Технологія одержання настоїв і відварів

Для одержання настоїв розраховану кількість сировини вміщують в попередньо підігрітий протягом 15 хв перфорований стакан фарфорової інфундирки, заливають належною кількістю води очищеної, розрахованої з урахуванням коефіцієнта водопоглинання, і розміщують на киплячій водяній бані інфундирного апарату. Настоювання здійснюють протягом 15 хв, після чого інфундирку знімають з водяної бані і залишають для повільного охолодження на 45 хв. Витягнення, що охолонуло, проціджують в мірний циліндр, віджимаючи рослинну сировину, розчиняють в ньому порошкоподібні речовини, які входять до складу пропису, додають (крізь сировину) воду до необхідного об’єму витягнення.

Приготування відварів здійснюється за аналогічною методикою, але настоювання на киплячій водяній бані відбувається 30 хв, а охолодження – 10 хв.

Додавання лікарських речовин до настоїв і відварів

Водні витягнення часто слугують придатним середовищем для введення різноманітних лікарських речовин, внаслідок чого одержують настої і відвари ускладнених прописів. Якщо останні призначені для внутрішнього вживання, їх називають мікстурами. При виготовлені мікстур лікарські препарати розчинюють в попередньо процідженому і охолодженому настої або відварі, після чого ще раз проціджують.

Сиропи, ароматні води, настойки та рідкі екстракти додають до готового настою або відвару, відмірюючи їх за об’ємом. При їх введенні завжди необхідно враховувати сумісність лікарських речовин з біологічно активними речовинами, витягнутими з рослинної сировини.

Контрольні запитання:

1. Дайте визначення поняття настої та відвари?

2. Які фактори впливають на виготовлення водних витягнень?

3. Технологія одержання настоїв та відварів.

Лабораторна робота №6

Тема: виготовлення настойок і екстрактів

Мета роботи: вивчення існуючих методів виготовлення настойок і екстрактів, ознайомлення з методиками оцінювання якості готових виробів.

Інформаційні матеріали

Існуючі сьогодні екстракційні препарати із лікарської рослинної сировини в залежності від технології їх одержання розділяють на 3 групи:

• сумарні екстракційні препарати (галенові);

• максимально очищені екстракційні препарати (новогаленові);

• препарати індивідуальних речовин.

Процес екстрагування відноситься до масообмінних процесів і здійснюється за рахунок дифузії із зони з високою концентрацією – клітин рослинного або тваринного матеріалу, які містять біологічно активні речовини.

Розрізняють екстрагування в системі тверде тіло – рідина і в системі рідина – рідина. В фармацевтичному виробництві найбільш широко застосовують екстрагування в системі тверде тіло – рідина, де твердим тілом є лікарська сировина рослинного або тваринного походження, а рідиною – екстрагент.

При екстрагуванні із лікарської рослинної сировини дифузія біологічно активних речовин відбувається з внутрішніх структур частинки матеріалу, для якої характерна наявність пористої перегородки, міжклітинного простору і клітинних ходів, які знижують швидкість дифузії. Крізь пори перегородки проходять тільки ті речовини, частки яких не перевищують розмірів пор. Суттєвою особливістю екстрагування із рослинної сировини з клітинною структурою є явище десорбції, яке спостерігається в клітині після просочування в неї екстрагенту. Складний комплекс дифузійних явищ, які відбуваються у середині шматочків рослинного матеріалу, називають внутрішньою дифузією.

Особливості вилучення біологічно активних речовин пов’язані із тим, що на шляху до речовин, які містяться у клітині, знаходиться клітинна стінка, фізіологічний стан якої може бути різним. Жива рослинна клітина має пристінний шар протоплазми певної товщини, клітинна стінка працює як напівпроникна перегородка, що не пропускає зовні речовин, розчинених у клітинному соці. Тому для живої клітини можливе лише проникнення екстрагенту в середину клітини (осмос).

У мертвій клітині внаслідок плазмолізу (загибелі протоплазми) клітинна стінка втрачає властивості напівпроникної перегородки і починає проводити речовини в обох напрямках (діаліз). Оскільки клітинна стінка набуває властивостей пористої перегородки, крізь неї можуть вільно дифундувати біологічно активні речовини, розміри молекул яких не перевищують розмірів пор.

