Практичне заняття. Особливості використання різних видів арт-терапії в роботі з вихованцями притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей

Питання до розгляду:

1. Можливості малювання, ліплення та пісочної терапії в роботі з дітьми, що мають поведінкові та емоційні проблеми.

2. Особливості застосування та можливості лялькотерапії в роботі з дітьми.

3. Особливості використання казкотерапії та етапи розробки казкотерапевтичного заняття.

Матеріали практичного заняття

Інформаційне повідомлення “Особливості застосування та можли­вості лялькотерапії в роботі з дітьми”

Мета: надати інформацію учасникам групи щодо особливостей застосу­вання лялькотерапії в роботі з дітьми.

Час: 20 хв.

Хід проведення:

Ведучий подає групі інформаційне повідомлення, на основі якого потім ініціює обговорення переваг лялькотерапії в роботі з різними категоріями дітей, а та­кож тих особливостей, які необхідно враховувати при роботі із цим методом.

Лялькотерапія - один із різновидів арт-терапії, підвид імаготерапії, що зас­нований на процесах ідентифікації дитини з улюбленим героєм мультфільму, казки чи з улюбленою іграшкою. Як основний інструмент корекційного впливу вико­ристовується лялька, що служить посередником у взаєминах між дитиною і дорослим (психологом, вихователем, родичем).

Дитина, яка пізнає реальний світ, його соціальні зв’язки і відносини, активно проектує сприйнятий нею досвід у специфічну ігрову ситуацію. Основним об’єк­том такої соціальної проекції достатньо довгий час виступають ляльки.

Лялькотерапія широко використовується для:

• розв’язання інтро- та інтерперсональних конфліктів;

• покращення соціальної адаптації;

• корекції страхів;

• корекції заїкання;

• реабілітації дітей, що зазнали психотравм (зокрема з тими, хто постраждав від насильства та жорстокого поводження);

• роботі з дітьми, що мають порушення в поведінці;

• корекції протестної, опозиційної, демонстративної поведінки, що досягається шляхом розігрування з ляльками типових конфліктних ситуацій, узятих із життя дитини, у парі з батьками чи ровесниками.

Улюблена іграшка “бере участь” у постановці спектаклю, сюжет якого є для дитини травматичним, потрапляє в історію та успішно з нею справляється. У міру розгортання сюжету емоційна напруга дитини зростає і, досягнувши максимуму у своєму прояві, змінюється бурхливими поведінковими емоційни­ми реакціями (плач, сміх і т.д.) і зняттям нервово-психічного напруження.

Можливі індивідуальна і групова форми лялькотерапії.

Гра з лялькою - це той світ реальності, у якому живе дитина. Лялькотерапія дозволяє об’єднати інтереси дитини і корекційні завдання психолога, дає мож­ливість найбільш природного і безболісного втручання дорослого в психіку ди­тини з метою її корекції чи психопрофілактики.

Процес лялькотерапії проходить двома етапами:

1. Виготовлення ляльок.

2. Використання ляльок для відпрацювання значимих емоційних станів.

Процес виготовлення ляльок також є корекційним. Захопившись процесом виготовлення ляльок, діти стають більш спокійними, урівноваженими. Під час роботи в них розвивається довільність психічних процесів, з’являються навич­ки концентрації уваги, посидючості, розвивається уява.

У лялькотерапії використовуються такі варіанти ляльок, як ляльки-маріо- нетки, пальчикові ляльки (ляльки, що надягаються на пальці), тіньові ляльки, ляльки на мотузках, пласкі ляльки, ляльки-рукавички, ляльки-костюми.

Ляльки-маріонетки. Принцип виготовлення простих маріонеток запропо­нований Вальдорфською школою. Така лялька складається з голови і плаття зі вшитими рукавами, вона дуже проста в управлінні нею: одна нитка слугує для керування головою, інша - руками. Лялька може мати одне обличчя чи змінні (що дозволяє дитині фантазувати - у якому ж настрої знаходиться герой ляльки).

