Фізіологія зору 21

у порожньому полі. Можна спостерігати рух Сонця, що заходить за обрій, на фо­ні дерев чи будівель (швидкість стано­вить = 0,25' за 1 с). Проте надійно роз­різняти малокоптрастиі об'єкти, що руха­ються вліво чи вправо, можна лише в діапазоні середніх швидкостей (2 — 64° за 1 с).

Рух зорового об'єкта краще розпізнава­ти па структуроваиому фоні, ніж на го­могенному. Досить того, щоб поблизу (в межах Г) від об'єкта, що рухається, був розміщений нерухомий предмет, і тоді поріг детекції руху зменшується у кілька разів.

У птахів є спеціальний механізм, функ­цією якого є поліпшення сприймання ру­ху — гребінець (рес£еп), розміщений перед сітківкою, частково затінюючи її. Тому рух об'єкта в полі зору дає переривчасте зоб­раження для окремих ділянок сітківки, що сприяє сприйманню руху.

12.2.6. Рухи очей

Рухи очей сприяють спрямуванню зоб­раження предмета до зони найбільш чітко­го бачення сітківки — па жовту пляму.

Рухи очей здійснюються за допомогою шести м'язів — двох косих і чотирьох прямих, прикріплених до очного яблука дещо спереду від його екватора. Очні м'я­зи ішіервуються трьома парами черепних нервів: III, IV і VI, ядра яких, а отже, і цен­три регуляції рухів очей розміщені в се­редньому і довгастому мозку. Майже зав­жди рухи очей відбуваються співдружпо, так, що оптичні осі очей залишаються па­ралельними. Око ири цьому може поверта­тись від нейтрального положення (погляд уперед) в різні боки на 40 — 60°.

Спрямування зображення об'єкта до зони чіткого бачення. У стані спокою очі завжди акомодовані на далекі предмети, їхні оптичні осі є паралельними. За потреби роздивитись близько розміщений предмет відбувається зведення (конвергенція) зо­рових осей, а при переведенні погляду на віддалений об'єкт осі розводяться (дивер­генція), тобто паралельність зорових осей порушується. Такі рухи очей здійснюють­ся з латентним періодом 150 — 200 мс і три­вають близько 200 мс. Причиною, що зу­мовлює напрямок і швидкість конвергенції, є рівень диспаратиості зображення на сіт­ківці обох очей.

Утримання зображення предмета в зоні чіткого бачення. Нейрони гапгліозного шару сітківки, а отже, й інші її нейрони, в тому числі фоторецептори, реагують лише на вмикання або вимикання світла. Жоден з нейронів не підтримує своєї активності протягом тривалої дії світла. Причиною такого явища є вицвітання зорових пігмен­тів у колбочкових і паличкових фоторе­цепторах, унаслідок чого людина, фіксую­чи погляд на якійсь точці об'єкта, через 1 — 3 с перестає його бачити. Звідси мож­на зробити парадоксальний, але цілком пра­вильний висновок, що жодна тварина не­рухомих об'єктів не бачить. Дійсно, жаба чи інші земноводні й риби бачать і реагу­ють лише на ті об'єкти, що рухаються в полі зору. Дуже складно побудована сіт­ківка жаби диференціює напрям, швидкість руху об'єкта, а також його розміри і надси­лає до головного мозку вже майже готову команду на запуск тієї чи іншої иоведіп-кової реакції.

Вищі хребетні для того, щоб бачити більш-мепш тривалий час якийсь нерухо­мий об'єкт, мають постійно рухати очима, переміщуючи ири цьому його зображення на інші елементи сітківки. Такі рухи, за допомогою яких зображення утримується протягом тривалого часу в зоні жовтої плями, називають сакадичними.

Сакадичні рухи — це мимовільні скорочення очних м'язів, які спричинюють швидкі стрибкоподібні рухи очей з однієї точки фіксації зору на іншу. Амплітуда цих рухів варіює від кількох мінут до кількох градусів, а швидкість досягає 400 — 600° за 1 с. Якщо врахувати, що три­валість одного сакадичного скорочення становить 10 —80 мс, то є всі підстави вва­жати очні м'язи найшвидшими м'язами у всьому тваринному світі. Сакадичні рухи чергуються з періодами фіксації ока три­валістю до 2 с, протягом яких відбувається повільний рух ока (дрейф) зі швидкістю