12. Методика роботи над друкованими літературними джерелами (план, анотація, конспект, тези).

Методика – сукупність взамопов»язаних способів та прийомів доцільного проведення будь-якої роботи.

Уміти працювати з науковими першоджерелами є важливим і необхідним елементом успішного виконання НД, оскільки засвоєння змісту наукових джерел надає методологію, теоретичні основи наукового світогляду, розвиває здатність до творчого мис­лення, розширює кругозір, формує життєву позицію.

Вважається, що вивчення літератури з обраної теми необхідно починати із загальних робіт, щоб мати уявлення з основних питань, близьких до теми НД, а потім вести пошук нових видань спеціалізованої літератури.

За методикою дослідник від самого початку роботи має намагатись обмежити коло літературних джерел, зосередитись на вивченні найбільш конкретних і доцільних до теми НД, оскільки надмірне коло джерел інформації пригальмовує вирішення наукового питання (проблеми).

Читання - це особлива форма мовного спілкування пошук, вивчення текстової інформації.

Процес читання включає: сприймання надрукованого слова спочатку очима, потім вимовляння про себе і лише після цього усвідомлення його.

Швидкість читання необхідно чергувати з виписуванням окремих визначень термінів, понять, піддавати логічному аналізу, статистичним розрахункам, групувати кількісні (цифрові) показники економічних процесів, прагнути зрозуміти обґрун­тованість висновків автора твору.

. Етапи вивчення наукових джерел інформації можна поділити на:

• загальне ознайомлення з вирішенням наукової проблеми;

• побіжний перегляд відібраної літератури і систематизація її відповідно до змісту роботи і черговості вивчення, опрацювання;

• читання за послідовністю розміщення матеріалу;

• вибіркове читання окремих частин;

• виписування потрібного матеріалу для формування тексту НДР;

• критичне оцінювання записаного, редагування і чистовий запис як фрагменту тексту наукової роботи (статті, монографії, курсової (дипломної) роботи, дисертації тощо).

Доцільними є такі форми занотовування джерел як план, тези, конспект, реферування.

План — коротка форма запису основних питань, які розглядаються в книзі чи журнальній статті. Його можна складати під час читання чи після ознайомлення з прочитаним, що дає змогу підсумувати здійснену роботу. Складання плану після ознайомлення з прочитаним ефективніше, оскільки забезпечує його стислість, послідовність. Труднощі складання полягають у необхідності заздалегідь з'ясувати побудову тексту, розвиток думок автора, а потім ясно і стисло це викласти.

План не виключає цитування окремих місць і узагальнюючих положень. Його складання привчає студента до чіткого логічного мислення, допомагає виробити вміння коротко і послідовно викладати суть питання, організувати самоконтроль, стимулює його розумову працю.

Тези — стислий виклад прочитаного. Вони не повторюють дослівно текст, але часто можуть бути близькими до нього, відтворюють деякі важливі для розуміння його змісту характерні вирази.

Тези особливо сприяють узагальненню матеріалу, викладу його суті в коротких формулюваннях. Як правило, у тезах не наводять обґрунтовуючих фактів, прикладів. Іноді в остаточному варіанті тези нумерують по порядку. Раціональна послідовність дає змогу зробити їх короткими, уникнути повторень.

Конспект в академічному навчальному процесі вважають найдоцільнішою формою запису у вивченні наукової, навчальної, навчально-методичної літератури. Конспектування є процесом розумового переосмислення і письмової фіксації прочитаного тексту.

Дбаючи про раціональну організацію тексту конспекту, необ­хідно дотримуватися таких правил:

• чітко, стисло, лаконічно формулювати думку. Це дає змогу зосередитися на головному, найсуттєвішому в прочитаному тексті;

• дослівно занотовувати визначення, афористичні думки, аргу­менти автора. Думку, цитату не можна обривати посередині, за необхідності зробити пропуски в тексті використовують три крапки;

• всі цитати потрібно брати в лапки, точно зазначати джерело (назва, місце виходу у світ, видавництво, рік випуску, том, сто­рінка);

• оформлювати важливі статистичні дані у вигляді таблиць, графіків, діаграм;

• використовувати скорочення слів, умовних позначень, якщо вони цілком зрозумілі автору конспекту і не ускладнюють пере­читування записів;

• записувати компактно, що дає змогу зробити конспект доступним для огляду;

• робити між рядками інтервали, достатні для вписування доповнень за необхідності;

•датувати записи.

Отже, методика роботи над літературними джерелами включає бібліографічний пошук літератури з теми досліджень, її вивчення, фіксацію початкових даних та їх використання у процесі наукового дослідження для виробництва нових знань.