Практичне заняття. Специфіка впровадження арт-терапевтичних методик з метою успішної реабілітації дітей

Питання до розгляду:

1. Специфіка використання арт-терапевтичних методик з дітьми різного віку.

2. Вимоги до особистості ведучого арт-терапевтичних занять.

Матеріали практичного заняття Інформаційне повідомлення “Особливості використання казкотерапіі та етапи розробки казкотерапевтичного заняття”

Мета: надати інформацію учасникам групи щодо казкотерапії як виду арт- терапії та окреслити спектр можливостей роботи з казкою.

Час: 15 хв.

Хід проведення:

Ведучий подає групі інформаційне повідомлення, на основі якого потім ініціює обговорення переваг казкотерапії у роботі з різними категоріями дітей, а також тих особливостей, які необхідно враховувати при роботі з даним методом.

Казкотерапія - це один із підвидів бібліотерапії, що передбачає зцілення особистості засобами казки. Під казкотерапією сьогодні мають на увазі:

• лікування казкою;

• процес пошуку сенсу буття, розшифровки знань про світ і систему взаємозв’язків у ньому;

• процес створення зв’язку між казковими подіями та реальним життям;

• процес перенесення казкових персонажів у реальне життя;

• процес активізації особистісного потенціалу та власних ресурсів людини;

• процес об ’ єктивізації проблемних ситуацій;

• процес покращення внутрішнього та навколишнього світу;

• можливість доторкнутись до таємниці, реалізувати власну мрію, відчути почуття захищеності.

Найбільше, що може “дозволити собі” жанр казки - це натяк на те, як кра­ще вчинити в тій чи іншій життєвій ситуації.

Головний герой у казці - це збірний образ. Дитина може легко ідентифіку­вати себе з ним та переноситись у ті “далекі далі”, де відбувається дія. Життєвій вибір, відповідальність, взаємна підтримка - все, що закладене в казці, може стати власним переживанням дитини й навчити її бачити ситуації, до яких вона звикла у повсякденному житті, дещо по-іншому, діяти так, як вчить казка, адже на прикладі казкових героїв вона вже могла побачити на­слідки правильного чи хибного вибору героїв. Отже, казки збагачують дітей, створюючи у підсвідомому гарний запас життєвого досвіду, банк “життєвих ситуацій”.

Трапляється, що дитина просить своїх батьків або ж вихователів прочитати одну й ту ж казку. Ймовірно, що саме вона найбільше відповідає світосприйнят­тю дитини на даному етапі й допомагає їй розуміти важливі для неї запитання.

Слід пам’ятати, що казки можуть слугувати гарним діагностичним мате­ріалом. Вирішення казкових завдань дитиною чи дорослим, інтерпретація подій, що відбуваються у казці, дають можливість педагогу побачити, які риси особистості можуть потребувати корекції, які проблемні завдання сто­ять перед дитиною чи дорослим зараз, якого ресурсу для їх подолання не вистачає.

Важлива ознака справжньої казки - добрий, хороший кінець. Це дає дитині почуття психологічної захищеності. З іншого боку, дитина ще раз осягає закон буття - як ти ставишся до світу, так і він буде ставитись до тебе.

Казки вчать берегти здоров’я, ще раз роблять наголос на загальнолюдсь­ких цінностях, на тому, без чого навряд чи людина зможе відчувати себе щас­ливою. Підліткам та дорослим рівень розвитку їх інтелекту дозволяє розкрива­ти для себе суть міфів і притч, що, без сумніву, впливає на формування життє­вих орієнтирів, які в майбутньому дозволять зробити правильний вибір та подо­лати скрутну життєву ситуацію.

Під час роботи з казкою можна використовувати безліч допоміжних ме­тодів і форм: аналіз, вигадування, дописування/переписування казки, також можна застосовувати разом з казкотерапією ізо- та імаготерапію - малювання, розма­льовування, ліплення, розігрування, ляльковий театр тощо.

На думку російської дослідниці Зінкевич-Євстигнєєвої Т.Д., кожна казка має свою неповторність, однак погляд на казкотерапію як на виховну систему пе­редбачає загальні закономірності роботи з казковим матеріалом.

Отже, доцільно розглянути структуру корекційно-розвивального казкотера- певтичного заняття:

Етап	Призначення	Зміст етапу
1. Ритуал “входження” в казку	Створення налаштування на спільну роботу. Входження в казку.	Колективна вправа. Наприклад, усі учасники, взявшись за руки, дивляться на свічку.
2. Повторення	Згадати все, що робили минулого разу, які висновки для себе зробили, якого досвіду набули.	Ведучий задає дітям запитання про те, що було минулого разу, що вони пам’ятають, чи використовували вони новий досвід протягом тих днів, поки не було занять, як їм допомогло те, чому вони навчились минулого разу.
3. Розширення	Розширити уявлення дитини про будь-що	Ведучий розповідає дітям нову казку. Питає, чи хотіли б діти допомогти комусь із героїв тощо.
4. Закріплення	Набуття нового досвіду, виявлення нових якостей особистості дитини	Ведучий проводить ігри, що дозволяють дітям набути нового досвіду, здійснює з дітьми символічні мандрівки, перетворення тощо.
5. Інтеграція	Пов’язування нового досвіду із життям	Ведучий обговорює й аналізує разом з дітьми, у яких життєвих ситуаціях можна використовувати той досвід, який вони отримали сьогодні.
6. Резюмування	Узагальнити отриманий досвід та пов’язати його з тим, що вже мається	Ведучий підбиває підсумки заняття. Чітко проговорює послідовність того, що відбувалось на занятті, відмічає окремих дітей за їх заслуги, підкреслює значимість отриманого досвіду, проговорює конкретні життєві ситуації реальності, у яких діти можуть використовувати новий досвід.
7. Ритуал “виходу” з казки	Закріпити отриманий досвід, підготувати дитину до взаємодії у звичному середовищі	Повторення ритуалу “входження” з доповненнями. Ведучий говорить: “Ми беремо із собою все важливе, що було з нами, все, чому ми навчилися”. Діти простягають руки всередину кола, начебто беруть щось, і прикладають руки до грудей.

Залежно від обраної форми роботи з казкою, а також від форми її розповіді, казка, окрім, власне, своєї мети, може допомагати вирішувати також і наступні психодіагностичні та психокорекційні завдання:

• виявлення актуальної проблематики для дитини шляхом аналізу її емоційного стану під час розповідання, інтонаційних акцентів тощо;

• розвиток фантазії та уяви;

• розвиток уміння висловлювати свої думки;

• розвиток пам ’яті та уваги;

• розвиток уміння слухати іншого, слідкувати за ходом його думок і уміння призупиняти свої власні думки та фантазії;

• розвиток емпатії, уміння ставати на місце іншого, подивитись на світ з різних сторін;

• зближення групи дітей, створення доброзичливої атмосфери.

Метод казкотерапії є незамінним під час реалізації програм щодо формуван­ня здорового способу життя, профілактики ризикованої поведінки дітей та підлітків.

Казка без зайвого моралізаторства, суворих настанов чи вимог дозволяє дитині самостійно зробити висновки, спробувати поглянути на себе очима іншого, дає можливість без ризику для власного здоров’я та життя “приміряти” різно­манітні моделі поведінки, обравши найбільш точну та адекватну модель. Від професіоналізму ведучого залежить, наскільки висновки, які зробить дитина в ході казкотерапевтичного заняття, будуть відповідати загальнолюдським цінно­стям та допоможуть дитині змінити свої установки щодо навколишнього світу й певні стереотипи поведінки, наскільки казка допоможе дитині набути отого неповторного позитивного життєвого досвіду, наскільки в майбутньому дитина зможе використати цей досвід.

Вправа “Розробка казкотерапевтичного заняття”

Мета: відпрацювати навички розробки казкотерапевтичного заняття з ви­хованцями притулку та ЦCПP.

Ресурси: таблиця “Етапи розробки казкотерапевтичного заняття” за кількістю учасників, 3 казки, маркери, 3 аркуші для фліп-чарту.

Час; 45 хв.

Хід проведення;

Учасники групи отримують таблицю “Етапи розробки казкотерапевтичного заняття”, яку, за необхідності, ведучий ще раз коментує, роблячи акцент на можливому змісті кожного запропонованого етапу та обговорюючи доцільність кожного під час проведення першого казкотерапевтичного заняття з групою дітей.

На наступному етапі учасники об’єднуються у три групи, отримують по одній казці (Додаток А) та завдання: розробити на основі запропонованої казки казкотерапевтичне заняття з урахуванням запропонованих етапів та за наступ­ною схемою:

• цільова аудиторія заняття (вік, можливі додаткові характеристики групи);

• тема заняття;

• мета заняття;

• необхідні ресурси;

• хід проведення (відповідно до етапів);

• рекомендації для ведучого заняття (на що варто звертати увагу, що врахувати під час підготовки та проведення заняття).

• на розробку заняття групам дається 25 хв.

На наступному етапі групи презентують свої напрацювання, причому в той час, коли одна група презентує, інші дві активно фіксують запитання та комен­тарі щодо запропонованого заняття, які потім висловлюють.

Запитання для обговорення;

1. Що необхідно перш за все враховувати під час підготовки казко­терапевтичного заняття з дітьми?

2. З якими категоріями дітей казкотерапія є доречним для використання методом?

3. За яким принципом необхідно добирати казки для казкотерапевтичних занять?

Вправа “Специфіка використання арт-терапевтичних методик з дітьми різного віку”

Мета: визначити специфіку використання арт-терпевтичних методик з дітьми різного віку.

Ресурси: маркери, З аркуші для фліп-чарту.

Час: 20 хв.

Хід проведення;

Ведучий об’єднує учасників у 4 групи й дає завдання розробити рекомен­дації з використання арт-терапевтичних методик з дітьми різного віку: перша група - дошкільнята; друга група - молодші школярі; третя група - молодший підлітковий вік; четверта група - старший підлітковий вік.

Протягом десяти хвилин групи складають перелік рекомендацій, а на на­ступному етапі презентують свої напрацювання.

Коментар ведучого; “Найбільш сенситивним для використання арт-тера­певтичних методик у корекційній роботі з дошкільнятами є вік у межах 5 років. У цьому віці в дітей найчастіше вже можуть бути сформовані мовні навички та елементарні уміння, використовувані в художніх видах діяльності, розвивається самосвідомість, що є основою для використання арт-терапевтичних методик.

Найпоширенішими арт-терапевтичними методами в роботі з дітьми до­шкільного віку є малюнкова терапія, лялькотерапія та казкотерапія. Хоча також можуть використовуватись танцювальна та музикотерапія.

У шкільному віці роль арт-терапевтичних методик не зменшується, а на­впаки - підвищується, оскільки разом із психічним розвитком дитини розши­рюється і коло терапевтичних технік та завдань. Варто пам’ятати, що діти й підлітки, на противагу дорослим, більш спонтанні, але менш здатні до рефлексії своїх почуттів та поведінки”.