Більшість екстракційних препаратів одержують з висушеної рослинної сировини. У випадку використання свіжих рослин клітини умертвляють за допомогою етилового спирту, який при зіткненні з клітиною рослини зневожує її, викликаючи сильний плазмоліз (загибель клітини сировини тваринного походження може бути досягнута сушінням або зневожуванням спиртом або ацетоном). Препарати можуть бути одержані також із свіжої рослинної сировини, клітини якої не зневожені, але в цьому випадку має місце не процес екстрагування, а вимивання клітинного соку з ушкоджених клітин і відкритих пор.

Особливу роль в екстракції біологічно активних речовин відіграє вибір екстрагенту, який повинен легко просочуватись крізь стінки клітини, вибірково розчинювати в ній біологічно активні речовини, які повинні проходити крізь тверді оболонки за межі рослинного матеріалу. Екстрагент повинен бути наділений вибірковістю, високою змочувальною здатністю, здатністю попереджувати розвиток мікрофлори у витягненні, леткістю, мінімальною токсичністю і вогненебезпечністю, низькою вартістю. Тому найбільш часто на фармацевтичних виробництвах в якості екстрагентів застосовують воду, етиловий спирт, ацетон, етиловий ефір, хлороформ, дихлоретан, хлористий метилен, метиловий спирт, олії рослинні, зріджені гази.

За допомогою екстрагування одержують велику кількість препаратів: настойки, екстракти (густі, сухі, рідкі, масляні, концентрати).

Настойки – це прозорі розбавлені спиртові або водно-спиртові вилучення з лікарської рослинної сировини, які одержують без нагрівання і вилучення екстрагенту. Їх розглядають як офіціальну лікарську форму, що застосовується в сполученні з іншими, входячи до складу крапель, мікстур, мазей, пластерів і як самостійні препарати для внутрішнього і зовнішнього застосування.

Одержання настойок здійснюється при використанні масооб’ємних розрахунків між сировиною і готовим продуктом: з однієї масової частини несильнодіючої рослинної сировини одержують 5 об’ємних частин готового продукту (5:1), сильнодіючої сировини – 10 частин (1:10). В деяких випадках настойки готують у співвідношені 1:10 із сировини, що не містить сильнодіючих речовин (глод, календула, арніка), можливе використання інших співвідношень.

Настойки за складом поділяють на прості, одержані з одного виду рослинної сировини, і складні, які утворені змішуванням вилучень з декількох рослин, іноді з додаванням лікарських речовин. За характером використаної сировини відрізняють настойки, одержані з висушеного рослинного матеріалу і настойки, вироблені зі свіжої рослинної сировини.

Виготовлення настойок складається з підготування сировини і екстрагенту, одержання вилучення, їх очищення, стандартизації, розливу або фасування і пакування продукції.

Підготовка сировини складається з подрібнення і просіювання. Контролю підлягає розмір подрібненої рослинної сировини, яка підлягає екстрагуванню (регламентується вміст великих часток і пилу). Підготування екстрагенту складається з розведення вихідного спирту-ректифікату (або укріплення одержаних рекуператів) і розрахунку необхідної його кількості.

Одержання вилучень у виробництві настойок здійснюють методами мацерації та її різновидами, перколяції і шляхом розчинення сухих і густих екстрактів. Останній спосіб застосовується для прискорення виробництва, а також у випадках використання отруйного рослинного матеріалу або сировини, яка важко піддається здрібнюванню.

Очищення вилучень є обов’язковим, так як одержані на попередній стадії напівфабрикати – каламутні рідини з великою кількістю завислих часток. Очищення вилучень з метою одержання прозорої рідини здійснюють шляхом відстоювання при температурі не вище 10°С протягом двох і більше діб, після чого здійснюють фільтрування декантацією.

Стандартизація настойок здійснюється за вмістом діючих або екстрактивних речовин, вмістом спирту або густиною і на наявність важких металів.

Готову настойку розливають у скляну тару, закупорюють і маркують, зберігають у прохолодному приміщенні (15°С) , у захищеному від світла місці.

Екстракти – це концентровані витягнення з лікарської рослинної сировини. В залежності від консистенції їх ділять на рідкі, густі і сухі, в залежності від використаного екстрагенту відрізняють екстракти водні, спиртові, ефірні, масляні і одержані за допомогою зріджених газів. Крім того, виділяють окремі екстракти-концентрати і екстракти стандартизовані.

