові сертифікати. Ці документи видаються страховими компаніями і свідчать про наявність договору про страхування. До фінансових документів відносять чеки та векселі (прості та переказні). У міжнародному платіжному обороті найширше використання мають векселі. Вексель — це цінний папір, що засвідчує безумовне та беззаперечне боргове зобов’язання. Існують два основні види векселів: прості та переказні (тратти). Простий вексель — це боргове зобов’язання імпортера здійснити платіж. Переказний вексель — письмовий наказ здійснити платіж певній особі у певний строк, який виставляється експортером на іноземного імпортера. Мають бути акцептовані та авальовані. Акцепт-згода заплатити. Аваль-гарантія платежу з боку аваліста, якщо боржник не виконав свої зобов’язань за векселем. Банківський вексель- це тратта, яку виставляють банки на своїх іноземних кореспондентів. Імпортери, купуючи ці векселі у національних банків і пересилаючи їх для експортерів, погашають у такий спосіб свої боргові зобов’язання.
10.3.Недокументарні форми розрахунків. Банківський переказ — це
розрахункова банківська операція, яка являє собою до-ручення комерційного банку своєму банку-кореспонденту сплатити відповідну сумугрошей на прохання та за рахунок переказника іноземному отримувачеві (бенефіціа-ру) із зазначенням способу відшкодування банку-платнику сплаченої ним суми. Банківський переказ полягає в пересиланні платіжного доручення одного банкуіншому. Платіжне доручення — це розрахунковий документ, який містить дорученняплатника банку, що його обслуговує, здійснити переказ указаної в ньому суми гро-шових коштів зі свого рахунка на рахунок одержувача. Авансовий платіж — це грошова сума або майнова цінність, яка передається по-купцем-імпортером продавцю-експортеру до відвантаження товару в рахунок вико-нання зобов'язань за контрактом. Авансовий платіж виконує дві функції: функцію кредитування імпортером експортера; функцію забезпечення зобов'язань, які прийняті імпортером за контрактом. Аванс може виступати у двох формах: товарній, яка передбачає передання імпортером експортеру сировинних мате-ріалів або комплектуючих, необхідних для виготовлення замовленого облад-нання; грошовій, яка передбачає сплату покупцем узгодженої за контрактом суми врахунок належних за договором платежів до відвантаження товару (наданняпослуги), а іноді, навіть, до початку виконання контракту. Авансові платежі використовують у таких випадках: експортер не впевнений у платоспроможності імпортера; нестабільна в країні покупця економічна та політична ситуація; при поставці дорого обладнання, яке виготовлено за індивідуальним замовлен-ням; при поставках рідкісних дефіцитних товарів, а також товарів стратегічногопризначення; при тривалих строках дії контракту. Платіж на відкритий рахунок передбачає ведення партнерами один для одноговідкритих рахунків, на яких обліковуються суми поточної заборгованості. При використанні цієї форми здійснюються такі кроки: відвантаження експортером товару та відправлення документів на адресу ім-портера; занесення експортером суми вартості вантажу на дебет відкритого на покупцярахунка; імпортер здійснює аналогічний запис у кредит рахунка імпортера; після оплати товари експортер і імпортер роблять компенсуючі проведення.
10.4. Документарні форми розрахунків. Документарний акредитив — це угода, згідно з якою банк зобов’язується на прохання клієнта здійснити оплату документів третій особі (бенефіціару), на користь якої відкрито акредитив. Схема: . Підписання зовнішньоекономічного договору. Подання заявки на відкриття аккредитива. Відкриття (виставлення) аккредитива. Перевірка достовірності отриманого аккредитива .Перевірка відповідності умов акредитива умовам договору. Відвантаження товару перевізнику. Одержання від перевізника транспортних документів. Представлення документів, зазначених в акредитиві. Перевірка відповідності документів умовам акредитива. Переказ платежу за акредитивом на рахунок бенефіціара. Пересилання документів у банк-емітент. Перевірка відповідності документів умовам акредитива. Переказ відшкодування за акредитивом. Передача документів заявнику акредитива. Переказ банку-емітенту суми платежу за акредитивом і суми комісії за відкриття акредитива. Види: Акредитив з оплатою на пред’явлення (проти документів), Акредитив, що передбачає акцепт тратт бенефіціара, Акредитив з розстрочкою платежу, Револьверний аккредитив, Акредитив, який передбачає негоціацію тратт бенефіціара і т.д. Інкасо міжнародне (італ. incaso — виручка, виторг) — форма міжнародних безготівкових розрахунків, яка означає зобов'язання банку однієї країни отримати за дорученням експортера від імпортера суму платежу за контрактом проти передання документів (фінансових, комерційних) і перерахувати її експортеру. Інкасова форма розрахунків проходить такі етапи: 1. Відвантаживши товар, експортер передає своєму банку інкасове доручення та товарні документи. 2. Банк експортера, який прийняв інкасове доручення, направляє його разом з товарними документами банку-кореспон-денту в країні імпортера. 3. Банк-кореспондент у країні імпортера пред'являє товарні документи імпортеру та видає йому їх проти вказаної в інкасовому дорученні суми платежу. 4. Отримана від імпортера сума платежу переводиться банком імпортера на рахунок банку експортера, а той зараховує її на рахунок експортера.