Хід роботи:

1. Визначити етапи технології виготовлення збору.

2. Скласти технологічну схему виробництва.

3. Скласти апаратурну схему виробництва.

4. Здійснити виготовлення заданого збору.

5. Скласти матеріальний баланс процесу виготовлення збору.

6. Здійснити пакування і маркування готового продукту.

Вимоги до оформлення роботи:

1. Кожне завдання оформляється в зошиті для лабораторних робіт у вигляді письмового звіту за кожним етапом ходу роботи.

2. Після звіту про виконання лабораторної роботи обов’язкові висновки з аналізом якості виготовленого продукту та аналізом помилок, які можливо були допущені в ході роботи.

Контрольні запитання:

1. Характеристика порошків як лікарської форми.

2. Правила виготовлення простих порошків.

3. Вибір здрібнюючих пристроїв.

4. Здрібнювання у фармацевтичному виробництві: види здрібнювання.

5. Що таке ступінь здрібнення?

6. З якою метою здійснюється просіювання порошкоподібних матеріалів?

7. В чому полягає ситова класифікація порошків?

8. Основи змішування порошкоподібних матеріалів.

9. Правила виготовлення складних порошків.

10. Технологія приготування порошків з ядовитими речовинами, з забарвлюючими компонентами, з рослинними екстрактами, з пахучими та летючими речовинами.

11. Контроль якості порошків.

12. Загальна технологічна і апаратурна схеми виробництва порошків.

13. Вимоги до тари і упаковки. Маркування готової продукції.

14. Що таке лікарська рослинна сировина?

15. Що таке збори?

16. Технологія виготовлення простих і складних зборів.

17. Вимоги до ступеня здрібнення лікарської рослинної сировини.

18. Назвіть відомі вам види лікувальних зборів.

19. Які збори є офіцінальними і неофіцінальними?

20. Як нормується якість зборів?

21. Наведіть приклади складу широковживаних зборів (полоскання, чаї).

Лабораторна робота №3

Тема: виготовлення фармацевтичних розчинів

Мета роботи: вивчення основ промислового виробництва розчинів, ознайомлення з особливостями виготовлення неводних розчинів, освоєння навичок раціонального підбору обладнання, проведення контролю якості виробу, здійснення пакування і маркування готової продукції.

Інформаційні матеріали

Розчини – рідкі гомогенні системи, які складаються з розчинника і одного або декількох компонентів, розподілених у ньому у вигляді іонів або молекул.

Від хімічних сполук розчини відрізняються змінністю складу, від механічних сумішей – однорідністю. В залежності від застосованого розчинника всі розчини, що застосовуються у фармації, можуть бути розділені на 6 груп:

- водні розчини;

- спиртові розчини;

- гліцеринові розчини;

- масляні розчини;

- ароматні води;

- сиропи.

За агрегатним станом розчинних у фармацевтичних розчинах лікарських речовин розчини поділяють на:

- розчини твердих речовин;

- розчини рідких речовин;

- розчини з газоподібними лікарськими засобами.

Розчинення – це спонтанний самочинний дифузійно-кінетичний процес, який відбувається при зустрічі розчинної речовини з розчинником. Одержання розчинів із рідких речовин, які взаємодіють або змішуються між собою, відбувається без ускладнень, як просте змішування двох рідин. Розчинення твердих речовин, особливо повільно- і важкорозчинних, представляє собою складний процес. Умовно при розчиненні можуть бути виділені стадії:

- контакт поверхні твердого тіла з розчинником, який супроводжується змочуванням, адсорбцією і проникненням розчинника в мікропору частинок твердого тіла;

- взаємодія молекул розчинника із шарами речовини на поверхні розділу фаз, при який відбувається сольватація молекул або іонів і їх відрив від поверхні розділу фаз;

- перехід сольватованих молекул або іонів в рідку фазу;

- вирівнювання концентрацій у всіх шарах розчинника.

Загалом швидкість розчинення залежить від дифузійних процесів.

В процесі приготування розчинів будь-яка рідина має певну межу розчинної здатності і дана кількість розчинника може розчинити лікарську речовину в кількостях, що не перевищують певних меж.

