- •Фізіологія зору 1
- •3 Фізіологія сенсорних систем
- •Фізіологія зору 5
- •7 Фізіологія сенсорних систем
- •Фізіологія зору 9
- •15 Фізіологія сенсорних систем
- •Колірний зір у тваринному світі.
- •Фізіологія зору 17
- •12.2.5. Сприймання простору
- •19 Фізіологія сенсорних систем
- •Фізіологія зору 21
- •12.2.6. Рухи очей
- •23 Фізіологія сенсорних систем
- •12.2.7. Обробка зорової інформації
- •Фізіологія зору 25
- •27 Фізіологія сенсорних систем
3 Фізіологія сенсорних систем
налю становить 10"12 с. Ця иікосекупдна ізомеризація можлива безпосередньо лише у білковій макромолекулі, у розчині родопсину вона здійснюється у 1000 разів повільніше.
Білок сприяє ретиналю швидко переходити не тільки з цис- до трянс-форми, а й навпаки — від транс- до г^г/с-форми. Цей зворотний процес називають фоторегене-рацією, він є типовим для фоторецепторів безхребетних тварин. У хребетних тварин основний шлях регенерації родопсину — "темповий": етгрянс-ретииаль відщеплюється від білка опсииу і прямує до клітин пігментного шару сітківки, а на його місце з них надходить повий 11-^г/с-ретиналь. Лише цей ізомер здатний зв'язуватися з білком і утворювати оновлену молекулу родопсину.
За сучасними уявленнями, послідовність перетворення родопсину під виливом світла є такою (в дужках діапазон поглинання): під час перетворення метародопсипу І на метародопсин II. Саме па цій стадії молекула родопсину, яка поглинула квант світла, взаємодіє з білками мембрани паличкового фоторецептора, активуючи їх. Це призводить до збільшення проникності мембрани для йонів Са2+. Останні шляхом дифузії або за допомогою молекул-нере-носииків (мал. 176, в) досягають натрієвих каналів у мембрані зовнішніх сегментів паличкових рецепторів і спричинюють замикання цих каналів, тобто зменшують провідність цієї мембрани для №+, що зумовлює її гіперполяризацію.
Отже, копформаційиі зміни молекули родопсину зумовлюють генерацію на мембрані зовнішнього сегмента паличкового фоторецептора гіперполяризаційного РП. Амплітуда цього потенціалу звичайно пропорційна інтенсивності світлового стимулу. Таким чином, па відміну від інших органів чуття у паличкових фоторецепторах під впливом адекватного зовнішнього подразника виникають гінериоляризаційпі зрушення.
Який же механізм генерації цього потенціалу? Порівняно з іншими нервовими чи рецепторними клітинами мембрана паличкового фоторецептора у темряві має досить високу натрієву провідність, що зумовлює появу темпового струму. Цей струм у зовнішньому сегменті паличкового фоторецептора забезпечується молекулами цАМФ, які підтримують відкритими йоииі канали мембрани. Світло активує фосфодіестеразу, що викликає зниження концентрації цАМФ і закриття каналів.
Найбільша коиформаційиа перебудова білкової частини родопсину відбувається
Фізіологія зору 5
Темповий струм зменшується, відбувається гіперполяризація, яка додається до розглянутої вище кальцієвої гіперполяри-зації.
Гіперполяризаційпий РП, що виникає під впливом світла, є унікальним явищем, для розуміння якого потрібно враховувати, що нормальним режимом роботи паличкового фоторецептора є підрахунок окремих квантів світла (фотонів). У відповідь на поглинання фотона паличковий фоторецептор генерує тільки короткий поодинокий електричний імпульс. Проте оскільки світло має квантову природу, тобто стимул фактично є перервним (дискретним), то паличковий рецептор використовує звичайний для нервової системи імпульсний код, реагуючи на кожний фотон квантовим сплеском.
Оскільки поглинання фотона не супроводжується появою ПД, то імпульсний сигнал, що виникає, поширюється через аксон електротоиічио (з декрементом), але завдяки дуже коротким аксонам клітин у межах сітківки затухання квантового сплеску є незначним. Це забезпечує достатню амплітуду сплеску, який викликає одноразове спрацьовування синапсу. Отже, квантова природа світла дала можливість відмовитися від додаткової надбудови — ПД і обмежитися лише квантовим сплеском, який і поширюється електротоиічио до синапсу паличкового фоторецептора.
Після припинення освітлення ока у темряві відбувається ресинтез родопсину, для чого потрібно, щоб до сітківки потрапив цис-ізомер ретинолу (віт. А), з якого утворюється ретииаль. Тому за браком в організмі ретинолу (а також йопів цинку) розвивається захворювання гемералопія (куряча сліпота).
У колбочкових фоторецепторах виявлено світлочутливий пігмент йодопсин, який має два максимуми поглинання — 562 і 370 пм. Структура йодопсипу дуже нагадує родопсин: йодопсин складається з 11-цг/с-ретиналю і білка фотопсину, що відрізняється від скотонсииу паличкових фоторецепторів.
Відповідно до зорових пігментів різняться й функції обох видів фоторецепторів. Оскільки паличкові фоторецептори з їх родопсином набагато чутливіші до світла, ніж колбочкові, то вони функціонують при слабкому денному і нічному освітленні (присмерковий зір), а колбочкові — при звичайному денному освітленні. У сутінках і при світлі зірок предмети здаються безбарвними, відрізняючись лише яскравістю (скотопічний зір), а вдень при яскравому освітленні око розрізняє не стільки яскравість, скільки переважно колір (фото-пічний зір). Крива спектральної чутливості ока під час переходу від скотоиічпого до фотопічного зору зміщується до коротших хвиль.
Поширення сигналу в сітківці. Під
виливом фотонів світла в колбочкових і паличкових фоторецепторах виникає рецепторний потенціал у вигляді їх гі-нерноляризації, амплітуда якої залежить від інтенсивності світла, що надає на фоторецептор, і яка в цьому разі є ознакою активного стану рецептора, а не його гальмування. Цей сигнал електротоиічио передається на біполярний нейрон, який також гінерноляризується (мал. 178). Переходячи від біполярного до гангліоз-иого нейрона, збудження трансформується з аналогової форми (гіперполяризаційпий РП) на імпульсну (ПД). Передача сигналу від біполярних нейронів до гангліозиих здійснюється також через амакринові нейрони (див. мал. 175). Вони є типовими нейронами, які у відповідь на гіперполяризаційпий стимул від біполярних нейронів генерують градуальну деполяризацію з поодинокими ПД на її верхівці. А вже гаигліозні нейрони на тлі їхньої деполяризації продукують пачки ПД, кількість яких у пачці пропорційна інтенсивності освітлення. Ця інформація у вигляді імпульсної активності через зоровий нерв надходить до ЦНС.
Горизонтальні нейрони також відіграють певну роль в обробці зорової інформації. Вони здійснюють просторову сумацію сигналів від фоторецепторів у межах рецептивного поля. Деякі з них (нейрони Ь) завжди відповідають гіпериоляризацією на дію світла будь-якої довжини хвилі, а інші
