Практичне заняття. Форми і методи залучення батьків, родичів до роботи з дитиною в закладі соціального захисту

Питання до розгляду:

1. Форми і методи, які можна використати у роботі з батьками.

2. Правила роботи з батьками.

3. Організація роботи з батьками вихованців закладів соціального захисту.

Матеріали практичного заняття

Основні форми і методи, які можна використовувати в роботі з батьками: лекторії; індивідуальні бесіди; консультації; тренінги; клуби вихідного дня.

Надзвичайно цікавою формою роботи з батьками вихованців закладів со­ціального захисту є клуби вихідного дня. На жаль, така форма роботи майже не реалізується у притулках для дітей та центрах соціально-психологічної реабілі­тації дітей України. Клуби вихідного дня передбачають спільну зайнятість батьків і дітей під керівництвом спеціалістів у підготовці творчих вечорів, міні- вистав, у малюванні, ліпленні, конструюванні тощо. Такі клуби вихідного дня не лише сприяють покращенню взаємин між батьками й дітьми, а завдяки можли­востям арт-терапії мають потужний терапевтичний ефект і в поєднанні з трен- інгами щодо батьківських умінь, ефективної комунікації та консультуванням дійсно сприяють вирішенню психоемоційних проблем у сім’ї та налагодженню взаємодії у діаді “дитина - батьки”.

Цікава практика роботи з батьками, діти яких перебувають у притулках, існує в Західній Європі. За час, поки дитина проходить реабілітацію в закладі, батьки зобов’язані прослухати певну кількість лекцій і взяти участь у практич­них заняттях, а згодом скласти іспит з батьківської компетенції та ефективної взаємодії з дитиною. Дитина не буде повернена в сім’ю, поки, окрім надання сім’ї іншої необхідної допомоги, батьки не складуть зазначений іспит. Також, наприклад, у Нідерландах існує досвід, коли батьки живуть у спеціальних за­кладах спільно з дітьми і так само проходять реабілітаційну програму, співпра­цюючи з психотерапевтами, психологами, соціальними працівниками. Деталь­ніше можна розглянути у табл. 6.1.

Чого не слід робити, працюючи з батьками:

• категорично не слід вдаватись до будь-яких форм прямого чи непрямого осуду поведінки та дій батьків;

• здійснювати негативні оцінки в присутності дітей, інших батьків чи будь- яких сторонніх осіб. Пам’ятайте, що один із провідних принципів у роботі з батьками - не осудливе ставлення та повага честі й гідності людини;

• брати всю відповідальність на себе, на колектив працівників стосовно “виправлення дитини”, давати певні обіцянки, а також ті обіцянки, які ви не можете виконати;

• не слід вдаватись до будь-яких форм залякування, це не є завданням закладу, при потребі можна лише юридично правильно і коректно попереджати про ту чи іншу відповідальність за ту чи іншу діяльність чи бездіяльність;

• не сприяти підтримці родинних стосунків, відвідуванню дітей, забороняти спілкуватись дітям з батьками та ін.;

• налаштовувати дитину проти батьків, шукати помилки в їхньому житті та ін.;

• давати негативні оцінки щодо особистості їхньої дитини. Натомість необхідно об’єктивно й толерантно висвітлювати проблематику;

№	Проблема сім "і	Можливі сильні сторони, ресурси батьків (сім ’ї)	Фактори, що можуть підвищувати рівень ризику для дитини в такій сім ’ї і які особливо необхідно враховувати під час роботи з батьками	Завдання в роботі з батьками	Основні послуги, які потрібно надати батькам, організації, які потрібно залучити до надання таких послуг
1.	Сім’ї із соціально- медичними проблемами: - Батьки страждають алкоголізмом чи іншою залежністю
	- Батьки мають інвалідність, складні соматичні чи інфекційні захворювання
	- Батьки мають психічні захворювання
2.	Сім’ї із соціально- побутовими проблемами, труднощами у працевлаштуванні: - Батьки-безробітні (або малозабезпечені)
	- Сім’я відчуває брак мінімальних побутових умов (опалення, водо-, газопостачання, невідповідність житла певним нормам та стандартам тощо).
3.	Сім’ї з проблемами у вихованні дітей: - Недостатній догляд за дитиною, низький рівень виховного потенціалу батьків (у т.ч. насильство та жорстоке поводження з дитиною)
	Ухилення від виконання батьківських обов’язків
	- Відсутність позитивної моделі поведінки одного з батьків (неповні сім’ї)