Список рекомендованої літератури:

1. Актуальність профілактичної роботи з питань віл/сніДу серед дітей вулиці // Соціальний працівник. - 2006. - № 13. - с. 3-4.

2. Социальный приют для детей и подростков: содержание и организация деятельности : [научно-метод. пособие для работников соц. приютов] / Г.М. Ива­щенко и др. - М.: Просвещение, 2002. - 223 с.

3. Проблеми бездоглядності та безпритульності дітей в Україні: тематична Державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2003 року. - К. : Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2004. - 240 с.

   Практичне заняття.

   Потреби і права бездоглядної та безпритульної дитини

Питання до розгляду:

1. Потреби дитини, їх класифікація.

2. Рівень задоволення потреб бездоглядної та безпритульної дитини.

3. Співвідношення потреб і прав бездоглядної та безпритульної дитини.

Матеріали практичного заняття

Потреби виступають як такі стани особистості, через які здійснюється ре­гуляція поведінки, визначається напрям думок, почуттів і волі людини. Потреби формуються й задовольняються в конкретному середовищі, набирають форму, зміст, обумовлюються цим середовищем. Отож, потреби - об’єктивний неста­ток організму в певних умовах, який забезпечує його життя і розвиток.

Існують різні підходи до класифікації потреб дитини. Оскільки людина як структурне ціле об’єднує в собі біологічну, психічну і соціальну підструктури, що взаємообумовлюють одна одну, її потреби можна об’єднати у три групи: біогенні, психогенні й соціогенні.

Спробуємо визначити перелік базових потреб (біогенних, психогенних і со- ціогенних), задоволення яких є умовою гармонійного розвитку дитини.

Біогенними потребами дитини є потреби у: повноцінному харчуванні, дос­татньому і спокійному сні, відпочинку, фізичних навантаженнях, що не шко­дять здоров’ю, розвитку моторики. Задоволення таких потреб забезпечує фізичне здоров’я дитини (стан організму, що характеризується відсутністю будь-яких змін, пов’язаних із захворюваннями). Блок таких потреб можна назвати “Здоров’я”. До них доцільно віднести також необхідність у належно­му догляді, коли дитина хворіє, а також у порадах та інформації з питань, які стосуються здоров’я, здорового способу життя, включаючи сексуальну освіту, про шкідливість куріння, вживання алкоголю, наркотиків тощо (особливо для старших дітей).

Психогенні потреби дитини насамперед стосуються всіх аспектів її когні- тивного розвитку. Для юної особистості важливими є: можливості для отриман­ня необхідної інформації; доступ до книжок; розвиток когнітивних навичок та інтересів, інтелектуальна активність. З метою задоволення естетичних потреб бажаним є читання книг, гра на музичних інструментах, відвідування виставок, концертів, малювання, спортивні заняття тощо.

Не можна оминути увагою в секторі психогенних потреб емоційний розви­ток дитини, що проявляється у переживаннях, страхах, прив’язаностях, її само­контролі, умінні адаптуватися до змін тощо. Дитина потребує гри й успіху; но­вих вражень і стійких захоплень. Тісний зв’язок з емоційним розвитком має самоусвідомлення дитини: потреби в усвідомленні себе як окремої і цінної осо­бистості, приналежності й прийнятті з боку сім’ї, однолітків і громади. Для по­вноцінного розвитку дитини важливим є усвідомлення нею “образу-Я”, самопо­вага, адекватна самооцінка, правильна тендерна орієнтація тощо. Вона прагне розгорнути власну активність - іншими словами, потребує свободи; для неї важливо мати можливість працювати (за умови, що це не шкодить її здоров’ю). Механізм самоусвідомлення починає діяти на основі системи цінностей особи­стості, що виконують функцію регулятора життєдіяльності.

Усі вищеперераховані психогенні потреби можна представити у блоках: “Інте­лектуальний розвиток”, “Естетичний розвиток”, “Емоційно-ціннісний розвиток”, “Самоусвідомлення і самовизначення”. Об’єднавчим для перших двох блоків могло б бути поняття “освіта” як процес і результат засвоєння особистістю певної системи наукових знань, практичних умінь і навичок та пов’язаного з ними того чи іншого рівня розвитку її розумово-пізнавальної і творчої діяль­ності, а також морально-естетичної культури.

У ракурсі соціалізації особистості найбільшого значення для дитини набува­ють соціогенні потреби і факт їх задоволення. Зокрема, неабияку роль для по­вноцінного зростання мають сімейні та соціальні стосунки. У системі міжосо- бистісних взаємодій у сімейному середовищі формуються духовні якості осо­бистості: доброта, чуйність, відповідальність, альтруїзм, чи навпаки, - безду­ховність. Саме тому надзвичайно важливе значення для розвитку дитини має: потреба у стабільних і сповнених любов’ю стосунках із батьками / опікунами, братами / сестрами; можливість розвивати співчуття, ставлячи себе на місце іншого; дружба з однолітками та іншими значущими особами, а також реакція сім’ї на ці стосунки.

Серед соціогенних потреб варто звернути увагу на соціальне самовизначен­ня як свідоме знаходження особистістю власної, досить незалежної позиції в системі соціальних зв’язків у різних сферах життєдіяльності, що відбувається нерідко шляхом засвоєння різних соціальних ролей. Соціальне самовизначення стає основою для успішної орієнтації дитини в соціальній реальності, гармоній­ного поєднання життєвих цілей індивіда із суспільними потребами.

Потреба дитини в соціальній самореалізації як результат соціального само­визначення проявляється у прагненні виразити, презентувати саму себе, свої вміння, здібності, якості й отримати власне задоволення від результатів такої діяльності, а також відповідне визнання від оточуючих. При цьому особливої ваги набуває для дитини можливість одержати поради від батьків / опікунів щодо презентації в різних ситуаціях і за різних обставин. Соціальна презентація пов’язана з усвідомленням того, як зовнішній вигляд та поведінка сприймають­ся оточуючими. Діти вчаться отримувати зворотний зв’язок (повідомлення, сигнал) щодо того, яке враження вони справляють. Водночас діти не прагнуть будь-якою ціною пристосовуватися до думок інших; їм важливо відчувати, що вони можуть розраховувати на консультацію, пораду дорослих, але не зобов’я­зані прийняти отриману інформацію.

Для дитини важливо отримувати знання, розвивати вміння і навички, необхідні для утвердження власної незалежності від дорослих. Незалежність перш за все формується з навичок самообслуговування (це комплекс дій, що дозволя­ють дитині самостійно підтримувати себе й особисті речі в тому стані, який відповідає прийнятим санітарно-гігієнічним і соціально-побутовим нормам), що сприяють розвиткові прагнення самотужки розв’язувати соціально-побутові проблеми; уміння одягатися, їсти, безпечно поводитися на дорозі тощо. Такі дії розвиватимуть уміння, що є дуже важливими у подальшому самостійному житті. Задоволення від процесу самореалізації дає людині відчуття самоствердження.

Результатом самоствердження особистості має стати формування стійкого відчуття власної гідності як основи духовної свободи особистості, інакше - ус­відомлення і переживання особистістю самої себе в сукупності морально-ду­ховних характеристик, що викликають повагу оточення.

Для гармонійного розвитку дитини необхідно формувати психогенні та со- ціогенні потреби вищого порядку. При цьому соціогенні потреби, спрямовані на благо інших і на благо інших і самого себе, посилюються соціальними контак­тами. Тобто, стосунки дитини з іншими на різних рівнях соціальних взаємодій активізують її соціогенні потреби. З віком саме такі потреби визначають пове­дінку дитини. Узагальнена схема потреб дитини, необхідних для її гармонійного розвитку, представлена нижче.

Рис. 3.1. Базові потреби дитини

(співвіднесення потреб дитини з її правами, окресленими в Конвенції ООН про права дитини)

• біогенним потребам дитини відповідають право на життя (стаття 3), на виживання та розвиток (стаття 6), право на медичну допомогу (стаття 24), право на соціальне забезпечення (стаття 26), право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку (стаття 27), захист від незаконного вживання наркотичних та психотропних речовин (стаття 33), захист дитини від сексуального домагання (стаття 34);

• психогенним - право отримати відповідну інформацію (стаття 17), свобода думки, совісті та релігії (стаття 14), право на освіту (стаття 28), розвиток особистості, талантів, розумових і фізичних здібностей (стаття 29), право на відпочинок, дозвілля та участь у культурному і творчому житті (стаття 31), захист від втручання в особисте життя, сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції (стаття 16), на збереження своєї індивідуальності (статті 7, 8) та ін.

• із соціогенними потребами дитини співзвучні такі права - недискримінація (стаття 2), право на захист від найгірших форм дитячої праці, торгівлі дітьми, експлуатації, катувань (статті 32-39), захист від зловживань та недбалого поводження (стаття 19), на сімейні зв’язки та піклування з боку батьків (статті 5, 7-10, 18, 21, 25), на свободу асоціацій та мирних зборів (стаття 15), право не бути скривдженою (стаття 37), вільно висловлювати свої погляди (стаття 12) та ін.

У Преамбулі до Конвенції зазначено: “Дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та розуміння”. Йдеться не про що інше, як найважливіші соціогенні потреби, згадувані вище.

Отже, права дитини - це базові потреби, без задоволення яких дитина не може нормально жити, розвиватися; це необхідність, що є не лише стартом повноцінного життя, а й базою для подальших новоутворень, надбань особис­тості у старшому віці. Іншими словами, джерельним вектором ідеї прав дитини є уявлення про те, якими є базові потреби дитини, що саме їй потрібно для життя, розвитку, гідного людського існування.

Нижче представлено орієнтовні вправи, що можна провести з фахівцями під час практичного заняття.

Вправа. “Потреби дитини”

Мета: розглянути потреби дитини, ознайомитися з їх класифікацією.

Час: 40 хв.

Ресурси: схема потреб дитини.

Хід проведення

1. етап. Педагог пропонує учасникам заняття методом “мозкового штур­му” назвати потреби дитини.

2. етап. Педагог узагальнює напрацьоване групою і знайомить учасників зі схемою потреб дитини.

3. етап. Учасникам пропонується за 5-бальною шкалою оцінити рівень за­доволення потреб бездоглядної та безпритульної дитини. Для виконання зав­дання учасники об’єднуються в три групи: дитина, влаштована у притулок із сімейного оточення; дитина, вилучена з вулиці; дитина-втікач з інтернатного закладу.

Вправа. “Потреби і права бездоглядної та безпритульної дитини”

Мета: співвіднести потреби бездоглядної та безпритульної дитини з її пра­вами.

Час: 40 хв.

Ресурси: Конвенція ООН про права дитини, роздатковий матеріал.

Хід проведення

Учасники об’єднуються у дві підгрупи. Педагог роздає підгрупам таблицю співвіднесення прав і потреб дитини. Учасникам пропонується ознайомитися зі змістом таблиці й визначити, які права бездоглядної та безпритульної дитини порушуються найбільшою мірою.

Результати роботи потрібно представити у вигляді малюнка, на якому права зобразити у вигляді символів.