Контрольні запитання:

1. Визначення новогаленових препаратів.

2. Приклади максимально очищених препаратів різних груп.

3. Стадії виробництва новогаленових препаратів.

4. Методи очищення у виробництві новогаленових препаратів.

5. Способи екстрагування із рослинної сировини у виробництві новогаленових препаратів.

6. Екстрагенти в виробництві максимально очищених препаратів.

7. Методи стандартизації новогаленових препаратів.

8. Методи сорбції у виробництві новогаленових препаратів.

9. Методи стандартизації максимально очищених препаратів.

10. Загальні і відмінні риси новогаленових і галенових препаратів.

Лабораторна робота №8

Тема: рекуперація екстрагентів із відпрацьованої сировини

Мета роботи: ознайомлення з існуючими методиками рекуперації екстрагентів з відпрацьованої лікарської рослинної сировини, опанування навичками рекуперації етанолу.

Інформаційні матеріали

При виготовленні препаратів на основі лікарської рослинної сировини у відпрацьованому шроті залишається значна кількість екстрагенту, об’єм якого кількісно може дорівнювати подвійній або потрійній масі сировини. Екстрагент повинен бути рекуперованим і поверненим у виробництво, для чого здійснюють його вилучення різними методами: вимиванням водою, перегонкою з водяною парою.

Рекуперацію етанолу із шроту методом вимивання водою здійснюють у тих випадках, коли на фармацевтичному виробництві водяна пара не використовується у ролі теплоносія. Із шпроту попередньо вижимають екстрагент на пресі і вже одержане витягнення використовують у виробничому процесі (з метою зменшення втрат екстрактивних речовин і екстрагенту). Шрот заливають водою і настоюють протягом 1,5 часу, внаслідок чого відбувається дифузія етанолу із сировини у воду. Після цього одержують з перколяційною швидкістю промивні води, кількість яких залежить від концентрації екстрагенту: при рекуперації 40%-ного етанолу одержують близько трьох об’ємів промивних вод по відношенню до сировини, для рекуперації 70%-ного етанолу – біля п’яти об’ємів. Одержані води вміщують до 30% етанолу і можуть бути використані для розведення міцного етанолу.

З метою укріплення етанолу одержані промивні води піддають звичайній перегонці.

Перегонка з водяною парою застосовується лише для рекуперації екстрагенту із шроту на великих фармацевтичних виробництвах після певного зливання витягнення з перколяторів. Процес рекуперації може бути прискорений шляхом одночасного використання глухої і гострої пари. Одержаний відгін може мати різну концентрацію: якщо концентрація досить висока, його використовують як екстрагент, якщо низька, то він іде на приготування екстрагенту для сировини того ж найменування (тобто для розведення). Якщо рекуперат і відгін мають концентрацію етанолу 30% і вище, вони можуть бути зміцнені і очищені ректифікацією, яка здійснюється шляхом багаторазового контакту між нерівноважними рідкою і паровою фазами, що рухаються протитечією в ректифікаційній колоні. Розділення суміші на компоненти шляхом послідовного ряду процесів випаровування рідини і конденсації пари приводить до одержання дистиляту – рідини, яка є практично чистим етанолом. Максимально можлива концентрація етанолу, одержаного таким шляхом, складає 97,18%.

Ректифікація може здійснюватись безперервно або періодично, процес відбувається під атмосферним тиском, для розділення сумішей висококип’ячих рідин під вакуумом, для розділення сумішей, газоподібних при нормальних умовах, – під високим атмосферним тиском. У фармацевтичному виробництві переважно використовують ректифікаційні установки періодичної дії. Одержані спиртові рекуперати використовують для обробки сировини того ж найменування, з якого вони одержані. У тих випадках, коли екстрагент є етанолом, рекуперацію його з відпрацьованої сировини здійснюють, як правило, тільки методом перегонки з водяною парою. У тих випадках, коли екстрагент змішується з водою у будь-яких співвідношеннях, рекуперацію здійснюють всіма методами, які придатні до спиртоводних сумішей.

Завдання 1. Рекуперація етанолу шляхом перегонки із шроту