Розчинністю речовини називають її здатність утворювати з іншими речовинами розчини. Згідно з ДФ XI розчинність вказується як кількість частин розчинника, яка необхідна для розчинення однієї частини лікарської речовини при 20°С. За ступенем розчинності відрізняють наступні групи речовин:

- дуже легкорозчинні, які потребують для свого розчинення не більше однієї частини розчинника;

• легкорозчинні, потребують від 1 до 10 частин розчинника;

• розчинні, для яких необхідно від 10 до 20 частин розчинника;

• важкорозчинні, потребують від 30 до 100 частин розчинника;

• малорозчинні, для яких необхідно від 100 до 1000 частин розчинника;

• дуже мало розчинні (майже нерозчинні), для них необхідно від 1000 до 10000 частин розчинника;

• практично нерозчинні, потребують більше 10000 частин розчинника.

Розчинність лікарської сировини у воді і в інших розчинниках залежить від температури. Для більшості твердих речовин розчинність з підвищенням температури збільшується. Якщо розчинення відбувається повільно, то для його прискорення застосовують нагрівання, попереднє здрібнення речовин і перемішування суміші.

При виготовленні розчинів дуже мало розчинних або практично нерозчинних речовин використовують, крім вище зазначених операцій, одержання розчинних похідних і солюбілізацію. У склад лікарської форми тверді лікарські речовини можуть бути введені у вигляді попередньо підготовлених концентрованих розчинів, які добавляються після розчинення твердих речовин і фільтрування розчину.

В процесі виготовлення рідкої лікарської форми завжди використовується розчинник (дисперсне середовище) – хімічні сполуки або їх суміші, здатні розчинювати різноманітні речовини, утворюючи з ними однорідні системи. Для приготування розчинів у фармацевтичному виробництві визначені такі стандартні розчинники: вода очищена, спирт етиловий, гліцерин, жирні і мінеральні масла, хлороформ, ефір діетиловий, кремнієорганічні сполуки, етилен- і пропіленгліколі, поліетиленоксиди, диметилсульфоксид та інші речовини.

Водні розчини нестійкі під час зберігання. Тому номенклатура розчинів обмежена і вміщує лише препарати масового виробництва, придатні до тривалого зберігання. Найбільш поширене виробництво розчину алюмінію ацетату основного.

Спиртові розчини мають широку номенклатуру, що складається з розчинів йоду, камфори, ментолу, діамантового зеленого, метиленового синього, кислоти мурашинової, саліцилової, борної, нашатирно-анісових крапель та ін.

Гліцеринові розчини, наприклад, розчин Люголя, потребують для розчинення нагрівання, але можуть утворюватись і без нього (це залежить від термолабільності лікарських речовин). У зв’язку з високою в’язкістю гліцерину бажаний підігрів реакторів до 40-50°С для зменшення часу розчинення.

Масляні розчини сьогодні значно розширюють свій асортимент у зв’язку з необхідністю скорочення використання спирту етилового, який має наркотичну дію. Вазелінове масло і жирні масла добре розчинюють багато лікарських речовин, утворюючи розчини для зовнішнього застосування.

Сиропи – концентровані водні розчини сахарози та ягідних соків, які можуть вміщувати лікарські речовини, настойки, фруктові та харчові екстракти. Можуть в залежності від складу бути смаковими (цукровий сироп, вишневий сироп, малиновий сироп, мандариновий сироп), які використовуються в якості коригентів смаку в дитячих лікарських формах, а також лікарськими (алтейний, ревеней, солодковий, пертусин, сироп шипшини, сироп алое з залізом).

Ароматні води – це препарати, які вміщують у водному або водно-спиртовому розчині ефірні масла.

Поширене виробництво води м'ятної і води кропової.

Розчини відносяться до рідких лікарських форм, які сьогодні класифікують за такими ознаками:

• за природою розчинника: водні і неводні;

• за складом: прості і складні;

• за типом дисперсної системи: дійсні розчини низькомолекулярних сполук, дійсні розчини високомолекулярних сполук, колоїдні розчини, суспензії, емульсії, комбіновані системи;

• за застосуванням: для внутрішнього вживання (мікстури, рідким середовищем є вода очищена), для зовнішнього використання (примочування, полоскання, краплі, ін., рідке середовище – вода очищена та інші розчинники).

Завдання 1. Виготовлення розчину кислоти борної 2%-ної

(200 мл)

Склад: