Львівський регіональний інститут державного управління

Національної Академії державного управління

при Президентові України

Кафедра європейської інтеграції

та права

Індивідуально-практичне завдання

слухача денної форми навчання з дисципліни

Теорія держави і права

на тему

"Суб’єктивне юридичне право: поняття, склад"

Виконав:

слухач гр. Дуд-12

Константінов С.А.

Перевірив:

к.держ.упр.,

ст. викладач

Решота В.В.

Львів-2012

План

Вступ………………………………………………………………….....3

1. Поняття об’єктивного юридичного права…………………………5

2. Юридичне право суб'єкта, суб'єктивне право………………………...6

3. Основні принципи об'єктивного юридичного права………………..11

4. Структура суб'єктивного права……………………………...……….14

5. Визначення суб'єктивного права……………………………………..17

6. Співвідношення між об'єктивним і суб'єктивним правом………….19

Висновок………………………………………………………………….24

Список використаних джерел………………………………………….26

ВСТУП

Теорія права входить до складу суспільних наук. Яке місце в суспільстві займає право чи, іншими словами, у чому специфіка права як суспільного явища? Відповідь на дане питання визначає і місце науки про право в системі суспільних наук.

Право в першу чергу виступає як визначений порядок у суспільстві, причому такий порядок, що суспільство саме встановлює, підтримує, забезпечує його функціонування. Але в більшості випадків думки про право в різних людей розходяться. Для одних воно уособлює їхнє положення в суспільстві, їхні права й обов'язки, для інших право зв'язується з діючими в суспільстві законами, для третіх - із захистом від злочинних зазіхань. Усі ці представлення по-своєму вірні, тому що стосуються різних сторін права.

Як складне явище, право охоплює три елементи. Перший елемент - правові ідеї, правова свідомість, другий - правові норми і третій - суспільні відносини, що регулюються цими нормами. Так виглядає структура права на конкретному прикладі. У суспільстві зріє і формується ідея про недоторканість особи. Зрозуміло, ця ідея виникає тільки на визначеному етапі розвитку людської цивілізації, з'являється як реакція на свавілля над особистістю. І тільки на визначеному етапі, коли суспільство піднімається до усвідомлення недоторканості особи, ідея перетворюється в правову норму. Подібною нормою найчастіше виступає закон. З'являються закони про заборону позбавлення громадянина волі без вироку суду, про неприпустимість довільної затримки громадянина, про недоторканність житла громадянина, його особистої власності і т.д. Усі ці норми в сукупності є реалізацією правової ідеї про недоторканість особи. А потім, під впливом прийнятих законів, складаються нові суспільні відносини, що виключають можливість необґрунтованого позбавлення громадянина волі, його права на власність. Таким чином цивілізований принцип недоторканості особи і власності пронизав всі елементи права і перетворився в складову частину суспільного порядку, гарантом якого й виступає право.

В цій роботі розглянуто суб’єктивне та об’єктивне поняття права. Коротко їх охарактеризувати можна наступним чином: у широ­кому значенні термін “суб’єктивне право” означає все те, що випли­ває з правових норм (об'єктивного права) для особи і характеризує її як суб'єкт права. Визнання особи суб'єктом права знаходить вираз у тому, що вона через норми об'єктивного права виступає як його учасник. У вузькому значенні суб’єктивне право розу­міється як право (можливість певної поведінки) особи, що передбачено правовою нормою (наприклад, право на освіту, право на відпочинок і т. ін.).

На приналежність права певному суб'єкту, на його певні юридичне визнані можливості, якими він на свій розсуд може скористатися або не скористатися вказує термін "суб'єктивне". Термін "об'єктивне" в правовому полі означає, що юридичні норми набули своєрідного об’єктивізму в офіційних державних актах і тому стають незалежними від розсуду окремих індивідів.