1.Поняття та функції фінансів.

Фінанси - економічний інструмент розподілу та перерозподілу валового

внутрішнього продукту (ВВП) та національного доходу, засіб контролю за

утворенням та використанням фондів грошових коштів.

Фінанси виконують дві основні функції:

·розподільчу;

·контролюючу.

Розподільча функція проявляється у процесі розподілу валового

внутрішнього продукту у вигляді утворення фондів грошових коштів та

використання їх за цільовим призначенням.

Об'єктами розподілу виступають:

1) валовий внутрішній продукт, тобто вартість кінцевих продуктів (благ),

вироблених на території певної країни резидентами даної країни за певний

період часу (переважно за рік);

2) національне багатство, тобто сукупність створених та нагромаджених

благ, якими володіє суспільство, а також природні ресурси, залучені в

економічний оборот. Національне багатство залучається у розподільчі

процеси лише у виняткових випадках (війни, катастрофи, стихійні лиха

тощо);

3) національний дохід, тобто знов створена вартість (валовий внутрішній

продукт за мінусом вартості засобів виробництва та предметів праці,

спожитих в процесі виробництва), коли відбувається утворення так званих

основних або первинних доходів. Їх сума дорівнює національному доходу.

Контрольна функція фінансів обумовлена об'єктивно притаманною їм

здатністю кількісно відображати рух фінансових потоків і забезпечувати

контроль за дотриманням пропорцій в розподілі валового внутрішнього

продукту, правильністю формування, розподілу та використання фінансових

ресурсів держави і суб'єктів господарювання.

Основу контрольної функції складає рух фінансових ресурсів, який

здійснюється як у фондовій так і в нефондовій формах. Оскільки фінанси

охоплюють усе суспільне виробництво, всі його сфери і підрозділи, рівні

господарювання, вони виступають універсальним засобом контролю за виробництвом, розподілом і обігом валового внутрішнього продукту.Об’єктом фінансового контролю є грошові розподільчі процеси при

формуванні та використанні фінансових ресурсів на всіх рівнях і ланках

народного господарства. Безпосереднім предметом перевірки виступають

такі фінансові вартісні показники як прибуток, доходи, рентабельність,

собівартість, витрати обігу, податки, відрахування на різні цілі і в

різні фонди.

2.Поняття та методи здійснення державою фінансової діяльності.

Державні фінанси — це система грошових відносин, що виникає разом із державою та нерозривно пов’язана з її існуванням і функціонуванням. За своїм матеріальним змістом державні фінанси є фондами грошових коштів. Необхідно усвідомлювати, що не діяльність держави сама по собі, а об’єктивні потреби суспільного розвитку зумовлюють наявність фінансів.

Централізовані фінанси відображають відносини, пов’язані з мобілізацією, розподілом і використанням грошових фондів, що надходять у розпорядження держави як суб’єкта публічної влади. За рахунок цих фондів фінансуються видатки держави на капітальне будівництво, утримується вся невиробнича сфера: освіта, охорона здоров’я, спорт, оборонний сектор, правоохоронні органи та інше.

Децентралізовані фінанси утворюються в усіх галузях народного господарства. Суб’єкти господарювання незалежно від форми власності утворюють грошові фонди за рахунок власного прибутку.

Фінанси, становлячи цілісну, однорідну систему, припускають певну видову диференціацію, яка випливає із кола відносин фінансово-правового регулювання. Сукупність різних ланок фінансових відносин (фінансових інститутів), урегульованих фінансово-правовими нормами, за допомогою яких держава утворює, розподіляє і використовує централізовані та децентралізовані фонди коштів, становить фінансову систему держави.

Фінансова система України містить такі елементи:

1. Бюджетну систему

2. Кредитну систему

3. Обов’язкове державне страхування

4. Фінанси підприємств, що складають основу децентралізованих фондів.

Фінансова діяльність — це процес збирання, розподілу (перерозподілу) та використання коштів, що забезпечують виконання завдань і функцій держави.