Хід роботи:

1. Визначити стадії технологічного процесу виготовлення дитячої присипки як складного порошку.

2. Скласти технологічну схему виробництва дитячої присипки.

3. Скласти апаратурну схему виробництва порошку.

4. Здійснити приготування сипкої маси (порошку), для чого кожний компонент пропису зважити, здрібнити (кожний окремо) і знов зважити, здійснити просіювання за ГОСТ 4403-77, зважити всі одержані фракції. Розрахувати необхідну кількість кожного компонента та для одержання заданої кількості готового продукту з урахуванням втрати і відходів. Змішати речовини в лабораторному змішувачі (ступці), завантажуючи спочатку той інгредієнт, кількість якого за прописом більша. Після додавання інших компонентів суміш перемішують до однорідності 10-20 хв. Одержану суміш знов просіюють і передають на додаткове перемішування протягом 3-5 хв, після чого обов'язково зважують.

5. Складання і розрахунок постадійного і загального балансу.

6. Провести пакування і маркування готової продукції. Обгрунтувати вибір тари.

Завдання 2. Виготовлення складного порошку за приватною технологією

Склад:

№1. Антропіну сульфату - 0,0005 г

Гексаметилентетраміну - 0,25 г Цукру - необхідну кількість

0,26 г №30

№2. Рибофлавіну - 0,05 г

Кислоти нікотинової - 0,1 г

Кислоти аскорбінової - 1,0 г

Глюкози - 2,0 г

0,31 г №6

№3. Камфори - 0,05 г

Цукру - 0,5 г

0,55 г №4

№4. Екстракту беладонни - 0,015 г

Магнію сульфату - 0,3 г

Магнію карбонату основного - 0,3 г

0,615 г №20

Хід роботи:

1. Одержавши завдання, визначитися з приватною технологією порошку.

2. Скласти технологічну схему виробництва.

3. Скласти апаратурну схему виробництва.

4. Здійснити одержання порошкової маси за обраною схемою.

5. Скласти матеріальний баланс виробництва.

6. Здійснити пакування і маркування виробу.

Завдання 3. Визначення якості виготовлених порошків:

-форми, розміру і характеру поверхні;

-вологовмісту.

Хід роботи:

Форму, розмір і характер поверхні часток порошку визначають за допомогою мікроскопа, що має мікрометричну сітку, або окуляромікрометр (^х400~^х600).

На поверхню предметного скла розміщують здрібнений порошок, при легкому постукуванні по склу порошок стряхують поворотом на 180ºС. Визначають для часток анізодіаметричної форми кристали по довжині і ширині, а для часток ізодіаметричної форми – по діаметру, встановлюючи максимальні і мінімальні розміри. Проводять 50 замірів для кожного порошку для одержання статично достовірних результатів.

Визначення вологовмісту здійснюється на двох наважках порошку масою 1-3 г (похибка зважування ±0,01). Кожну наважку вміщують в попередньо висушені і зважені разом з кришками бюкси, вміщують в сушильну шафу і сушать до постійної маси при температурі 100-105°С. Постійна маса досягнута, якщо різниця між двома послідовними зважуваннями після 30 хв висушування і 30 хв охолодження в ексикаторі не перевищує 0,1 г. Вологість сировини X в процентах розраховують за формулою:

,

де М – маса порошку до висушування, г;

М₁ – маса порошку після висушування, г.

За кінцевий результат визначення приймають середнє арифметичне двох паралельних розрахунків, обчислених до десятих долей процента. Розходження між результатами двох паралельних визначень не повинне перевищувати 0,5%. Для виробництва таблеток можуть бути використані порошки, вологість яких знаходиться в межах 3-5%.