Робота з лялькою-маріонеткою дозволяє розвивати дрібну моторику рук і загальну координацію рухів; проявляти через ляльку ті емоції, почуття, стани, які дитина з певних причин не може собі дозволити проявляти. “Оживляючи” ляльку, дитина вперше у житті відчуває дорослу відповідальність за дії ляльки, за її “життя”; може усвідомлювати причинно-наслідкові зв’язки між своїми дія­ми і змінами рухів ляльки; вчитись знаходити адекватні тілесні прояви різним емоціям, почуттям, станам; розвивати довільність уваги і здатність в її концент­рації.

Пальчикові ляльки. Найбільш простим варіантом пальчикових ляльок є м’ячики від настільного тенісу чи пусті шкарлупки від яєць, на яких намальо­вані різні вирази обличчя, різні герої. Пальчикові ляльки можуть також виготов­лятись із щільного картону у вигляді невеликих циліндрів, розмір яких підби­рається за розміром пальців дитини.

Тіньові ляльки. Тіньові ляльки використовуються для роботи тіньового те­атру і виготовлюються із чорного або темного картону чи паперу. Такі ляльки використовуються переважно для роботи з дитячими страхами. Граючи з та­кою лялькою в тіньовому театрі, дитина отримує досвід розв’язання своєї про­блеми.

Зазвичай страх такий, що його не видно. Реалізуючи страх у вигляді ляльки, дитина бере під контроль ситуацію, і матеріалізований у ляльці страх позбав­ляється своєї емоційної напруженості, тієї складової, яка, власне, і є тим, що лякає. Дитина може робити зі своєю “лялькою-страхом” усе, що захоче, навіть до повного знищення. У цьому й полягає корекційний зміст тіньового театру і тіньових ляльок.

Ляльки на мотузках. Ляльки на мотузках багатофункціональні. Вони ефек­тивні при опрацюванні в дітей проблем ідентифікації, спілкування, підвищеної тривожності. Така лялька за розміром може бути така зростом, як дитина. Виготовити її дуже просто: з мотузки збирається контур ляльки, за петельку голова ляльки прищеплюється на сорочку дитини, а палець дитини протягуєть­ся в петлі, які прикріплені на долонях ляльки. Таким чином дитина імітує рухи ляльки разом із власними рухами.

Пласкі ляльки. Пласкі ляльки являють собою модель ляльки, яка вирізана зі щільного картону чи тонкої фанери. Як правило, руки кріпляться на шарнірах чи на кнопках і можуть вільно рухатися. Такого виду ляльки використовуються для роботи з дітьми, у яких виникли труднощі у спілкуванні, поведінці, порушен­ня “Я-образу”. Така лялька може мати змінний набір виразів обличчя, які відпо­відають різним емоційним станам.

Ляльки-рукавички. Такі ляльки традиційно використовуються в дитячих лялькових театрах, різних інсценуваннях, відтвореннях казок.

Об’ємні ляльки. Об’ємні ляльки традиційно використовуються в рольових іграх. Це звичайні ляльки, що мають зріст людини.

Оживлюючи ляльку, дитина бачить, що кожний її рух негайно переноситься на поведінку ляльки. Таким чином, вона отримує оперативний, недерективний??? зворотний зв’язок як реакцію на свої дії. Це допомагає їй самостійно корегува­ти свої рухи і робити поведінку ляльки максимально виразною.

Вправа “Створюємо ляльку”

Мета: розглянути можливості лялькотерапії та продемонструвати елемен­ти заняття за методикою шляхом відпрацювання з учасниками навичок ство­рення ляльок із простого природного матеріалу та маніпуляцій з ними.

Ресурси: простий природний матеріал (гілочки з дерев, шишки, листя, камінці тощо), клаптики тканини різного розміру та форми, пластилін, папір, скотч, клей, ножиці (кількість матеріалу визначається залежно від кількості учасників у групі).

Час:60 хв.

Хід проведення:

Ведучий об’єднує учасників у три групи і просить зайняти місце за окреми­ми столами, посередині яких розміщуються матеріали для виготовлення ляль­ки. У кожній із трьох груп пропонується обрати Спостерігача, тобто ту особу, що не буде безпосередньо виконувати завдання, а буде спостерігати за проце­сом його виконання групою (спостерігач може бути один або декілька залежно від кількості учасників у групах, і бажано, щоб це був учасник групи, який має психологічну освіту).

На наступному етапі учасникам пропонується протягом 20 хвилин змайст­рувати ляльку, обравши ті матеріали із запропонованих, які найбільше сподоба­ються та привернуть до себе увагу. Також пропонується обов’язково намалю­вати на папері обличчя ляльки і прикріпити його до неї за допомогою скотчу або клею.

Коли ляльки вже готові, ведучий дає наступне завдання кожній із трьох груп окремо:

Перша група:

Ведучий просить учасників вигадати історію цієї ляльки, хто вона, яке її ім’я, звідки, що вона любить і про що мріє та розповісти цю історію від імені ляльки (наприклад: “Мене звати Бубонець. Я приїхала з далекої країни, яка за океаном. Я маю велику дружну родину ...”. Інші учасники можуть задавати запитання ляльці від імені своїх персонажів.

Друга група:

Ведучий просить учасників об’єднатись у пари і розіграти між ляльками імпровізовані діалоги, у яких вони можуть знайомитись, спільно виконувати певну діяльність тощо.

Третя група:

Усім учасникам необхідно вигадати певну історію, у якій були б задіяні аб­солютно всі ляльки, та розіграти її у своїй групі.

На виконання поставлених завдань у груп є 15 хв.

У той час завдання Спостерігачів слідкувати за атмосферою у групі, як вона змінюється, як учасники виконують завдання, які емоції вони при цьому відчу­вають, а також фіксувати будь-які специфічні особливості перебігу подій у групі, які є цікавими та вартими уваги.

На наступному етапі учасники залишають свої ляльки, а разом із ними і вигадані образи, на робочих столах та повертаються у велике коло, де відбу­вається обговорення.

Запитання для обговорення (Спочатку дається можливість висловитись учасникам кожної з груп, попередньо зазначивши, що у них відбувалось, оскіль­ки завдання були різними):

• Чи сподобалась вам робота з ляльками? Чому?

• Що було цікавішим - виготовляти ляльки чи працювати з ними після виготовлення?

• Який настрій переважав та яка атмосфера панувала у групі?

• Чому, на Вашу думку, ми виконували завдання в трьох групах?

Далі висловлюються Спостерігачі, які відповідають на наступні запитання:

• Яка атмосфера панувала у групі, як вона змінювалась?

• Як можна охарактеризувати процес виготовлення учасниками ляльок?

• Як змінювались емоції учасників групи?

• На що Ви звернули увагу під час виконання завдання групою?

Запитання для всіх учасників:

• Які терапевтичні механізми були закладені в різних видах маніпуляцій з лялькою, які ми використовували?

• Які можливості лялькотерапії та з якими категоріями дітей у притулку і ЦСПР Ви можете визначити?

• Що необхідно враховувати під час занять за методом лялькотерапії?

Можна завершити вправу даруванням учасниками ляльок один одному.

Ведучий наприкінці вправи наголошує, що в даному випадку ми не мали цілісного лялькотерапевтичного заняття, а могли споглядати лише ряд епізодів, що надали можливість побачити декілька варіантів роботи з ляльками: виго­товлення ляльок, індивідуальна робота, робота в парах, робота у групі. Ми та­кож використовували вигадування історій разом з методом лялькотерапії. Інди­відуальне вигадування історій слугує досить гарним діагностичним матеріа­лом у роботі з дітьми.