
- •Теорія держави і права
- •"Суб’єктивне юридичне право: поняття, склад"
- •Поняття об’єктивного юридичного права.
- •Юридичне право суб'єкта, суб'єктивне право.
- •Основні принципи об'єктивного юридичного права.
- •Структура суб'єктивного права
- •Визначення суб'єктивного права
- •Співвідношення між об'єктивним і суб'єктивним правом.
- •Висновок
- •Список використаних джерел
Львівський регіональний інститут державного управління
Національної Академії державного управління
при Президентові України
Кафедра європейської інтеграції
та права
Індивідуально-практичне завдання
слухача денної форми навчання з дисципліни
Теорія держави і права
на тему
"Суб’єктивне юридичне право: поняття, склад"
Виконав:
слухач гр. Дуд-12
Константінов С.А.
Перевірив:
к.держ.упр.,
ст. викладач
Решота В.В.
Львів-2012
План
Вступ………………………………………………………………….....3
Поняття об’єктивного юридичного права…………………………5
Юридичне право суб'єкта, суб'єктивне право………………………...6
Основні принципи об'єктивного юридичного права………………..11
Структура суб'єктивного права……………………………...……….14
Визначення суб'єктивного права……………………………………..17
Співвідношення між об'єктивним і суб'єктивним правом………….19
Висновок………………………………………………………………….24
Список використаних джерел………………………………………….26
ВСТУП
Теорія права входить до складу суспільних наук. Яке місце в суспільстві займає право чи, іншими словами, у чому специфіка права як суспільного явища? Відповідь на дане питання визначає і місце науки про право в системі суспільних наук.
Право в першу чергу виступає як визначений порядок у суспільстві, причому такий порядок, що суспільство саме встановлює, підтримує, забезпечує його функціонування. Але в більшості випадків думки про право в різних людей розходяться. Для одних воно уособлює їхнє положення в суспільстві, їхні права й обов'язки, для інших право зв'язується з діючими в суспільстві законами, для третіх - із захистом від злочинних зазіхань. Усі ці представлення по-своєму вірні, тому що стосуються різних сторін права.
Як складне явище, право охоплює три елементи. Перший елемент - правові ідеї, правова свідомість, другий - правові норми і третій - суспільні відносини, що регулюються цими нормами. Так виглядає структура права на конкретному прикладі. У суспільстві зріє і формується ідея про недоторканість особи. Зрозуміло, ця ідея виникає тільки на визначеному етапі розвитку людської цивілізації, з'являється як реакція на свавілля над особистістю. І тільки на визначеному етапі, коли суспільство піднімається до усвідомлення недоторканості особи, ідея перетворюється в правову норму. Подібною нормою найчастіше виступає закон. З'являються закони про заборону позбавлення громадянина волі без вироку суду, про неприпустимість довільної затримки громадянина, про недоторканність житла громадянина, його особистої власності і т.д. Усі ці норми в сукупності є реалізацією правової ідеї про недоторканість особи. А потім, під впливом прийнятих законів, складаються нові суспільні відносини, що виключають можливість необґрунтованого позбавлення громадянина волі, його права на власність. Таким чином цивілізований принцип недоторканості особи і власності пронизав всі елементи права і перетворився в складову частину суспільного порядку, гарантом якого й виступає право.
В цій роботі розглянуто суб’єктивне та об’єктивне поняття права. Коротко їх охарактеризувати можна наступним чином: у широкому значенні термін “суб’єктивне право” означає все те, що випливає з правових норм (об'єктивного права) для особи і характеризує її як суб'єкт права. Визнання особи суб'єктом права знаходить вираз у тому, що вона через норми об'єктивного права виступає як його учасник. У вузькому значенні суб’єктивне право розуміється як право (можливість певної поведінки) особи, що передбачено правовою нормою (наприклад, право на освіту, право на відпочинок і т. ін.).
На приналежність права певному суб'єкту, на його певні юридичне визнані можливості, якими він на свій розсуд може скористатися або не скористатися вказує термін "суб'єктивне". Термін "об'єктивне" в правовому полі означає, що юридичні норми набули своєрідного об’єктивізму в офіційних державних актах і тому стають незалежними від розсуду окремих індивідів.