Широке поширення в фармацевтичній промисловості знайшли рідкі екстракти – рідкі концентровані водноспиртові вилучення з лікарської рослинної сировини, які одержують в співвідношені 1:1. Їх виготовлення здійснюється за масою – із 1 кг сировини одержують 1 кг рідкого екстракту. В якості екстрагенту для приготування рідких екстрактів використовують лише спирт етиловий з концентрацією 50-70%, інші концентрації спирту застосовують дуже рідко.

Процес виробництва рідких екстрактів складається з підготовки сировини і екстрагенту, які здійснюються аналогічно одержанню настойок; одержання витягнення методами мацерації, перколяції і реперколяції; очищення вилучень аналогічно відповідним процесам при одержанні настойок або з допомогою адсорбентів. Відстояну прозору частину вилучень фільтрують крізь фільтр ХНДХФІ, залишок вилучення з осадом фільтрують в останню чергу крізь лійку, обтягнуту двома шарами марлі з ватою і фільтрувальним папером. Всі фільтрати ретельно перемішують і проводять стандартизацію: на вміст діючих речовин, на вміст спирту або густину, на сухий залишок і на важкі метали. Готові рідкі екстракти розливають у скляну тару, укупорюють і маркують. Зберігають рідкі екстракти в упаковці, яка гарантує стабільність виробу протягом встановленого терміну придатності, при необхідності в прохолодному, захищеному від світла, місці. В процесі зберігання можливе виникнення осадів.

Густі екстракти – це концентровані вилучення із лікарської рослинної сировини у вигляді в’язкої маси, вміст вологи в яких не перевищує 25%. Вони не здатні витікати з посуду, але легко витягаються у нитки, які зливаються у суцільну масу.

Висока в’язкість густих екстрактів дає змогу використовувати їх в якості зв’язуючої і формоутворюючої речовини при виготовленні пілюль. Густі екстракти є напівпродуктами для виробництва інших лікарських форм (таблеток, настойок) і можуть бути використані як коригенти при виробництві мікстур, сиропів, еліксирів. Виробництво сухих екстрактів складається з одержання витягнень, їх очищення (кип’ятінням, адсорбцією або їх комбінацією), згущення витягнення (під вакуумом при температурі 50-60°С) і стандартизації (за вмістом діючих речовин, вологи і важких металів). Густі екстракти потребують герметичної упаковки.

Екстракти сухі – це концентровані вилучення з лікарської рослинної сировини у вигляді сипкої маси з вмістом вологи не більше 5%. Відрізняють екстракти з лімітованою і не лімітованою верхньою межею діючих речовин, відповідно одержані з додаванням наповнювачів і без них. В якості наповнювачів можуть бути використанні глюкоза, цукор молочний, декстрин картопляний та інші речовини.

Одержання сухих екстрактів полягає в одержанні витягнення, його очищені, згущенні або сушінні витягнення, сушінні сгущеного витягнення і його стандартизації. Згущення і сушіння витягнень можуть бути здійснені двома шляхами:

• сушкою рідкого витягнення без його згущення;

• через стадію сгущення з наступним сушінням.

Сухий екстракт стандартизують за вмістом діючих речовин, вологи і важких металів. Фасують в широкогорлі флакони (банки) невеликої ємності і герметично закупорюють.

Екстракти-концентрати використовуються для виготовлення настоїв і відварів. Це стандартизовані рідкі і сухі вилучення з лікарської рослинної сировини для приготування водних вилучень.

Масляні екстракти або масла медичні – вилучення з лікарської рослинної сировини, одержані за допомогою рослинних олій або мінеральних масел. Сучасна промисловість використовує масляні екстракти з листя блекоти, дурману, трави звіробою, м’якоті плодів шипшини, насіння шипшини, обліпихи і каротолін.

Завдання 1. Виготовлення настойки валеріани лікарської (70 мл)

Склад:

Кореневище з корінням валеріани, здрібнених – 200 г

Спирту етилового 70%-ного – до одержання 1 л настойки

Робочий пропис:

Кореневищ з коріннями валеріани, здрібнених – 14 г

Спирту етилового 70%-ного – до одержання 70 мл настойки.

Опис: прозора рідина, червоно-бурого кольору, яка темніє під впливом сонячного світла, з характерним ароматним запахом і солодкувато-гірким смаком.

Призначення: седативний засіб.